«Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не помре, залишиться саме-одне; коли ж помре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно»

Після того як Ісус воскресив Лазаря, того дня, коли Йому вигукували «Осанна!», Він говорить слова про любов і ненависть до своєї душі, про її спасіння, її засудження і вічність. У 12 главі описується реакція на воскресіння Лазаря. Реакцією була урочиста зустріч Ісуса, під час якої  люди викликували «Осанна!». «Тим часом великий натовп юдеїв довідався, що Ісус є там, і прийшли не тільки заради Ісуса, а й щоб побачити Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. Тому первосвященики вирішили і Лазаря вбити, бо численні юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса» (вірш 9-11). Під час урочистого  в’їзду в Єрусалим натовп, який був свідком воскресіння Лазаря, свідчив про те, що Ісус воскресив Лазаря. Були там також і прочани з Греції. Вони підійшли до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і просили його: «Пане, хочемо побачити Ісуса».

«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).

«…той учень Її…»

Кого прийняв? Марію, Матір Ісуса. А що Вона? Не мала ніяких зауваг. Який учень? Той, який стояв під хрестом і якого Ісус любив.

Хто такий учень? Які біблійні параметри для учня? Маємо і ми бути учнями? А ти є учнем або хочеш ним стати? Ісус сказав: «Ідіть до цілого світу і зробіть учнями всі народи!» (Мт. 28,19). Не вистачить зробити віруючих, цього замало, потрібно – учнів! Іван Хреститель мав своїх учнів, фарисеї мали своїх учнів. Учень – це не студент чи школяр. Між викладачем і студентом не мусить бути якогось глибшого відношення. Студент вчиться від свого викладача, але його особисте життя його не дуже цікавить.

«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).

Вмираючий Ісус дає Своїй Церкві, яку тут залишає, свою Матір. Це є єдине і конкретне слово для Церкви. Церкву репрезентувало 12 учнів. На жаль, під хрестом стояв тільки один учень – той, про якого написано, що Ісус його любив. В цю годину Іван представляє збір дванадцяти і одночасно цілу Христову Церкву. „Коли Ісус побачив учня, який тут стояв, якого любив, сказав до матері: «Жінко, ось твій син!»” Смішно стверджувати, що помираючий Ісус мав головну турботу, як матеріально забезпечити свою покинену Матір. Адже коли до Нього прийшли і сказали: „Твоя родина (мати і брати твої) тебе чекає, – Він їм сказав: „Хто є моя родина і моя мати? Той, хто чинить волю Мого Небесного Отця, є мій брат, моя сестра і мати” (Мт. 12,46-50). Його завданням було прославлення Отця і спасіння безсмертних душ, а все інше було вже другорядним.

«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут,

якого любив, то каже до Матері:

„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня:

„Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень

узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).

„…ось твій син!”

Цими словами Ісус дає своїй Матері апостола Івана, а в ньому – цілу Церкву, всіх, яких викупив. Ісус є Глава, а ми – Його члени. Мати не народжує тільки голову, але й ціле тіло: голову і члени. Якщо маємо з Ісусом творити єдність, то мусимо мати не тільки того ж самого Духа, але і ту саму Матір.

Ісус звертається не тільки до Матері, але звертається і до учня. Він висловлює не тільки свою волю, але і волю свого Небесного Отця, і виголошує її тепер, у цій годині: „…ось твій син!” Це твоє потомство!

«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері:„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).

«Жінко»

Ісус побачив свою Матір. Хіба ж Він Її, а також свого учня, перед тим не бачив? Фізично так, але поки що не наповнився час, коли подивиться на обидвох і сповістить їм Божу волю, яка була від вічності, а тепер має здійснитися – у свій час.

І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне».

«Знаю, – каже до Нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього».

А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя.

Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!»

