«Ось Мати твоя!»
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
Вмираючий Ісус дає Своїй Церкві, яку тут залишає, свою Матір. Це є єдине і конкретне слово для Церкви. Церкву репрезентувало 12 учнів. На жаль, під хрестом стояв тільки один учень – той, про якого написано, що Ісус його любив. В цю годину Іван представляє збір дванадцяти і одночасно цілу Христову Церкву. „Коли Ісус побачив учня, який тут стояв, якого любив, сказав до матері: «Жінко, ось твій син!»” Смішно стверджувати, що помираючий Ісус мав головну турботу, як матеріально забезпечити свою покинену Матір. Адже коли до Нього прийшли і сказали: „Твоя родина (мати і брати твої) тебе чекає, – Він їм сказав: „Хто є моя родина і моя мати? Той, хто чинить волю Мого Небесного Отця, є мій брат, моя сестра і мати” (Мт. 12,46-50). Його завданням було прославлення Отця і спасіння безсмертних душ, а все інше було вже другорядним.
Уявімо таку ситуацію: помираючий батько прощається зі своїми дітьми. Думаєте, що в першу чергу буде наголошувати на матеріальних речах? Якщо був справді віруючим, то на першому місці йому йтиметься про духовне благо його дітей. Світ є злим, зло є підступне. Як легко може попасти у тисячу пасток людина, яка не є повністю закорінена в Бозі! Він свідомий того, що його діти будуть тут жити тільки декілька років, а потім все одно покинуть цей матеріальний світ. Однак йдеться про серйозну річ: про вічність, про вічне спасіння чи вічну погибель. Матір є вже досвідчена, але діти – слабкі. Так поводиться мудрий батько! Думаєте, що вмираючий Ісус поводився б немудро? Що Йому в першу чергу не йшлося б про покинутих дітей, але про свою Матір, а тим більше, про Її матеріальне забезпечення? Чи тих сиріток Йому не було б шкода, коли за них проливає Свою Кров? День перед своєю смертю обіцяв їм свого Духа, а тепер дає їм свою Матір. Марія дана як духовна Матір тим, які народилися через віру.
Деякі християни є прихильниками твердження, що Ісус мав фізичних братів і сестер. Св. Письмо говорить про братів і сестер, але тут мається на увазі родичів. Наприклад, Авраам називає Лота своїм сином, хоча він був його племінником. Якщо б Ісус мав своїх фізичних братів, то заповіт на Голготі звучав би абсурдно. Якби припустити ще й таке твердження, що Йому йшлося про матеріальне забезпечення Своєї Матері, – то це звучало б приблизно отак: „Ви, мої рідні брати, є ні до чого! Ви зовсім нездатні заопікуватися моєю і вашою матір’ю, а тому тепер мушу довірити Її цілком чужій людині, моєму приятелю.”
Однак, чи не виглядала б така поведінка Ісуса абсурдно? А що з Його ділом? А що з Його першочерговим духовним посланням – спасінням безсмертних душ, Божим Царством? Ціле Євангеліє дихає Ісусовим закликом: „Шукайте найперше Царства Божого” – а в останню, найважливішу мить, мав би від цього відмовитися і говорити щось протилежне? Мав би в першу чергу займатися матеріальними справами? Адже сам каже: „Хто любить батька, матір, сестру… більше, ніж Мене, той Мене недостойний” (Мт. 10,37). Ось Мати твоя! За тією фізичною реальністю є духовна реальність. Що відбувалося в духовному світі при словах: „Я, Іван, побачив місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого” (Од. 21,2)? Ми, однак, народилися не за тілом, але від вільної (Гал. 4,22): „О мої дітоньки, яких я знову народжую в болях, доки ви не будете перетворені у Христа!” (Гал. 4,19). „Вишній Єрусалим – вільний, він мати нам усім” (Гал. 4,26). Вільний Єрусалим – Марія – задля свого виняткового завдання охоронена від первородної провини (інфекції). „У покинутої (під хрестом) більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка” (вірш 27). Фізично жінка може народити обмежену кількість дітей (можливо 20-30). Однак Марія є Матір’ю, духовною Матір’ю тисяч і сотень тисяч, є Матір’ю тих, які прийняли Ісуса. Марія народжує своїх духовних дітей без чоловіка, а вірою – тобто так, що приймає їх від Ісуса. Вона – нашою духовна Матір. Вона – Матір нашого Господа і Спасителя. Яка це честь – мати спільну Матір! Ісус цього хотів і це бажання було Його останнім бажанням, Його останнім заповітом своїй Матері і своїй Церкві (своїм учням).
