«Тілесні не можуть подобатись Богові»

Тут йдеться про область нашого мислення. Своїм мисленням ми вкорінені або в тілі, тобто виключно в своїх егоїстичних інтересах, або наше мислення вкорінене в Дусі, тобто ми респектуємо Божі закони і наше мислення є вертикальним, тобто ми думаємо про вічність і намагаємося виконувати Божу волю.

В давнину люди думали, що наша земля є центром і навколо неї все обертається ‒ тобто притримувалися геоцентризму. Але виявилося, що це помилковий погляд, і перейшли до твердження, що центром є сонце і все обертається навколо нього ‒ це є геліоцентризм.

«Думка тілесна ворожа Богові»

7 вірш 8 глави послання до Римлян звучить: «Думка тілесна ворожа Богові, бо не кориться законові Божому, та й не може». У попередньому вірші сказано: «Бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення Духа ‒ до життя і миру». Наступні два тижні ми будемо повторювати першу частину 7 вірша: «Думка тілесна ворожа Богові». Божий Дух через апостола знову нам повторює і категорично наголошує на основних протиріччях ‒ на мисленні тіла і мисленні Духа. Потрібно усвідомити, що мислення відображає наше життя: якщо живемо за тілом, то думаємо про тілесне, а якщо живемо за Духом, то думаємо про духовне.

Що означає жити за тілом? Це означає зовсім не рахуватися з Богом у своєму особистому житті, а свій розум надихати лише матеріальними інтересами, ігноруванням Божих Заповідей і нешуканням Божої правди, без думки про Божий суд і вічність.

«Бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення Духа ‒ до життя і миру»

З чого походять спонуки до прагнень тіла? Насамперед з отруйного кореня або родовища зла в нас, а також від духа цього світу, який ворожий Богові. Сьогодні вважається нормою суспільна думка, хоча вона ігнорує Божі закони та не рахується з Богом, зі смертю, з Божим судом і вічністю, а тим більше з вічним покаранням чи вічною нагородою. Але не все у світі є злом; у ньому є багато нейтральних речей, ідей та правд, які природно є добрими. Однак усе це спрямоване до такої мети, яка суперечить шляху, що забезпечує вічне життя. Йдеться про питання правди і брехні, добра і зла, чесноти і рабської залежності, а також про відношення до себе, до людей і до Бога. Світ, дух світу, разом з егоїзмом зловживає іншими для досягнення свого так званого «добра» (чи радше для гріха), оманливо називаючи це любов’ю. Об’єктивну правду часто не приймає, але правдою вважає напівправду або навіть брехню. Дух світу має єдність з отруйним коренем в нас і з духом брехні та смерті – дияволом. Рано чи пізно цей отруйний корінь принесе смерть.

«Ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за Духом, ‒ про духовне»

Минулі два тижні ми роздумували над Словом життя з Послання до Римлян. Об’явлені тут правди мають ключове значення. Ми живемо не для того, щоб вишукувати якісь розваги, але наше життя має стати шляхом наслідування нашого Господа Ісуса Христа. У ньому ведеться боротьба за найважливіше – за вічне життя! Наше земне життя – це лише випробування, чи ми вистоїмо у вірності Господу Ісусу в боротьбі з власною гординею (тобто з просуванням своєї волі), яка на кінець перешкоджає нам досягти кінцевої мети – вічного життя. У Хрещенні Бог дав нам повноту Святого Духа, а також ми самі прийняли того самого Духа, що й апостоли та інші християни – особливо ті, які ходили в Дусі й досягли святості. Святості маємо осягти і ми в тих обставинах, у яких живемо. Для цього Бог дав нам допомогу Святого Духа, а помираючий Ісус – свою Матір.

Гординя – це сліпота й темрява. Покора – це світло й прозріння, здатність бачити Божі речі. У 8-й главі Послання до Римлян постійно протиставляються Дух і тіло.

«Бо закон духа життя в Христі Ісусі

визволив мене від закону гріха і смерті.»

