“Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих“

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави,

яка має нам з’явитися». (Рим.8,18)

Страждання теперішнього часу (хвороба, біль, нещастя, розчарування, бідність, погані взаємовідносини, смуток, переслідування і будь-які інші проблеми) ми повинні вважати незначними в порівнянні з благословенням, привілеями та славою, які дадуться вірним віруючим в прийдешньому віці (пор. 2Кор.4,17). Ця правда давала силу тисячам і мільйонам мучеників, так що вони зуміли зносити і найтяжчі муки й катування, тому що мали спрямований свій духовний погляд віри на майбутню славу, яка чекає кожного, хто витримає у вірі аж до кінця.

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні

майбутньої слави, яка має нам з’явитися».

«А коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом з Ним і прославитися».

У 14-му вірші написано: «Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони сини Божі». Ключовим тут є слово «ті, що їх водить Дух Божий». Не достатньо тільки прийняти Духа Божого, не достатньо тільки молитися до Святого Духа, але потрібно дозволити, щоб Він нас вів, тобто ходити в Божому Дусі. Святий Дух веде наш розум до правди і нашу волю до того, щоб подолала страх, лінивство і гріх. У 13-му вірші сказано: «Якщо ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити». Дух Божий дає силу нашому духу і нашій волі в боротьбі з процесом самознищення, спричиненим інфекцією первородного гріха в нас. Цю реальність виражають синоніми – стара людина, кам’яне серце, первородний або вроджений гріх, зіпсута природа, негативне ядро, корінь зла в нас… Звідти походять конкретні гріхи, як отруйні плоди. Сила гріха є в брехні. Ми легко віримо обману і духу брехні та слухаємо його, як Єва в раю. Наша зіпсута природа відмовляється вірити Богу і Його слову, а також не хоче слухати Бога і Його закони. Різні філософії, психології і теології перекручують правду, за ними є дух брехні і дух смерті. Дозволити себе вести  Духом Божим по суті означає слухати голос совісті, слухати Божі закони, тобто слухати Бога.

“Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі.”

Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні,

але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: «Авва! – Отче!»

Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі

Восьма глава послання до Римлян вводить нас до таїнства, що стосується звільнення від душевного і тілесного рабства, яке є наслідком інфекції первородного гріха в нас. У першому і другому віршах згадується про визволення від закону гріха і смерті, яке стало можливим завдяки закону Духа, який дає життя у Христі Ісусі. Закон Духа означає, що щось повторюється, що тут йдеться про закономірність. Якщо ми прийняли Духа Божого, і якщо чуємо та реалізуємо Його голос через совість, то ми є людьми духовними, а не тілесними. У 11 вірші сказано, що якщо в нас є Дух Того, Хто воскресив Христа, то Він оживить і наші смертні тіла. Що означає термін «оживити»?

Первородний гріх діє в області душевності і впливає  також на фізичне матеріальне тіло. У фізичному тілі діють тілесні пожадливості, які поневолюють людину. В душі діє егоїзм і людська пиха з багатьма проявами, які також зневолюють людину. Людський дух, створений на Божий образ, є в глибині людської душі.

Тим-то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;

бо коли живете за тілом, то помрете.

Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити

«І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих,

мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих,

оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас».

„Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий через праведність“.

З початку восьмої глави вказано на протиріччя, яке є між тілом і духом. Вказано, що тут є межа, яка поділяє людей на тілесних і духовних. Корінь цього вибору є вже в людській душі. Людина, яка зі своїми душевними силами − розумом і волею − обере егоїстичний стиль життя, тобто тілесний, повинна рахуватися з тим, що «хто сіє для тіла, з тіла тління пожне» (Гал.6,8). Людина, яка приймає Христового Духа, змінює своє життя, отримує світло і силу. Це пов’язано з повсякденними дрібними самозреченнями, упокоренням, з дорогою правди і наслідуванням Христа. Плодом є внутрішній мир і щастя, навіть у важких ситуаціях, бо Бог такій людині допомагає.

А як Христос у вас, то тіло мертве для гріа,

а дух живий через праведність.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.

Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.