Травень – місяць Пресвятої Богородиці
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері:„Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
«Жінко»
Ісус побачив свою Матір. Хіба ж Він Її, а також свого учня, перед тим не бачив? Фізично так, але поки що не наповнився час, коли подивиться на обидвох і сповістить їм Божу волю, яка була від вічності, а тепер має здійснитися – у свій час.
Чому Ісус каже своїй Матері „Жінко”? Таке звернення на перший погляд виглядає суворим. А чому Іванові не каже „Іване”? Ісус в ту хвилю, коли ми б очікували, що буде звертатися особисто, звертається неособисто: „Жінко…”. На весіллі в Кані Галилейській Він звернувся до своєї Матері словом: „Жінко, що тобі і Мені?” У 12-ти віршах (Ів. 2 глава) розповідається про те, як Ісус вчинив своє перше чудо, виявивши цим свою славу, і Його учні повірили в Нього. У цьому уривку слово „учень” використано тричі, слово „матір” – 4 рази, слово „жінка” – 1 раз. Подібно є і при розмові Ісуса на хресті (Ів. 19,26-27). Це є двічі у цілому Св. Письмі, коли Ісус звертається до своєї Матері цим словом: на початку, коли об’явив свою славу, і вкінці, коли в безсильності і зневазі помирає. Чому Ісус використав таке звернення? Цим Він хотів підкреслити, що Його Матір є новою жінкою, з Якої має народитися нове потомство. В книзі Буття 3,15 написано: „Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Вона розчавить тобі голову…” Насіння змія увійшло в Єву через непослух Богу. Цей дух гордості увійшов в людську природу і зіпсував людину, сотворену на Божий образ. Його насіння – гріх – переходить на кожного нащадка Адама.
Іван Хреститель називає представників релігійної верхівки „гадючим поріддям” (Мт. 3,7; 12,34). А Ісус каже юдеям, які вважали себе потомством Авраама: „Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви хочете виконувати” (Ів. 8,44). Людська природа, хоч на початку була добра, цим першим гріхом є порушена. Людськими силами неможливо повернутися до первісного стану. Саме тому Божий Син став Людиною і помер на хресті, щоб знищити міць сатани. Впале людство є насінням диявола. Така гірка правда. Однак після Св. Хрещення отримуємо нове життя з води і з Духа Святого.
Бог поклав ворожнечу між потомством змія і потомством жінки. Тут не мається на увазі Єва. Вона змієві піддалася, не протиставилася. Ця жінка зрадила. Тому Бог приготував нову жінку, а нею є Марія, Матір Ісуса. Вона була охоронена від первородного гріха, бо є новою Євою, новою Жінкою, матір’ю нового потомства. Єва також була сотворена без первородного гріха. Єва стала інструментом диявола, через свою пиху йому піддалася. Марія протиставилась сатані. І Її ім’я „Марія” на єврейській мові означає „бунт”, „гіркість”, „ворожнеча”. Марія є благословенною, бо повірила Богові. Єва повірила сатані, а Богу не вірила. Єва хотіла бути емансипованою від Бога, хотіла бути як Бог. Марія добровільно стала Божою рабою (Лк. 1,38). „Зглянувся на покору своєї раби” (Лк. 1,48). У грецькому оригіналі в цілому Новому Завіті тільки 3 рази використаний термін „ге дуле” – раба. Двічі Марія це визнає про себе. Потім це слово зустрічається у Ді. 2,18: „І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю свого Духа, – і пророкувати вони будуть”. Українські переклади використовують термін „слугиня”. Однак для поняття слугиня вживається слово „ге пайдіске”. Отже, хто є тим насінням цієї жінки – нової Єви? Першим є благословенний плід – Ісус (пор. Лк. 1,42). Він є Первороджений (Лк. 2,7). А другородженими є ті, хто повірили в Ісуса і виконують Божу волю. „Той є Моїм братом, хто чинить волю Мого Небесного Отця” (Мт. 12,50). „І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа” (Од. 12,17). Вислів „жінка” є і в Од. 12,1: „Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок… І той дракон стоїть перед жінкою, яка має родити… А жінка втекла в пустелю.” Це видіння про жінку записав учень, який стояв під хрестом Ісуса біля нової Жінки, а потім ту Жінку прийняв.
„Жінка” – це слово в Біблії вживається вперше про Єву, через яку до цілого людського роду ввійшло насіння сатани. Бог сказав змієві: „Ворожнечу покладу… між твоїм потомством і її потомством”. Бог це покладе – ніхто інший! Господи, поклади цю ворожнечу і в мою душу! Моя душа – як площадка для стрибків для будь-якого нечистого і бунтівливого духа. Як охоче вона з ним братається і з’єднується. Необхідно вкласти в мою душу цю ворожнечу, цей бунт проти сил темноти! „Ім’я ж діви було Марія” – бунт (Лк.1,27). Вона не братається з Божим ворогом, Вона з ним не спілкується і не думає над його словами, але чинить якраз навпаки. Роздумує і залишається у Божому слові, слухає і повністю вірить тому, що сказав Бог. Її потомством є Первороджений, Якого зачала вірою без мужа. Вона є Матір’ю віри, благословенна, бо повірила (Лк. 1,45).
Молитва
Цю ворожнечу Бог вклав в душу Марії, тому Вона є Непорочним Зачаттям. Вже від зачаття Бог вклав в душу цієї нової Єви бунт проти гріха. На Голготі та ворожнеча переходить і на Її потомство, на Її другороджених дітей, а ними є Церква, яку презентував учень Іван. Ісус сказав це все, щоб сповнилося Писання (Ів. 19,28). „Ворожнечу кладу між твоїм потомством і її потомством. Воно (або Вона) розчавить тобі голову!” (Бут. 3,15). …Жінко, ось твій син, ось твоє потомство! А Ти маєш бути вогнищем цієї ворожнечі. Ти маєш бути джерелом цього справедливого бунту. Учень Іван був першим. І ціла Церква, викуплена Моєю Кров’ю, є Твоїм потомством! Жінко, ось твій син, твоє потомство!
Вірою приймімо той відпір сатані, ту радикальність! І залишаймося певний час на молитві в усвідомленні цього безкомпромісного опору проти ворога спасіння. Будьмо хоч декілька хвилин Марією!
Можемо конкретно усвідоміти обітницю Божого Слова: „Покладу!” – поклади, Господи!
„Кладу!” (Я, Бог) – Я, (ім’я), приймаю цю ворожнечу!
„Поклав!” – Я, (ім’я), прийняв. Той відпір тепер є в мені!
Тепер на молитві, у вірі, свідомо і добровільно приймаю це вогнище, цей новий початок категоричного бунту проти Божого ворога, а це найперше у своїй власній душі, у своєму власному нутрі. Хочу виступити проти рабовласника цілого людства, проти брехуна, проти вбивці людського роду! Настав час боротьби! Настав час дати відсіч! Дотепер він тримав мене у рабстві через мою гордість і неопановані пристрасті. „Як же сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення” (Гал. 4,4-5).
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
Завантажити: Травень – місяць Пресвятої Богородиці
