«І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клеймо на руку їхню праву або на чола їхні»

Протягом 2000 років віруючі читали ці слова, і вони були для них огорнені таємницею. Але тепер вони стали надзвичайно актуальними.

Вже другий рік ми переживаємо період, який розпочався штучною пандемією із СOVID-19, пов’язаною з локдаунами. Таким чином поступово готувався ґрунт для масової вакцинації та пов’язаного з нею чіпування людства. Останніми днями було оприлюднено, що вже створили такий мініатюрний чіп, який пройде через ін’єкційну голку. Ми опиняємося в ситуації, коли і той, хто має на це питання цілком ясний погляд, може потрапити у пастку. Наприклад, при відвідуванні стоматолога, разом з уколом для знеболення зубного нерва йому введуть чіп. Звісно ж, тут відіграє роль і питання добровільності. Хто добровільно прийме з чіпом знак звіра, зазнає покарання, описаного в Біблії. Хто отримав би чіп не зі своєї вини, через обман, стає невинною жертвою і не має особистої провини.

«Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю Себе»

Умовою внутрішнього пізнання Ісуса є прийняття Його заповідей. Але цього недостатньо. Потрібно також виконувати Ісусові заповіді. Виконування Ісусових заповідей є ознакою любові до Нього.

Чому ми повинні любити Ісуса? Бо Він раніше полюбив нас і взяв на Себе наші гріхи, заплатив за них Своєю пролитою кров’ю та Своєю смертю на хресті. Цим здобув для нас вічне щастя в небі. Перший ступінь любові ‒ це принаймні вдячність. І пес вміє бути вдячним тому, хто зробив йому добро, і навіть хижий звір, як бачимо на прикладі лева з життєпису святого Герасима. Коли святий витягнув йому з ноги колючку і полікував його, лев йому вірно допомагав, а потім із вдячності до свого благодійника на його могилі помер від смутку.

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій.

Нехай Твій добрий Дух веде мене по рівній землі»

Це прохання вже за тисячу років до приходу Спасителя висловлював цар Давид, і це прохання висловлює кожен щирий поклонник істинного Бога. Він просить, щоб навчив його виконувати Божу волю. Чогось вчитися ‒ це певний процес. Ми вчимося на помилках, щоб робити їх усе менше і менше. Хочемо все менше і менше чинити свавілля та більше довіряти Богові. Щоб виконувати Божу волю, мусимо спершу її шукати. Тільки тоді можемо пізнавати, що є Божою волею в даній ситуації. Бог дає це духовне світло для пізнання в міру того, наскільки ми виконуємо пізнану Божу волю навіть у дрібницях.

Далі Давид просить, а з Ним і кожен з нас: «Нехай Твій добрий Дух веде мене по рівній землі».

В нашому житті важливо дотримуватися Божих Заповідей, але одночасно потребуємо мудрості, тобто ведення Божим Духом. Дух Божий веде нас дорогою Божих Заповідей, тобто по рівній землі.

«Очі Твої бачили мої вчинки, усі вони записані у Твоїй книзі; і дні, що Ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було»

У Символі віри ми промовляємо: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого». Бог створив цю землю та різні форми життя на ній: рослин, тварин, а вкінці і людину. Він дав програму усьому, що створив, щоб кожен вид передавав свою форму життя.

Бог створив також невидимих істот ‒ ангелів, про яких знаємо, що вони повинні були пройти через випробування. Ті, які вистояли, перебувають у Божій славі у небі. Ті, які виступили проти Бога, стали демонами. Вони засудили себе на вічну кару.

«Коли Господь не будує дому – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста – дарма пильнує сторож»

І це твердження зі 127-го Псалма принесе нам велику користь, якщо ми дійсно будемо усвідомлювати його суть.

Пояснимо це спершу на прикладі матеріального будівництва. Хто будував дім, той знає, зі скількома клопотами і проблемами це пов’язане. Спочатку треба купити земельну ділянку і отримати дозвіл на будівництво. Це вимагає біганини по різних установах. Людина вже мусить мати наскладано стільки грошей, щоб можна було не тільки розпочати будівництво, але й завершити. Тоді потрібно знайти порядних співробітників. При роботі часто існує ризик травмування, наприклад, коли безвідповідально поставлене будівельне риштування, або коли необережно працювати на висоті, або коли зверху впаде якийсь інструмент чи матеріал, або коли використовуються електроприлади і виникне замикання і т.п. Якщо працівник не дбає про безпеку, то може впасти, поранитися або й стати калікою на все життя. Загрожують десятки непередбачуваних небезпек.

