Восьма глава послання до Римлян вводить нас до таїнства, що стосується звільнення від душевного і тілесного рабства, яке є наслідком інфекції первородного гріха в нас. У першому і другому віршах згадується про визволення від закону гріха і смерті, яке стало можливим завдяки закону Духа, який дає життя у Христі Ісусі. Закон Духа означає, що щось повторюється, що тут йдеться про закономірність. Якщо ми прийняли Духа Божого, і якщо чуємо та реалізуємо Його голос через совість, то ми є людьми духовними, а не тілесними. У 11 вірші сказано, що якщо в нас є Дух Того, Хто воскресив Христа, то Він оживить і наші смертні тіла. Що означає термін «оживити»?

Первородний гріх діє в області душевності і впливає  також на фізичне матеріальне тіло. У фізичному тілі діють тілесні пожадливості, які поневолюють людину. В душі діє егоїзм і людська пиха з багатьма проявами, які також зневолюють людину. Людський дух, створений на Божий образ, є в глибині людської душі.

Тим-то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;

бо коли живете за тілом, то помрете.

Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити

«І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих,

мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих,

оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас».

„Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий через праведність“.

З початку восьмої глави вказано на протиріччя, яке є між тілом і духом. Вказано, що тут є межа, яка поділяє людей на тілесних і духовних. Корінь цього вибору є вже в людській душі. Людина, яка зі своїми душевними силами − розумом і волею − обере егоїстичний стиль життя, тобто тілесний, повинна рахуватися з тим, що «хто сіє для тіла, з тіла тління пожне» (Гал.6,8). Людина, яка приймає Христового Духа, змінює своє життя, отримує світло і силу. Це пов’язано з повсякденними дрібними самозреченнями, упокоренням, з дорогою правди і наслідуванням Христа. Плодом є внутрішній мир і щастя, навіть у важких ситуаціях, бо Бог такій людині допомагає.

А як Христос у вас, то тіло мертве для гріа,

а дух живий через праведність.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.

Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.

У багатьох місцях Св. Письма згадується про дух, душу і тіло. Силами душі є розум і воля. Внаслідок первородного гріха розум важко пізнає суть правди, а воля є ослаблена, щоб виконувати справжнє добро. Ця інфекція первородного гріха заторкує і серце людини та спричиняє в ньому дисгармонію. В результаті, некеровані пожадливості поневолюють серце егоїзмом і самолюбством. Тому Св. Письмо говорить про людське серце, що воно найлукавіше з усього (Єр. 17,9) і що є кам’яним (Єз.36,26). Бог пообіцяв, що дасть нам нове серце (Єз. 36,26).

Якщо уважно читаємо Боже Слово, а водночас щиро спостерігаємо у своєму житті тонкі відмінності між душевними і духовними проявами, бачимо, що часто важко розрізняємо окремі границі. Але це навіть не завжди потрібно. Набагато необхіднішим і кориснішим є знати відмінності між тілом і духом та їх прояви. А Боже Слово це показує нам на кількох місцях цілком ясно, для нашої користі, особливо у 8 главі послання до Римлян і в 5 главі послання до Галатів. З грецького оригіналу Св. Письма інколи важко розпізнати, коли говориться про людський дух, а коли про Божий Дух в нас. Тобто коли перекладачі повинні написати велике або мале «Д».

«Тому що прагнення тіла вороже Богові –

бо не кориться законові Божому, та й не може.

Тілесні не можуть подобатись Богові».

«Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;

ті ж, що за духом, – про духове.

Бо прагнення тіла веде до смерти,

а прагнення духа – до життя і миру».

Що означає: «Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом»? Коли закон не був ослаблений тілом? Коли гріх ще не мав над людиною влади. Божий Закон наказав Адаму в раю: «Не їж, бо помреш!». Коли він порушив Божий Закон, то кара згідно закону здійснилася, – Адам помер. Від того часу і над людством панує закон гріха та смерті.

Божий Закон (Десять Божих Заповідей) звинувачує нас у грісі,  цим чинить необхідний діагноз, але спасти нас не може. Якби міг, то не мусів би приходити Христос. «Бог пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха осудив гріх у тілі (в Христовому Тілі)». Справедлива вимога закону така: «Заплата за гріх смерть». Ісус добровільно взяв цю смерть на Себе за нас і цим виконав справедливу вимогу Закону на своєму тілі.

«Щоб оправдання закону здійснилося на нас,

що ходимо не за тілом, а за духом».

Боже слово каже: «Сім разів на день…» (Пс. 119, 164). Старозавітня і новозавітня церковна традиція зберігала щоденний молитовний ритм. Цього ритму дотримувався св. Павло і апостоли. Святий Василій також наголошував християнам на потребі молитовних зупинок протягом дня. На жаль, в теперішній час християни не дотримуються денного ритму спілкування з Богом.

Чому зупинятися 7 разів? Число 7 символічне, але добре є використати його і практично. Зупиняємось передусім тому, щоб якнайбільше остерігатися свавілля, бо коли людина не зупиняється, щоб усвідомити Божу присутність, то діє лише відповідно до своїх відчуттів та розуму, які не завжди є у згоді з Божою волею.

«Ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;

ті ж, що за Духом, ‒ про духовне.»

Боже слово каже: «Сім разів на день…» (Пс. 119, 164). Старозавітня і новозавітня церковна традиція зберігала щоденний молитовний ритм. Цього ритму дотримувався св. Павло і апостоли. Святий Василій також наголошував християнам на потребі молитовних зупинок протягом дня. На жаль, в теперішній час християни не дотримуються денного ритму спілкування з Богом.

Чому зупинятися 7 разів? Число 7 символічне, але добре є використати його і практично. Зупиняємось передусім тому, щоб якнайбільше остерігатися свавілля, бо коли людина не зупиняється, щоб усвідомити Божу присутність, то діє лише відповідно до своїх відчуттів та розуму, які не завжди є у згоді з Божою волею.

+ В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Еффата!

Я є свавільник, егоїст, не обстоюю Божу волю, а пропихаю свою.

Я є гедоніст, вишукую приємність навіть ціною гріха.

Я є осуджувач — осуджую інших, але своєї провини не бачу і не хочу признати.

Прихований метастаз наслідків первородного гріха та нерозкаяння тягне мою душу до вічної погибелі.

Марана та! Прийди, Господи Ісусе!

Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного! (5 разів).

Шема, Ізраїль! Люби Бога!

Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії.

Слово життя: «Ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за Духом, ‒ про духовне.» (Рим. 8,5) (його повторюємо тричі і воно змінюється що два тижні)

Амінь.

“Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом,
Бог, – пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі”