«Ми поховані з Ним через хрещення на смерть,

У цьому вірші наголошується на слово «поховані». Коли хтось похований, це означає, що перед тим настала абсолютна смерть. Тобто якщо ми актуально вірою з’єднані з Христовою смертю, тоді гріх в нас ‒ «стара людина», тобто родовище зла, є мертве, нечинне. І саме тепер відкривається друге таїнство, пов’язане з хрещенням: в нас починає діяти нове життя. Але це не ангельське життя, чи якесь наше фіктивне минуле життя. Це життя Боже, життя Ісуса Христа в нас! Через віру і єдність із смертю Христа ми даємо простір Богу, Ісусу Христу, щоб Він міг в нас жити. А це наша найбільша гідність! Одночасно це найбільш плідне використання часу, який ми маємо в цьому земному житті, бо можемо робити вчинки, які мають цінність для вічності. Ні міль, ні іржа їх не зіпсують, і злодії їх нам не вкрадуть. Якщо живемо в єдності з Ісусом, то даємо простір, щоб Він сам в нас здійснював Божу волю ‒ так, як молимося в молитві «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі ‒ в моїй душі». Цим одночасно проводимо місію для спасіння душ. Тоді наше життя стане плідним і колись ми отримаємо вінець вічної слави за те, що прийняли Христа, залишилися Йому вірними і реалізували таїнство святого хрещення. А це означає, що входили до Христової смерті, тобто вмирали своїй власній волі і поганим думкам, почуттям, брехням, та ходили в правді, в новому житті, тобто давали простір, щоб Ісус міг в нас жити. Все таїнство християнства міститься в одному слові ‒ у слові: РАЗОМ. Отож, Ти і я, Ісусе, разом, разом у стражданні, у смерті, у воскресінні, а на кінець в Божій славі. Разом ‒ Ти і я. Тепер і тут.

«Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, 

у смерть Його хрестилися?»

 У 5 главі послання до Римлян декілька разів повторюється, що через одного чоловіка прийшов гріх, а через іншого прийшла благодать ‒ відкуплення. Зокрема, 12 вірш говорить: «Через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». А у вірші 15 написано: «Через переступ одного (Адама) померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох».

Тут підкреслено, що Ісус є чоловіком, тобто що Бог взяв на Себе нашу людську природу. Звичайно, і в інших місцях Святого Письма наголошується на Його Божестві. Ісус є істинний Бог і істинний чоловік.Відступники і єретики намагаються нападати або на Божество Христа (створюючи враження, ніби Він був лише людиною), або навпаки: деякі єретики навмисно підкреслюють, що Ісус є Бог, і стверджують, що Його людська природа була лише уявною. Тоді з цього роблять єретичний висновок, що Він не міг за нас померти, що це все була лиш ілюзія. Це наступна хитрість диявола! Отож, коли говориться про Ісуса, завжди мусимо знати, що Він є істинний Бог, Бог від Бога, Світло від Світла, роджений, нестворений.

Тут знову наголошується, що один переступ Адама приніс засуд усім його нащадкам. Але, з іншого боку, один чин справедливості другого Адама, Ісуса Христа, приніс усім життєдайне оправдання. Однак тут існує одна проблема. Христос помер за всіх людей, але не всі будуть спасенні. Щоб спастися, вони мусять признати перед собою і Богом свій гріх та вірою прийняти життєдайне оправдання, дане нам через Ісусів чин справедливості. Божий Син на дереві хреста справедливо заплатив за всі наші гріхи. Тому умовою прийняття цього оправдання, яке Ісус здобув нам на хресті, є правдиве покаяння, пов’язане з вірою в те, що Ісус є Божий Син, істинний Спаситель, і що дійсно помер також за мої конкретні гріхи, а я віддаю Йому ці гріхи і з вірою під хрестом духовно приймаю Його прощення.

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»

 Це Слово життя знову вказує на переступ Адама, через якого в людську природу увійшов гріх, а також вказує на наше відношення до Христа, через Якого нам дарована ласка оправдання.

У попередньому 12-му вірші написано: «Як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, то таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». У цьому вірші сказано, що через одного чоловіка – Адама – ми успадкували гріх, а через гріх − смерть. Смерть заторкнула нас усіх, ми всі згрішили. Мала дитина не може грішити свідомо, але в собі вже має успадковану програму і при першій нагоді почне грішити.

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б»

 Добре було б прочитати всю 5-ту главу послання до Галатів. Окрім питання обрізання, тут говориться і про справжню свободу у Святому Дусі. У 13-му вірші написано: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному! Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!».

Це наче вступ до нашого слова життя. Тут чітко вказано, що ми повинні жити з сили Святого Духа, а тоді пожадливостей тіла не будемо чинити, тобто не станемо рабами людських пристрастей.

Перш ніж ми замислимося над глибиною Божого слова, було б добре прочитати всю четверту главу послання до Галатів, в якій міститься це слово. Тут Дух Божий через апостола Павла подає нам багато правд. Починаючи з 12 вірша апостол Павло особисто звертається до християн Галатії: «Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви ж знаєте, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію і, незважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Тож де ваш тодішній запал? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! Невже я став вашим ворогом, говоривши вам правду? Вони нещиро за вас побиваються; вони хочуть позбавити вас спасіння і відсторонити від нас, щоб ви про них дбали». Апостол нагадує галатам їхню першу ревність, коли словом і могутніми ділами проповідував їм Ісуса. Їхня щирість була великою.

«Всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися»

 Після цього Божого слова, яке також будемо повторювати два тижні, слідує: «Нема ні юдея, ні грека, нема невільника, ані вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею». Усвідоммо, що через віру, а не через діла, ми є синами Божими в Христі Ісусі. Ми духовно перебуваємо в Ньому не лише через хрещення − як сказано, що коли ми у Христа христилися, то у Христа одягнулися. Але також через віру і Святі Тайни ми повинні усвідомлювати цю глибоку правду і черпати з неї силу для духовної боротьби та радості з того, що Ісус з нами, що ми є в Ньому, а Він в нас. Як сказав Ісус: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, перебуває в Мені, а Я в ньому». А це відбувається на Святій Літургії під час Причастя.

«Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву» 

Цьому Божому слову, яке будемо повторювати два тижні, в цій же главі передують такі слова: «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти» (Рим. 5,6-7).

Тоді 8 вірш наголошує: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5,8).

А потім слідує 9 вірш: «Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву!». Треба знати, що ми не були оправдані чимось меншим, але пролиттям Ісусової крові! А тим самим ми також спасаємось від справедливої кари за наші гріхи, спасаємось від Божого гніву.

Писання далі продовжує: «Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившись, спасемося Його життям».

Тепер 40 днів ми переживаємо Великодній час, період  славної Христової перемоги над смертю і гріхом. Слово Боже показує нам наше глибоке відношення до таїнства Христового воскресіння через Святого Духа: «Той Дух, який воскресив Христа Ісуса, перебуває і у вас…» (Рим. 8,11 і наст.).

Нове життя – життя воскреслого Христа – має в нас проявлятися через Святого Духа. Умова – щоб ми ходили у вірі і всі свої плани, турботи і взагалі все віддавали Ісусові.

Перед цим віршем написано: «А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. Тоді справді від закону було б оправдання». Отож апостол Павло знову пояснює нам, що оправдання від гріха або т.зв. праведність не здобуваємо через закон, тобто через його зовнішнє виконання. Запитуємо: який сенс тоді має закон? На це відповідає 22-й вірш, який будемо повторювати наступні два тижні: «Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа». Тут сказано, що Писання все замкнуло під гріхом. Іншими словами, закон викриває наш гріх, але не визволяє нас від нього. Нас визволяє від нього віра в Ісуса Христа, тобто обітниця виконується на тих, які вірують в Ісуса Христа. Тому центр нашої віри і спасіння − це особисте відношення до Христа.

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю» 

Цим словам з 18-го вірша у 13-му вірші передує згадка про прокляття закону, яке взяв на себе Ісус. А далі пояснено: «Щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа». Тут сказано, що це благословення, яке Бог дав Аврааму, дано у Христі і поганським народам, тобто і нам. Що стосується євреїв, фізичних нащадків Авраама, то це стосується лише тих, які вірою прийняли Ісуса. Пророки і святі Старого Завіту вірили, що прийде Месія, і вірою, яку мали, фактично прийняли Його вже наперед. Зрештою, першими прийняли Ісуса апостоли, які були євреями, тобто тілесними нащадками Авраама. Є й інші нащадки Авраама, які розіп’яли Христа: це були єврейські книжники, фарисеї і первосвященики, а сьогодні це переважно жидо-масони.

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

Сказано, що Христос викупив нас від прокляття закону. Але людина передбачає, що закон Мойсея приносить благословення, а не прокляття. Отож, як це розуміти? У 10 вірші написано: «Усі бо, які покликаються на діла закону, під прокляттям, бо написано: „Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону”». У посланні Якова написано: «Бо хто увесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винний». (Як. 2,10). Жодна людина не може виконати усі вимоги закону. Тому на всіх людей падає прокляття закону. В 11 вірші написано: «А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”». Отож оправдання з гріхів відбувається через віру в Ісуса Христа. Чому? Бо Ісус добровільно взяв на себе прокляття, яке падає на кожного з нас за наші гріхи, щоб звільнити нас від цього прокляття, яке є плодом гріха, і щоб позбавити вічної смерті, яку спричинив гріх.

Апостол Павло у посланні до Коринтян говорить про воскресіння з мертвих. Він пише: «Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував» (1Кор. 15,1-2). Потім апостол вказує, що Ісус з’явився Петрові і дванадцятьом, та продовжує: «Опісля ж з’явився більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли».

Традиція каже, що Ісус найперше з’явився Своїй Матері. Потім, в неділю воскресіння, Марії Магдалині, а тоді жінкам, Петрові, а після обіду − учням, які йшли в Емаус, а потім ще увечері апостолам, які зібралися в горниці. За тиждень Він знову з’явився апостолам, коли з ними вже був і апостол Тома. Потім апостоли йшли до Галилеї, а там Ісус з’явився їм біля Генезаретського озера. Це було рано вранці. При розмові Він звернувся особливо до апостола Петра, якому передав владу бути верховним пастирем Його стада. Згодом з’явився п’ятистам братам.

 «А що ніхто законом не оправдується перед Богом,  то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”» 

Тут ясно сказано, що ніхто не буде оправданий законом, і підкреслюється, що праведний буде жити з віри. Знову усвідоммо собі термін «праведний», тобто «справедливий» − як з природного погляду, так і з погляду Святого Письма. Справедливий – це той, який дає кожному те, що йому належить: Богу − що належить Богу, ближньому − що належить ближньому, а собі − що належить собі.

Несправедливість − це коли Бог проявляє нам любов, а ми відплачуємо за це байдужістю. Господь Ісус на хресті віддав за нас Своє життя, а ми відплачуємо Йому ігнорацією та невірою. Це несправедливість. Ми повинні бути справедливими і вдячністю та любов’ю відплачувати за Його велику любов.

З погляду віри під словом «справедливість» також мається на увазі оправдання або очищення від всякої неправедності та гріхів. Оправдання ми осягаємо через віру − не своїми вчинками, але вірою, яка пов’язана з визнанням своїх провин перед Богом.