Перед цим віршем написано: «А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. Тоді справді від закону було б оправдання». Отож апостол Павло знову пояснює нам, що оправдання від гріха або т.зв. праведність не здобуваємо через закон, тобто через його зовнішнє виконання. Запитуємо: який сенс тоді має закон? На це відповідає 22-й вірш, який будемо повторювати наступні два тижні: «Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа». Тут сказано, що Писання все замкнуло під гріхом. Іншими словами, закон викриває наш гріх, але не визволяє нас від нього. Нас визволяє від нього віра в Ісуса Христа, тобто обітниця виконується на тих, які вірують в Ісуса Христа. Тому центр нашої віри і спасіння − це особисте відношення до Христа.

«Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю» 

Цим словам з 18-го вірша у 13-му вірші передує згадка про прокляття закону, яке взяв на себе Ісус. А далі пояснено: «Щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа». Тут сказано, що це благословення, яке Бог дав Аврааму, дано у Христі і поганським народам, тобто і нам. Що стосується євреїв, фізичних нащадків Авраама, то це стосується лише тих, які вірою прийняли Ісуса. Пророки і святі Старого Завіту вірили, що прийде Месія, і вірою, яку мали, фактично прийняли Його вже наперед. Зрештою, першими прийняли Ісуса апостоли, які були євреями, тобто тілесними нащадками Авраама. Є й інші нащадки Авраама, які розіп’яли Христа: це були єврейські книжники, фарисеї і первосвященики, а сьогодні це переважно жидо-масони.

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям»

Сказано, що Христос викупив нас від прокляття закону. Але людина передбачає, що закон Мойсея приносить благословення, а не прокляття. Отож, як це розуміти? У 10 вірші написано: «Усі бо, які покликаються на діла закону, під прокляттям, бо написано: „Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону”». У посланні Якова написано: «Бо хто увесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винний». (Як. 2,10). Жодна людина не може виконати усі вимоги закону. Тому на всіх людей падає прокляття закону. В 11 вірші написано: «А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”». Отож оправдання з гріхів відбувається через віру в Ісуса Христа. Чому? Бо Ісус добровільно взяв на себе прокляття, яке падає на кожного з нас за наші гріхи, щоб звільнити нас від цього прокляття, яке є плодом гріха, і щоб позбавити вічної смерті, яку спричинив гріх.

Апостол Павло у посланні до Коринтян говорить про воскресіння з мертвих. Він пише: «Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував» (1Кор. 15,1-2). Потім апостол вказує, що Ісус з’явився Петрові і дванадцятьом, та продовжує: «Опісля ж з’явився більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли».

Традиція каже, що Ісус найперше з’явився Своїй Матері. Потім, в неділю воскресіння, Марії Магдалині, а тоді жінкам, Петрові, а після обіду − учням, які йшли в Емаус, а потім ще увечері апостолам, які зібралися в горниці. За тиждень Він знову з’явився апостолам, коли з ними вже був і апостол Тома. Потім апостоли йшли до Галилеї, а там Ісус з’явився їм біля Генезаретського озера. Це було рано вранці. При розмові Він звернувся особливо до апостола Петра, якому передав владу бути верховним пастирем Його стада. Згодом з’явився п’ятистам братам.

 «А що ніхто законом не оправдується перед Богом,  то це ясно, бо „праведний з віри буде жити”» 

Тут ясно сказано, що ніхто не буде оправданий законом, і підкреслюється, що праведний буде жити з віри. Знову усвідоммо собі термін «праведний», тобто «справедливий» − як з природного погляду, так і з погляду Святого Письма. Справедливий – це той, який дає кожному те, що йому належить: Богу − що належить Богу, ближньому − що належить ближньому, а собі − що належить собі.

Несправедливість − це коли Бог проявляє нам любов, а ми відплачуємо за це байдужістю. Господь Ісус на хресті віддав за нас Своє життя, а ми відплачуємо Йому ігнорацією та невірою. Це несправедливість. Ми повинні бути справедливими і вдячністю та любов’ю відплачувати за Його велику любов.