Ми живемо в часі. Через фізичну смерть входимо у вічність. Апостол нагадує нам: «Використовуйте час!» Як ми повинні його використовувати? Так, що будемо ходити у вірі, тобто в Божому Дусі, і таким чином перебуватимемо у Христі. Хто залишається в собі, тобто у своєму розумі, у своїй волі та в своїх почуттях, той перебуває під владою закону гріха. Хто є в Христі Ісусі, той не є під владою закону гріха. Усе таїнство переможного життя полягає в тому, щоб при випробуваннях вірою входити у Христа і перебувати в Ньому. Якщо втратиш єдність з Христом, то підпадеш під закон гріха і згрішиш. Що треба робити? Усвідом свою нужденність і відразу ж кайся. Як? Духовно стань під Христовий хрест і визнай свій гріх. Вірою в силу Христової крові прийми прощення. Це перший крок. Але цим ти ще не перебуваєш в Христі Ісусі. Ти повинен вірою з’єднатися з розіп’ятим Христом так, що віддаси Йому свою волю. Тоді вже діє закон Духа. В той момент ти навіть не можеш грішити, бо своєю волею ти повністю ототожнений з Христовою смертю, якою Він переміг силу гріха і в тобі.

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих,

що ходять у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом.»

Ці біблійні вірші з послання до Римлян є продовженням попередніх. В них апостол взиває: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?». У 8-й главі сказано, що визволені є ті, які є в Христі Ісусі. Закон Духа життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті. Процес нашого визволення у кожній новій ситуації знову і знову здійснюється лише в Христі Ісусі.

Закон гріха ‒ це механізм, проти якого ми неспроможні боротися власними силами. Закон Духа життя діє в тих, «що ходять не за тілом, а за Божим Духом» (Рим. 8,1).

«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду»

Хто сьогодні є пророком? Той, хто проповідує Божі правди, стоїть за ними і терпить за них. Не кожен, хто пророкує, є пророком. Навіть мала дитина може пророкувати, коли промовить щось з Божого Духа для підбадьорення, повчання чи докору. Зрештою, у Посланні до Коринтян апостол закликає нас гаряче бажати дару пророцтва. Пророкування – це не передбачення майбутнього. Біблійний термін «пророкувати» означає проповідувати Боже слово в Божій силі, актуальним способом, щоб воно торкалося людського серця.

Однак і сьогодні існують лжепророки, і їх дуже багато. На теологічних факультетах це ліберальні теологи, які заперечують Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і навіть саме Божественне натхнення Святого Письма. Насправді вони не вірять в жодне чудо у Святому Письмі. Звичайно, вони не скажуть цього прямо, тому здається, ніби ще й гарно виражають правду, однак через двозначні терміни її так перекрутять, що насправді зліквідують.

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

Ці слова Ісуса Христа постійно надзвичайно актуальні. Перед тим Ісус каже: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть». Це означає, що людина не сміє дати себе залякати і не сміє відступати від правди, навіть ціною власного життя. Прикладом цього є тисячі мучеників. Вони залишалися непохитними у вірі та не боялися. Звичайно, ми природно автоматично боїмося тих, які шкодять нашому здоров’ю, а тим більше, якщо погрожують позбавити нас життя. Тому в молитві нам потрібно черпати силу Божого Духа, щоб вистояти у випробуваннях.

Але тепер ми розглядаємо питання, кого нам насправді слід боятися. На жаль, більшість людей не тільки не бояться того, від кого Ісус застерігає, але навпаки – їм подобається бути ним обманутими. Це дивний парадокс. Наша порушена природа, тобто, як каже Святе Письмо, наша «стара людина» з її спотвореним мисленням, зовсім не рахується зі смертю, Божим судом чи вічністю і автоматично реагує протилежно.

«Бог же показує Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас,

коли ми ще були грішниками»

На чому тут наголошується?

На Божій любові. У 5 вірші сказано, що Божа любов влита в наші серця Святим Духом. Божа любов в грецькому оригіналі виражається словом «агапе», на відміну від людської любові, яка виражається словом «філія». Між цими двома видами любові є різниця. Божа любов – це дар і вона сутнісно пов’язана зі Святим Духом! Можемо сказати, що якщо ми в повноті прийняли Святого Духа, то ця любов є в нас і ми готові бути «martyres» (свідками, мучениками). Вогонь любові Святого Духа ми не сміємо угашати байдужістю чи невірою! Божа любов – агапе – з нашого боку пов’язана з готовністю все втратити задля Христа.

«Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші

Святим Духом, що даний нам»

На чому тут наголошується?

Тут наголошується на слові «надія». Прикладом для нас є Авраам, який «проти надії надіявшись, повірив» (Рим. 4,18). Отож Авраам рахувався з тим, що Бог Всемогутній. Він стояв перед Ним зі своїм безсиллям і довіряв, що Бог може зробити чудо.

