Роздуми над Словом життя Рим. 8,7-8
«Прагнення тіла вороже Богові, бо не кориться законові Божому, та й не може.
Тілесні не можуть подобатись Богові»
У попередньому вірші сказано: «Бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення Духа ‒ до життя і миру».
Божий Дух через апостола знову нам повторює і категорично наголошує на основних протиріччях ‒ на мисленні тіла і мисленні Духа. Потрібно усвідомити, що мислення відображає наше життя: якщо живемо за тілом, то думаємо про тілесне, а якщо живемо за Духом, то думаємо про духовне.
Що означає жити за тілом? Це означає зовсім не рахуватися з Богом у своєму особистому житті, а свій розум надихати лише матеріальними інтересами, ігноруванням Божих Заповідей і нешуканням Божої правди, без думки про Божий суд і вічність.
Що означає жити за Духом? Це означає усвідомлювати духовні реальності, мати погляд, спрямований вгору, як про це згадуємо і в Літургії: «Вгору піднесім серця! Піднесли до Господа». Життя за Духом пов’язане з молитвою, якою звертаємося до Бога, і своє життя стараємось підпорядковувати Божим Заповідям.
Синонім до мислення тіла ‒ це мислення «старої людини». Вона втілює поєднання тілесного мислення з душевним життям, яке, однак, залишається лише на горизонтальному рівні. Вона філософствує і мудрує лише про людські цінності та справи, але не рахується серйозно з Божими правдами і Божими Заповідями, або ж їх прямо відкидає. Мислення «старої людини», тобто «тіла», обертається лише навколо власних, фальшивих, інтересів, але той найголовніший інтерес, яким є спасіння душі, вперто ігнорує. Мислення тіла зосереджене на власній людській гордості, на кар’єрі, на самообожненні і на практичній незалежності від Бога. І навіть якщо б йшлося про т.зв. духовних осіб, то не можна завжди стверджувати, що вони духовні, бо часто лише називаються духовними, але є матеріалістами, кар’єристами та егоїстами, оскільки живуть не за Божим Духом, але за тілом.
В давнину люди думали, що наша Земля є центром і навколо неї все обертається ‒ тобто притримувалися геоцентризму. Але виявилося, що це помилковий погляд, і перейшли до твердження, що центром є Сонце і все обертається навколо нього ‒ це є геліоцентризм. Але потім з’ясувалося, що це також помилковий погляд. Якщо перейдемо до духовної сфери, то багато людей вважає центром усього Всесвіту своє его ‒ а це є егоцентризм. Якщо ми не живемо правдиво з віри в Триєдиного Бога, то егоцентризм є головною програмою та змістом нашого життя, і ми йдемо фальшивою дорогою. Правдивий погляд ‒ це теоцентризм: центром усього Всесвіту і нашого життя є Теос, тобто Бог.
Щоби Бог був центром життя християнина, потрібно виступити проти влади свого его з його мисленням, тобто проти егоцентризму, який є мисленням тіла. Про нього сказано: «Прагнення тіла вороже Богові, бо не кориться законові Божому, та й не може».
Навернення ‒ це прийняття Христа за свого Спасителя, а також за свого Господа. А наслідування Христа означає, що ми продовжуємо йти в цьому напрямку і цим шляхом, тобто наслідуємо Христа, йдемо за Ним, як Він закликає нас словами: «Зречись себе! …Йди за Мною!». Ми повинні зректися мислення тіла, а це для нас є певним хрестом. Цей хрест ми повинні терпляче нести і йти за Ісусом. Тоді нас чекає Голгота, відділення від «старої людини», але потім також вхід до вічної слави в небі. Це програма для кожного християнина: чоловіка чи жінки, монаха чи священика.
Помилкову позицію займають батьки, які змушують підростаючого хлопця чи дівчину відрікатися і протистояти духу світу, але не забезпечать їм умов для навернення. Без правдивого навернення самозречення ‒ це непосильний тягар, який людина хоче якнайшвидше відкинути. Але якщо вона навернеться, змінить мислення ‒ а це дасть Божий Дух, ‒ то настане наступний етап боротьби, щоб вона не повернулася назад до світу. Тому вона потребує живої спільноти і підбадьорення на шляху наслідування Христа.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,7-8
