Роздуми над словом життя Ів. 2,24-25

Ів. 2,24-25: «Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх, а й потреби не мав,

щоб хтось Йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині».

У другій главі розповідається про подію в Кані Галилейській. Перш, ніж Ісус вчинив перше чудо, була віра Його Матері, яка заохотила слуг: «Зробіть все, що Він вам скаже». Слуги послухали, і сказано: «Ось такий початок чудес учинив Ісус в Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив». Далі говориться про подію в Єрусалимі, коли Ісус очистив храм. Він сказав: «Не робіть дому Отця Мого торговим домом!» Наша душа є живим храмом. Ми не маємо тут торгувати марними чи злими думками, або хотіти обміняти і втратити свою душу за людську славу або за якусь рабську пристрасть.

Слово Життя для нас є таким: «Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх». Ісус і сьогодні знає всіх людей. Знає і тебе. «І потреби не мав, щоб хтось Йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині». Ісус, будучи Богом, проникає не лише глибини Божества, але Він проникає і нутро людини. Він добре знає, що є в людині. Ми це знаємо лише поверхнево. Пізнавати нутро людини означає відкривати таїнство первородного гріха, який є в нас. Також йдеться про таїнство Божої любові та Божої благодаті щодо нас. Пізнання зла могло б привести нас до розпачу. Ми не зносимо, коли наш ближній вкаже нам на якусь нашу злу звичку, яку ми собі не признаємо. Нашою реакцією є злість на таку людину, або занурюємося в себежаль, аж до депресії. Пізнавати те, що є в нас, можемо тільки в правдивому світлі Божої любові, у світлі Христа розп’ятого і воскреслого. Це пізнання самого себе має вести нас до справжньої покори і великої довіри до Божого милосердя і Божої любові. Водночас це веде до співчуття до інших, які є в духовній темряві. Ми не повинні толерувати їх гріх. Ми повинні за них молитися і вести їх до Ісуса. У Нього вони отримають прощення гріхів і Він є Дорогою, на якій ми перемагаємо гріх і духа брехні. (Також кілька разів прочитай і другу главу.)

Завантажити: Роздуми над словом життя Ів. 2,24-25