«Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі йому»

Цей Псалом вказує, що блаженним є такий чоловік, який сильно любить Божі заповіді. Слово «блаженний» ми згадуємо і в проголошених Христом блаженствах. Перше блаженство звучить: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне», а останнє: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5,11-12).

Перший Псалом також починається словом «Блажен муж», і продовжується: «що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над Його законом день і ніч розважає» (див. Пс. 1,1 і наст.).

«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди.»

У Псалмах часто повторюється, що ми повинні шукати Господа. Ми повинні шукати Його обличчя і Його силу, отож і Його всемогутність. Процес пошуку ‒ це болючий процес. Коли людина щось втратить, то має неспокій, душевний біль. Особливо, коли річ, яку втратила, є важлива чи цінна. Найціннішою річчю для нас є вічне життя. А це вічне життя Господь дав нам у Його Сині Ісусі Христі.

Шукати Господнє обличчя означає увійти в Божу присутність, усвідомити, що Бог мене бачить, а я цілковито Йому відкриваюся і знаю, що нема сенсу щось приховувати від Нього, бо Він усе знає.

Обличчя Його Сина, мого Відкупителя Ісуса Христа, шукаю також на молитві. Можу уявити собі Його обличчя, і то дуже живо та конкретно. Цей внутрішній образ є тим правдивіший, чим більш внутрішнє відношення до Нього я маю. Тому святі наголошували на роздумах у внутрішній молитві про Христові страждання, особливо на хресті. Вони мали три короткі гасла: бачу, чую, переживаю. В дусі вони бачили проколені руки Ісуса, і кров, яка з них тече. Вони чули болісні стогони і переживали з Ним Його біль.

«Скрутного для мене дня я Господа шукаю; уночі я простягаю мої руки безустанку, душа моя зреклась утіхи»

 У житті кожної людини бувають дні скрути. Рішенням не є впасти в депресію, але шукати вихід. Його маємо шукати передусім у Бога. Якщо ми не шукаємо виходу в Бога, а шукаємо його в людей, то іноді це може якось помогти, але також можемо потрапити у ще більшу проблему. Але якщо ми найперше шукаємо допомогу в Бога, Він дасть нам світло або поставить на нашому шляху певних людей, які порадять або допоможуть вирішити нашу, здавалося б, невирішальну проблему.

Як ми повинні звертатися до Бога? Псалмопівець навчає нас: «Уночі я простягаю мої руки безустанку».

Існує різниця: або піддатися у важкій ситуації депресії, яка паралізує людину у скруті, так що вона тільки лежить, не може спати, а негативні думки пригнічують її; або мати досвід, який має псалмопівець. Він у скруті безнастанно підносить свої руки до Бога, і навіть у цій важкій, майже безнадійній ситуації, шукає Господа.

«Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

Незалежно від людського автора псалма, який застосував ці слова до себе, тут йдеться про Боже слово, яке певною мірою стосується кожного з нас. Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув! Тут постає образ людини, яка грузне в болоті. Знаємо, що чим більше вона рухається і намагається з нього вибратися, тим більше грузне. Єдине рішення ‒ щоб її врятував хтось інший. У переносному значенні для кожного з нас цим болотом є гріх чи якась залежність, яка так поневолює, що людина власними силами з неї не вибереться. Яке рішення? Взивати до Того, хто може мене спасти. Душа взиває до Бога, просить про визволення: «Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув!» Вона вже на межі смерті, на межі духовної смерті. «Коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять!» Людська злоба, за якою часто може бути і диявольський дух, старається знищити невинну душу. Брехня і зло, перебуваючи в системі, отримують певну силу для фізичного знищення і прагнуть знищити навіть вічне життя. Як Бог рятує?

«Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів»

Давид написав цей псалом у ситуації, коли Саул наказав стерегти дім, щоб його убити. Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: Коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий! І спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався. Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила ліжко. А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: Він, мовляв, хворий. І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!» Прийшли гінці ‒ аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура… Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли ‒ сам він і Самуїл ‒ та оселилися в Найоті. Як же Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі», ‒ послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, Дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати» (1 Сам. 19,11-20).

«Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене»

Цей псалом був написаний царем Давидом у ситуації, яка описана в 2 Сам. 12,1 і наст.: «Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: „Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий. В багатого була превелика сила овець і корів, а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка. Якось прийшов хтось у гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього”. Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: „Як жив Господь! Чоловік, що зробив те, заслужив смерть. А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття”. Тоді Натан промовив до Давида: „Ти ‒ той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, Я тебе врятував з руки Саула…” І сказав Давид до Натана. „Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: „Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш”».

«Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Душа моя жадає Бога, Бога живого, ‒ коли бо прийду
і побачу обличчя Боже?»

Якщо людина не відкинула почуття правди, вона усвідомлює марноту життя, а якщо має віру, то прагне ставати у молитві перед Божим обличчям, тобто у Божій присутності. Деякі святі навіть годинами дивилися на обличчя Христа на хресті та звідти черпали справжню мудрість. Тут їм відкривалися таїнства життя, закодовані у Біблії. Тут вони також пізнавали велику Христову любов до них і були мотивовані до героїчних жертв заради спасіння душ. Багато з них тут отримали силу і для мученицької смерті.

Ми живемо у дуже важкий час. Можна сказати, що ми вже наче вступаємо в апокаліптичний час, коли кожен з нас пройде через випробування, пов’язане з вакцинацією та чіпуванням, а у випадку відмови ‒ з різними покараннями. Для когось тут може бути приготований і вінець мучеництва.

«Кожен подорожує по життю, як міраж, зашумить, як подув вітру, збирає майно і не знає, хто його захопить»

 Цей вислів псалма вказує на глибоку правду, яка стосується скороминущості нашого життя, реальності смерті та людської сліпоти, яка з нею не рахується, і навіть не припускає, що станеться з майном, яке людина собі назбирала. Іншими словами, цей вислів псалма вказує на марноту. У попередніх 5-му і 6-му віршах сказано: «Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, нехай знаю, коли я помру. Ось кілька п’ядей завдовжки зробив Ти мої дні і вік мій ‒ немов би ніщо перед Тобою; кожна людина ‒ лиш подув, і навіть якщо б стояла міцно». Хто з нас, людей, усвідомлює собі цю реальність, яка стосується кожного з нас? Тому в слові життя також сказано, що кожен подорожує по життю, як міраж, тобто як хтось, хто не зважає на реальність.

«Господу довір твою дорогу; уповай на Нього, і Він сам буде діяти» 

Це слово з 37-го псалма виражає обіцянку, що Бог буде за тебе діяти. Але тут є дві умови: 1) ти повинен довірити свою дорогу Господу і 2) маєш уповати на Нього.

Що означає довірити свою дорогу Господу? Тією дорогою в дійсності є твій життєвий стиль – твій спосіб життя. Його маєш довірити Господу. Це означає, що ти повинен підпорядкувати свою життєву програму тій програмі, яку Бог дає тобі у Своєму слові, зокрема Ісус у Євангелію. Покоління наших предків, наших дідів і прадідів, вели спосіб життя, який базувався на дотримуванні Божих Заповідей, тобто на любові до Бога та любові до ближнього. Звісно ж, вони не виконували це так досконало, як святі, але завдяки тому, що каялися за половинчатість, не зійшли з дороги, хоча й падали на ній. Однак сьогодні тиск світу настільки сильний, що змушує нас ігнорувати Бога, Його Заповіді та власну совість, хоча й поки що прикриває це позитивними поняттями і релігійними термінами та християнськими фразами, за якими є вже інший дух.

Слова «шукати Боже обличчя» чи «молитися перед Божим обличчям», або прохання «Боже, не ховай від мене Свого обличчя» часто зустрічаються у псалмах, а також у книгах Нового Завіту.

