Запевнення про прощення
Слово Боже всіх нас освідчує з гріха: «Всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3,23), але також багато разів запевняє нас у прощенні гріхів. В першому посланні Івана написано: «Коли ми визнаємо гріхи наші, то Він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (1 Ів. 1,9). Можемо це порівняти ще з 7 віршем: «А коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха». Отож тут є умова: ходити у світлі, як сам Він у світлі. Тут йде мова про Божу присутність. Я не мушу мати якогось видіння чи об’явлення, але усвідомлю собі, що Бог бачить мене, і концентруюся на цю правду. Це можу робити і протягом дня, коли прийде якась важка ситуація. Зупинюся, усвідомлю Божу присутність і прошу Бога дати мені світло, бо не знаю, що маю робити, або кличу Його до цієї складної ситуації, щоб Він сам вказав рішення. Не мушу клячати, зачинившись у своїй кімнаті, але коли прийде якийсь біль чи проблема, зупинюся там, де я є, і увійду до з’єднання з Богом. Таким чином увійду до Божого світла.
«А коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі»
На іншому місці у Св. Письмі сказано, що Ісус є світло: «Я є світло…» (Ів. 8,12). Не йдеться про світло як про фізичні хвилі, але про духовне світло, тобто про Божу правду і Божу присутність. Ходити у світлі означає ходити в з’єднанні з духовним Світлом, яким є Ісус, який показує нам сенс нашого життя, вказує на гріх і Божі правди, що ведуть до спасіння.
«Ми маємо спільність один з одним»
Створити, тобто мати спільність, внутрішню спільність, – це не така проста річ. Коли християни і щиро навернуться і хочуть жити разом в єдності, прийде якась дурниця чи заздрість, посваряться, уся спільнота розіб’ється, і ніхто не знає чому. Диявол вміє так легко розбити спільноту. Чому? Бо навіть двоє людей під сонцем не мають правдивої спільноти, якщо хоча б один з них не навчився йти зі своїм добром до духовної смерті. Що це означає? Якщо хочу створити єдність з ближнім заради Ісуса, то повинен дозволити іншому себе принизити і прийняти його погляд, який в даний момент я вважаю нерозумом: «Боже, Ти бачиш, що пропозицію брата я бачу як абсолютну дурницю, що вона не має сенсу; я не кажу, що це був би гріх, але брат наче втратив розум… Але з любові до Тебе, Ісусе, хай так буде!».
Наприклад, як буває в сім’ї: чоловік сприймає розумом, а жінка – відчуттями, а треба вміти входити до смерті з Ісусом і задля Ісуса: «Те, що тепер він (вона) хоче чи робить, не є гріхом, а глупотою, але я роблю це з любові до Тебе, Ісусе». Тоді, коли це зробите, Бог покаже вам, що і через цю т.зв. дурноту, Він зробив таке чудо, що на кінець це вийшло краще, ніж підказувала логіка. Це є ходження у вірі – аж до границі гріха. Якби йшлося про гріх, то зрозуміло, що цього робити не можу, а тим більше з цим погоджуватись.
Як практично це роблю я? Коли хтось запропонує якусь дурницю, то скажу: «Ага, це один варіант, але є ще другий і третій…». Треба сказати: «Так, це добрий варіант». Ця людина думає щиро, але все ж не розумію, як їй могла прийти на думку така дурниця. Вона бачить таке вирішення, а я цього не бачу навіть на 1%, однак це не означає, що я правий. Тоді поставимо три варіанти і будемо шукати, де є правда, і що є Божа воля. Ніколи не є виходом, що я затнуся і буду просувати те своє, подаючи свої логічні аргументи. Така поведінка розбиває спільноту чи сім’ю, відносини між батьками та дітьми… Все потрібно з вірою давати Богу. Тут не йдеться тільки про те, що людина зречеться своєї волі, своєї правди і відчуттів, але треба і вчитися жити з віри: «Праведник житиме з віри». В конкретних ситуаціях ми повинні рахуватися з Богом. Щиро сказати Богу: «Боже, я цього не розумію, адже з такої дурниці нічого не вийде… Боже, Ти мусиш зробити чудо. Я приймаю цей абсурдний варіант, роблю цю дурницю, але тільки для того, щоб не розбилася ціла спільнота, або щоб зберегти єдність в сім’ї, хоча при цьому почуваю себе як недоумок». Коли зробите цей крок, молитеся, дасте все Богу і просите: «Боже, дай йому світло…», то Бог дасть і вам, і йому ще краще вирішення проблеми, ніж у вашому попередньому варіанті.
Однак, якщо людина наполягає на своєму: «Я хочу це так і так, бо я це так бачу», то це нікуди не заведе. Розіб’єте взаємні відносини, а на кінець Бог покаже вам, що ви зробили помилку, а часто прямо кардинальну. Зіпсуєте малу річ, а через неї завалиться все. Отож тут здійснюється Боже слово: «ходити в Святому Дусі», або «праведник житиме з віри», або «разом з Христом я розп’ятий». Станьте в такій ситуації перед Богом і скажіть: «Господи, я безсильний. Що я можу зробити в цій ситуації? Я довіряю Тобі, Ти Всемогутній!».
У нашому житті бувають моменти, коли людина затнеться, хоче просунути своє, а їй це не вдається. Тоді попадає в себежаль, аж до ненависті, і це нікуди не приведе. Так реагує стара людина в нас і за цю свою правду здатна піти навіть на смерть. Але саме в таких ситуаціях ми повинні навчитися зупинятися і задати собі питання: «Де тут є Бог, де є тут Ісус?». Добре, я маю свою правду, але я дам її Богу, а Він має 1 000 варіантів як вирішити те, що я бачу неможливим. Він має варіанти, які я зовсім не бачу. Він може вирішити цю мою проблему через людей, через ангелів, а навіть Він може змінити і природні закони та втрутитися сам. Наприклад, ми за щось молимося і просимо про чудо. Але треба сказати: «Господи, хай це прийде у відповідний час. Я знаю, що без хреста це неможливо. Було б підозріло, якщо б це сталося одразу». Ми повинні бути розп’яті на конкретному хресті. Звичайно, ми повинні робити те, що маємо, і чекати, що Бог зробить чудо, але як і коли його зробить? Це може тривати і роки. Можливо, Бог хоче нас ще очищувати, а потім дасть нам те, про що просимо. Можемо, наприклад, про щось просити і Він дасть нам це одразу, а деколи просимо навіть роками, тому що Бог хоче, щоб ми стояли у вірі, мали мотивацію і вірили в Його всемогутність. І навіть якби ми помирали, не бачачи, що наша молитва є вислухана, Бог хоче, щоб ми не сумнівалися, а вірили, що Він є всемогутній. Як Він це зробить – не знаю, але Він може це зробити, і я йому вірю, Він всемогутній.
Завантажити: Запевнення про прощення