„Ми ж, брати, як Ісаак, діти обітниці” (Гал. 4,28). Як і тоді – хто народився за тілом переслідував того, хто родився за духом, – так само і тепер (вірш 29). Не успадкує син рабині (Єви) зі сином Вільної (вірш 30). Спадкоємцем Божого Царства не може бути син рабині (Єви). „Що зродилося з тіла – є тілом” (Ів. 3,6) „Тіло і кров не ввійде до Божого царства.” „Мусите знову народитися…” „Хіба ж має людина знову ввійти в утробу матері своєї?” „Мусите народитися з води і Духа!” (Ів. 3,5). Віра нас визволяє. Вірою стаємо синами Авраама. Вірою стаємо синами Марії і вірою приймаємо Її за свою Матір. „Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної!” (Гал. 4,31). „Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної” (вірш 22). „Та той, що від рабині, народився за тілом, а той що від вільної – за обітницею. Розуміти це треба образно, адже це – два Завіти. Один із Синайської гори: це – Агар, що народжує в рабство. Агар означає гору Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалиму, що перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми” (вірші 23-25). А сьогоднішній Єрусалим –то Церква, яка сама ще не переживає реальність переможного життя Божої сили! Стара людина панує і в тих, які є охрещені і вірують. Чому це так? Тому що сьогоднішній Божий люд уникає основних правд і основних таїнств Євангелія: хреста і наслідування Христа. Сьогодні через ІКТ та дух Асижу дійшло до зради Христа і Його Містичного Тіла – Церкви, тому що не проповідувалося повне Євангеліє в силі, але часто проповідувалася тільки мертва літера без живої і практичної віри. Тому більшість християн живе в рабстві гріха, пристосовуючись духу цього світу, або тільки згідно певних правил, але без Духа Христового. Теперішній Єрусалим не прийняв ні таїнство співрозп’яття, ані свою Матір – новий Єрусалим. Теперішній Єрусалим перебуває у рабстві гріха, поневолений разом зі своїми синами. „Але той вишній Єрусалим – вільний, він є матір’ю нас усіх” (вірш 26). Ось Мати твоя! Марія є Матір’ю Церкви.
„Я бачив новий Єрусалим, як сходив з неба” (Од. 21,2). Марія є Божим ковчегом (пор. ІІ Сам. 6,2). Вона є тою комірчиною скритості, в якій перебуває Бог (пор. Мт. 6,6). Вона є тією землею, яка приносить стократний плід, якщо є засіяна Божим словом (пор. Мт. 13,23). Марія є полем, в якому захований скарб (Ісус). Необхідно все продати і купити це поле, не задля того поля, але задля скарбу (пор. Мт. 13,44). Марія є тим новим бурдюком для нового вина (нове вино – це новий Дух) (пор. Мт. 9,17). „Марія є новим Єрусалимом” (Од. 21,2).
Ось Мати твоя!… Ми маємо ходити у вірі, маємо ходити в Дусі і умертвляти бажання тіла. Маємо ходити зі своїм Богом. Але як? Хто нас навчить цього мистецтва? Мама у житті вчить своїх дітей говорити, ходити і поводитися. Набагато тяжче того навчитися у духовному житті. Там є більше небезпек і труднощів, ніж у фізичному житті. Та й дитина без матері швидко загинула б. Марія є Матір’ю, Вона має навчити мене ходити в Дусі. Я сам цього не навчуся. Вона ходила в Дусі, Вона була повна Святого Духа. Вона мала більше досвіду, ніж Енох, Авраам або Павло. Ось твоя Мати! Ісус знає, що в моїй душі Боже слово не може запустити коріння і принести врожай. Ісус в мені готує землю, створює умови, щоб і в мені Слово могло стати тілом! Щоб Він був прославлений не тільки в моєму дусі, але і в моєму тілі. „Отож носімо і прославляймо Бога у своєму тілі” (І Кор. 6,20). Щоб Ісус в мені міг сказати: „Я, Ісус, тепер і тут в (ім’я) не тільки співрозп’ятий, але і прославлений…”. Для цього потрібно створити простір, умови, а це відбувається, коли прийму Його Матір. Якби ж то Ісус в мені міг направду сказати: „Це – Моє тіло!” (Мт. 26,26). Своє тіло я маю віддати Йому як інструмент Божої справедливості. Тепер воно є інструментом гріха, несправедливості і беззаконня. Він його створив, викупив своєю смертю, Він своєю любов’ю підтримує його існування. Згідно справедливості, це Його майно. А те, що воно Йому не належить і є в рабстві гріха – це несправедливість. Ісус дає умови для того, щоб міг втілитися в кожному з нас і бути прославленим в нашому тілі. Ще перед своєю смертю дає нам Свою Матір, а в день П’ятидесятниці дав нам Свого Духа. А що ми? Марію і Святого Духа необхідно особисто прийняти, і прийняти Їх з вірою.
Ось!… Це слово спонукає нас бути пильнішими і уважнішими до того, що буде далі. Пробудіться і не будьте відсутні духом. …Ось! Ввійди до Божої присутності і слухай! Твоя Матір!
Ісус дав обітницю Церкві: „Не залишу вас сиротами!” І покинутій Церкві дає свою Матір і свого Духа.
Молитва:
Усвідомлюю, що Ісус побачив учня, який тут стояв… Побачив… Усвідомлюю, що тепер Ісус бачить і мене. І я стою і є охочий вірою прийняти Ісусове слово. Стою біля Ісусового хреста і усвідомлюю Його присутність, Він мене бачить. „Не могли хоч годину зі мною чувати?” (Мт. 26,40). Чувайте!
Тоді… Коли тоді? Коли був цілковито безсильний і покинутий.
Учня… Що означає бути Ісусовим учнем? Це означає все втратити задля Нього і задля Євангелія. І свою душу! „Хто її втратить задля Мене, той її спасе…” (Мт. 10,39).
Ісус найперше побачив, а потім сказав. „Господи, тут стою! І тут, в моїй душі, Ти безсильний, розп’ятий. Господи, приймаю Тебе таким. Не хочу згіршитися Твоєю убогістю і безсильністю.” „Тим, які Його прийняли, дав владу статися Божими дітьми” (Ів. 1,12). „Прийшов до своїх, – а свої його не прийняли” (вірш 11). Але я Його приймаю і стаю Божою дитиною. А якщо я є Божою дитиною, то маю також і Божу Матір, яка є і моєю Матір’ю. Ось твоя Мати! Ісус помер тільки один раз на хресті, але кожен мусить Його особисто прийняти, повірити в Нього у свій час. А так само є і з прийняттям Його Матері. Тільки один раз Її дав, але Його слово є дійсне навіки, дійсне і в цю мить. Немовби Ісус сказав кожній дитині: „Ти народився, але щоб Боже життя, тобі дане, в тобі не завмерло, Я даю тобі наступне таїнство, і через нього велику поміч, але ти мусиш Її прийняти, так як Її прийняв Іван.” Марія є зрілою людиною, яка не угашає Духа, але ходить в послусі, ходить в Дусі. Вона має найбільший досвід і вміє відрізняти Духа Божого від іншого духа.
Божі діти отримують Марію за Матір. Чи знають про це, чи ні – це нічого не міняє. „Ось твоя Мати!” Хіба ж ми вибираємо свою земну матір? Вона нам дана і ми, діти, зобов’язані її прийняти і шанувати. Це нам Бог наказує у ІV-ій заповіді: „Шануй батька свого і матір свою!” Якщо не шануємо своєї земної матері, то грішимо. Однак нам, віруючим, Марія була дана за духовну Матір. Свою земну матір можемо образити, але вона і надалі залишається нашою матір’ю. Подібно є і з Марією: багато християн не тільки Її відкидає, але навіть ображають і вважають Її перешкодою у з’єднанні з Ісусом. Ісус відкрив нам надзвичайну гідність, що Бога можемо називати своїм Отцем (пор. Ів. 20,17). І той самий Ісус під час своєї смерті дає нам свою Матір, і ми Її як матір маємо прийняти. Вона, власне, вже є нашою Матір’ю і ми маємо до Неї звертатися як до мами. Вона є Матір’ю нового потомства. Це є Божа воля. Ось твоя Мати! А ти прийняв Її? Вона дійсно є твоєю Матір’ю! Це тобі каже Ісус. Можливо, ти думаєш, що Він хоче спіймати тебе у якусь пастку або в таку серйозну хвилину жартує? Ті, які приймуть Її за Матір, будуть здатні, в повноті прийняти Його слово і Його останню волю. В них Боже слово запустить коріння і проявиться в силі.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
Завантажити: «Ось Мати твоя!»
