Хто такий учень?
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
«…той учень Її…»
Кого прийняв? Марію, Матір Ісуса. А що Вона? Не мала ніяких зауваг. Який учень? Той, який стояв під хрестом і якого Ісус любив.
Хто такий учень? Які біблійні параметри для учня? Маємо і ми бути учнями? А ти є учнем або хочеш ним стати? Ісус сказав: «Ідіть до цілого світу і зробіть учнями всі народи!» (Мт. 28,19). Не вистачить зробити віруючих, цього замало, потрібно – учнів! Іван Хреститель мав своїх учнів, фарисеї мали своїх учнів. Учень – це не студент чи школяр. Між викладачем і студентом не мусить бути якогось глибшого відношення. Студент вчиться від свого викладача, але його особисте життя його не дуже цікавить. Також і викладач не вимагає, щоб студент у своєму особистому житті жив згідно його засад. Однак при учнівстві учень цікавиться не тільки тим, що каже його вчитель, але також тим, як він живе в особистому житті, і копіює його мислення та поведінку. Учень по суті стає духовним сином свого вчителя. Навіть власна дитина не перейме від батьків стільки, як учень. Скільки віруючих батьків сьогодні мають дітей, які відпали від віри! Ці діти мали б перейняти від батьків їхню віру, але вони цього не зробили. Вони радше за своїх вчителів вибрали людей без віри, а часто аморальних, і дозволили їм себе формувати та від них прийняли все те погане. У цьому зуміли бути вірними учнями (однак, зла).
Через учнівство дух вчителя переходить на учнів. Вони є з ним, бачать його, як поводиться в конкретних ситуаціях. І вони його вірно копіюють. Також вчитель з ними розмовляє. Вони відкривають йому своє серце, а він їм пояснює те, що є для них незрозуміле, і дає життєві поради.
Колись, якщо хтось хотів навчитися якогось ремесла, «йшов в учні». Він жив у домі свого вчителя. Був ніби членом його сім’ї протягом навчання. Навчився не тільки ремесла, але перейняв більшість його життєвих засад (добрих і поганих). Якщо має передаватися Христова наука у ІІІ тисячолітті в силі і в повноті, це неможливо інакше, ніж через учнівство. Так було і в первісній Церкві.
Молитва:
Знову собі усвідомлю реальність співрозп’яття з Христом (Рим. 6,6; Гал. 2,20). Це необхідно. А потім Христове контрольне запитання: «Хто не покине все, що має, не може бути моїм учнем». Цього речення вистачає. І вже його повторюю і проживаю: «Господи, тепер все покидаю, всього зрікаюся задля Тебе. У цю хвилину нічого не привласнюю, тепер я справді Твій учень». І повторюю: «Хто не покине… я тепер покидаю… все покидаю, нічого собі не залишаю». І знову використаю ці три ступені:
1) хто не покине (умова) – хочу покинути, прагну покинути!
2) тепер покидаю;
3) покинув (сталося).
Тепер не маю нічого, я жебрак, убогий перед Тобою, Господи. Тепер Ісус запитує і мене: „(ім’я), чи ти дійсно є моїм учнем?” Я відповідаю: «Так, Господи, я є Твоїм учнем. Я цілком безсильний і з’єднаний з Твоєю безсильністю на хресті». «Якщо ти є учнем, то хочу тобі з хреста щось сказати». «Говори, Господи, я чув Твою волю. Не маю жодного коментаря. Ти того хочеш і я це виконую, і то відразу ж, від цієї години».
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
Завантажити: Хто такий учень?
