«Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди»

Дух Божий дає світло. Тоді людина може усвідомити правду, яку раніше зовсім не бачила або бачила в неправдивому світлі. Наприклад, Він вкаже, що те, що у твоєму дотеперішньому житті здавалося випадковістю, не було випадковістю, і тепер, через кілька років, ти пізнаєш це. Те, що ти бачив як поразку, було перемогою. Зі шкоди, яка тебе непокоїла, ти на кінець отримав користь. Те, що ти вважав нещастям, було лише бар’єром, який охоронив від набагато більшого нещастя. У той час людина своїм розумом цього не розуміла.

Дух Божий дає пізнання особливо в духовних питаннях. Він викриває гріх. Він відкриває Святе Письмо. Деякі місця у Святому Письмі, які були для тебе незрозумілими, раптом глибоко торкнуться твого нутра і поведуть тебе до особистого пізнання гріха та прощаючої Божої любові.

Дух Божий вводить нас до внутрішнього відношення до нашого Спасителя, щоб ми Його більше пізнавали і більше любили. Найбільшою перешкодою любові до Бога є первородний гріх в нас, тобто схильність вірити брехні та чинити зло. Усі правди (як зі Святого Письма, так і з Катехизму) без Божого Духа, як каже Боже слово, є для нас лише буквою, яка вбиває, але Дух оживляє (2 Кор. 3,6). Ісус сказав апостолам, а також каже нам: «Багато ще Я маю вам сказати, та не перенесли б ви нині. Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди» (Ів. 16,12-13).

Ісус зарезервував нам місце в небі. Це наше місце. Там є наш дім, наша Батьківщина. Найкраще було б, якби ми пішли на це місце одразу ж в годину нашої смерті, щоб не мучилися десь в чистилищі через нашу байдужість, літеплість і слабку віру. В нас має горіти вогонь ревності, щоб в годину смерті ми були охоронені від іншого вогню. Щодня о 15:00 збудімо досконалий жаль через повторювання Ісусового Імені: «Ісусе, Ісусе, помилуй мене!». Ми повинні любити Ісуса і усвідомлювати, що Він зробив для нас. Жити так, щоб могти сказати, як святий Павло: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4,7-8). На сороковий день після свого воскресіння Ісус возноситься на небо, де резервує нам місце. Треба усвідомити, що небо є нашим домом, нашою Батьківщиною. Ми можемо пережити цю реальність: бачити Христа на Оливній горі, як Він з’являється апостолам. Там є і Пресвята Богородиця.

«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб,

як Христос воскрес із мертвих…, і ми теж жили новим життям»

У цьому Слові життя сказано не лише про Христову смерть, але й про воскресіння. Тут знову вказано на Хрещення, що через Хрещення ми поховані з Ним у смерть. Увійти з Христом до смерті – це означає в даний момент відректися від власної волі. А мета – жити новим життям, точніше, Ісус має жити в нас. Він сам діє силою свого воскресіння.

Історичне воскресіння Христа в Єрусалимі 2000 років тому – це реальність. Але так само реальним є і з’єднання з Його воскресінням при моєму Хрещенні. Однак самого Хрещення недостатньо. Щоб у вашому домі було світло, у ньому мають бути електропроводи з вмикачем і лампочкою. Та навіть якщо енергія підключена до джерела, але ми не натиснемо вмикач, то залишимось у темряві. Тільки коли ми натиснемо вмикач, лампочка розсвітиться. Ми можемо прирівняти Хрещення до електропроводів, а вмикач – до активної віри. Христос живе в мені в силі через Хрещення і активну віру.

«Ісус був виданий на смерть за гріхи наші

і воскрес для нашого оправдання»

На що наголошується в цьому Слові життя? Наголошується на воскресінні. У попередньому вірші сказано, що Отець воскресив Ісуса з мертвих: «Віруємо в Того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого» (вірш 24), але одночасно сказано, що сам Ісус воскрес з мертвих власною силою. Ісус сказав: «Я і Отець – одно» (Ів. 10,30). Ісус має спільну божественну сутність з Отцем. Ту саму божественну сутність має і Святий Дух. У Посланні до Римлян 8,11 написано: «Коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас». Тут ми згадуємо, що у воскресінні бере участь вся Пресвята Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Ці Три Особи є одним, одним Богом у Трьох Особах – Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Воскресіння є ознакою Божої сили. Бог створив Всесвіт, мільйони галактик і мільярди зірок своєю всемогутністю. Він підтримує існування всього. Він створив і нашу землю. Бог є Господом і Законодавцем. Він може втручатися в природні закони, і такий виняток ми називаємо чудом.