Пс. 24,6: «Такий рід тих, які Його шукають, шукають лице Яковового Бога».

Пс. 17,15: «А я в моїй правді Твоє лице побачу і, прокинувшись, насичусь Твоїм видом».

Пс. 41,13: «У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед Твоїм обличчям повіки».

2 Тим. 2,14: «Про це нагадуй перед Божим обличчям…».

Євр. 9,24: «Христос бо ввійшов …в саме небо, щоб тепер з’явитися за нас перед обличчям Божим».

«Господь ‒ мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імені Свого ради»

Тут дуже наглядним є порівняння Бога з пастирем. Сам Ісус в Євангелії називає Себе добрим пастирем, який віддає життя за своїх овець. Таким добрим пастирем мав би бути кожен єпископ, кожен священик і кожен християнський батько в сім’ї для своїх дітей і для всієї своєї родини. Він буде таким, якщо триматиметься Господа і прийматиме пашу Божого слова та воду Божої благодаті, які підтримують духовне життя. Такий піде дорогою праведності, якщо буде входити до Божого імені, в якому є повнота нашого спасіння. Це ім’я Ісус ‒ Єгошуа.

На багатьох образах зображено Ісуса, який несе на плечах загублену овечку. А в Євангелії сказано, що Він залишає 99 овець і йде шукати цю одну загублену. Цим Ісус вказує на турботливу пастирську любов до кожного з нас. Але треба усвідомити, що ця любов Доброго Пастиря заради нашого спасіння зазнала великого страждання ‒ а це тисячу років перед тим провістив Бог через Давида в псалмі 22 (21).

«Народи провалилися в яму, що самі зробили; 

Християнські народи, які відпали від Бога, дійсно провалилися в яму, яку цим собі викопали, у сіті, що порозставляли, запуталась нога їх. Псалом вказує на людину, яка є вірною Богові, а також на Божих ворогів і ворогів того, хто служить Богові.

У 6 вірші сказано: «Скартав єси народи, знищив нечестивця…». Яким буде кінець тих, які стали ворогами Бога? У 7 вірші сказано: «Ворог охляв, руїна його вічна; Ти міста понищив: пам’ять по них пропала».

«Чого метушаться народи, і люди задумують марне? Встають царі землі, князі зговорюються разом  на Господа й на Його Помазаника»

Боже слово з 2-го Псалма дуже актуальне на сьогоднішній день. Ми живемо в часи масового відступництва від Бога, Божі закони скасовуються як наддержавними інстанціями (див. Лісабонська угода замість Десяти Заповідей), так і папою-відступником Бергольйо. Своєю ексгортацією Amoris laetitia він скасовує об’єктивні моральні норми і фактично закликає до відступництва від Бога. Псалмоспівець запитує: «Чого метушаться народи, і люди задумують марне?» ‒ з карантинами, вакцинаціями, чіпуванням, зі штучним інтелектом, з редукцією людства… Більше того, це не лише марні плани, а прямо самогубні плани! Чому? Бо вони покинули Божі закони.

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить, і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає»

Цими словами починається книга Псалмів. Вони вказують на блаженного чоловіка, який зайняв позицію потрійного «ні» щодо немудрих і злих людей.

1) За порадою безбожників не ходить

Безбожні люди не зважають ні на совість, ні на справедливість щодо інших. Вони не підпорядковуються Богу, а тому їхнім божеством є его і те, що підходить тільки їм самим. Вони не докладають жодних зусиль, щоб у своєму житті шукати та виконувати Божу волю, а тому не можна керуватися їхніми порадами ‒ це ніколи не принесе нічого доброго.

2) На путь грішників не ступає

Грішник може мати якусь слабку віру, але вона не є вирішальною у його житті; він став рабом певного гріха, а його мислення та спосіб життя ставлять на перше місце гріховну залежність.