«Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, промовив до нього:

„Віруєш у Сина Чоловічого?” А той: „А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?”

Ісус же йому: „Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.”

Тоді той сказав: „Вірую, Господи!” – і поклонився Йому»

У дев’ятій главі Євангелія від Івана детально описується подія оздоровлення сліпородженого, а також  ненависна реакція тодішніх церковних лідерів, якими були фарисеї і законовчителі. Подія починається тим, що в Єрусалимі Ісус з апостолами зустрів чоловіка, який був сліпий від народження. Мабуть, апостоли співчували молодому чоловіку, який був сліпим. Вони задали Ісусу цікаве питання: «Учителю, хто згрішив, що цей чоловік народився сліпим? Він сам чи його батьки?». Ісус відповів їм: «Не згрішив ні він, ні його батьки. Він сліпий тому, щоб на ньому виявились діла Божі». До цього Ісус додав: «Поки Я у світі – Я світло світу».

«Ісус сказав: „Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх

чинить – той раб гріха! Раб не перебуває в домі повсякчас – повсякчас

перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільними”»

«Ісус сказав: „Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – той раб гріха! Раб не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільними”».

У 8-й главі фарисеї і законники привели жінку, спійману на перелюбі, і лицемірно поставили Ісусу компрометуюче питання. Ісус відповів: «Хто з вас без гріха, хай першим кине у неї камінь». Тоді сказав до жінки: «Йди, і вже не гріши!» (вірш 11). Ісус говорить про себе: «Я світло світу» (вірш 12). Він вказує на своє Божественне походження і на свого Небесного Отця (вірш 18-19).

Потім Ісус говорив до тих юдеїв, які повірили йому: «Коли ви перебуватимете в Моєму слові, то дійсно будете учнями Моїми. І пізнаєте правду і правда визволить вас» (вірші 31-32).

«„Хто вірує в Мене, як каже Писання,

то ріки води живої з нутра його потечуть!”

Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього.

Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений».

«„Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки води живої з нутра його потечуть!” Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений».

Ісус на свято Кучок прийшов до Єрусалиму, хоча юдеї намагалися вбити Його. Вони навіть послали храмову сторожу, щоб схопила його. Але коли сторожа почула як Він говорить, не виконала наказу. На питання первосвящеників та фарисеїв: «Чому не привели Його?», сторожа відповіла: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить» (Ів. 7,46). Ісус тут виступає як Месія (вірш 28 – 32), але цього церковна ієрархія не хотіла прийняти. На кінець, за це потім Ісуса розіп’яли. В цих умовах Ісус промовляє слова про живу воду і Духа, які ми будемо повторювати на молитовних зупинках протягом двох тижнів.

«Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його

останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій.

Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому»

«Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому»

У шостому розділі Євангелії від апостола Івана описано чудо, коли Ісус помножив хліб і наситилось 5 000 чоловік та залишилося ще 12 кошів куснів хліба. Потім Ісус пішов помолитися на самоті. Апостоли переплили в човні на другий бік моря, а Ісус пішов по воді. Наступного дня натовп, який наситився, прийшов до Христа, а Ісус почав говорити про духовний хліб. Поміж іншим сказав: «Я – хліб живий, що з неба зійшов». Далі сказав: «Я – хліб життя. Батьки ваші манну в пустині споживали і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки». А також сказав: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі» (вірш 53).

«Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає Моє слово

і у Того вірує, хто послав Мене, живе життям вічним і на суд не приходить,

бо від смерті перейшов до життя»

Слово Життя Ів. 5,24

«Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає Моє слово і у Того вірує, хто послав Мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерті перейшов до життя».

Коли Ісус хотів підкреслити дуже важливу правду, то перед тим, як сказати цю правду, промовив: «Амінь, амінь, кажу вам» або «Істинно, істинно говорю вам». Це подібно, як суддя спирається на авторитет, коли виносить рішення в ім’я народу. Яку важливу правду, що стосується кожного з нас особисто, Ісус хоче нам відкрити? Говорить тут про вічне життя, про смерть і суд. Це дуже важливі речі, які сутнісно стосуються нас і яких ніхто з людей не може уникнути. Перша правда стосується сучасності і вічного життя. Він каже: «живе життям вічним». І ця друга правда стосується майбутнього, що людина на суд Божий не приходить. А третя правда стосується минулого, що людина вже зі смерті перейшла до життя.

«Та надійде час – ба вже й тепер він – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у Дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець»

Ів. 4,23 «Та надійде час – ба вже й тепер він – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у Дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець».

Ісус вказує на тих, які по-справжньому поклоняються Богу в Дусі і правді. Що це означає прославляти і поклонятися Богу в Дусі? Це означає, що християнин повинен спершу прийняти Святого Духа. «Хто не має Духа Христового, той Йому не належить» (Рим. 8,9). Тільки у Святому Дусі можемо визнати, що Ісус є Господь (1 Кор. 12,3). Тому, якщо ми прийняли Ісуса Христа і стали Божими дітьми, ми повинні з вірою прийняти і Святого Духа так, як Його прийняли апостоли. Ісус каже: «Як на вас зійде Святий Дух, будете Моїми свідками» (Ді. 1,8).

«Бо так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав,

щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним»

Це речення можеш застосовувати до себе. Бо так Бог полюбив Андрія, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб Андрій, який в Нього вірує, не загинув, але мав життя вічне. Бог так полюбив тебе, що за тебе дав Сина Свого Єдинородного, Який за тебе і за твої гріхи переніс найважчі страждання і смерть на ганебному хресті. Чи міг Бог дати більший доказ любові до тебе? Як ти Його за це любиш? Як ти любиш за це Небесного Отця і як любиш Ісуса Христа, Який помер за тебе, пожертвувавши своїм життям?

«Бо так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав,

щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним»

«Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх, а й потреби не мав,

щоб хтось Йому свідчив про людину,

відав бо сам, що міститься в людині».