Роздуми над Словом Життя Ів. 13,14-15
«Тож коли вмив вам ноги Я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив».
З 13 до 17 глави Євангелія від Івана записані слова і жести, які Ісус зробив останнього вечора у своєму земному житті. Ісус обмив ноги апостолам. Петро радикально опирався, але на кінець прийняв це. Коли Ісус обмив ноги апостолам, сказав їм: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо Я є». А тоді Ісус закликає апостолів: «Тож коли вмив вам ноги Я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Я дав вам приклад…».
Що це означає для нас, обмивати один одному ноги, якщо ми хочемо бути справжніми послідовниками нашого Господа і Вчителя? Йдеться про дрібні упокорення перед братом у Христі. Його душа позначена гріхом, різними поганими звичками, які нервують мене, і жестами, які автоматично засуджую. Але ці його злі звички, гріхи і духовний бруд вже змила Христова кров. З мого боку йдеться тільки про обмивання ніг. Йдеться про моє упокорення перед братом, яке його заторкне і яке має посприяти очищенню його душі! Водночас цим служінням я очищую і свою душу, а користь з цього має і мій брат.
Де і коли Ісус дав нам приклад? Це було під час Тайної Вечері. Тієї ночі, перед своєю смертю, Ісус установив Святу Тайну, в якій віддає сам себе за нас. В цій Святій Тайні Він уприсутнює свою смерть на Голготі. Перед своєю смертю, при вечері, Христос це Таїнство любові до нас встановляє словами: «Це Тіло Моє, що за вас ламається. Це Кров моя, що за вас проливається». За кого? За учнів. Хто може брати участь у з’єднанні з Христом через цю Тайну? Той, хто не служить гріху, тобто не служить брехні і злу, але служить Христу! Служити Христу означає зберігати Його заповіді. В житті це виглядає так, що ми постійно падаємо і постійно мусимо робити покаяння. Служіння Христу – це виконання Його основного заклику:: «Зречись себе самого, візьми свій щоденний хрест і йди слідом за Мною» (пор. Лк. 9,23). Куди? Аж на смерть. На смерть своєї душі – тобто втрачаю її заради Христа і Євангелія. Це і є постійне входження до Христової смерті (пор. 2 Кор. 4,10 наст.). Це питання послуху віри, перебування в Христі через щоденні дрібні зречення себе, свого егоїзму, своєї невіри, свого бунту, свого нарікання. А це означає ходити в Божому Дусі, не в дусі світу!
Основа, центр і вершина покаяння – це правда про себе, про ближнього і про Бога. Покора – це правда! Покора, самокритика відкриває нам духовний зір, щоб ми бачили! Покора відкриває нам духовний слух для слухання Божого слова і Божого голосу. Покора, тобто покаяння, дає нам силу, щоб ми виходили з нашої духовної паралізації через оздоровлення, яке дає нам Христос. Покаяння постійно очищує нас від духовної прокази.
Чому Господь Ісус обмивав ноги апостолам? Для того, щоб їм і нам дати приклад, щоб ми обмивали ноги один одному. Ісус не вмивав ніг фарисеям чи садукеям, ні поганам, ні тим, які Йому лише симпатизували, але апостолам – тим, які після Зіслання Святого Духа наслідували Його тим, що проповідували Євангеліє, Христове слово, і які заради Христа і Євангелія втратили, як мученики, не тільки свою душу (пор. Мр. 8,32 і наст.), але і своє життя!
Процес очищення в живій братній спільноті – це взаємне вмивання ніг. Про перших християн з захопленням говорили: «Погляньте, як вони люблять один одного!». Апостоли і перші християни в Єрусалимі дійсно мали одне серце. Вони були однодумні, і навіть мали спільне майно (пор. Ді. 4,32).
Питання майна: Як сучасні християни використовують матеріальні засоби? Найбільше багатство, яке може дати батько, мати своєму сину чи доньці – це добре християнське виховання. Воно полягає у правильних – Божих – принципах. Постійно видно мету чесноти. Йдеться про помирання для свого егоїзму, про дотримування Божих законів, про служіння Богу. Мудра людина серйозно рахується зі смертю, Божим судом і вічністю.
Справжня монаша спільнота, тобто духовна сім’я, може бути здоровою тільки тоді, коли здійснює обмивання ніг – правдивий процес очищення, тобто покаяння. А це стосується і здорової християнської сім’ї, в якій батько має бути главою сім’ї. Він сам також потребує братню спільноту християнських чоловіків, щоб потім кожен з них міг бути для своєї сім’ї справді головою. Тоді дружина повинна підчинятися йому в серйозних питаннях, які стосуються сім’ї. Так обоє повинні давати добрий приклад своїм дітям. Тут здійснюється: «Слова підбадьорюють, а приклади притягають». Діти повинні слухати своїх батьків. Для батьків турбота про дітей є хрестом, який їх очищує, щоб вони духовно зростали і виходили зі свого егоїзму. Християнська сім’я повинна бути здоровою клітиною правовірної Церкви і прикладом жертовної любові для інших сімей. Сім’я повинна бути свідома того, що найважливішим завданням є, щоб усі її члени зберегли своє життя для вічності через правдиве покаяння і наслідування Христа. Метою життя не є накопичення маєтків чи досягнення кар’єри. Все це є короткотривалим і минучим. Речі повинні служити нам, а не ми речам. Ми повинні служити Богу. Якщо ми правдиво служимо Йому, то найбільшу користь з цього маємо ми самі. Якщо ми виконуємо Першу Заповідь – любити Бога, то в нас є Божа любов – Агапе. Вона веде нас до того, щоб ми по-справжньому любили себе і ближнього. Ісус обмив апостолам ноги, а потім відкриває їм серце і говорить про Святого Духа, про справжню любов Агапе, яка дає життя за своїх друзів. Відкриває таємницю Божої присутності в нас, в нашому нутрі, через віру в Христа і нашу єдність з Отцем.
У 17 главі на закінчення цієї останньої зустрічі з апостолами перед своєю смертю, Ісус молиться до Отця за духовну єдність, щоб і апостоли були одно, подібно, як Він перебуває в Отці, а Отець в Ньому, щоб і апостоли перебували в Христі, а тим самим перебували в єдності з Отцем.
Наступного дня, в останню годину свого земного життя, Ісус дає своєму учневі, який стояв під хрестом, заповіт, виражений словами: «Ось Мати твоя». Тут йдеться про духовну трансплантацію, про прийняття нового духовного центру, нового серця, яке є живим Божим кивотом. Ним є Ісусова Матір. Генетична програма духовної інфекції, яка перейшла від першої жінки, Єви, сконцентрована в душі – конкретно, в серці, звідки виходять всі погані думки і гріх. Марія – нова мати, нова Єва. Вона духовно перетворює нас в Христа, якщо ми дійсно її шануємо і приймаємо як свою Матір. Вона повна благодаті, повна Святого Духа – kecharitomené (Лк. 1,28). Вона вчить нас жити з Христом і в Христі. Кращого духовного вчителя, і кращого прикладу, як наслідувати Христа і перебувати в єдності з Ним, немає. Вона – раба Господня. У момент духовної кризи, звертайся до неї, а разом з нею до Ісуса.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 13,14-15
