Слово Патріарха Іллі на свято Христа Царя
Сьогодні є свято Христа Царя. Ісус сказав в Євангелії: «Царство Моє не від світу цього». Пилат запитує його: «Ти Цар?» Ісус відповів: «Ти сам кажеш, що я Цар» (пор. Ів. 18, 36-37).
Нехай кожен поставить собі одне найважливіше питання: Чи є Ісус Царем в царстві моєї душі? Чи дійсно Він є там Царем? Якщо ми не прийняли Божого Царства, Він там не царює. Ісус каже, що ми повинні найперше шукати Царства Божого, а все інше нам додасться. Отож, перша річ – шукати Боже Царство. В Божому Царстві Царем є Ісус. Хто є царем в царстві цього світу? Там царює князь цього світу. Ісус свідчить про правду, в той час як царство диявола побудовано на брехні. Ісус є Правда, як сам говорить: «Я на те народився і прийшов у світ, щоб засвідчити правду. Кожен, хто від правди, слухає Мій голос.» (Ів.18,37)
З того часу, коли Ісус народився і прийшов у світ, Боже Царство у цьому світі зазнає насилля. І ми, якщо приймемо Боже Царство і приймемо Ісуса в своє серце, зазнаємо переслідування. І навіть прямо в нас первородний гріх, під’єднаний до системи гріха і світу, а на кінець і до того, хто є батьком брехні – диявола, – не хоче дозволити, щоб в нас запанувало Боже Царство. Це тому, що первородний гріх, свою стару природу, яка обманює і тягне до нещастя, ми любимо та захищаємо, а також тому, що ми ще цілковито не віддалися Ісусові.
Ісус прийшов звільнити нас з рабства гріха – з царства темряви. Його царство є царством правди, любові. Тут, на землі, воно не є в повноті – в повноті воно з’явиться аж після смерті для тих, які залишилися Йому вірними. Вони будуть царювати з Ним у Божій славі, в Його світлі. Тут, на землі, є важка боротьба. Царство Боже переслідується людьми, духом цього світу і тими, які з’єднаються з темрявою і виступлять проти Божого Сина та Його Царства. Тисячі і мільйони мучеників вже пожертвували своїм життям за Христа і Його Царство. Всі апостоли пролили за Нього свою кров.
У книзі «Quo Vadis» описується вражаюча подія. Перші християни зустрілися вночі, щоб служити Божественну Літургію. Це було десь в старому домі на околиці Риму. Світив місяць, і християни йшли потемки… Прийшла одна жінка і сказала: «Преторіанці вбили мого чоловіка і мого сина», тоді розплакалась і додала: «А Бог на це мовчав…». Тоді прийшов ще один чоловік і сказав: «У мене була єдина донька, преторіанці збезчестили її і вбили. А Бог на це мовчав…». Приходили наступні і наступні, і всі приносили свої болі і проблеми. Проблеми через те, що прийняли Ісуса і увірували в Нього. Тоді виступив старий сивоволосий чоловік – це був апостол Петро, і сказав: «Я був на Голготі, здалеку я бачив, як розпинали Ісуса, Сина Божого, я чув, як Він з болем молився, чув удари молотка, був свідком того, як Він помирав у великих болях, покинений усіма… А Бог на це мовчав». А тоді святий Петро вигукнув: «Але на третій день Ісус Христос воскрес із мертвих! Ще ріками потече кров мучеників, але ви – переможці!» Він вказав на пригнічених християн і додав: «Твою дочку збезчестили, але в Божій славі вона буде чистішою, ніж лілія. А тобі, жінко, вбили сина, але ти зустрінешся з ним в безконечній радості в Небесному Царстві, в Царстві світла!». І знову повторював: «Ще ріками потече кров мучеників, але ви – переможці!»
Це мусимо знати і ми. Письменник у книзі показав реальність боротьби проти Божого Царства, як диявол намагається з самого початку знищити Боже Царство. Святе Письмо говорить, що Царство Боже є серед нас. Так, воно є в нас і між нами, якщо ми прийняли Ісуса і були охрещені. Ми прийняли Боже життя і в нас є Боже царство.
