Роздуми над Словом життя Рим. 8,10
«А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха,
але дух живий для праведності.»
У цьому вірші повторюється і наголошується на тому, що є суттю нашої перемоги над гріхом. У попередньому вірші зазначено умову: «Якщо Дух Божий живе у вас», і ця умова вкінці вірша підтверджується словами: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить». Отож, якщо Дух Божий живе в нас, то ми належимо Христу, тому що маємо Його Духа. У Святому Письмі сказано: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що в Христі Ісусі», а також: «Хіба не знаєте, що ви ‒ храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?». А на іншому місці сказано: «Щоб Христос через віру перебував у ваших серцях». Ісус сказав: «Хто Мене любить, то й слово Моє берегтиме, і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло». Отже, Дух Божий втілює в нас присутність Ісуса і Отця. В нас перебуває уся Пресвята Трійця, як говорить сам Ісус. А вірш 10, який ми будемо повторювати протягом двох тижнів, наголошує: «А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності». В 16-му вірші сказано, що той самий Дух, тобто Дух Божий, свідчить нашому духу, що ми є дітьми Божими, а також спадкоємцями Божого Царства. Це свідоцтво може теоретично подати нам літера Святого Письма, різні теології чи катехизми, але актуальним для нас його зробить Дух Божий. Він повинен дати нам світло, і Його сила повинна діяти в нас через наш послух віри та єдність з Ним. Основна проблема полягає в тому, що наше тіло не мертве для гріха, але надзвичайно живе. Це ознака того, що наша єдність з Христом є поверхневою і Дух Божий не має в нас простору через нашу слабку віру. Ми не стоїмо твердо у світлі Божого слова і ще не навчені через різні випробування, страждання та самозречення з’єднуватися з Христом. Однак це не причина для відчаю, але для того, щоб ми знову почали в молитві втілювати те найосновніше ‒ особисте відношення до Бога. Йому ми повинні давати і свої незначні проблеми, випробування та спокуси, адже і в молитві, якої нас навчив Господь наш Ісус Христос, ми молимось: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». Ми просимо, щоб ми не були введені у спокуси, які є понад наші сили, і щоб були визволеними від злого духа, який діє на наші почуття, розум і волю ‒ безпосередньо або через світ і людей, які поводяться в дусі світу. Ми повинні ходити у Святому Дусі, тобто співпрацювати з Божим Духом, усвідомлювати основні істини про небезпеку гріха, про реальність смерті і вічності та про те, якою великою ціною нам були прощені гріхи і ми були визволені з рабства гріха. Згодом дорога очищення переплітається з дорогою просвітлення та з’єднання. Без покаяння і реалізації Божого слова не існує духовного життя, а лише застій, бо ми не дозволяємо Духу Божому жити в нас. Але тим самим також не дозволяємо й Ісусу Христу діяти в нас і через нас. Все таїнство переможного життя пов’язане не лише з прийняттям Святого Духа, тобто з хрещенням Святим Духом ‒ це лише початок, ‒ але воно нероздільно пов’язане з ходінням в Дусі, в Дусі істини, який через хрест з’єднує нас з Ісусом. Тоді Ісус може в нас жити і терпіти за спасіння душ, передусім з нашого найближчого оточення, щоб таким чином ми дійсно стали живими жертвами примирення. Ісус дав нам приклад на хресті і перед Своєю смертю, у стражданні, яке їй передувало, починаючи з Гетсиманії, при бичуванні, вінчанні терням, при хресній дорозі і вкінці – при розп’ятті.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,10
