Ісус йому відповів: «Я – Дорога, Правда і Життя!

Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»

Ісус про себе каже: «Я – Дорога, Правда і Життя». Ісус сказав юдеям: «Перше, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8,58). Вони схопили каміння, щоб Його каменувати. Ім’я Боже означає Сущий (Той, що є). Ісус говорить, що він – Дорога, Правда і Життя. Ісус є правда. Диявол є брехун і батько брехні. Ісус сказав тим, які увірували в Нього: «І пізнаєте правду, і правда вас визволить» (Ів. 8,32). Тут мова йде не про якусь абстрактну правду, але про втілену Божу Правду, якою є Ісус. Він також говорить про себе, що є життям. Протилежністю життя є смерть – смерть дочасна і вічна. Ісус дає вічне життя, а водночас Він сам ним є. Він каже: «Я воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, навіть вмерши, житиме» (Ів. 11,25). Ісус називає себе дорогою. Він вимагає від кожного, хто Його прийняв: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Апостоли все залишили і пішли за Ним. Ісус є духовною дорогою, яка єднає нас з Ним самим і веде до єдності з Отцем: «Ні в кому іншому нема спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4,12). Він є істинний Бог.

Хто пережив обнову у Святому Дусі і свідомо відкрив своє серце Святому Духу, того стосуються  слова: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Святий Дух живе у вас?» (1 Кор. 6,19). Якщо Він живе в нас, то здійснюється: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий» (1 Кор. 12,4). Отож Святий Дух є подателем і джерелом всіх дарів. Якщо Він перебуває в твоєму серці, то в Ньому маєш і усі Його дари. Але виникає питання: які з них Він хоче виявити саме через тебе. Бог установив так, що дари розвиваються у спільноті Церкви, і також у відповідний час. Деякі люди, відновлені Святим Духом, почали служити відразу ж декількома дарами одночасно – даром тлумачення, даром зцілення…, але це буває рідко.

Якщо сьогодні подивимося на церковні структури, то можемо їх порівняти до електричного локомотива. Яка користь з сучасно-обладнаного електролокомотива, якщо він не підключений до джерела струму? На дорозі стає лише перешкодою. Тільки тоді, коли «локомотив» під’єднається до могутньої сили Святого Духа, він потягне народи до духовного пробудження. Звернімо увагу, яка велика зміна настала в апостолах, коли на них зійшов Святий Дух. Вони були зодягнені силою з висоти: «Залишайтеся в місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24,49). «І ви приймете силу (міць) Святого Духа, що зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді. 1,8).

«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте. В домі Отця мого багато осель. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо приготувати вам місце»

В 14 главі Євангелія від Івана подані глибокі правди, що стосуються таїнства внутрішньої єдності з Христом і з Небесним Отцем. І це таїнство пов’язане зі Святим Духом. Ці глибокі правди Ісус сказав у вечір перед своєю смертю. Він говорить про віру в Нього і про любов, яка проявляється дотримуванням Його заповідей. Два тижні ми будемо повторювати перші два вірші з 14 глави.

У першому вірші Ісус каже: «Хай не тривожиться серце ваше!». Це слово стосується і тебе особисто. Щодня приходять ситуації, коли твоє серце тривожиться, приходять різні тиски і страхи, людина бачить, як зло і брехня руйнують правду і добро. Це питання нашого здоров’я, обов’язків, фінансових проблем, проблем в сім’ї, війни на Сході України…

«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте.

В домі Отця мого багато осель. Коли б не так, то я сказав би вам;

іду бо приготувати вам місце».

д) Період після заснування перших християнських громад

Святий Дух постійно діє у своїй Церкві найрізноманітнішим способом. Діє аж до сьогодні, а особливо цими днями. В період до 3-го століття Святий Дух діяв особливим способом, даючи християнам надзвичайну відвагу. У Римській імперії, починаючи від імператора Нерона, розпочалось жорстоке переслідування християн, яке тривало аж до 313 року, коли імператор Константин проголосив свободу віросповідання і сам прийняв християнство. Нерон наказав повісити християн на хресті, полити смолою і підпалили їх. Імператор Калігула годував тілами християн хижих риб. В інших випадках, християн кидали на розтерзання диким звірам на арені. Їх жахливо мучили, при чому серед них не були  лише дорослі чоловіки, але й діти, жінки, старці. Історичні книги розповідають нам про славне мучеництво цих християн, які сміливо йшли на муки і на смерть, а багато хто навіть з великою радістю. Часто вистачало тільки жесту, що вони відрікаються Христа, і могли би врятувати своє життя. Однак вони цього не зробили. Вони добре усвідомлювали Ісусові слова: «Хто погубить своє життя ради мене, той його знайде» (Мт. 16,25). «Кожен, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним.

