Роздуми над Словом життя Рим. 8,17
«А коли діти, то й спадкоємці Божі – співспадкоємці Христа,якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом з Ним і прославитися»
У попередньому 16-му вірші написано: «Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі». А далі йде 17-ий вірш, який будемо переживати на початку Великого посту: «А коли діти, то й спадкоємці Божі…». Чи ми усвідомлюємо, що означає бути Божим спадкоємцем? Якби в минулому хтось признався, що він є дитиною імператора, тобто його спадкоємцем, інші заздрили б йому: «Стільки дістане, а для того не доклав жодних зусиль, просто отримує спадщину! А чому не ми? Чому не я?».
Уяви собі якогось мільярдера, який не має дітей, і раптом вирішить, що спадкоємцем усього свого багатства зробить тебе. О! Ти був би щасливий: яке велике багатство! Однак усвідом: чи таке багатство дійсно зробить тебе щасливим? Адже маєш тільки один шлунок, і в один час можеш бути тільки на одному місці. Якщо б прийшла якась серйозна хвороба, і ти лежав би в ліжку з гарячкою, то мусів би лише безсильно дивитись на все це багатство та гроші. Як би це тобі допомогло, навіть якщо б ти успадкував цілий світ? Зрештою, сам Господь Ісус каже: «Яка користь людині, як світ цілий здобуде (або успадкує), а занапастить власну душу?».
Бути спадкоємцем Бога… Запитай себе: Що належить Богові? Богові належить уся ця Земля, яка є всього лиш наче порошинка у неосяжному, непізнанному та безмежному Всесвіті, який також увесь належить Богові. А це лише видимий світ. Але Богу належить і невидимий світ: ангели, архангели, херувими; Йому належить небо, яке, на відміну від цього короткого, земного життя, не триває ні 70, ні 80, ні 1000, ані мільйон років, але є вічне. Усвідом, що ти є Божий спадкоємець. Все, що належить Богові, ти, як Божа дитина, успадкуєш. Ця прекрасна спадщина чекає тебе після того, як ти переступиш поріг життя і увійдеш у вічність. Це щось чудове, неймовірне. Спробуй деякий час про це пороздумувати, помріяти – так, як людина мріє про якесь невелике багатство, яке здобуде: може мріяти про це довгими годинами і все планувати. Спробуй хоч кілька хвилин не мріяти, але усвідомлювати реальність, яка чекає тебе як Божу дитину, як Божого спадкоємця.
Далі сказано, що ми є «співспадкоємці Христа». Це означає, що ми отримуємо все, що Христос здобув для нас тим, що став людиною, що за нас, тобто і за тебе та за твої гріхи, як правдивий Бог і правдивий Чоловік, приніс відкупительну смерть на хресті та здобув тобі спадщину вічного життя.
Але тут є одна умова, не забувай про неї. Вона звучить: «Якщо ми страждаємо разом із Ним», а потім сказано: «щоб разом з Ним і прославитися». Що означає страждати разом з Христом? Усі віруючі і невіруючі, добрі та злі, хоч-не-хоч змушені тут, на землі, страждати, переносячи як фізичні, так і душевні терпіння. Але християнин відрізняється від них: він повинен навчитися страждати з Ісусом, не сам! Що це означає? Це означає, що людина свідомо прийме терпіння, яке Бог допускає, наприклад, через явних ворогів. Скажімо, людина має якийсь життєвий дефект, наприклад, малий зріст, і не хоче цього прийняти. Але якщо прийме це з Ісусом, то це перемінить її страждання. Існує терпіння від зубного болю; буває внутрішнє терпіння, пов’язане з душевним болем, коли, наприклад, хтось в тебе щось вкрав чи образив тебе; а буває терпіння, пов’язане зі страхом, коли прийде якась невиліковна хвороба і т.п. Але завжди є тільки один правильний вихід: просто прийняти терпіння і з’єднати його з Ісусовим терпінням! У цьому міститься таїнство слів «разом із Христом». Ми переживаємо це на молитві, в правді, вираженій в посланні до Галатів 2,20: «Я розп’ятий із Христом», тобто безсильний. Не тільки зі собою, але з Христом! Це означає, що я віддам Йому своє терпіння. Але перед тим визнаю свій гріх, а тоді це своє терпіння з’єднаю з Ісусом. Щодня ми маємо якесь невелике терпіння: страх, смуток, різні труднощі та хвороби – щодня маємо нову нагоду поглибити своє відношення до нашого розп’ятого Господа і Спасителя.
У житті святих, особливо в житті мучеників, маємо приклади героїв, які страждали з Христом і задля Нього. І у зв’язку з наступним Словом життя можемо усвідомити силу віри, через яку Господь давав їм силу витривати навіть у найважчих муках: «Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися».
Хоча б коротко згадаємо життєпис святого Аркадія. Суддя закликав його: «Принеси жертву римським богам!». Аркадій відповів: «Я не зроблю цього, я християнин. Чи думаєш, що налякаєш вірного Божого слугу, якщо погрозиш йому смертю? Знаємо, що написано: „Для мене життя – Христос, а смерть – прибуток” (Флп. 1,21). Вигадай яке хочеш катування, але мене від істинного Бога не відвернеш». Розгніваний суддя-поганин наказав: «Зв’яжіть йому руки та ноги і відрізайте йому від тіла член за членом, щоб він стільки разів відчув смертельну муку, скільки має членів тіла». Кати спочатку відрізали йому пальці на руках і ногах. Хоробрий мученик подавав катам руки і ноги та у своєму стражданні молився: «Предвічний Боже, Ти дав мені ці члени, тому жертвую їх Тобі, бо Ти мені їх знову повернеш, коли усі тіла воскреснуть з гробів». Суддя наказав відрізати йому від тулуба руки та ноги. Але мученик взивав сильним голосом: «Які щасливі ви, члени мого тіла, що стали гідними служити моєму Богові. Коли ви ще були зв’язані з моїм тілом, ви ніколи не були такими гарними, як тепер. Я відлучився від вас лише на деякий час, але колись ми знову будемо славно злучені і станемо перед нашим Царем і Суддею – Ісусом Христом». Тоді він напоумляв глядачів, яких аж до сліз пройняла його терпеливість: «Ви всі, присутні на цьому кривавому видовищі, знайте, що всі тілесні муки є нічим для того, кому приготований нев’янучий вінець слави. Повірте мені, вмираючому, що ваші поганські боги не є ніякими богами, і перестаньте їм поклонятися. Інакше не можу вам допомогти. Пізнайте правдивого Бога, який мене укріплює. За Нього я вмираю. Страждати задля Нього означає жити, і це приносить насолоду. Його любов ніколи не охолоне, Його слава ніколи не мине. До Нього і я тепер прийду після свого малого страждання, щоб вічно жити з Ним і вже ніколи з Ним не розлучитися». Вкінці він зітхнув: «Отче, в руки Твої віддаю дух мій!» – і помер. Він був замучений 312 року. Через рік у Римській імперії припинилось криваве переслідування християн і настала релігійна свобода для християн.
На прикладі мучеників бачимо, що страждати з Христом означає здобути вічну славу, і що навіть у жахливому стражданні, перед яким ми тремтимо, Господь Ісус дає силу. Пам’ятаймо, що Він є і в нашому малому терпінні. Але ми радше терпимо без Христа: часто в гіркості, ненависті, затверділості, або шукаємо фальшивий вихід у грісі. Мученик Аркадій міг уникнути терпіння, якби поклонився поганським богам, сьогодні – Пачамамі. Але хто їм поклоняється, той буде там, де вони – в пеклі. На противагу цьому, ті, які страждають з Христом, будуть у вічній славі в небі, а це велика різниця! І кожен з нас особисто повинен вирішити, щоб в життєвих випробуваннях ми обирали Христа!
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,17
