«Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро»

Тут сказано «усе»! Справді, усе співдіє на добро тим, які виконали одну умову, а саме: любити Бога. Тоді ті, які люблять Бога, не тільки є покликані Богом, але й реалізують Його покликання. Чи і ти реалізуєш своє покликання, дане Богом?

«Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2,4). Так, Бог хоче цього, але існує свобода людини, а до того ж в людині є схильність робити зло і вірити брехні. Це є таїнство первородного гріха в нас, цього отруйного насіння, яке тягнеться за нами від перших людей. І саме на цьому Бог виявив Свою любов до нас, коли дав за нас Свого Єдинородного Сина, щоб у Ньому ми перемогли світ і гріх в нас, а врешті і духа зла, який діє на нас через світ і гріх.

Найбільша проблема полягає в тому, що ми маємо свободу і можемо відкинути Божу любов та Божу волю. Але тоді нами заволодіє фальшива любов, так зване самолюбство або егоїзм, і замість волі Божої ми пропагуватимемо не лише свою волю, але фактично і волю диявола. А вона в кінцевому результаті така, щоб ми були там, де він, тобто в пеклі.

Яка думка Духа і що чинить Божий Дух? Думка Духа відповідає волі Божій. Дух просить за святих, тобто за щирих, правдивих християн.

Дух Божий дає світло. Тоді людина може усвідомити правду, яку раніше зовсім не бачила або бачила в неправдивому світлі. Наприклад, Він вкаже, що те, що у твоєму дотеперішньому житті здавалося випадковістю, не було випадковістю, і тепер, через кілька років, ти пізнаєш це. Те, що ти бачив як поразку, було перемогою. Зі шкоди, яка тебе непокоїла, ти на кінець отримав користь. Те, що ти вважав нещастям, було лише бар’єром, який охоронив від набагато більшого нещастя. У той час людина своїм розумом цього не розуміла.

Дух Божий дає пізнання особливо в духовних питаннях. Він викриває гріх. Він відкриває Святе Письмо. Деякі місця у Святому Письмі, які були для тебе незрозумілими, раптом глибоко торкнуться твого нутра і поведуть тебе до особистого пізнання гріха та прощаючої Божої любові.

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними»

Ця правда дуже актуальна для нас. Якщо ми повірили в Господа Ісуса і прийняли Його Духа, то Дух Божий, передусім у простій молитві, буквально взиває в нас без слів або заступається стогонами невимовними. Часто ми відчуваємо біль, страх, і навіть не можемо цього пояснити чи описати словами. Але коли станемо перед Богом, усвідомимо Його присутність і дамо Йому цей біль, побоювання, нестабільність, терпіння, втрату наших найдорожчих, непевне майбутнє ‒ своє і своїх близьких, тоді навіть не знаємо, як маємо молитися і за що. А саме в Рим. 8,26 сказано, що Божий Дух заступається за нас стогонами невимовними.

Існує багато конкретних прикладів. Один з них: Це було на початку минулого століття в Америці. Один фермер та його дружина були щирими християнами, і їм лежало на серці передусім спасіння безсмертних душ їхніх рідних. Діти вже були дорослі і залишили їх, кожен заснував свою сім’ю. Старі батьки за них молилися.

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

Сказано: «І ми самі, що маємо зачаток Духа», ‒ тобто ще не маємо Його в повноті.

Хоча й маємо зачаток Духа, але якщо ми є тут, в часі, то до останньої хвилини життя в нас діє отруйне насіння, яке перейшло на нас від прабатьків, а тому гріх постійно поневолює наше тіло. Хоча ми повірили, прийняли Господа Ісуса, хоча ми вже є Божими дітьми і Дух дає нам силу, але все ж ми стогнемо, бо гріх, духовна темрява, лінивство до духовних речей тягне нас донизу. Своєю власною силою ми не можемо змінити наше фізичне єство, в якому є первородний гріх. Він буде в ньому аж до години смерті. Ми очікуємо визволення нашого тіла. Як відбудеться це визволення? Святе Письмо каже нам, що дух праведника піде у вічну славу, але тіло після смерті розпадеться в порох. Аж при Другому приході Бог знову оживить наше тіло з земного пороху, а також перемінить його, так що воно буде подібне до Христового тіла.

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.»

Коли ми роздумували над попереднім віршем і усвідомили, що ми є Божі діти та Божі спадкоємці, співспадкоємці Христа, це наповнило нас безмежним миром і щастям. Одночасно ми усвідомили умову участі в Божій славі: «Якщо ми страждаємо разом із Ним», з Христом.

Апостол Павло свідчить, що страждання нинішнього часу неможливо порівняти з майбутньою славою, яка нам з’явиться. Найбільше страждання колись закінчиться. Якщо б ти був прив’язаний до інвалідного візка, якщо б у тебе замість рук були цурпалки, якщо б ти не міг ходити, якщо б ти був паралізований, як дівчина Джоні, яка могла рухати лише головою, а руки і ноги мала паралізовані, або якщо б ти мав ще інші болі – це все колись закінчиться. Але вічність, яка настає після смерті, ніколи не закінчиться! Тому мученики змогли сміливо йти навіть на жорстоку смерть. Усі апостоли були готові пожертвувати своїм життям за Христа. Зрештою, і сьогодні багатьох християн в Африці та в інших частинах світу вбивають за те, що вони є вірними Христові! Згадаймо відеозапис із недавніх часів: єгипетські мученики клячать на березі моря, їх кидають на коліна, а потім на землю, і відрізають їм голови. Це молоді чоловіки, батьки малих дітей. Достатньо було б лише зректися Христа… Але вони цього не зробили!

«А коли діти, то й спадкоємці Божі – співспадкоємці Христа,якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом з Ним і прославитися»

У попередньому 16-му вірші написано: «Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі». А далі йде 17-ий вірш, який будемо переживати на початку Великого посту: «А коли діти, то й спадкоємці Божі…». Чи ми усвідомлюємо, що означає бути Божим спадкоємцем? Якби в минулому хтось признався, що він є дитиною імператора, тобто його спадкоємцем, інші заздрили б йому: «Стільки дістане, а для того не доклав жодних зусиль, просто отримує спадщину! А чому не ми? Чому не я?».

Уяви собі якогось мільярдера, який не має дітей, і раптом вирішить, що спадкоємцем усього свого багатства зробить тебе. О! Ти був би щасливий: яке велике багатство! Однак усвідом: чи таке багатство дійсно зробить тебе щасливим? Адже маєш тільки один шлунок, і в один час можеш бути тільки на одному місці. Якщо б прийшла якась серйозна хвороба, і ти лежав би в ліжку з гарячкою, то мусів би лише безсильно дивитись на все це багатство та гроші. Як би це тобі допомогло, навіть якщо б ти успадкував цілий світ? Зрештою, сам Господь Ісус каже: «Яка користь людині, як світ цілий здобуде (або успадкує), а занапастить власну душу?».

«Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми ‒ діти Божі»

Усвідоммо реальність, що в нас є Дух Божий. Але також усвідоммо, що те найглибше в нас ‒ це людський дух. Яка різниця між нашою душею і нашим духом? Обоє духовні і важко їх розрізнити. Душа має дані Богом здібності, але дух ‒ це чисте «я», тобто найглибша суть нашого єства. Одночасно він є протилежністю негативного «я», так званої «старої людини», его, яке зв’язує духа та підміняє його. Наш дух прагне Бога ‒ так, як магнітна стрілка постійно вказує на Північ, ‒ бо Бог дав нам початок, ми створені на Його образ якраз через те, що маємо безсмертного духа.

Святе Письмо каже, що Бог вклав до земного пороху Свого духа і ми стали живою душею (Бут. 2,7). Від батьків ми приймаємо фізичну складову разом з душевністю, так що успадковуємо як фізичну схожість, так і душевні здібності. Але в момент нашого зачаття Бог безпосередньо вкладає Свого духа і дає нам його за власного. Так душевна і фізична складова оживають, а в годину смерті дух повертається до Бога, звідки вийшов (пор. Проп. 12,7). Звичайно, далі слідує Божий суд, де настане відділення спасенних від засуджених.

Розгляньмо з грецького оригіналу деякі терміни, такі як «pneuma duleas» та «pneuma hiothezias». «Pneuma» ‒ це «дух», «dúlos» ‒ це «раб». Отож сказано, що ми не прийняли дух рабства. «Hios» ‒ це «син», «hiothezia» означає «прийняття за синів», тобто усиновлення. Сказано, що ми не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні. Термін «до боязні» виражений словами «eis (в, до) fóbion». Грецьке слово «fóbos» міжнародно вживається саме для терміну «боязнь» ‒ фобія. Ми прийняли Дух усиновлення, в якому кличемо, а по-грецьки дослівно «кричимо» ‒ «kradzomén». «Krádzo» ‒ «кричати» («кликати»). В Євангелії від Матея сказано, що Ісус під час Свого умирання сильним голосом «скрикнув» ‒ «kradzomén» (Мт. 27,50). Слово «Авва» є єврейське і означає зменшувальну форму від слова «батько», або у вигуку «Таточку!» чи «Батеньку!». У грецькому оригіналі двічі вживається слово «elabete». «Lambano» («elabón») ‒ «брати», «приймати». Тут сказано: «Ви не прийняли дух рабства, …але прийняли (elabete) Дух усиновлення». Це коротко щодо пояснення термінів.

