Роздуми над Словом Життя Ів. 8,34-36
«Ісус сказав: „Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – той раб гріха! Раб не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільними”».
У 8-й главі фарисеї і законники привели жінку, спійману на перелюбі, і лицемірно поставили Ісусу компрометуюче питання. Ісус відповів: «Хто з вас без гріха, хай першим кине у неї камінь». Тоді сказав до жінки: «Йди, і вже не гріши!» (вірш 11). Ісус говорить про себе: «Я світло світу» (вірш 12). Він вказує на своє Божественне походження і на свого Небесного Отця (вірш 18-19).
Потім Ісус говорив до тих юдеїв, які повірили йому: «Коли ви перебуватимете в Моєму слові, то дійсно будете учнями Моїми. І пізнаєте правду і правда визволить вас» (вірші 31-32).
Юдеї звинуватили Ісуса, що Він одержимий злим духом (вірш 48 і 52). А коли Ісус сказав: «Перше, ніж був Авраам, Я є», то схопили каміння і хотіли Його каменувати (вірші 57-59). Вони добре знали, що цими словами Він виявляє своє Божественне походження і єдність з Отцем (Ів.10,30-31).
У цій главі Ісус промовив слово, яке ми будемо повторювати і уприсутнювати протягом двох тижнів: «Ісус сказав: Кожен, хто гріх чинить – той раб гріха! Раб не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільними».
Ісус тут підкреслює важливу правду словами: «Істинно, істинно кажу вам». Він говорить про рабство. Є рабство фізичне і рабство душевне і духовне. Людина може бути фізичним рабом, а все ж бути внутрішньо вільною, і навпаки: людина може приймати рішення про життя і смерть, а при цьому – сама бути рабом гріха. Є малі гріхи, які людина здійснює щодня, але є гріхи, які роблять людину рабом. Багато людей є рабами алкоголю, наркотиків, різних форм нечистоти. Рабами гордості, ненависті, помсти, злодійства, цинізму. Раб сам себе не може звільнити. Ісус дає справжню свободу: «Коли Син вас визволить, то справді станете вільними».
У посланні до Галатів написано: «Христос нас визволив, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал. 5,1).
Суть гріха є в зраненій людській природі, у втраті первинної невинності, яку мали перші люди. Ми народжуємося в гріху. Цю інфекцію успадковуємо від першої людини. Тільки Христос може звільнити нас з гріха. Хто залишається в Христі, той не грішить. Якщо в Ньому залишаємося тільки пасивно, то цього не достатньо. В момент випробовування потрібно активно входити до Божої присутності, щоб бути у Христі і Його слові (вірш 31). Важливо, щоб ми своєю волею з’єднувалися з Божою волею, тобто з самим Богом, а тоді в нас діє Його сила. Питання гріха є питанням волі. Наша воля слабка, розум затемнений, тому ми важко пізнаємо правду і легко віримо брехні. А людське серце опановане нестримними пристрастями: гнівом, заздрістю, нечистотою… Коли Ісус визволить нас, будемо по-справжньому вільними.
Коли Ісус сказав ці слова, то реакція була така, що юдеї, які повірили в Нього, хотіли Його убити. «Бажаєте Мене вбити, бо слово Моє не має місця у вашому серці» (вірш 37). Ісус заплатив за нас на хресті за всі наші гріхи. Його кров очищує нас від кожного гріха. Якщо хочемо стати Його справжніми учнями, такими як апостоли, ми повинні по-справжньому любити, а це означає бути охочим заради Нього та Його Євангелії втратити і свою душу, тобто і своє життя (Мр. 8,35). Якщо в нас є ця чиста любов до Христа, то вона з’єднує нас з Ним і Ісус визволяє нас з рабства гріха (Ів. 8,36). Цю віру і чисту любов черпаємо передусім з молитви, коли реалізовуємо Його слово. Вже на молитві внутрішньо приймаємо будь-який час і спосіб смерті – у згоді з Божою волею.
Таїнство свободи, таїнство любові до Бога і перебування Христа в душі пов’язане з послухом Богу і Його Слову. Ісус сказав, що не тільки той, хто слухає Боже слово, але той, хто виконує його, буде спасенний. Ісус називає таку людину своїм братом і сестрою. Навіть називає її своєю матір’ю, бо така особа духовно народжує Ісуса в душах тих, які Його не мають (Лк 8,21).
Ісус визволяє нас не тільки від гріхів, але і від кореня, яким є наша порушена людська природа. Це може зробити тільки Ісус. «Коли Син вас визволить, то справді станете вільними». Умова цього – повірити в Нього і втратити свою душу заради Нього і Його Євангелія, тобто зректися власної волі і шукати та виконувати Божу волю. А це пов’язано з покорою і самозреченням.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 8,34-36
