Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні,

але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: «Авва! – Отче!»

Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі

Восьма глава послання до Римлян вводить нас до таїнства, що стосується звільнення від душевного і тілесного рабства, яке є наслідком інфекції первородного гріха в нас. У першому і другому віршах згадується про визволення від закону гріха і смерті, яке стало можливим завдяки закону Духа, який дає життя у Христі Ісусі. Закон Духа означає, що щось повторюється, що тут йдеться про закономірність. Якщо ми прийняли Духа Божого, і якщо чуємо та реалізуємо Його голос через совість, то ми є людьми духовними, а не тілесними. У 11 вірші сказано, що якщо в нас є Дух Того, Хто воскресив Христа, то Він оживить і наші смертні тіла. Що означає термін «оживити»?

Первородний гріх діє в області душевності і впливає  також на фізичне матеріальне тіло. У фізичному тілі діють тілесні пожадливості, які поневолюють людину. В душі діє егоїзм і людська пиха з багатьма проявами, які також зневолюють людину. Людський дух, створений на Божий образ, є в глибині людської душі.

Тим-то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;

бо коли живете за тілом, то помрете.

Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити

«І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих,

мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих,

оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас».

„Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий через праведність“.

З початку восьмої глави вказано на протиріччя, яке є між тілом і духом. Вказано, що тут є межа, яка поділяє людей на тілесних і духовних. Корінь цього вибору є вже в людській душі. Людина, яка зі своїми душевними силами − розумом і волею − обере егоїстичний стиль життя, тобто тілесний, повинна рахуватися з тим, що «хто сіє для тіла, з тіла тління пожне» (Гал.6,8). Людина, яка приймає Христового Духа, змінює своє життя, отримує світло і силу. Це пов’язано з повсякденними дрібними самозреченнями, упокоренням, з дорогою правди і наслідуванням Христа. Плодом є внутрішній мир і щастя, навіть у важких ситуаціях, бо Бог такій людині допомагає.

А як Христос у вас, то тіло мертве для гріа,

а дух живий через праведність.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.

Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.

У багатьох місцях Св. Письма згадується про дух, душу і тіло. Силами душі є розум і воля. Внаслідок первородного гріха розум важко пізнає суть правди, а воля є ослаблена, щоб виконувати справжнє добро. Ця інфекція первородного гріха заторкує і серце людини та спричиняє в ньому дисгармонію. В результаті, некеровані пожадливості поневолюють серце егоїзмом і самолюбством. Тому Св. Письмо говорить про людське серце, що воно найлукавіше з усього (Єр. 17,9) і що є кам’яним (Єз.36,26). Бог пообіцяв, що дасть нам нове серце (Єз. 36,26).

Якщо уважно читаємо Боже Слово, а водночас щиро спостерігаємо у своєму житті тонкі відмінності між душевними і духовними проявами, бачимо, що часто важко розрізняємо окремі границі. Але це навіть не завжди потрібно. Набагато необхіднішим і кориснішим є знати відмінності між тілом і духом та їх прояви. А Боже Слово це показує нам на кількох місцях цілком ясно, для нашої користі, особливо у 8 главі послання до Римлян і в 5 главі послання до Галатів. З грецького оригіналу Св. Письма інколи важко розпізнати, коли говориться про людський дух, а коли про Божий Дух в нас. Тобто коли перекладачі повинні написати велике або мале «Д».

«Тому що прагнення тіла вороже Богові –

бо не кориться законові Божому, та й не може.

Тілесні не можуть подобатись Богові».

«Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;

ті ж, що за духом, – про духове.

Бо прагнення тіла веде до смерти,

а прагнення духа – до життя і миру».

Що означає: «Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом»? Коли закон не був ослаблений тілом? Коли гріх ще не мав над людиною влади. Божий Закон наказав Адаму в раю: «Не їж, бо помреш!». Коли він порушив Божий Закон, то кара згідно закону здійснилася, – Адам помер. Від того часу і над людством панує закон гріха та смерті.

Божий Закон (Десять Божих Заповідей) звинувачує нас у грісі,  цим чинить необхідний діагноз, але спасти нас не може. Якби міг, то не мусів би приходити Христос. «Бог пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха осудив гріх у тілі (в Христовому Тілі)». Справедлива вимога закону така: «Заплата за гріх смерть». Ісус добровільно взяв цю смерть на Себе за нас і цим виконав справедливу вимогу Закону на своєму тілі.

«Щоб оправдання закону здійснилося на нас,

що ходимо не за тілом, а за духом».

Боже слово каже: «Сім разів на день…» (Пс. 119, 164). Старозавітня і новозавітня церковна традиція зберігала щоденний молитовний ритм. Цього ритму дотримувався св. Павло і апостоли. Святий Василій також наголошував християнам на потребі молитовних зупинок протягом дня. На жаль, в теперішній час християни не дотримуються денного ритму спілкування з Богом.

Чому зупинятися 7 разів? Число 7 символічне, але добре є використати його і практично. Зупиняємось передусім тому, щоб якнайбільше остерігатися свавілля, бо коли людина не зупиняється, щоб усвідомити Божу присутність, то діє лише відповідно до своїх відчуттів та розуму, які не завжди є у згоді з Божою волею.