«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду.»

«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду»

Хто сьогодні є пророком? Той, хто проповідує Божі правди, стоїть за ними і терпить за них. Не кожен, хто пророкує, є пророком. Навіть мала дитина може пророкувати, коли промовить щось з Божого Духа для підбадьорення, повчання чи докору. Зрештою, у Посланні до Коринтян апостол закликає нас гаряче бажати дару пророцтва. Пророкування – це не передбачення майбутнього. Біблійний термін «пророкувати» означає проповідувати Боже слово в Божій силі, актуальним способом, щоб воно торкалося людського серця.

Однак і сьогодні існують лжепророки, і їх дуже багато. На теологічних факультетах це ліберальні теологи, які заперечують Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і навіть саме Божественне натхнення Святого Письма. Насправді вони не вірять в жодне чудо у Святому Письмі. Звичайно, вони не скажуть цього прямо, тому здається, ніби ще й гарно виражають правду, однак через двозначні терміни її так перекрутять, що насправді зліквідують.

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

Ці слова Ісуса Христа постійно надзвичайно актуальні. Перед тим Ісус каже: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть». Це означає, що людина не сміє дати себе залякати і не сміє відступати від правди, навіть ціною власного життя. Прикладом цього є тисячі мучеників. Вони залишалися непохитними у вірі та не боялися. Звичайно, ми природно автоматично боїмося тих, які шкодять нашому здоров’ю, а тим більше, якщо погрожують позбавити нас життя. Тому в молитві нам потрібно черпати силу Божого Духа, щоб вистояти у випробуваннях.

Але тепер ми розглядаємо питання, кого нам насправді слід боятися. На жаль, більшість людей не тільки не бояться того, від кого Ісус застерігає, але навпаки – їм подобається бути ним обманутими. Це дивний парадокс. Наша порушена природа, тобто, як каже Святе Письмо, наша «стара людина» з її спотвореним мисленням, зовсім не рахується зі смертю, Божим судом чи вічністю і автоматично реагує протилежно.

«Бог же показує Свою любов до нас тим,

що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.»

«Бог же показує Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас,

коли ми ще були грішниками»

На чому тут наголошується?

На Божій любові. У 5 вірші сказано, що Божа любов влита в наші серця Святим Духом. Божа любов в грецькому оригіналі виражається словом «агапе», на відміну від людської любові, яка виражається словом «філія». Між цими двома видами любові є різниця. Божа любов – це дар і вона сутнісно пов’язана зі Святим Духом! Можемо сказати, що якщо ми в повноті прийняли Святого Духа, то ця любов є в нас і ми готові бути «martyres» (свідками, мучениками). Вогонь любові Святого Духа ми не сміємо угашати байдужістю чи невірою! Божа любов – агапе – з нашого боку пов’язана з готовністю все втратити задля Христа.

«Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші

Святим Духом, що даний нам.»

«Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші

Святим Духом, що даний нам»

На чому тут наголошується?

Тут наголошується на слові «надія». Прикладом для нас є Авраам, який «проти надії надіявшись, повірив» (Рим. 4,18). Отож Авраам рахувався з тим, що Бог Всемогутній. Він стояв перед Ним зі своїм безсиллям і довіряв, що Бог може зробити чудо.

Практичне застосування:

Коли прийде безнадія, усвідом Божу присутність та Божу всемогутність і декілька разів з вірою повторюй: «Ісусе, довіряю Тобі».

На свято Пресвятої Євхаристії ми пригадуємо реальність, що Ісус є серед нас. Усвідоммо собі таїнство воплочення Божого Слова. Всемогутній Бог, який створив мільйони зірок і галактик, який створив всю землю і вклав закони в кожну клітину, Бог, який є над часом, який був, є і буде, споконвічний Бог принизився і став людиною. У нас є початок, Він створив нас на Свій образ. Нам дано вічне життя, але це вічне життя є або в небі у славі, або в пекельному вогні, якщо з’єднаємося з духами гордості – демонами, які виступили проти Бога. Наше життя – це проба, боротьба зла проти добра, а до цієї боротьби Ісус дає нам Сам Себе на поживу.

Він бере на Себе наше тіло і уподібнюється до нас у всьому, крім гріха, бо Він полюбив нас і хоче нас відкупити, щоб ми навіки були з Ним. «Бо так полюбив Бог світ, що дав Сина Свого Єдинородного…» (Ів. 3,16)

Ісус сказав: «Я – хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, – це тіло моє за життя світу» (Ів. 6, 48-51).

«Тим-то, брати, ми не боржники тіла, щоб за тілом жити…

Як же ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити»

«Тим-то, брати, ми не боржники тіла, щоб за тілом жити…

Як же ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити»

Питання: Кому ми не є боржниками згідно з Рим. 8,12a?

Відповідь: …………….

Питання: Що з цього випливає згідно з Рим. 8,12б?

Відповідь: ………………

Питання: Що чекає тих, які живуть за тілом, згідно з Рим. 8,13a?

Відповідь: ……………..

Питання: Як умертвляти тілесні вчинки згідно з Рим. 8,13б.

Відповідь: ……………

Питання: Що, згідно з Рим. 8,13в, чекає тих, які Духом умертвляють тілесні вчинки?

«Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди»

«Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди»

Дух Божий дає світло. Тоді людина може усвідомити правду, яку раніше зовсім не бачила або бачила в неправдивому світлі. Наприклад, Він вкаже, що те, що у твоєму дотеперішньому житті здавалося випадковістю, не було випадковістю, і тепер, через кілька років, ти пізнаєш це. Те, що ти бачив як поразку, було перемогою. Зі шкоди, яка тебе непокоїла, ти на кінець отримав користь. Те, що ти вважав нещастям, було лише бар’єром, який охоронив від набагато більшого нещастя. У той час людина своїм розумом цього не розуміла.

Дух Божий дає пізнання особливо в духовних питаннях. Він викриває гріх. Він відкриває Святе Письмо. Деякі місця у Святому Письмі, які були для тебе незрозумілими, раптом глибоко торкнуться твого нутра і поведуть тебе до особистого пізнання гріха та прощаючої Божої любові.

Дух Божий вводить нас до внутрішнього відношення до нашого Спасителя, щоб ми Його більше пізнавали і більше любили. Найбільшою перешкодою любові до Бога є первородний гріх в нас, тобто схильність вірити брехні та чинити зло. Усі правди (як зі Святого Письма, так і з Катехизму) без Божого Духа, як каже Боже слово, є для нас лише буквою, яка вбиває, але Дух оживляє (2 Кор. 3,6). Ісус сказав апостолам, а також каже нам: «Багато ще Я маю вам сказати, та не перенесли б ви нині. Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди» (Ів. 16,12-13).

Ісус зарезервував нам місце в небі. Це наше місце. Там є наш дім, наша Батьківщина. Найкраще було б, якби ми пішли на це місце одразу ж в годину нашої смерті, щоб не мучилися десь в чистилищі через нашу байдужість, літеплість і слабку віру. В нас має горіти вогонь ревності, щоб в годину смерті ми були охоронені від іншого вогню. Щодня о 15:00 збудімо досконалий жаль через повторювання Ісусового Імені: «Ісусе, Ісусе, помилуй мене!». Ми повинні любити Ісуса і усвідомлювати, що Він зробив для нас. Жити так, щоб могти сказати, як святий Павло: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4,7-8). На сороковий день після свого воскресіння Ісус возноситься на небо, де резервує нам місце. Треба усвідомити, що небо є нашим домом, нашою Батьківщиною. Ми можемо пережити цю реальність: бачити Христа на Оливній горі, як Він з’являється апостолам. Там є і Пресвята Богородиця.