ВВП: Рятівне рішення для Африки – патріархат /Умова відродження – внутрішня молитва – 5 частина/
08. 01. 2025
Дорогі єпископи Африки, священники, студенти теології, монахи та монахині!
Ви посвятилися Богу. Але якщо не будете жити внутрішнім життям, то ваше священниче і монаше життя втратить сенс. У чому полягає таїнство внутрішнього життя з нашим Господом Ісусом Христом? Воно полягає у внутрішній молитві, яка поєднана з покаянням і одночасно з’єднує нас з Ісусом. Кожен, хто віддав Йому своє життя, потребує глибше і глибше Його пізнавати.
Апостол Павло тепер говорить і вам: «Я хочу, щоб ви в повні пізнали Боже таїнство, яким є Христос. В Ньому сховані всі скарби мудрості і знання. Кажу вам це, щоб ніхто не зводив вас обманливими доводами» (Кол. 2, 2-4). Навпаки, «живіть у Христі Ісусі, якщо ви прийняли Його за Господа». Тобто не живіть для себе, для реалізації свого его і духа цього світу, який проник і у серце Церкви.
«Вкорінені в Христі, збудовані на Ньому, міцно тримайтесь правовірної і спасительної віри». Апостол наполегливо застерігає: Стережіться, щоб ніхто не звів вас пустим і оманливим філософствуванням, заснованим на людських байках історично-критичної теології і на первнях езотерики, а не на Христі. Адже в Ньому втілена вся повнота Божества. Божки поган – це демони. Християнство не можна змішувати з поганством, немає жодної єдності Христа з Веліалом.
Щодо т.зв. нових літургійних обрядів з поганськими елементами, якими погани вшановують демонів, тут повною мірою діє застереження апостола: «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського». Міжрелігійний діалог насправді є антимісією і за ним стоїть не Дух Христа, а дух антихриста. Не можна заміняти внутрішню молитву, центром якої є Христос, орієнтальними медитаціями, які практикуються в буддизмі чи індуїзмі.
Усвідомте, дорогі католики Африки, що ваші діди і прадіди зреклися поганських практик, які тримають поган під духовним терором і в духовній темряві. Плодом духа поганства є аморальність, і навіть сатанізм, який сьогодні проявляється в гендерній ідеології. Вона пропагує збочені одностатеві шлюби, переоперування статі, при чому навіть дітей, якими для цього прямо в школах психологічно маніпулюють. Перед Богом Африка має заслугу, що не прийняла догматичну декларацію «Fiducia supplicans», яка благословляє ці гріхи. Таким чином накликає Боже прокляття і ліквідує спасительну віру в самому її корені.
Ви, дорогі африканці, не прийняли цей самогубний шлях «Fiducia supplicans». Це справді похвально, але цього недостатньо. Тепер потрібно вкоренитися у Христі, щоб, як апостоли і всі мученики, ви були готові за вірність Йому пожертвувати навіть своїм життям.
Шлях до цього – це внутрішня молитва. Без неї дух світу позбавить вас первинної віри, з якою ви вирішили віддати своє життя Ісусу Христу. Однак багато семінаристів чи монахів часто навіть не знають, як почати внутрішню молитву і як продовжувати її практикувати. Без внутрішньої молитви духовна особа втратить найцінніше – внутрішнє відношення до Ісуса Христа. Тоді стане не свідком Ісуса, а лише церковним менеджером, який має духа цього світу, а це стосується без винятку як семінариста, так і монаха, священника чи єпископа.
Необхідно, щоб душа була введена до основ внутрішньої молитви, щоб потім Святий Дух міг далі вести її на шляху очищення, просвітлення та з’єднання. Він повністю суперечить синодальному шляху з «Fiducia supplicans».
Які основи внутрішньої молитви? Це слово Боже, входження до Божої присутності і перебування в ній. Таким чином душа віддається Богу і з’єднується з Ним.
Внутрішня молитва, яку у простоті представляємо вам, базується саме на духовному досвіді, який потребуєте набути і ви, щоб могти передавати його душам, які Бог вам довірить. Теологія без особистого відношення до нашого Господа і Спасителя є безплідною. Так само втрачає сенс і монаше життя, якщо воно не закорінене у правдивому відношенні до Бога і якщо це відношення не поглиблюється через внутрішню молитву.
Шукати духовність у поганських практиках, таких як йога чи дзен-медитації, пов’язані з індуїзмом чи буддизмом, – це фальшивий шлях. Також різні практики езотерики є лише псевдодуховністю, яка відводить від суті, від Христа. Вона відводить і від справжнього сенсу життя, який полягає в тому, щоб шукати і любити Бога та спасти свою душу.
Звертаємося до вас від імені тих монахів і монахинь, які моляться цю внутрішню молитву, щоб коротко наблизити її вам і звернути на неї вашу увагу, як на прихований скарб. Якби ж то у всіх семінаріях і монастирях Африки принаймні один місяць спробували молитися цю молитву регулярно, бажано щодня! Можна молитися її самому – звичайно, хай кожен спробує сам, – але можна молитися і спільно. У такому випадку хтось один мусить вести молитву. Незабаром самі пізнаєте, яку духовну користь вона вам принесе. Не піддавайтеся впливу тих, які будуть вас відраджувати від неї, бо такі особи самі не мають особистого відношення до Христа.
Ця 40-хвилинна внутрішня молитва є плодом понад сорокарічних витривалих молитовних зусиль. І хоча вона призначена насамперед для богопосвячених осіб, однак приносить велику духовну користь всім ревним християнам.
Силу Божої любові, яка єдина перемагає безодню гріха, душа починає усвідомлювати тоді, коли через внутрішню молитву поступово проникає в таїнства глибин Христової відкупительної жертви на хресті.
У цій внутрішній молитві переживаємо окремі Христові слова з хреста, кожне близько 5 хвилин. Молитовні жести використовуємо для того, щоб уникнути розсіянь і зосередитися на Божому слові та Божій присутності у внутрішньому з’єднанні з Ісусом. На молитві клячимо або стоїмо. З’єднанню з Ісусом допомагає жест простягнутих рук. При взиванні Ісусового Імені – «Єгошуа», чи при взиванні до Небесного Отця: «Отче-Авва», саме у внутрішній молитві дуже допомагає довге видихання голосних, насамперед «Ааа» (Ааа-ввааа – Отче, Єгошу-а-а-а). Подібно і при молитовному взиванні Елої (Еее-лооо-їїї), під час якого намагаємося залишатися в єдності з покинутим і страждаючим Ісусом.
Ми усвідомлюємо, що внутрішнє пізнання відношення до Ісуса духовна особа може передати лише зрілим і щирим людям. Оприлюднюючи цю молитву, ми ризикуємо, що церковні люди з духом світу або з духом окультних і езотеричних практик можуть зловжити цією внутрішньою молитвою, висміяти її та відрадити від неї щирих людей. Та незважаючи на це, віримо, що спраглі христолюбиві душі позбирають ці перлини і не дадуть їх потоптати.
Переживаючи друге і третє слова з хреста, призиваємо Ісусове Ім’я – Єгошуа.
«Є-го-шу» промовляю повільно. Руки тримаю підняті вгору, усвідомлюю, що Бог мене бачить.
При першому довгому видиху «а» повільно опускаю руки вниз, усвідомлюючи: «Ти все створив».
При другому довгому видиху «а» роблю на собі знак хреста і усвідомлюю: «Хрестом Ти мене відкупив».
При третьому довгому видиху «а» благально простягну руки до Ісуса: «Ісусе, згадай мене у Своїм Царстві».
При третьому слові Ісуса з хреста: «Ось Мати твоя» взиваю «Є-го-шу-а-а-а» таким самим способом, тільки при третьому довгому видиху «а» вірою приймаю Ісусову Матір до свого єства. При цьому роблю жест – розведені в сторони руки схрещую на грудях.
При шостому слові, коли взиваю «Є-го-шу-а-а-а» руки тримаю підняті вгору до Ісуса.
При першому довгому видиху «а» повільно опускаю руки і усвідомлюю: «Темрява проламана! В смерті звершилося!».
При другому довгому видиху «а» роблю на собі знак хреста і усвідомлюю реальність: «Через хрещення і я в Христовій смерті».
При третьому довгому видиху «а» підніму руки вгору, деякий час тримаю їх піднятими і при цьому усвідомлюю духовну реальність: «Світляний стовп наді мною і в мені!»
Накінець переживаю сьоме слово з хреста: «Отче, Авва, в руки Твої віддаю духа Мого!». Смерть Ісуса – це повернення в обійми Отця. Клячу і руки тримаю підняті вгору. Довго промовляю «Ааа-вааа» – Отче, і переживаю: «в руки Твої віддаю духа Мого!».
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Завантажити: ВВП: Рятівне рішення для Африки – патріархат /Умова відродження – внутрішня молитва – 5 частина/ (08. 01. 2025)
