«Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує»

«Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, –

як  же разом із Ним не подарує нам усього?»

«Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?»

Рим. 8,31: „Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?”

„Коли Бог за нас” – ця умова має наслідок: „хто проти нас?”. Я можу особисто усвідомити цю правду, коли замість „ми” використаю слово „я”.

Що зробити для того, щоб Бог був „за мене”, а не проти мене? Треба чинити покаяння. Це означає виходити з темряви до світла, яким є Христос. „Якщо ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха” (1 Ів. 1,7).

Через Христа ми маємо доступ до Отця Небесного. Але цього доступу не має ліберальне християнство, яке ставить під сумнів відкупительну смерть Ісуса на хресті і говорить брехливі фрази про Христа історичного та Христа віри.

«Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, –

покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро»

Пророцьке слово, сказане Єзекиїлу у Вавилонській неволі, сьогодні є актуальним для України: «Я освячу Моє велике Ім’я, зневажене між народами…» (36,23). «Я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце і новий Дух вкладу у ваше нутро… І вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти і виконувати Мої установи… і будете Моїм народом, а Я буду вашим Богом… Тоді згадаєте про ваші лихі вчинки та про ваші недобрі діяння і гидуватимете самі собою за ваші гріхи та за гидоти ваші… Тоді народи, що навкруги вас зостануться, зрозуміють, що то Я, Господь, відбудував розвалене і знову засадив спустошене. Я, Господь, сказав, і Я зроблю те» (вірш 25-36).

Рим. 8,27 «Той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих згідно з Божою волею».

Божа сила, яка діє через молитву, зумовлена дією Святого Духа. Тому кожен християнин повинен не тільки в повноті прийняти Святого Духа так, як апостоли у день П’ятидесятниці, але також має давати Святому Духу простір, щоб в нас могла діяти Його сила, щоб ми насправді були Христовими свідками, як бажає Сам Ісус (пор. Ді. 1,8). Справжній свідок Христа повинен бути одночасно пророком, тобто тим, хто бачить. Але також були і є фальшиві пророки – ліберальні теологи, в яких діяв і діє дух брехні. У Старозавітніх і Новозавітніх пророках діяв Дух Божий, Дух Правди, а це, передусім, в їх особистій молитві. Наприклад, пророк Єзекиїл, коли пророкує над Ізраїльським народом у вавилонській неволі, взиває до Бога за свій народ. Тоді Дух Божий заступається за святих згідно з Божою волею.

«А Той, Хто досліджує серця, знає,

яке бажання Духа і що Він заступається за святих

згідно з Божою волею»

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій;

про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,

але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними».

У віршах 22-27 апостол Павло говорить про потрійні стогони. Про стогони створіння (вірш 22), віруючих (вірш 23) і Святого Духа (вірш 26). Створіння, тобто жива і нежива природа, через людський гріх було піддано стражданням і катастрофам (вірш 20). Тому Бог запланував, що і сама природа буде відкуплена та перемінена, буде нове небо і нова земля, все буде відновлено, згідно з Божою волею (пор. 2 Кор. 5,17; Гал 6,15; Одкр.21,1-5). Тоді вірні Божі діти отримають свою повну спадщину.

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

“Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих“

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави,

яка має нам з’явитися». (Рим.8,18)

Страждання теперішнього часу (хвороба, біль, нещастя, розчарування, бідність, погані взаємовідносини, смуток, переслідування і будь-які інші проблеми) ми повинні вважати незначними в порівнянні з благословенням, привілеями та славою, які дадуться вірним віруючим в прийдешньому віці (пор. 2Кор.4,17). Ця правда давала силу тисячам і мільйонам мучеників, так що вони зуміли зносити і найтяжчі муки й катування, тому що мали спрямований свій духовний погляд віри на майбутню славу, яка чекає кожного, хто витримає у вірі аж до кінця.

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні

майбутньої слави, яка має нам з’явитися».