Слово Життя Ів. 14,13-14

«І все, що попросите в Моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в Моє ім’я».

Ці слова, які Христос промовив увечері перед своєю смертю, пов’язані з попередніми, в яких Ісус відкриває апостолам правду про таїнство внутрішньої єдності між Ним і Отцем. Передумовою любові, яка з’єднує тебе з Христом , є правдиве покаяння, тобто зберігання Христових заповідей (див. Ів. 14, 15.21.23). Всі філософії, теології і психології, які відкидають правдиве покаяння і наслідування Христа, ведуть до дочасної та вічної погибелі.

Просити в ім’я Ісуса не означає бездушно промовляти фразу «в ім’я Ісуса Христа». Тут йдеться про внутрішню єдність з Христом через правдиве покаяння (див. Мр. 1,15).

«Невже не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені?

Слова, які говорю до вас, не від Себе говорю.

Отець, який перебуває в Мені, – Він творить діла»

«Скільки часу Я з вами, – каже до нього Ісус,

– а ти Мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця.

Як же ти говориш: Покажи нам Отця?»

«Скільки часу Я з вами, – каже до нього Ісус, – а ти Мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, які говорю до вас, не від Себе говорю. Отець, який перебуває в Мені, – Він творить діла».

Усвідоммо, що Ісус востаннє розмовляє з апостолами того вечора, коли Його мають схопити і засудити на смерть. Отож мова йде про глибокі правди, які Він передає апостолам під час цієї довірливої розмови. Спершу Він відповідає Томі, який не розуміє Ісусових слів про небо. Ісус відходить, щоб апостолам і всім вірним приготувати місце. Тома каже: «Не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати дорогу?» На це Ісус відповідає: «Я – Дорога, Правда, і Життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене».

Сьогодні ми святкуємо свято святого пророка Іллі. Хочемо згадати основні події з його життя. Про них розповідає І і ІІ Книга Царів.

В час пророка Іллі в Ізраїлі царював Ахав. Його дружиною була Єзавель, яка відвела Ахава і весь народ від Бога до диявола. «Ахав збудував Ваалу жертовник в Самарії і ходив йому поклонятися. Цим довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (1 Цар 16,31-33). Народ, замість того, щоб поклонятися Господу, єдиному істинному Богу, поклонявся Астартам, тобто символам демонів. Пророк Ілля радикально виступив проти цього ідолопоклонства. Він проголосив, що за цю зраду Бог покарає народ тим, що три з половиною роки не буде падати дощ, тільки на його слово (1Цар.17,1наст.). Потім він повинен був сховатися біля потоку Керіт.

Життя людини – це боротьба, тому якщо ми покладаємося на власну зброю, то, щонайменше, стаємо посміховищем. І саме гордість, яка засліплює і перебільшує свої власні сили, через фальшиву покору відкидає Божу зброю – дари Святого Духа. Уявімо собі військо, яке бореться недисципліновано, кожен, як йому заманеться, а за зброю йому служить лук і стріли. А ворог має в розпорядженні літаки, танки, атомну зброю, а крім того в його армії панує залізна дисципліна. Чи боротьба вже не є наперед програною? Ми, самовпевнені, маючи лук і стріли, наївно думаємо, що не потребуємо модерної Божої зброї, яку Бог нам пропонує – а це Його дари.

Ісус йому відповів: «Я – Дорога, Правда і Життя!

Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»

Ісус йому відповів: «Я – Дорога, Правда і Життя!

Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»

Ісус про себе каже: «Я – Дорога, Правда і Життя». Ісус сказав юдеям: «Перше, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8,58). Вони схопили каміння, щоб Його каменувати. Ім’я Боже означає Сущий (Той, що є). Ісус говорить, що він – Дорога, Правда і Життя. Ісус є правда. Диявол є брехун і батько брехні. Ісус сказав тим, які увірували в Нього: «І пізнаєте правду, і правда вас визволить» (Ів. 8,32). Тут мова йде не про якусь абстрактну правду, але про втілену Божу Правду, якою є Ісус. Він також говорить про себе, що є життям. Протилежністю життя є смерть – смерть дочасна і вічна. Ісус дає вічне життя, а водночас Він сам ним є. Він каже: «Я воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, навіть вмерши, житиме» (Ів. 11,25). Ісус називає себе дорогою. Він вимагає від кожного, хто Його прийняв: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Апостоли все залишили і пішли за Ним. Ісус є духовною дорогою, яка єднає нас з Ним самим і веде до єдності з Отцем: «Ні в кому іншому нема спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4,12). Він є істинний Бог.

