Ів. 2,24-25: «Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх, а й потреби не мав,

щоб хтось Йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині».

У другій главі розповідається про подію в Кані Галилейській. Перш, ніж Ісус вчинив перше чудо, була віра Його Матері, яка заохотила слуг: «Зробіть все, що Він вам скаже». Слуги послухали, і сказано: «Ось такий початок чудес учинив Ісус в Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив». Далі говориться про подію в Єрусалимі, коли Ісус очистив храм. Він сказав: «Не робіть дому Отця Мого торговим домом!» Наша душа є живим храмом. Ми не маємо тут торгувати марними чи злими думками, або хотіти обміняти і втратити свою душу за людську славу або за якусь рабську пристрасть.

Ів. 1,11-12: «Прийшло до своїх – а свої Його не прийняли. Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують».

Ісус є істинний Бог. Він народився в убогому вертепі. Свої Його не прийняли. Не прийняли Його священики, тодішні теологи. Ісуса прийняли прості люди, апостоли. Ті, які Його прийняли і вірують в Його ім’я, стали Божими дітьми. Це важлива правда. Щоб стати Божою дитиною, треба прийняти Ісуса і вірити в Його Ім’я.

«Прийшло до своїх – а свої Його не прийняли.

Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати,

які в ім’я Його вірують»

«Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім».

Рим.8,37: «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас».

37 вірш пов’язаний з 35-м і 36-м, в яких говориться про єдність з Ісусом і готовність за Нього зносити терпіння, і навіть смерть. Якщо читаємо життя мучеників і святих, то бачимо, що вони це слово повністю реалізували і в цьому є для нас прикладом. Ніщо їх не відлучило від любові Христа. Коли мова йде про переслідування та смерть, і про те, що ми є наче вівці, ведені задля Христа на заріз, то 37-й вірш продовжує: «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас».

«Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас»

Як написано: «За тебе нас увесь день убивають,

уважають нас за овець, призначених на заріз»

Рим. 8,35: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування,

чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»

Хто є Бог? Що таке Божа любов? Ми можемо її усвідомити і розумом. Бог є Творець всього видимого і невидимого. Він створив і мене. Він знає мене, Він дав мені Духа життя, а через земних батьків – і це земне життя. Він хоче дати мені найбільше щастя на цілу вічність. Він видав за мене  Свого Єдинородного Сина на ганебну смертю. Цю Божу любов я маю прийняти. Вона влита через Святого Духа в наші серця. Є також і земна любов, яка є найсильнішою у відношенні матері до дитини. Божа любов є вічна. «Невже мати забуде своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду» (Іс. 49,15). Бог пам’ятає про тебе. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе. Коли закінчиться Божа любов до тебе? За рік? За 20 років, за 50? Ніколи! Божа любов до тебе є вічною. Ще раніше від створення всесвіту Бог думав про тебе і вже тоді тебе любив. Його любов ніколи не закінчиться. На жаль, для тих, які відкинуть Бога, вона стає вічною мукою.

«Хто нас відлучить від Христової любові?

Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»

«Хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес,

що по правиці Божій,  – Він заступається за нас»

Тут  є питання, хто буде звинувачувати вибраних Божих. Звинувачувати можуть демони, звинувачувати можуть люди, звинувачувати може наша совість, звинувачувати нас може Бог. Хто провиниться, на того падає справедливе покарання. «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим.6,23). «Бо всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим.3,23). Але Бог оправдовує. Як оправдовує? «Даром, Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі» (Рим. 3,24). Кого оправдовує? Того, хто вірить в Ісуса і вірою приймає силу Його відкупительної смерті на хресті за нас.

«Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує»

«Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, –

як  же разом із Ним не подарує нам усього?»

«Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?»