«Сім разів на день я Тебе хвалю за Твої присуди справедливі»

Вже в часи Христа вибраний народ мав розділений день, і навіть ніч, по три години. Що стосується дня, то в Євангелії згадується, що Ісус страждав на хресті від 6-ї до 9-ї години, тобто від нашої 12-ї до 15-ї. Також згадується, що Петро та Іван о 3-й годині йшли до храму на молитву (Ді. 3,1). Сотник Корнилій о 9-й годині (тобто о 15-й годині) молився і мав видіння (Ді. 10,3). Петро молився близько 6-ї години (наша 12-а година) (Ді. 10,9).

Отож прославу Бога 7 разів на день можемо зрозуміти буквально, але це число має і символічний характер. Сім ‒ це число повноти, тому означає «завжди». Але якщо розумітимемо це число лише символічно, то замість конкретних зупинок для молитви у нас залишаться лише побожні фрази. Будемо стверджувати, що ми цілий день молимося працею і виконанням добра, але насправді це означає, що взагалі не молимося. Однак коли зробимо молитовні зупинки буквально 7 разів, це означає, що ми завжди зупиняємося в конкретній годині. Якщо в призначену годину зупинимося в Божій присутності, то є надія, що і протягом наступного часу ‒ трьох годин ‒ будемо думкою повертатися до Бога.

«Як юнак берегтиме чистою свою дорогу?

Пильнуючи її за Твоїм словом»

Здається майже неможливим, щоб у теперішній час, повний нечистоти, юнак беріг свою життєву дорогу чистою. Аморальність діє з нечистих зображень, реклам, білбордів, телебачення, Інтернету, моди, з напливу порнографії та пропаганди гендерного безумства. Але Боже слово дає відповідь на це питання і вказує, як навіть сьогодні можна зберегти чисте життя. Там сказано: «Пильнуючи за Твоїм словом».

Можемо уважно, з олівцем у руках, прочитати весь цей найдовший Псалом, підкреслюючи різні взаємопов’язані цитати, що стосуються дотримування Божого слова: «Ти повелів заповіді Твої» (вірш 4), у Псалмі використані синоніми: «установи», «накази» (вірш 5), «веління» (вірш 6), «свідоцтва» (вірш 14). Для того, щоб дотримуватися Божого слова, Божих заповідей, наказів, свідчень, юнак потребує передусім особистої молитви. Про неї сказано в інших Псалмах: «З глибин взиваю до Тебе, Господи!», або використовується термін «стояти перед Божим обличчям».

«Змилуйся, о Господи, бо я раб Твій;
раб Твій, син Твоєї рабині; Ти розкував мої кайдани.»

Попередній 15-ий вірш говорить: «Цінна в очах Господніх відданість Його вірних аж на смерть». Хто був відданий Ісусові аж на смерть? Хто стояв під Його хрестом? Передусім, Його Мати, яка сказала про себе: «Я раба Господня ‒ Hé dúlé Kyriú» («h` dou,lh kuri,ou» ‒ Лк. 1,38). Термін «hé dúlé» («раба») у Новому Завіті згадується ще двічі. Вдруге його також сказала Ісусова Матір про себе, коли під час відвідин Єлисавети промовила своє величання: «Зглянувся Бог на покору раби (hé dúlé) Своєї». В обох випадках це стосується події воплочення Божого Слова та співучасті в тому, щоб Ісус міг прийняти нашу людську природу і спасти нас. Тут діяв Святий Дух.

Потім цей термін використовується, коли апостол Петро після зіслання Святого Духа, тобто на П’ятидесятницю, цитує пророцтво Йоіла: «І на слуг Моїх, і на слугинь (dou,laj) Моїх Я сими днями виллю Мого Духа, і вони будуть пророкувати» (Ді. 2,18).

«Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі йому»

Цей Псалом вказує, що блаженним є такий чоловік, який сильно любить Божі заповіді. Слово «блаженний» ми згадуємо і в проголошених Христом блаженствах. Перше блаженство звучить: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне», а останнє: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5,11-12).

Перший Псалом також починається словом «Блажен муж», і продовжується: «що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над Його законом день і ніч розважає» (див. Пс. 1,1 і наст.).

«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди.»

У Псалмах часто повторюється, що ми повинні шукати Господа. Ми повинні шукати Його обличчя і Його силу, отож і Його всемогутність. Процес пошуку ‒ це болючий процес. Коли людина щось втратить, то має неспокій, душевний біль. Особливо, коли річ, яку втратила, є важлива чи цінна. Найціннішою річчю для нас є вічне життя. А це вічне життя Господь дав нам у Його Сині Ісусі Христі.

Шукати Господнє обличчя означає увійти в Божу присутність, усвідомити, що Бог мене бачить, а я цілковито Йому відкриваюся і знаю, що нема сенсу щось приховувати від Нього, бо Він усе знає.

Обличчя Його Сина, мого Відкупителя Ісуса Христа, шукаю також на молитві. Можу уявити собі Його обличчя, і то дуже живо та конкретно. Цей внутрішній образ є тим правдивіший, чим більш внутрішнє відношення до Нього я маю. Тому святі наголошували на роздумах у внутрішній молитві про Христові страждання, особливо на хресті. Вони мали три короткі гасла: бачу, чую, переживаю. В дусі вони бачили проколені руки Ісуса, і кров, яка з них тече. Вони чули болісні стогони і переживали з Ним Його біль.

«Скрутного для мене дня я Господа шукаю; уночі я простягаю мої руки безустанку, душа моя зреклась утіхи»

 У житті кожної людини бувають дні скрути. Рішенням не є впасти в депресію, але шукати вихід. Його маємо шукати передусім у Бога. Якщо ми не шукаємо виходу в Бога, а шукаємо його в людей, то іноді це може якось помогти, але також можемо потрапити у ще більшу проблему. Але якщо ми найперше шукаємо допомогу в Бога, Він дасть нам світло або поставить на нашому шляху певних людей, які порадять або допоможуть вирішити нашу, здавалося б, невирішальну проблему.

Як ми повинні звертатися до Бога? Псалмопівець навчає нас: «Уночі я простягаю мої руки безустанку».

Існує різниця: або піддатися у важкій ситуації депресії, яка паралізує людину у скруті, так що вона тільки лежить, не може спати, а негативні думки пригнічують її; або мати досвід, який має псалмопівець. Він у скруті безнастанно підносить свої руки до Бога, і навіть у цій важкій, майже безнадійній ситуації, шукає Господа.

«Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

Незалежно від людського автора псалма, який застосував ці слова до себе, тут йдеться про Боже слово, яке певною мірою стосується кожного з нас. Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув! Тут постає образ людини, яка грузне в болоті. Знаємо, що чим більше вона рухається і намагається з нього вибратися, тим більше грузне. Єдине рішення ‒ щоб її врятував хтось інший. У переносному значенні для кожного з нас цим болотом є гріх чи якась залежність, яка так поневолює, що людина власними силами з неї не вибереться. Яке рішення? Взивати до Того, хто може мене спасти. Душа взиває до Бога, просить про визволення: «Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув!» Вона вже на межі смерті, на межі духовної смерті. «Коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять!» Людська злоба, за якою часто може бути і диявольський дух, старається знищити невинну душу. Брехня і зло, перебуваючи в системі, отримують певну силу для фізичного знищення і прагнуть знищити навіть вічне життя. Як Бог рятує?

«Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів»

Давид написав цей псалом у ситуації, коли Саул наказав стерегти дім, щоб його убити. Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: Коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий! І спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався. Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила ліжко. А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: Він, мовляв, хворий. І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!» Прийшли гінці ‒ аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура… Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли ‒ сам він і Самуїл ‒ та оселилися в Найоті. Як же Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі», ‒ послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, Дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати» (1 Сам. 19,11-20).

«Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене»

Цей псалом був написаний царем Давидом у ситуації, яка описана в 2 Сам. 12,1 і наст.: «Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: „Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий. В багатого була превелика сила овець і корів, а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка. Якось прийшов хтось у гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього”. Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: „Як жив Господь! Чоловік, що зробив те, заслужив смерть. А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття”. Тоді Натан промовив до Давида: „Ти ‒ той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, Я тебе врятував з руки Саула…” І сказав Давид до Натана. „Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: „Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш”».