Хто пережив обнову у Святому Дусі і свідомо відкрив своє серце Святому Духу, того стосуються  слова: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Святий Дух живе у вас?» (1 Кор. 6,19). Якщо Він живе в нас, то здійснюється: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий» (1 Кор. 12,4). Отож Святий Дух є подателем і джерелом всіх дарів. Якщо Він перебуває в твоєму серці, то в Ньому маєш і усі Його дари. Але виникає питання: які з них Він хоче виявити саме через тебе. Бог установив так, що дари розвиваються у спільноті Церкви, і також у відповідний час. Деякі люди, відновлені Святим Духом, почали служити відразу ж декількома дарами одночасно – даром тлумачення, даром зцілення…, але це буває рідко.

Якщо сьогодні подивимося на церковні структури, то можемо їх порівняти до електричного локомотива. Яка користь з сучасно-обладнаного електролокомотива, якщо він не підключений до джерела струму? На дорозі стає лише перешкодою. Тільки тоді, коли «локомотив» під’єднається до могутньої сили Святого Духа, він потягне народи до духовного пробудження. Звернімо увагу, яка велика зміна настала в апостолах, коли на них зійшов Святий Дух. Вони були зодягнені силою з висоти: «Залишайтеся в місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24,49). «І ви приймете силу (міць) Святого Духа, що зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді. 1,8).

«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте. В домі Отця мого багато осель. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо приготувати вам місце»

В 14 главі Євангелія від Івана подані глибокі правди, що стосуються таїнства внутрішньої єдності з Христом і з Небесним Отцем. І це таїнство пов’язане зі Святим Духом. Ці глибокі правди Ісус сказав у вечір перед своєю смертю. Він говорить про віру в Нього і про любов, яка проявляється дотримуванням Його заповідей. Два тижні ми будемо повторювати перші два вірші з 14 глави.

У першому вірші Ісус каже: «Хай не тривожиться серце ваше!». Це слово стосується і тебе особисто. Щодня приходять ситуації, коли твоє серце тривожиться, приходять різні тиски і страхи, людина бачить, як зло і брехня руйнують правду і добро. Це питання нашого здоров’я, обов’язків, фінансових проблем, проблем в сім’ї, війни на Сході України…

«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте.

В домі Отця мого багато осель. Коли б не так, то я сказав би вам;

іду бо приготувати вам місце».

д) Період після заснування перших християнських громад

Святий Дух постійно діє у своїй Церкві найрізноманітнішим способом. Діє аж до сьогодні, а особливо цими днями. В період до 3-го століття Святий Дух діяв особливим способом, даючи християнам надзвичайну відвагу. У Римській імперії, починаючи від імператора Нерона, розпочалось жорстоке переслідування християн, яке тривало аж до 313 року, коли імператор Константин проголосив свободу віросповідання і сам прийняв християнство. Нерон наказав повісити християн на хресті, полити смолою і підпалили їх. Імператор Калігула годував тілами християн хижих риб. В інших випадках, християн кидали на розтерзання диким звірам на арені. Їх жахливо мучили, при чому серед них не були  лише дорослі чоловіки, але й діти, жінки, старці. Історичні книги розповідають нам про славне мучеництво цих християн, які сміливо йшли на муки і на смерть, а багато хто навіть з великою радістю. Часто вистачало тільки жесту, що вони відрікаються Христа, і могли би врятувати своє життя. Однак вони цього не зробили. Вони добре усвідомлювали Ісусові слова: «Хто погубить своє життя ради мене, той його знайде» (Мт. 16,25). «Кожен, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним.

г) Послання апостолів

Апостол Павло пише свої листи першим християнським громадам. Ці громади мали особистий досвід зі Святим Духом. Всі були засновані на харизматичній і апостольській основі. Коли апостол пише до Коринтян, вся 14 глава присвячена питанню молитви мовами, пророкуванню і певному порядку та гармонії, які мають панувати в молитовній спільноті, щоб всі взаємно збагатилися. Апостол не пише їм, що було б добре прийняти Святого Духа, бо вони вже Його мали – Він був основою  перших християнських громад. Цілком очевидним було те, що бути християнином означало думати і жити іншим способом . В даний час християнство втратило силу, вже не є світлом для світу, вже не є закваскою, вже не є сіллю, бо втратило свою солоність. Запитуєте: чому? Тому що цілком непомітно і поступово до сердець християн проник дух цього світу.