«Ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;

ті ж, що за Духом, ‒ про духовне.»

«Ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за Духом, ‒ про духовне»

Минулі два тижні ми роздумували над Словом життя з Послання до Римлян. Об’явлені тут правди мають ключове значення. Ми живемо не для того, щоб вишукувати якісь розваги, але наше життя має стати шляхом наслідування нашого Господа Ісуса Христа. У ньому ведеться боротьба за найважливіше – за вічне життя! Наше земне життя – це лише випробування, чи ми вистоїмо у вірності Господу Ісусу в боротьбі з власною гординею (тобто з просуванням своєї волі), яка на кінець перешкоджає нам досягти кінцевої мети – вічного життя. У Хрещенні Бог дав нам повноту Святого Духа, а також ми самі прийняли того самого Духа, що й апостоли та інші християни – особливо ті, які ходили в Дусі й досягли святості. Святості маємо осягти і ми в тих обставинах, у яких живемо. Для цього Бог дав нам допомогу Святого Духа, а помираючий Ісус – свою Матір.

Гординя – це сліпота й темрява. Покора – це світло й прозріння, здатність бачити Божі речі. У 8-й главі Послання до Римлян постійно протиставляються Дух і тіло.

«Бо закон духа життя в Христі Ісусі

визволив мене від закону гріха і смерті»

«Бо закон духа життя в Христі Ісусі

визволив мене від закону гріха і смерті.»

Ми живемо в часі. Через фізичну смерть входимо у вічність. Апостол нагадує нам: «Використовуйте час!» Як ми повинні його використовувати? Так, що будемо ходити у вірі, тобто в Божому Дусі, і таким чином перебуватимемо у Христі. Хто залишається в собі, тобто у своєму розумі, у своїй волі та в своїх почуттях, той перебуває під владою закону гріха. Хто є в Христі Ісусі, той не є під владою закону гріха. Усе таїнство переможного життя полягає в тому, щоб при випробуваннях вірою входити у Христа і перебувати в Ньому. Якщо втратиш єдність з Христом, то підпадеш під закон гріха і згрішиш. Що треба робити? Усвідом свою нужденність і відразу ж кайся. Як? Духовно стань під Христовий хрест і визнай свій гріх. Вірою в силу Христової крові прийми прощення. Це перший крок. Але цим ти ще не перебуваєш в Христі Ісусі. Ти повинен вірою з’єднатися з розіп’ятим Христом так, що віддаси Йому свою волю. Тоді вже діє закон Духа. В той момент ти навіть не можеш грішити, бо своєю волею ти повністю ототожнений з Христовою смертю, якою Він переміг силу гріха і в тобі.

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих,

що ходять у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом.»

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих,

що ходять у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом.»

Ці біблійні вірші з послання до Римлян є продовженням попередніх. В них апостол взиває: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?». У 8-й главі сказано, що визволені є ті, які є в Христі Ісусі. Закон Духа життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті. Процес нашого визволення у кожній новій ситуації знову і знову здійснюється лише в Христі Ісусі.

Закон гріха ‒ це механізм, проти якого ми неспроможні боротися власними силами. Закон Духа життя діє в тих, «що ходять не за тілом, а за Божим Духом» (Рим. 8,1).

«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду.»

«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду»

Хто сьогодні є пророком? Той, хто проповідує Божі правди, стоїть за ними і терпить за них. Не кожен, хто пророкує, є пророком. Навіть мала дитина може пророкувати, коли промовить щось з Божого Духа для підбадьорення, повчання чи докору. Зрештою, у Посланні до Коринтян апостол закликає нас гаряче бажати дару пророцтва. Пророкування – це не передбачення майбутнього. Біблійний термін «пророкувати» означає проповідувати Боже слово в Божій силі, актуальним способом, щоб воно торкалося людського серця.

Однак і сьогодні існують лжепророки, і їх дуже багато. На теологічних факультетах це ліберальні теологи, які заперечують Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і навіть саме Божественне натхнення Святого Письма. Насправді вони не вірять в жодне чудо у Святому Письмі. Звичайно, вони не скажуть цього прямо, тому здається, ніби ще й гарно виражають правду, однак через двозначні терміни її так перекрутять, що насправді зліквідують.

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

Ці слова Ісуса Христа постійно надзвичайно актуальні. Перед тим Ісус каже: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть». Це означає, що людина не сміє дати себе залякати і не сміє відступати від правди, навіть ціною власного життя. Прикладом цього є тисячі мучеників. Вони залишалися непохитними у вірі та не боялися. Звичайно, ми природно автоматично боїмося тих, які шкодять нашому здоров’ю, а тим більше, якщо погрожують позбавити нас життя. Тому в молитві нам потрібно черпати силу Божого Духа, щоб вистояти у випробуваннях.

Але тепер ми розглядаємо питання, кого нам насправді слід боятися. На жаль, більшість людей не тільки не бояться того, від кого Ісус застерігає, але навпаки – їм подобається бути ним обманутими. Це дивний парадокс. Наша порушена природа, тобто, як каже Святе Письмо, наша «стара людина» з її спотвореним мисленням, зовсім не рахується зі смертю, Божим судом чи вічністю і автоматично реагує протилежно.

«Бог же показує Свою любов до нас тим,

що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.»

«Бог же показує Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас,

коли ми ще були грішниками»

На чому тут наголошується?

На Божій любові. У 5 вірші сказано, що Божа любов влита в наші серця Святим Духом. Божа любов в грецькому оригіналі виражається словом «агапе», на відміну від людської любові, яка виражається словом «філія». Між цими двома видами любові є різниця. Божа любов – це дар і вона сутнісно пов’язана зі Святим Духом! Можемо сказати, що якщо ми в повноті прийняли Святого Духа, то ця любов є в нас і ми готові бути «martyres» (свідками, мучениками). Вогонь любові Святого Духа ми не сміємо угашати байдужістю чи невірою! Божа любов – агапе – з нашого боку пов’язана з готовністю все втратити задля Христа.

«Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші

Святим Духом, що даний нам.»

«Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші

Святим Духом, що даний нам»

На чому тут наголошується?

Тут наголошується на слові «надія». Прикладом для нас є Авраам, який «проти надії надіявшись, повірив» (Рим. 4,18). Отож Авраам рахувався з тим, що Бог Всемогутній. Він стояв перед Ним зі своїм безсиллям і довіряв, що Бог може зробити чудо.

Практичне застосування:

Коли прийде безнадія, усвідом Божу присутність та Божу всемогутність і декілька разів з вірою повторюй: «Ісусе, довіряю Тобі».