Тепер усвідоммо духовне значення, а це головне для розкриття глибини певних правд. Слово «прийняти» («labein») є дуже важливе. Святе Письмо говорить, що тим, які прийняли Ісуса, дав владу стати дітьми Божими (Ів. 1,12). І тут сказано ‒ усвідоммо це, ‒ що ми не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні. Фізично ми приймаємо, наприклад, подарунки, їжу і т.д., приймаємо або добрі, або погані речі.

«Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі»

Більшість людей водиться духом цього світу та ігнорує Божого Духа. Але дух світу не робить людей синами Божими, а синами бунту і гніву. Усвідом собі гідність Божого синівства.

Питання: Що сказано у 15-му вірші про Духа синівства?

Відповідь: ……………………

Питання: А що, згідно 16-го вірша, свідчить Дух Божий нашому духу?

Відповідь: …………………..

Питання: На основі 17-го вірша перерахуй те, що стосується нас, якщо ми є Божими дітьми.

Відповідь: …………………….

«Тим-то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; бо коли живете за тілом, то помрете. Як же ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити»

Питання: Кому ми не є боржниками згідно Рим. 8,12a?
Відповідь: …………….
Питання: Що з цього випливає згідно Рим. 8,12б?
Відповідь: ………………
Питання: Що чекає тих, які живуть за тілом, згідно Рим. 8,13a?
Відповідь: ……………..

«І коли Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас»

У цьому 11-му вірші та в попередніх звернімо увагу на зв’язок з таїнством Пресвятої Трійці. Тут написано: «Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих». З інших цитат зі Святого Письма знаємо, що у воскресінні Христа брала учать вся Пресвята Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Ісус, як людина, був воскрешений Богом, Божою силою і всемогутністю. Але, з іншого погляду, Він, як істинний Бог, воскрес власною силою. Ісус є Бог від Бога, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного, як ми визнаємо у «Символі віри».

У цьому 11-му вірші підкреслено: «Дух Того (тобто Отця), Хто воскресив Ісуса з мертвих». Але також сказано, що цей Дух, Дух Отця, живе у нас, і Він, Дух Отця, який воскресив Христа, оживить і наші смертні тіла. Знову наголошено: Духом Своїм, що живе у нас. Отож усвідоммо собі, що Дух Божий, який живе в Отці, через спасительну віру живе також в нас. А що зробить цей Дух? Оживить наші смертні тіла.

«А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха,

але дух живий для праведності.»

У цьому вірші повторюється і наголошується на тому, що є суттю нашої перемоги над гріхом. У попередньому вірші зазначено умову: «Якщо Дух Божий живе у вас», і ця умова вкінці вірша підтверджується словами: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить». Отож, якщо Дух Божий живе в нас, то ми належимо Христу, тому що маємо Його Духа. У Святому Письмі сказано: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що в Христі Ісусі», а також: «Хіба не знаєте, що ви ‒ храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?». А на іншому місці сказано: «Щоб Христос через віру перебував у ваших серцях». Ісус сказав: «Хто Мене любить, то й слово Моє берегтиме, і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло». Отже, Дух Божий втілює в нас присутність Ісуса і Отця. В нас перебуває уся Пресвята Трійця, як говорить сам Ісус. А вірш 10, який ми будемо повторювати протягом двох тижнів, наголошує: «А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності».

«Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.»

Поставмо собі основне запитання: Чи дійсно це слово, що я не тілесний, стосується мене? Чи в мені не панує світське мислення і світський дух, але живе Дух Божий? Ознака того, що Дух Божий справді живе в мені, ‒ це те, що я даю Йому простір як в молитві, так і в прийнятті рішень, тобто що я живу згідно Духа. А тут є дуже важлива правда, яка пов’язана з попередньою: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить». Чи маю я Духа Христового? Святе Письмо каже: «Майте ті самі думки, що були в Христі Ісусі». А саме Божий Дух вводить нас до Христового мислення, основою якого є виконання Божої волі. Але щоб її виконувати, спершу мусимо її шукати.

Як нам здобути Христового Духа? Боже слово каже: «Хто з’єднується з Господом, той є один дух з Ним». Коли у внутрішній молитві ми боремось за духовну єдність з Господом, то отримуємо Його Духа. Потім Він вводить нас до Божих правд, а також до єдності з Ним.

У попередньому вірші сказано: «Бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення Духа ‒ до життя і миру».

Божий Дух через апостола знову нам повторює і категорично наголошує на основних протиріччях ‒ на мисленні тіла і мисленні Духа. Потрібно усвідомити, що мислення відображає наше життя: якщо живемо за тілом, то думаємо про тілесне, а якщо живемо за Духом, то думаємо про духовне.

Що означає жити за тілом? Це означає зовсім не рахуватися з Богом у своєму особистому житті, а свій розум надихати лише матеріальними інтересами, ігноруванням Божих Заповідей і нешуканням Божої правди, без думки про Божий суд і вічність.