Таїнство не приймається розумом, але вірою
«Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері: „Жінко, ось твій син!” Потім каже до учня: „Ось Мати твоя!” І від тієї години той учень узяв Її до себе» (Ів. 19,26-27).
«…прийняв…»
Учень Ісуса має вчинити те, що вчинив Іван під хрестом, нічого більше і нічого менше. Від цієї години він прийняв Ісусову Матір. Прийняти, тобто не дискутувати! Прийняти вірою. Це є таїнство, а таїнство не приймається розумом, але вірою. Не обов’язково розуміти таїнство, але потрібно перед ним схилитися і не згіршитися. Скільки людей та різних сект не хотіли прийняти те основне таїнство, що Ісус є правдивий Бог і правдивий Чоловік. Свої аргументи вони намагалися довести логічно і біблійно. А скільки славних теологів втратили віру, коли почали мудрувати, а перестали молитися і жити! Це таїнство Христового Божества треба прийняти. Що стосується інших таїнств у Св.Письмі, вони не є такими головними, але є тут для того, щоб ми з них жили, а не тільки про них дискутували. Коли людина схилиться перед таїнством, яке зовсім не розуміє, то воно з часом стане для неї зрозумілим і Святий Дух буде поступово відкривати глибину того, що людина прийняла вірою. Таїнство нової Матері не є необхідним для спасіння, але необхідне для повного і переможного життя.
Таїнство… Скільки людей розуміє, що таке гріх? Його можемо дефінувати декількома визначеннями, однак це ще не відкриває, чим є гріх. Так, і найосновніші релігійні терміни: гріх, любов, свобода і т.д., які ми вважаємо за очевидні, є таїнствами, і поки Святий Дух не почне нас вводити до них, ми використовуємо тільки слова і сухі терміни. Наприклад, спробуй запевняти людей, які не вірять у Христове Божество, що Ісус є Богом. Спробуй і доводь їм це логічно. Якщо тих людей не торкнеться Божа ласка, то можеш їм пояснювати як хочеш, вони все одно не повірять. Але коли прийде людина – святець, який віддано живе з віри, – і це скаже тим людям по-простому, але в силі і переконливо, то вони здебільшого увірують. А коли увірують, будуть мати певність і досвід. А якщо хтось схоче науково спростувати їм їхню віру, то не дадуться, навіть якщо й не будуть вміти на словах її оборонити. Наприклад, вчений атеїст піде до простої бабусі і буде їй пояснювати, яка вона невчена і відстала. Вона ж, проста жінка, яка пройшла багатьма терпіннями і має досвід з Богом, йому скаже: «Але знаєте, те, що мені тут кажете, не дасть мені сили в терпінні. Господь Ісус мене любить. Він за мене помер, я це знаю. Це ваше мудрування залиште при собі. Здається, що ви ніби маєте правду, але я вам не вірю. Чому, власне, мені це кажете? Що для мене зробили ви? Ісус за мене помер, я Йому вірю, але вам – не вірю, хоча ви так мило усміхаєтеся». І бабуся має правду, хоч не вміє свої аргументи доказати логічно, так як той вчений пан.
В Божому Слові є багато таїнств. А саме те, яке нам передає вмираючий Спаситель, має нам допомогти вникнути у таїнство Його смерті та воскресіння. Прийняв… Потрібно навчитися давати і приймати. Це вміння необхідне не тільки у повсякденному житті, у відносинах між людьми. Воно необхідне і на рівні віри, між душею і Богом. Якщо тут є здорова комунікація – вміння давати і вміння приймати – це благодатно виявиться і на рівні між людських взаємин, а це вже конкретна любов до ближніх, або щось, без чого любов не може існувати.
Тяжко давати людям час, давати їм усмішку, підбадьорення, коли ми виснажені або завалені турботами чи емоційними переживаннями (біль, розчарування). Як тяжко приймати від людей, коли разом з цим пропагують себе і впокоряють нас або хочуть якось нас зв’язати, поневолити. Або тяжко приймати щось, чого не потребуємо, що нам є тільки на заваду, але приймаємо це, щоб їх не засмутити, а зробити їм (не собі) радість!
Тяжко приймати деякі поради і погляди, якщо маємо інші погляди та інший досвід. Тяжко приймати картання, коли ми невинні, або приймати неправдиві звинувачення і підозри. Це є тяжко! А чому це тяжко? Бо якщо не зайдемо в духовному житті на глибину, то не усвідомлюємо, що основне, і не маємо сили Духа. Ісус хоче від нас зміни стилю життя, а також мислення. А ніяка зміна не відбувається там, де немає ніякого руху. Зміна мислення не настане, якщо не хочемо внутрішньо давати і внутрішньо приймати.
Той учень під хрестом прийняв Марію за свою матір. Він прийняв, не відкинув. Це прийняття відбувалося у дуже важливій годині. Можливо, це була остання година Ісусового фізичного життя тут на землі. В годині, коли безсильний Христос помирає посеред приниження і болю. В той час, як Ісус щось втрачає, Іван щось приймає. Тут відбувається особливий рух. Ісус втрачає своє фізичне життя, яке прийняв від Марії, а Іван приймає Марію якраз в оцю годину… Це таїнство.
Можливо, ти запитаєш: „Чи не міг Ісус дати свою Матір вже при останній вечері Іванові, або й усім апостолам?” Відповідь: „Звичайно, міг, але Він це не зробив, тому що це мало відбутися в цю конкретну годину, а не в жодну іншу. В годину Його помирання”. Можна приймати матеріальні речі. Можна приймати думки. Можна приймати і Божі таїнства. Те перше робиться руками, друге – розумом, а третє – вірою. Ніяк інакше, тільки вірою.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
Завантажити: Таїнство не приймається розумом, але вірою