При першій зустрічі Петра з воскреслим Ісусом біля гробу Святе Письмо не згадує про якусь розмову. Це був тільки погляд… Але тепер Ісус запитує Петра: «Симоне, сину Йони, чи любиш ти Мене?» Під час молитви я маю не тільки роздумувати про зустріч Петра з Ісусом. Я повинен усвідомити присутність Ісуса – Ісус зараз є тут, Він бачить мене і знає. Ісус є тут – так само, як тоді біля Генезаретського озера. В серці переживаю біль разом з Петром: «Я Тебе зрадив, я Тебе відрікся». Коли людина оглянеться на своє життя від самого дитинства, то скільки там було зради! Кожним гріхом я зраджував Його – чи це була слабкість, коли гріх був сильніший, або страх, або гордість, що не хотів признатися до Ісуса – і це неодноразово. Я стільки разів Його зрадив! І Ісус це все знає.

«Гляньте на Мої руки і на Мої ноги: це ж Я сам.

Доторкніться до Мене і переконайтеся»

Ці слова Ісус промовив, коли з’явився апостолам у неділю ввечері. Вони були шоковані появою Спасителя і думали, що бачать духа, а не справжнього Христа з Його прославленим тілом. Ісус закликав їх уважно подивитися на Його руки та ноги, а крім того доторкнутися до Нього та переконатися, що це справді Він. Ісус навіть попросив їх дати Йому щось поїсти, як ще один доказ того, що це Він з Його воскреслим тілом. Тоді подали Йому печену рибу та стільник меду, і Ісус їв перед ними. Там ще залишилися кістки з риби як свідчення Його реальної присутності.

Пам’ятаймо, що Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Він надзвичайним способом з’являється окремим особам, наділеним ласкою, щоб через них нагадати віруючим певні правди. Переважно Він також закликає їх різними способами до покаяння і віри в Нього. Але Ісус обіцяв Свою духовну присутність і нам, кажучи: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому».

«Христос воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих» (1Кор.15, 20-21). Написано: «Перший чоловік Адам став душею живою». Але порушивши заповіді, він вчинив гріх і став мертвою душею. Він втратив Боже життя. Все його потомство народжується вже без цього Божого життя, як мертві душі. «Останній Адам – Ісус – дух животворящий». Єдиний вихід для мертвої душі – прийняти Духа животворящого. Як? Через покаяння. Це означає виступити проти системи брехні і гордині, яка опановує розум, і признати найосновніші реальності і правди, що стосуються дочасного і вічного життя: реальність смерті, реальність власного гріха, реальність Божого суду і в результаті – справедливого вічного покарання. Наступна реальність – визнати Бога як Творця цілого всесвіту і всього живого на землі. Прийняти Божу любов, яка є в Христі. Він справедливо заплатив за наш гріх, очищає нас від гріха і дає нам нове життя. Прийняти Христа і прийняти Його Духа – це умова нашого спасіння, бо хто не має Духа Христового, той не є Його.

ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Єдиним ліком на все є Ісус, а з нашого боку треба постійно вчитися виходити з себе, зі свого егоцентризму, критиканства, порівнювання, себежалю. Якщо це будемо живити, ворог буде вимагати данину, щоб шкодити нам… Тому вже з чистої любові до себе кращим і мудрішим рішенням є впокоритися і постійно покорятися, бо тоді будемо здоровими – не тільки тілом, але й душею. Зрештою, душу лікує тільки Ісус, Він наш лікар і в Його ранах є наше оздоровлення. Там маємо віддавати всі свої гріхи, свої хвороби і проблеми. Якщо Йому їх не даємо і лише порпаємося в собі, а Його вважаємо за ніщо, оздоровлення не відбувається, або проблема тільки пересувається, а ворог отримує новий шанс домагатися свого. Якщо будемо триматися своєї критики, свого погляду, то нас з цього болітиме голова, а докори сумління будуть рости, як гриби після дощу.

«Треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес

із мертвих, і щоб у Його Ім’я проповідувалось покаяння

на відпущення гріхів усім народам»

Хто промовив ці слова і де? Господь Ісус промовив ці слова в неділю ввечері, коли з’явився апостолам, зібраним на Сіоні. Там, три дні перед тим, у четвер ввечері, Ісус також звершував Тайну Вечерю. Воскреслий Ісус нагадує здивованим апостолам, що Він сам декілька разів провістив їм, що страждатиме, а також, що на третій день воскресне. Аж коли це провіщення здійснилося, апостолам відкрилися очі.