Сьогодні пригадуємо свято Христа Царя. В 20-х роках ХХ-го століття в Мексиці було жорстоке переслідування християн. Багато людей були вбиті – це були тисячі мучеників, замучили і багатьох священиків. Останнім вигуком більшості з них, коли їх поставили до стіни, було: «Хай живе Христос Цар!» З цими словами вони помирали, пролунав постріл і вони впали мертві на землю. Тоді також Бог немовби мовчав, але цілу вічність до них вже не мовчить.
І сьогодні царство темряви далі може нищити тих, які є вірними Ісусу. Ісус є той, хто не тільки помер за наші гріхи. Він також звільняє нас від рабства гріха. Він хоче бути на першому місці в нашому серці, щоб дійсно міг бути нашим Царем, щоб над нами не панував гріх чи залежності, яким ми відкрилися і добровільно віддалися їм у рабство. Але щоб Ісус дійсно був нашим Царем, треба, щоб ми постійно до Нього зверталися, щоб постійно дозволяли Йому визволяти нас з різних пут, щоб Він був на першому місці в нашому житті – а це дорога, процес. Це хресна дорога до Божого Царства. Це безкровне мучеництво. Молода й старша людина, якщо хоче іти правдиво за Ісусом, буде мати конфлікти, буде мати проблеми. Тут постійно здійснюється: «Відречись самого себе, візьми хрест свій і йди за Мною!» Ми повинні знати, що Він має останнє слово. Він є Царем усього. І цей світ одного разу зникне, але його царство – вічне. Було багато різних царств: Вавилонське, Римське, Грецьке – скільки всіляких царств! А де вони зараз? Усі були і зникли, і навіть ті, які будуть, одного разу перестануть існувати. Всі вони мають спільний знаменник – усі воюють проти Божого Царства. Це царства цього світу. Але Царство Ісуса не від цього світу. Він сам каже: «Царство моє не від світу цього. Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство». І коли Пилат його запитав: «То ти таки цар?», Ісус відповів: «Я цар».
Так, Ісус є Цар, і треба, щоб ми Його і сьогодні знову прийняли за свого Господа і свого Царя та довірили Йому своє майбутнє і конкретні проблеми, які маємо, віддали в Його руки. Так, як молимося – «Нехай прийде Царство Твоє», щоб воно сьогодні дійсно прийшло до нашого серця і до нашої душі, щоб Ісус був на першому місці в нашому житті. А коли Він може провадити наше життя, то якщо б і пришли найважчі проблеми, хвороби – будь-що, – якщо віддамо свої проблеми в руки Ісуса, Він все перемінить на нашу користь. Він любить нас більше, ніж ми самі себе. Але треба, щоб ми зі всім до Нього зверталися і завжди знову сказали: «Ісусе, довіряю Тобі!» Щоб ми зуміли в конкретних ситуаціях знову віддавати Йому свої проблеми. Так, будуть приходити випробування, спокуси, але Ісус дає в них свою перемогу. Тому треба довіряти Йому і віддавати Йому всі, навіть найпотаємніші думки і почуття. Все, що в нас є, треба віддати під владу Ісуса Христа, в Його руки, щоб Він дійсно був нашим Царем. Він прийшов у світ, щоб не тільки звільнити нас з наших гріхів, але звільнити нас і з рабства гріха, щоб ми були вільними людьми і дійсно належали Йому – Цареві, царство якого є вічне. Отож і це свято є для нас важливим моментом, щоб зупинитися та відновити свої хресні обіти і знову прийняти Ісуса за свого Спасителя і Царя.
Основне питання
За кого я вважаю Ісуса? Чи Він є моїм Царем, чи лише якоюсь особистістю, чи реформатором, чи тим, кого знаю лише з образка? Ми, як християни, повинні прийняти Ісуса і віддати за Нього навіть своє життя, як і мільйони мучеників перед нами, тому що Він є Бог і єдиний Спаситель. Хто відречеться Його, того в годину смерті відречеться Він. Це серйозна справа. Це найголовніша річ в нашому житті: За кого я вважаю Ісуса? Чи є Він моїм Царем і Богом – чи ким Він є?
Будьмо вірні Ісусу, борімося за Правду, якою є Він – навіть якщо б нас зневажали, навіть якщо б позакривали у в’язниці, навіть якщо б нас очорнювали. Так, не легко боротися за правду. Правда сама не пошириться. Витривай в цій боротьбі! У вічності тебе чекає Царство Ісуса Христа, повне слави!
Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Христа Царя