Практичне застосування:

Коли прийде безнадія, усвідом Божу присутність та Божу всемогутність і декілька разів з вірою повторюй: «Ісусе, довіряю Тобі».

На свято Пресвятої Євхаристії ми пригадуємо реальність, що Ісус є серед нас. Усвідоммо собі таїнство воплочення Божого Слова. Всемогутній Бог, який створив мільйони зірок і галактик, який створив всю землю і вклав закони в кожну клітину, Бог, який є над часом, який був, є і буде, споконвічний Бог принизився і став людиною. У нас є початок, Він створив нас на Свій образ. Нам дано вічне життя, але це вічне життя є або в небі у славі, або в пекельному вогні, якщо з’єднаємося з духами гордості – демонами, які виступили проти Бога. Наше життя – це проба, боротьба зла проти добра, а до цієї боротьби Ісус дає нам Сам Себе на поживу.

Він бере на Себе наше тіло і уподібнюється до нас у всьому, крім гріха, бо Він полюбив нас і хоче нас відкупити, щоб ми навіки були з Ним. «Бо так полюбив Бог світ, що дав Сина Свого Єдинородного…» (Ів. 3,16)

Ісус сказав: «Я – хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, – це тіло моє за життя світу» (Ів. 6, 48-51).

«Тим-то, брати, ми не боржники тіла, щоб за тілом жити…

Як же ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити»

Питання: Кому ми не є боржниками згідно з Рим. 8,12a?

Відповідь: …………….

Питання: Що з цього випливає згідно з Рим. 8,12б?

Відповідь: ………………

Питання: Що чекає тих, які живуть за тілом, згідно з Рим. 8,13a?

Відповідь: ……………..

Питання: Як умертвляти тілесні вчинки згідно з Рим. 8,13б.

Відповідь: ……………

Питання: Що, згідно з Рим. 8,13в, чекає тих, які Духом умертвляють тілесні вчинки?

«Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди»

Дух Божий дає світло. Тоді людина може усвідомити правду, яку раніше зовсім не бачила або бачила в неправдивому світлі. Наприклад, Він вкаже, що те, що у твоєму дотеперішньому житті здавалося випадковістю, не було випадковістю, і тепер, через кілька років, ти пізнаєш це. Те, що ти бачив як поразку, було перемогою. Зі шкоди, яка тебе непокоїла, ти на кінець отримав користь. Те, що ти вважав нещастям, було лише бар’єром, який охоронив від набагато більшого нещастя. У той час людина своїм розумом цього не розуміла.

Дух Божий дає пізнання особливо в духовних питаннях. Він викриває гріх. Він відкриває Святе Письмо. Деякі місця у Святому Письмі, які були для тебе незрозумілими, раптом глибоко торкнуться твого нутра і поведуть тебе до особистого пізнання гріха та прощаючої Божої любові.

Дух Божий вводить нас до внутрішнього відношення до нашого Спасителя, щоб ми Його більше пізнавали і більше любили. Найбільшою перешкодою любові до Бога є первородний гріх в нас, тобто схильність вірити брехні та чинити зло. Усі правди (як зі Святого Письма, так і з Катехизму) без Божого Духа, як каже Боже слово, є для нас лише буквою, яка вбиває, але Дух оживляє (2 Кор. 3,6). Ісус сказав апостолам, а також каже нам: «Багато ще Я маю вам сказати, та не перенесли б ви нині. Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди» (Ів. 16,12-13).

Ісус зарезервував нам місце в небі. Це наше місце. Там є наш дім, наша Батьківщина. Найкраще було б, якби ми пішли на це місце одразу ж в годину нашої смерті, щоб не мучилися десь в чистилищі через нашу байдужість, літеплість і слабку віру. В нас має горіти вогонь ревності, щоб в годину смерті ми були охоронені від іншого вогню. Щодня о 15:00 збудімо досконалий жаль через повторювання Ісусового Імені: «Ісусе, Ісусе, помилуй мене!». Ми повинні любити Ісуса і усвідомлювати, що Він зробив для нас. Жити так, щоб могти сказати, як святий Павло: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4,7-8). На сороковий день після свого воскресіння Ісус возноситься на небо, де резервує нам місце. Треба усвідомити, що небо є нашим домом, нашою Батьківщиною. Ми можемо пережити цю реальність: бачити Христа на Оливній горі, як Він з’являється апостолам. Там є і Пресвята Богородиця.