Що ми повинні робити, щоб могти розпізнати, якою є Божа воля, що є добре, приємне Богу і досконале?

Апостол пише в посланні до Рим. 12, 1-2: «Благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале».

Коли сам себе судиш, а це означає – тут, в часі, правдиво визнаєш перед Богом гріх, то маєш можливість в цьому світлі пережити прощення. Боже слово говорить: «Якщо будемо судити самі себе, то Бог такий добрий і справедливий, що прощає нам гріхи».

Гріх люди не переможуть ані з допомогою психологій, ані сучасних теологій, ані орієнтальних медитацій… Перемога залежить від нашого глибокого з’єднання з Христом. Основне – вірою перебувати в Христі Ісусі, Господі нашім. Це означає, що в теперішній момент я не є в Христі тільки пасивно, але в цей момент люблю Його всім серцем, всією душею і всією силою.

«Ісус же озвався до нього, кажучи: „Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме і полюбить його Мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло»

Ці слова Ісус промовив в ніч перед своєю смертю, подібно, як і інші, що містяться в Євангелії від Івана у 13-17 главі. Тут Ісус говорить про любов, яка тісно пов’язана з виконанням Його заповідей. Ісус знову повторює: «Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить» (вірш 21). Є заповіді, дані Богом в Декалозі, і заповіді та різні приписи, що стосуються обрядів очищення, пов’язаних особливо з жертвуванням ягнят і биків та окропленням їх кров’ю. Це все міститься в книгах Виходу, Левіт, Чисел і Второзаконня. Однак це було тільки прообразом Христової відкупительної смерті на хресті. В Христі це все було довершено. Боргова розписка була розірвана (пор.Кол.2,14). Ісус, Божий Син, виступає як Законодавець в силі свого власного авторитету. Він кілька разів повторює: «Але Я вам кажу…». Ісус не скасовує Десять Божих Заповідей, а навпаки, вказує на їхню суть. Він вказує на корінь гріха, людську пожадливість, пиху, ненависть і помсту. Христова заповідь каже: «Ви чули, що було сказано: Не вбивай… А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові» (Мт.5,21-22).

«Ісус же озвався до нього, кажучи: „Коли хтось Мене любить,

то й слово Моє берегтиме і полюбить його Мій Отець,

і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло»

Треба йти до  суті християнства. А це є наше з’єднання з Ісусом, з Ісусом розп’ятим та Ісусом воскреслим. Але щоб це не були фрази, треба, щоб в малій домашній Церкві, в здоровій клітині біблійної і молитовної спільноти, веденої пророчим голосом пастирів і вчителів, ми проводити життя покаяння й правдивого наслідування Христа. І ми повинні бути готові до переслідування. Треба з цим рахуватися. Зараз відбувається боротьба з духом антихриста, який поступово руйнує Церкву. Нашим обов’язком було виступити проти всієї цієї системи. Вона хоче нападати і нищити. Але Бог має свої плани. Якщо будемо вірні Богу, навіть якщо б це коштувало нам життя, Бог пошле велике благословення.

Апостол Павло говорить: ми  постійно входимо до Христової смерті. Це не означає, що вмираємо фізично, але що в даній ситуації віддаємо Богу всю проблему. Навіть коли прийде терпіння, приниження, переслідування, треба сказати: «Я тут, Господи, приймаю це, віддаю все Тобі і довіряю Тобі». А потім Бог творить чудеса. І це є основа воскресіння. Бо коли ми стараємось жити цією відданістю, то те «своє», де сконцентроване наше еґо, мусить іти на хрест.

Що потрібно, щоб ми, як християни, могли жити правдиво? Як досягнемо єдності між собою? Це найпотрібніша, а одночасно найважча річ. Часто неможливо говорити з іншими в спільноті про їх проблеми і показати їм на корінь: «Поглянь, ти маєш цей недолік, мусиш з цим щось робити. Ти тримаєш цю річ, цей погляд, і це забирає в тебе 90% благословення і всіх ласк, які Бог тобі дав». Однак коли скажеш це ближньому, то стара людина (тобто наша зіпсута природа) зреагує так, що образиться і втече і зі спільноти, і від Христа. Що це в нас є? Проблема також полягає в тому, що ми переважно під тиском, перебуваємо в духовній боротьбі, а тому нема можливості сказати братові про його хиби, бо він би не мав сили далі воювати.

«Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить.

Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить,

і я того полюблю і йому об’явлю себе»

«Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе».

Ісус підкреслює цю правду і у 23 вірші. Правдива любов до Нього не тільки пов’язана з прийняттям цього слова, але тут є і умова: зберігання Його заповідей. Насправді йдеться про наслідування Христа, що пов’язано з втратою душі заради Нього: «Хто втратить душу свою ради Мене та Євангелії, той її спасе» (Мк. 8,35). Якщо учень зберігає Христові заповіді, то буде люблений Отцем та Ісусом, а Ісус дасть себе йому пізнати (див. вірш 21). «Ми прийдемо до нього і закладемо в ньому житло» (вірш 23). Так ми стаємо живим кивотом, подібно, як Пресвята Богородиця. Отож пізнання Христа не дасть нам  вивчення теології, філософії чи психології, але тільки і тільки любов – агапе, – що проявляється не фразами, але наслідуванням Христа, тобто зберіганням Христових заповідей.

«І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас».

Ми є в Христі і Він в нас.

Ісус сказав: «І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас» (Ів. 14,20)

Усвідомлю собі наступні правди:

1) Ісус є Бог і є в Отці

2) Ми є в Христі Розп’ятому

3) Воскреслий Христос є в нас

«І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці,

і що ви в Мені, а Я в вас».

«Якщо любите ви Мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки».

Наступні два тижні входи до Божої присутності, до світляного стовпа, під Христовий хрест поруч Пресвятої Богородиці. Там приймай останню волю Христа. Повторюй слово: «Ісус сказав учневі, а тепер каже і мені, і жителям (Львівської) області: Ось Мати твоя!». Потім хоч хвилину молися духом і розумом, а на кінець скажи: «Приймаю Твою Матір для себе і для них». Знову пройди у світляному стовпі окремі області України і завжди зроби акт віри – прийняття заповіту Христа – для себе і для мешканців тієї чи іншої області.

«Якщо любите ви Мене, то мої заповіді берегтимете.

І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя,

щоб з вами був повіки».

«І все, що попросите в Моє ім’я, те вчиню,

щоб Отець у Сині прославився.

Вчиню, коли будь-що проситимете в Моє ім’я»