Ці слова є частиною розмови у Витанії, перед тим, як Ісус воскресив Лазаря, що був уже чотири дні мертвий. Смерті Лазаря передувала хвороба. Ісус з апостолами тоді був за межами Юдеї. Марія і Марта, сестри Лазаря, послали до Ісуса вістку: «Господи, той, що любиш Ти його, слабує». Коли Ісус почув це, сказав: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий через неї прославився». Через два дні Ісус сказав: «Підімо до Юдеї. Лазар, приятель наш, заснув. Але піду, і розбуджу його». Учні сказали Йому: «Господи, якщо заснув, то одужає». Ісус говорив про його смерть, але вони думали, що говорить тільки про сон. Тоді Ісус сказав їм відверто: «Лазар помер». Коли Ісус прийшов, то застав його вже чотириденного у гробі. Витанія була поблизу Єрусалиму, близько години дороги, і багато юдеїв прийшли до Марти і Марії потішити їх у їхньому смутку за братом. Коли Марта почула, що Ісус наближається, то вийшла Йому назустріч. Марія залишилася вдома. Марта сказала Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би. Але і так знаю, що все, чого попросиш Ти в Бога, Бог дасть Тобі». Далі слідує та частина діалогу, яку ми будемо повторювати 7 разів на день протягом двох тижнів.

Навіть невіруюча людина, коли раптово прийде тяжка ситуація, підсвідомо, як мала дитина, закличе: „Мамо!” До Марії маємо звертатися як до своєї матері. Ісус дав нам Марію за Матір. Єва є матір’ю усього людського роду. Марія стала нашою духовною Матір’ю. Завдання матері – не тільки народжувати дітей або приймати їх, але її завдання також годувати і виховувати їх. Марія супроводжувала Ісуса на Його хресній дорозі. Ніхто з людей Його не знав так близько і не творив з Ним такої глибокої єдності, як Його Матір. І свою Матір Ісус дав нам, своїм дітям. Маємо спільну Матір: ти, я та Ісус.

Звертатися до Неї в життєвих ситуаціях – це не так, як до Бога, а як звернення до когось старшого і досвідченішого за нас – як до матері. У духовному житті ми – недосвідчені діти. Ми маємо до Неї звертатися передовсім тоді, коли нас завалять клопоти і слабкості настільки, що ми вже не здатні звернутися прямо до Ісуса. А особливо тоді, коли нас атакують різні спокуси і ми ніби п’яні: кажемо гріху „Ні!”, а цілою своєю істотою погоджуємося з гріхом, і в нашій душі є якесь сум’яття.

Лк. 24,1-6 і Мт. 28,2-6

Що відбувалося недільного ранку? Камінь від гробу відвалений. Воїни – а це були римляни, які не мали права покидати сторожу, – втекли, хоча їм за це загрожувала велика кара. Це не були якісь хлопці, яким довірили стерегти гріб. Це були воїни, які мусіли безумовно дотримуватися дисципліни. Сторожа втекла. Яким жахом, мабуть, вони були охоплені! Жінки, які прийшли до гробу, також були сповнені страхом. Але ангел сказав їм: «Чому шукаєте живого між померлими? Нема Його тут, Він воскрес!» (Лк. 24, 5-6).

Другою, кому після Пресвятої Богородиці з’явився воскреслий Ісус, була Марія Магдалина, яка також стояла під хрестом разом з Ісусовою Матір’ю. Біля неї стояв і учень Іван, а неподалік – інші жінки. Христос їм потім також з’явився, але спочатку з’явився Магдалині. Вона була свідком і того моменту, коли ангел вранці відвалив камінь і повідомив, що Ісуса в гробі нема, бо Він воскрес. Вона також звістила це апостолам, а потім сама повернулася до гробу, де вдруге зустрілася з ангелами, які її запитали: «Чому плачеш?» Вона відповіла їм: «Взяли мого Господа, і не знаю, де Його поклали». Коли це сказала, повернулася і побачила Ісуса, що стояв там, але не знала, що це Він. Ісус сказав їй: «Чому плачеш, кого шукаєш?» Вона думала, що це садівник, і сказала: «Пане, якщо ти Його взяв, то скажи, де ти Його поклав, і я заберу Його». Ні вона, ні учні, які йшли в Емаус, не впізнали Його, доки Ісус сам не відкрив їм очі. Марії Магдалині Ісус відкрив очі, коли звернувся до неї по імені: «Маріє!» Тоді вона вигукнула по-єврейськи: «Раввуні!», що означає «Учителю!»