Далі Ісус говорить про те, що в Його Ім’я буде проповідуватися покаяння на відпущення гріхів усім народам. Але щоб отримати прощення гріхів, ми повинні виконати одну умову, якою є покаяння.

Першим є слово «усі». Отож я, ти, кожен з нас. Нема нікого, хто міг би сказати: «я ні». Усі ми блукали. Що це  означає? Блукати означає не знати дороги. Коли мала дитина заблукає в лісі, не може повернутися, не знає дороги назад.

Блукання часто є способом життя багатьох людей. Багато людей не знають основного, не йдуть за Богом, хоча й  можуть мати вищу освіту, а все-таки блукають. Коли хтось запитає їх: «Який сенс твого життя?», не знають. Для чого ти живеш? Щоб їсти, спати, пити, накопичувати маєток, наближатися до смерті, а потім  померти? І навіть не знаєш, кому залишиш те, що накопичив. Отож, який сенс твого життя? Всі вчені філософи будуть подавати різні теорії, але чіткої відповіді не дадуть. Жоден з них правдиво не відповість на те найважливіше питання: Який сенс мого життя? Який сенс моїх страждань? На це дає відповідь тільки Бог. Він дає нам своє слово, яке для нас є світлом і дорогою. Зрештою, сам Ісус став тією дорогою.

Іноді потрібно багато працювати і немає часу на молитву. Але якщо людина з цим рахується, то коли є час на молитву, використає його повністю. Але при праці треба рахуватися з Богом: «Господи, це роблю для Тебе». Просто рахуватися з Богом в кожній речі, яку робимо. Якщо людина не зупиниться, то збочить з дороги. Але якщо зупиниться, Бог дасть наступне світло і до того, що робити далі. Всі Божі речі і всі Божі натхнення приходять на колінах. Коли людина не молиться, нічого не отримає.

Хто молиться, той має владу, тому що Бог діє через нього. Це боротьба з царством темряви.

«Тим Отець Мій прославиться,

коли ви плід рясний принесете і будете Моїми учнями»

Чим буде прославлений Отець? Тим, що принесемо рясні плоди. Але рясних плодів не принесемо з того, що будемо проводити рясну діяльність незалежно від Божої волі. Якщо у своїй проблемі ми незалежні від Ісуса, тобто не перебуваємо в Ньому, а Він в нас, а перебуваємо лише у своїй волі, у своїх уявах та емоціях, то можемо творити лише рясний хаос, який не принесе Божому Царству жодної користі. Плоди можемо приносити лише тоді, коли перебуваємо в Христі і є Христовими учнями. Але для кожного Свого учня Ісус ставить умову: «Хто не покине все, що має, не може бути Моїм учнем». Це не означає, що ми повинні позбутися матеріальних засобів до існування тощо. Але треба, щоб в даній ситуації ми завжди позбулися власної волі, яка не хоче підкорятися Божій волі, а це пов’язано з певною пробою віри. Плід, який ми тоді приносимо, – той духовний плід, – залишається на всю вічність.

ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Святий Єфрем у молитві на час Великого Посту пише: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, властолюбства і пустомовства (порожнього мислення і мріяння) віджени від мене!» Отож першою проблемою є духовне і фізичне лінивство, що згодом веде  до отупіння мислення, а сила, яка мала б перетворитися в любов, перетворюється в самолюбство, гнів, себежаль, мріяння, нечисті думки і почуття. Старе прислів’я говорить: «Неробство (лінивство) є матір’ю всіх пороків». У цій молитві, крім звільнення з лінивства, просимо і про звільнення від трьох духів: недбайливості, властолюбства (самолюбства) і пустомовства. Але пустомовство є тільки  доказом того, що наші думки є порожніми, світськими, егоцентричними, егоїстичними. Тому коренем є зміна мислення. Але це не одноразова дія. Послухом віри я повинен постійно змінювати своє мислення, яке є світським, пустим, егоїстичним, з якого виходить лінивство і недбальство.

«Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені,

а Я в ньому, той плід приносить щедро»

У притчі про виноградну лозу Господь Ісус пояснює, що той, хто вірить в Ісуса, повинен усвідомлювати, що має мати з Ним єдність. Це виражається словами: «Перебуває в Мені, а Я в ньому». Слово «перебувати» також виражає, що недостатньо мати єдність з Ісусом і Його волею лише в якомусь конкретному випадку. Я повинен перебувати в цьому духовному зв’язку і надалі.

Задумайся над Словом життя і дай відповідь на наступні запитання:

Хто є виноградина? Хто є гілки?