Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі

Восьма глава послання до Римлян вводить нас до таїнства, що стосується звільнення від душевного і тілесного рабства, яке є наслідком інфекції первородного гріха в нас. У першому і другому віршах згадується про визволення від закону гріха і смерті, яке стало можливим завдяки закону Духа, який дає життя у Христі Ісусі. Закон Духа означає, що щось повторюється, що тут йдеться про закономірність. Якщо ми прийняли Духа Божого, і якщо чуємо та реалізуємо Його голос через совість, то ми є людьми духовними, а не тілесними. У 11 вірші сказано, що якщо в нас є Дух Того, Хто воскресив Христа, то Він оживить і наші смертні тіла. Що означає термін «оживити»?

Первородний гріх діє в області душевності і впливає  також на фізичне матеріальне тіло. У фізичному тілі діють тілесні пожадливості, які поневолюють людину. В душі діє егоїзм і людська пиха з багатьма проявами, які також зневолюють людину. Людський дух, створений на Божий образ, є в глибині людської душі.

Тим-то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;

бо коли живете за тілом, то помрете.

Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити

«І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих,

мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих,

оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас».

„Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий через праведність“.

З початку восьмої глави вказано на протиріччя, яке є між тілом і духом. Вказано, що тут є межа, яка поділяє людей на тілесних і духовних. Корінь цього вибору є вже в людській душі. Людина, яка зі своїми душевними силами − розумом і волею − обере егоїстичний стиль життя, тобто тілесний, повинна рахуватися з тим, що «хто сіє для тіла, з тіла тління пожне» (Гал.6,8). Людина, яка приймає Христового Духа, змінює своє життя, отримує світло і силу. Це пов’язано з повсякденними дрібними самозреченнями, упокоренням, з дорогою правди і наслідуванням Христа. Плодом є внутрішній мир і щастя, навіть у важких ситуаціях, бо Бог такій людині допомагає.

А як Христос у вас, то тіло мертве для гріа,

а дух живий через праведність.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.

Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.

У багатьох місцях Св. Письма згадується про дух, душу і тіло. Силами душі є розум і воля. Внаслідок первородного гріха розум важко пізнає суть правди, а воля є ослаблена, щоб виконувати справжнє добро. Ця інфекція первородного гріха заторкує і серце людини та спричиняє в ньому дисгармонію. В результаті, некеровані пожадливості поневолюють серце егоїзмом і самолюбством. Тому Св. Письмо говорить про людське серце, що воно найлукавіше з усього (Єр. 17,9) і що є кам’яним (Єз.36,26). Бог пообіцяв, що дасть нам нове серце (Єз. 36,26).

Якщо уважно читаємо Боже Слово, а водночас щиро спостерігаємо у своєму житті тонкі відмінності між душевними і духовними проявами, бачимо, що часто важко розрізняємо окремі границі. Але це навіть не завжди потрібно. Набагато необхіднішим і кориснішим є знати відмінності між тілом і духом та їх прояви. А Боже Слово це показує нам на кількох місцях цілком ясно, для нашої користі, особливо у 8 главі послання до Римлян і в 5 главі послання до Галатів. З грецького оригіналу Св. Письма інколи важко розпізнати, коли говориться про людський дух, а коли про Божий Дух в нас. Тобто коли перекладачі повинні написати велике або мале «Д».

«Тому що прагнення тіла вороже Богові –

бо не кориться законові Божому, та й не може.

Тілесні не можуть подобатись Богові».

«Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;

ті ж, що за духом, – про духове.

Бо прагнення тіла веде до смерти,

а прагнення духа – до життя і миру».

Що означає: «Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом»? Коли закон не був ослаблений тілом? Коли гріх ще не мав над людиною влади. Божий Закон наказав Адаму в раю: «Не їж, бо помреш!». Коли він порушив Божий Закон, то кара згідно закону здійснилася, – Адам помер. Від того часу і над людством панує закон гріха та смерті.

Божий Закон (Десять Божих Заповідей) звинувачує нас у грісі,  цим чинить необхідний діагноз, але спасти нас не може. Якби міг, то не мусів би приходити Христос. «Бог пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха осудив гріх у тілі (в Христовому Тілі)». Справедлива вимога закону така: «Заплата за гріх смерть». Ісус добровільно взяв цю смерть на Себе за нас і цим виконав справедливу вимогу Закону на своєму тілі.

«Щоб оправдання закону здійснилося на нас,

що ходимо не за тілом, а за духом».

Боже слово каже: «Сім разів на день…» (Пс. 119,164). Старозавітня і новозавітня церковна традиція подає щоденний молитовний ритм. Цього ритму дотримувався св. Павло і апостоли. Св. Василій також наголошував християнам на потребу молитовних зупинок протягом дня. На жаль, в теперішньому часі християни не дотримують денного ритму контакту з Богом.

Після численних молитов і пошуків, як саме актуалізувати церковну традицію до сьогодення, пропонуємо цей, вже випробуваний, спосіб молитви. ЇЇ молимося, коли прокинемося зі сну, потім о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 і ввечері перед сном (отже, 7 разів). Що маємо молитися і чому?

«+ В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь».

«Еффата!» (Відкрийся!) «Я є свавільник. Я є гедоніст. Я є осуджувач».

«Марана та!» (Прийди, Господи!) «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного!» (5р.).

«Шема (Слухай), Ізраїль, люби Бога!» «Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії».

Слово життя: (цитата зі Святого Письма змінюється кожних14 днів, цитату повторюємо 3р.).

«Відтепер все роблю + В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь».

Чому? Число 7 символічне, але добре є використати його і практично. Боже слово каже, що справедливий 7 разів на день згрішить. Передовсім йдеться про свавілля, тобто, що людина не зупиняється і не перебуває в Божій присутності, а керується тільки своїми відчуттями і своїм розумом, які не завжди є в згоді з Божою волею.

«Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші

Святим Духом, що даний нам.»

Після численних молитов і пошуків, як саме актуалізувати церковну традицію до сьогодення, пропонуємо цей, вже випробуваний, спосіб молитви. ЇЇ молимося, коли прокинемося зі сну, потім о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 і ввечері перед сном (отже, 7 разів). Що маємо молитися і чому?

„+ В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.”

„Еффата!” (Відкрийся!) „Я є свавільник. Я є гедоніст. Я є осуджувач.”

„Марана та!” (Прийди, Господи!) „Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного!” (5р.)

„Шема (Слухай), Ізраїль, люби Бога!” „Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії.”

Слово життя: «Надія ж не засоромить, бо любов Божа влита в серця наші Святим Духом, що даний нам.» (Рим. 5,5)

„Відтепер все роблю + В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.”