«Вівці Мої голосу Мого слухаються і Я їх знаю: вони за Мною слідують,

і Я даю їм життя вічне, і не загинуть вони повіки,

і ніхто не вирве їх з рук Моїх».

У десятій главі Євангелія від Івана Ісус говорить: «Я – Добрий Пастир. Добрий Пастир життя своє кладе за овець».

Хто є духовним пастирем, єпископом чи священиком за прикладом Ісуса? Якому єпископу чи священику, насамперед, йдеться про те, щоб довірені йому вівці отримали пашу здорового вчення? Хто з цих пастирів готовий віддати своє життя за овець? Багато з них не є справжніми пастирями, але тільки наймитами. Ісус підкреслює, що Його вівці чують Його голос. За чужим не підуть, але втечуть від нього, бо голос чужого не знають. Ісус декілька разів повторює, що Він є Добрий Пастир, що знає Своїх овець, і вони знають Його. Він дає вівцям вічне життя, вони не загинуть повіки і ніхто їх не вирве з Його рук. Отець дав їх Йому і ніхто не може вирвати їх з рук Отця. У цій розмові з юдеями Ісус підкреслює своє Божество словами: «Я і Отець одно» (вірш 30). Яка була реакція? Юдеї схопили каміння, щоб Його каменувати. Ісус вказує на свої діла, які свідчать про Його Божество, і каже їм: «Вірте цим ділам, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у Мені, і Я в Отці» (вірш 38).

Марія є наша Мати. В годину Христової смерті Вона стояла під хрестом в досконалій духовній єдності, розп’ята разом з Ним. Там духовно разом з Ним померла. Яким великим був її біль, коли бачила, як Її Син помирає! І все ж Вона єдина вірила, що Ісус воскресне з мертвих. Навіть тоді, коли апостоли були паралізовані страхом і болем, Вона, як найвірніший учень, стояла під хрестом і вірила.

Св. Письмо свідчить, що серед жінок, які недільного ранку поспішали до гробу, Пресвятої Богородиці не було. Була там Марія Магдалина та інші жінки, але Пресвята Богородиця до гробу зовсім не йшла. У неділю вранці, на світанку, ангел відвалив камінь від гробу, але Христос з гробу не вийшов. Ангел цим лише показав, що Ісуса там вже нема. Гріб був порожній. Ісус відійшов. Де цієї ночі перебував Його Дух і Його прославлене тіло?

Є ніч. Ісус перебуває в гробі. Воїни сторожать Його гріб. Де є Пресвята Богородиця цієї ночі? Як її переживає? Де апостоли? В якому вони настрої ? Що переживають? Тривогу і страх. А де жінки, які супроводжували Ісуса? Де воїни, вороги? Якою є духовна атмосфера в Єрусалимі? Христос перебуває в гробі. Вороги з цього радіють.

Але це не кінець! ІСУС ВОСКРЕС З МЕРТВИХ! Точно не знаємо коли: не написано, чи опівночі, чи о першій, чи о другій годині ночі, не важливо, коли саме це сталося. Вся ніч є свята. Дух Ісуса зійшов після Його смерті з обіймів Отця у місце зване шеол або ад, і там зламав його брами. Потім Його дух повертається назад в тіло. Однак відбувається не лише воскресіння тіла, але й його перемінення. Це означає, що Його тіло є прославлене. Ісус виходить з гробу. Проходить через кам’яний гріб. Воїни далі сторожать гріб, але він вже порожній. Вранці ангел відвалив камінь, але Христос з гробу не вийшов. Ангел цим лише показав, що Ісуса там нема. Гріб порожній, Ісус вийшов звідти. Де перебуває Його Дух і прославлене тіло цієї ночі в Єрусалимі? Традиція свідчить, що найперше Ісус з’явився Пресвятій Богородиці.

«Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його,

промовив до нього: „Віруєш у Сина Чоловічого?”

А той: „А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?”

Ісус же йому: „Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.”

Тоді той сказав: „Вірую, Господи!” – і поклонився Йому».