Апостол Павло показує, що якраз тому, що я не хочу зла, яке роблю, я згоджуюсь із Законом, що він добрий. Далі він вказує на корінь зла в мені, який впливає на мої почуття, розум та волю, і на те, що цим коренем зла є первородний гріх в мені. Далі апостол розкриває цю правду про гріх у нас: «Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати – ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу такий закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається» (вірш 18-21).

Апостол Павло вказує тут на протиріччя, тобто на певну духовну шизофренію, яку спричинює первородних гріх в нас. Божий закон є святий, але кожен з нас перебуває під впливом тілесності і душевності. Як на тіло, так і на душу діє закон гріха. Але наш дух прагне Бога, однак він зв’язаний зіпсованою природою, яка тримає його, як у в’язниці. Кожен може переконатися в тому, що в нас діє закон гріха. Доказом є те, що ми хочемо робити добро, любимо добро, але незважаючи на це, робимо зло, яке ненавидимо і не хочемо. Тут існує закон гріха. Закон – це принцип, який повторюється; це не щось одноразове. Закон гріха триває, доки ми перебуваємо в цьому дочасному житті. Потрібно з цим рахуватися, а також Боже слово попереджає нас про це. Тому ми повинні ходити у вірі. Проте існує не тільки закон гріха, але й закон Духа (про що будемо роздумати в наступних віршах), а він діє, коли ми в конкретних ситуаціях з’єднуємося з нашим Спасителем Ісусом Христом.

Боже слово каже, що коли ми жили за тілом, то в нас діяли гріховні пристрасті. Закон не давав сили, щоб їх перемогти. Навпаки: він давав їх до світла, і так наше сумління детально пізнавало гріх і було цим зв’язане. Підкреслюємо: Закон не дав нам сили, щоб, відповідно до отрима­ного світла, ми перемагали гріховні пристрасті. Закон лише відкривав нам те, що є глибоко в нас, тобто родовище брехні і зла, пов’язане з гордістю і грішними прагненнями. А це приносить плоди смерті.

Вірш 6 хтось міг би неправильно зрозуміти і зробити неправильний висновок, бо там написано: «…тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів». Але це не означає, що свобода полягає у звільненні від Закону. Справжній сенс розкривають наступні слова: «… щоб служити в обновленні Духа, а не згідно зі старим Законом». Справжня свобода є тільки в Христі!

Якщо людина відкидає Господа Ісуса як Спасителя і Того, хто звільняє з-під влади гріха, то в людині діють пристрасті, які Закон не перемагає, а, навпаки, розбуджує. Так що Закон є неефективний у боротьбі з пристрастями. Він правдиво називає зло злом і брехню брехнею, а також вказує на покарання, але не дає сили. Пристрасті, які породжує гріх в нас, приносять плоди смерті.

Далі Писання говорить, що коли ми умерли для того, що нас тримало, то цією смертю ми були звільнені від Закону. Тут не йдеться про фізичну смерть, але про внутрішнє з’єднання з Ісусовою смертю на хресті через співрозп’яття та реалізацію суті Хрещення, якою є занурення до Христової смерті. Саме в цій внутрішній смерті, тобто в цій єдності з розп’ятим Христом, який Своєю смертю переміг смерть гріха, також виконуються вимоги Закону. Самі ми не можемо їх виконати. Через з’єднання з Христовою смертю ми можемо служити, тобто цілком даватися Богу в новому житті. Тоді Божий Дух, який брав участь у воскресінні Христа, діє також в нас, щоб це нове життя в нас зростало.

«Так само й ви, мої брати, умерли для Закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові»

У попередніх 1-3 віршах є порівняння про жінку і двох чоловіків. Перший представляє Божий закон, який є справедливий і досконалий. Другий чоловік представляє Христа. Якщо жінка поєднана з першим, то до неї лише ставляться вимоги, але цей досконалий чоловік – Закон – навіть пальцем не поворухне, щоб допомогти їй виконати ці вимоги. Вона прагне вийти заміж за того іншого, але не може позбутися першого. Він не збирається вмирати, а тому мусить вмерти сама жінка. Ця смерть – це таїнство Хрещення, через яке ми були занурені до Христової смерті, а одночасно отримали нове Христове життя. Це порівняння вказує на глибоку реальність: Ісус не тільки помер за нас на хресті, але якщо через Хрещення і віру ми духовно увійшли з Ним до смерті, тобто відреклися закону гріха, то цим водночас відреклися і справедливого Закону.

«Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею,

Пояснення до Рим. 7,1-2 і Рим. 7,3:

Христос ‒ кінець закону

У 6 главі послання до Римлян бачимо, як Бог звільнив нас від гріха. У 7 главі бачимо, як Він звільняє нас від закону. У 6 главі нам показаний шлях звільнення від гріха на прикладі пана і його раба, а в 7 главі бачимо звільнення від закону на прикладі двох чоловіків і однієї жінки. Спорідненість між гріхом та грішником є такою ж, як зв’язок між чоловіком і жінкою.

«Хіба не знаєте, брати, що закон панує над людиною, поки вона живе?

Пояснення до Рим. 7,1-2 і Рим. 7,3:

Христос ‒ кінець закону

У 6 главі послання до Римлян бачимо, як Бог звільнив нас від гріха. У 7 главі бачимо, як Він звільняє нас від закону. У 6 главі нам показаний шлях звільнення від гріха на прикладі пана і його раба, а в 7 главі бачимо звільнення від закону на прикладі двох чоловіків і однієї жінки. Спорідненість між гріхом та грішником є такою ж, як зв’язок між чоловіком і жінкою.

«Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім»

 Уявімо собі Божий суд, де ліворуч стоять демони, праворуч ‒ ангели, а за нами ‒ все людство. Перед нами є великий екран, а під ним стоїмо ми, як підсудні. Буде показано ціле наше життя. На кінець на екрані з’явиться великий напис: «Відплата за гріх ‒ смерть, вічна смерть, вічне пекло». Це справедливий вирок над гріхом, який є бунтом проти Бога і послухом дияволу. Насіння диявола в нас, яким є первородний гріх, підштовхує нас слухати зло, диявола і бунтуватися проти Бога. Корінь гріха в нас несе отруйні плоди, якими ми завдаємо шкоди собі та іншим і виступаємо проти Бога. Вирок однозначний ‒ смерть. Це треба собі усвідомити ‒ це реальність. Тут є тільки один вихід, і тільки в часі. На Божому суді вже немає шансу на спасіння. Там ми вже переступили період випробування, яким є наше життя. Тому ми повинні знати і знову собі нагадувати, що вихід ‒ спасіння від вічної смерті, є тільки в Ісусі, який є Божим Сином і став людиною тільки задля нас, щоб визволити нас від гріха.

«Тепер же, звільнившись від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець ‒ життя вічне»

Умовою звільнення від гріха є те, що ми стаємо слугами Бога. Оригінал знову подає слово «раби». Термін «раб» дуже часто використовується в 6 главі послання до Римлян. З одного боку, існує реальність рабства гріху. Це означає, що навіть якщо людина хоче вийти з рабства власними силами, це неможливо. З цього виду рабства людина не може звільнитися ‒ ні власною силою, ні будь-якою іншою, а тільки Божою силою. Її ж Бог дає при одній умові ‒ що людина цілковито віддасть себе Богові. Це означає, що приймає Його заповіді і дає себе вести Божим Духом ‒ вже не духом світу та духом брехні. Але це звільнення має основну умову ‒ втратити свою душу за Христа і Євангеліє (Мр. 8,35).

«Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення.»

У цьому вірші знову виражено те, що вже було написано в цій главі: щоб ми не віддавали себе на служіння (в оригіналі ‒ у рабство) нечистоті та беззаконню, щоб жити беззаконно. Але тепер маємо повністю віддати себе в розпорядження, тобто на служіння (в грецькому оригіналі знову використовується термін «у рабство») праведності, на освячення. Апостол тут вказує, що гріх особливо зловживає нечистоту та беззаконня. Тому ми повинні радикально стати на бік праведності. Тут є наче два прапори: прапор рабства злу, а з іншого боку ‒ прапор справжньої свободи. У цій боротьбі треба тренуватися в мистецтві боротьби. Передусім, ми повинні уникати близької нагоди до гріха, що є ознакою справжньої покори і мудрості. Якщо це неможливо, але з нашого боку ми зробили все, то Бог дасть вихід.

Богу належить подяка за те, що через навернення ми отримали ласку прийняти спасительне вчення, засноване на вірі в нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Він звільнив нас з неволі гріха і ми стали на нову дорогу праведності.

В 6 главі часто говориться про гріх. Тут сказано: «ви, бувши колись слугами (по-грецьки «дулой» ‒ рабами) гріха…». Сьогодні наглядно бачимо, що це означає бути рабом гріха. Гріх всередині людини не зносить передусім правду і правдиву самокритику. Отож його суттю є гордість, тобто некритичність, небажання визнати правду, небажання повчитися зі свого упадку, і навпаки, скидання провини на інших людей або на Бога чи т.зв. обставини.

Гріхом є вбивства, звернення до диявола в чаклунстві та інших окультних практиках, гріхом є обмани, крадіжки, зловживання, насильство, нечисті думки, слова, вчинки, різні збочення, розлучення, ненависть, війни. Що є плодом гріха? Терпіння, сльози, самотність, ув’язнення, смерть. Люди стають рабами наркотиків, алкоголю, бездомними, злочинцями. Реальність гріха не можна заперечити.

«Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха ‒ на смерть, чи то послуху ‒ на праведність?»

Цей вірш зі Святого Письма вказує на глибоку правду про послух, плодом якого є вічне життя в небі або вічна смерть в пеклі.

У цьому вірші крім слова «послух», підкреслено слово «слуга», в грецькому оригіналі ‒ раб, рабство (грец. dúlos). Наш переклад використовує лише слова «служити» і «слуга». Згідно з оригіналом, цей вірш мав би звучати так:

Чи ж ви не знаєте, що ви є рабами того, кому в послусі віддаєтеся за рабів? Ви є або рабами гріха, а це веде до смерті, або слухаєтесь Бога, і це веде до оправдання з гріха і до життя.

Жодна людина, яка цілковито не служить Богові, не є вільною, але є рабою первородного гріха, який є в ній. Вона автоматично слухає первородний гріх, тобто родовище брехні та зла в своєму нутрі. Він затемнює розум і ослаблює волю, так що людина не зносить правду про себе, відкидає справжнє добро і не хоче служити Богу та зберігати Його заповіді.

«І не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші як зброю праведності»

Який вірш є перед тим? «Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям».

А який вірш є після 13 вірша? «Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою».

6 глава послання до Римлян виражає глибоку правду  нашого звільнення від гріха. У 3 і 4 вірші говориться про хрещення, яким ми занурені до таїнства Христової смерті, а одночасно отримали нове життя: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям». 6-й вірш вказує на духовну реальність, що корінь зла в нас ‒ первородний гріх, тобто стара людина, ‒ був розп’ятий з Христом. У вірші 11 сказано, що ми повинні з вірою прийняти реальність духовної смерті, а одночасно і реальність нового життя: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі».  Тут вимагається віра, пов’язана з духовною боротьбою, адже стара людина в нас залишається, але ми не маємо стати її рабами. Ми повинні жити новим життям в Христі. Це вимагає, щоб і у своєму особистому житті ми наслідували Христа, мали Його мислення, шукали і виконували Божу волю.

«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха,

Цей вірш з 6 глави послання до Римлян знову є таїнством. Умовою його відкриття є жива віра і ходіння у вірі, тобто реалізація правди віри. Глибоко біблійна віра, яка є основою істинного пізнання, виражена словами: «вважайте себе (за)» ‒ тут є грецьке слово «logidzomai», що означає 1) рахувати, брати під увагу; 2) бути переконаним, вірити, бути впевненим; 3) стверджувати.

У математиці це слово використовується для абсолютно точного твердження: 2×2 = 4, і це дійсне як в Америці, так і в Африці, і в усьому світі. Це щось, що не викликає сумнівів. А Святе Письмо закликає нас, що такою має бути наша віра ‒ без найменшого сумніву: ми є мертві для гріха, для сили гріха! Одночасно ми живі для Бога, у Христі Ісусі, нашому Господі!