г) Послання апостолів

Апостол Павло пише свої листи першим християнським громадам. Ці громади мали особистий досвід зі Святим Духом. Всі були засновані на харизматичній і апостольській основі. Коли апостол пише до Коринтян, вся 14 глава присвячена питанню молитви мовами, пророкуванню і певному порядку та гармонії, які мають панувати в молитовній спільноті, щоб всі взаємно збагатилися. Апостол не пише їм, що було б добре прийняти Святого Духа, бо вони вже Його мали – Він був основою  перших християнських громад. Цілком очевидним було те, що бути християнином означало думати і жити іншим способом . В даний час християнство втратило силу, вже не є світлом для світу, вже не є закваскою, вже не є сіллю, бо втратило свою солоність. Запитуєте: чому? Тому що цілком непомітно і поступово до сердець християн проник дух цього світу.

б) Здійснення Ісусової обіцянки

На десятий день витривалих молитов в неділю вранці близько 9 години Святий Дух зійшов на апостолів і на всіх присутніх в цьому домі: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді. 2,1-4). Багато людей прийшли в дім, де були апостоли. Тоді Петро говорив з великою силою про Ісуса, якого юдеї розіп’яли і який воскрес з мертвих та вилив в повноті Святого Духа на присутніх. Реакція на проповідь Петра в день П’ятидесятниці була великою: «Вони розжалобилися серцем і сказали до Петра та інших апостолів: „Що нам робити, мужі брати?” Петро ж до них: „Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів”» (Ді. 2,37-38). Ці слова сьогодні стосуються і тебе!

«Ті ж, що прийняли його слово, охрестились, і того дня до них пристало яких 3 000 душ. Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (вірші 41-42).

«Тож коли вмив вам ноги Я – Господь і Учитель, – то й ви повинні

обмивати ноги один одному.

Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив».

«Тож коли вмив вам ноги Я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив».

З 13 до 17 глави Євангелія від Івана записані слова і жести, які Ісус зробив останнього вечора у своєму земному житті. Ісус обмив ноги апостолам. Петро радикально опирався, але на кінець прийняв це. Коли Ісус обмив ноги апостолам, сказав їм: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо Я є». А тоді Ісус закликає апостолів: «Тож коли вмив вам ноги Я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Я дав вам приклад…».

У 37-й главі пророка Єзекиїла подано видіння, яке він мав у вавилонській неволі. Воно стосувалося майбутнього ізраїльського народу і майбутнього Божого люду. На завершення цілого видіння сказано: «Так говорить Господь Бог: „Ось, я відчиню гроби ваші і виведу вас, мій народе, з гробів ваших”». (вірш 12). В 11 вірші є важливе слово: «Господь сказав мені: „Сину чоловічий, оті кості – це все дім Ізраїля”». Цим домом ізраїльським є Церква – старозавітна Церква, а також і новозавітна. Отож тими сухими костями, про які сказано: наші кості засохли, наша надія пропала, прийшов кінець нам, є сучасні християни.

Усвідоммо собі силу, концентрацію Божого Духа над домом в Єрусалимі, де в день П’ятидесятниці були зібрані апостоли (Ді.2). Саме близько дев’ятої години ранку, в неділю, Дух Божий сходить і дає  свою благодать. Перелякані апостоли після отримання повноти Святого Духа стають сміливими свідками віри – мартирес, які потім віддали і своє життя за нашого Господа Ісуса Христа.

Ми живемо в час, коли кожен християнин потребує прийняти силу Святого Духа – духа мартирес, бо даний час вимагає свідоцтва. Без Святого Духа ми будемо не свідками, а зрадниками. Господь Ісус сказав: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї… й аж до краю землі».

Марія зачала від Святого Духа: що сталося і що зробила?

Слово стало Тілом і Марія стала Божою Матір’ю. Вона відразу пішла до своєї родички Єлисавети. Коли прийшла в дім Захарії і привітала Єлисавету, сталося щось велике: на Єлисавету зійшов Святий Дух. Єлисавета наповнилась Святим Духом і її дитина також мала велику користь із цих особливих відвідин. Захарія також сповнився Святим Духом, що ж проявилося аж у день народження його сина. Захарія виголошує про дитину пророче слово (Лк. 1,69-79). Марія залишилась в домі Захарії 3 місяці. Однак там вона не залишилася сама. В Ній перебував Ісус Христос, істинний Бог. В цьому часі вона вже була живим ковчегом, живим кивотом. Була опромінена Святим Духом. Цікаво, хоч ще не прийшов час, щоб Святий Дух вилився на новозавітну Церкву – Тіло Христове, а вже тут через Марію проявляється первісне вилиття Святого Духа на всіх в домі Захарії. Звернімо увагу, що тут Святий Дух проявляється як пророчий дух (пор. І Кор. 12,11). Єлисавета пророкує: «Благословенна ти між жінками і благословенний Плід лона твого!» (Лк. 1,42).

«Тепер стривожилась душа моя – і що мені казати?

Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов – на цю годину!

Отче, прослав своє ім’я!» І голос із неба злинув:

«І прославив, – і знову прославлю!»