З погляду віри під словом «справедливість» також мається на увазі оправдання або очищення від всякої неправедності та гріхів. Оправдання ми осягаємо через віру − не своїми вчинками, але вірою, яка пов’язана з визнанням своїх провин перед Богом.

6-й і 7-й вірші, де сказано про оправдання вірою, пов’язані і з 8 віршем. Тут сказано, що Писання передбачає те, що Бог оправдає поган вірою. Прикладом є сам Авраам, який був поганином, але повірив Богу, повірив у Його всемогутність, прийняв Бога як свого єдиного Господа та підпорядкував Йому своє життя. Він також прийняв як норму моральні закони, які Бог вклав у серце людини через совість. У цьому Авраам є прикладом для поган. Якщо вони матимуть віру Авраама, Бог їх оправдає. Це він обіцяв Авраамові, кажучи: «У тобі будуть  благословенні всі народи». Але ми повинні відрізняти поган типу Авраама і поган, які прийняли релігійні системи, що блокують їх і є найбільшою перешкодою вірі Авраама, бо змушують поган вшановувати не одного Всевишнього Бога як Творця і верховного Законодавця, але змушують їх поклонятися демонам.

 Перед 6 і 7 віршем, у 5 вірші написано: «Чи ж той, хто подає вам Духа і творить між вами чудеса, робить це завдяки ділам закону, чи тому, що ви повірили проповіді?» Тут апостол знову підкреслює, що чуда і знамення, які робить Бог, Він робить не тому, що ми виконуємо закон, а тому, що ми повірили і стоїмо у вірі. Святе Письмо чітко вказує, що ми не повинні думати, ніби Бог оправдовує нас тому, що ми своїми силами намагаємося виконати Закон. Тоді б ми помилялися – так само, як і в тому випадку, коли б думали, що з цієї ж причини Він дає нам Святого Духа.

У 6 вірші апостол продовжує: «Погляньте на Авраама, як він увірував в Бога, і це було зараховано йому за оправдання. Апостол знову вказує на Авраама, який подається нам як приклад віри. Він повірив Богові, повірив в Божу всемогутність, і стояв в цій вірі, незважаючи на великі випробування. Віра була зарахована йому за оправдання, тобто через віру він був оправданий зі своїх гріхів.

Третя глава послання до Галатів починається словами: «О нерозумні галати! Хто вас звів – вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп’ятий? ». А потім слідує 2 вірш: «Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, чи тому, що повірили проповіді?»

У другій главі апостол вказує на те, що ми оправдуємося не ділами закону, але вірою в Христа (Гал. 2,16), а якщо б хтось хотів осягнути оправдання законом, то смерть Христа була б даремною (вірш 21). Отож для оправдання потрібна віра в Христа Ісуса. А тепер апостол каже, що ця віра в Христа необхідна також для того, щоб людина прийняла в повноті Божого Духа – так, як Його прийняли апостоли в день П’ятидесятниці. Він пояснює, що Божого Духа не приймуть завдяки ділам закону, але знову ж таки – тільки через віру в Ісуса.

«Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно». 

Перед цим віршем ще звернімо увагу на попередні вірші, які є взаємопов’язані. Це вірші 17-20: «Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, то невже Христос – служитель гріха? Зовсім ні! Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував, то я себе самого оголошую переступником. Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав Себе за мене».

Тут є і відома цитата, яку часто собі нагадуємо. Вона стосується правди співрозп’яття і є дуже глибокою. Бачимо, що вона включена до певного контексту. Зокрема, апостол проголошує: «Я розп’ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені». Далі він пояснює: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина».

Апостол Павло в Посланні до Римлян, а також в Посланні до Галатів вказує на глибоку правду, яка стосується нашого оправдання з гріхів. Він каже, що ми знаємо, що людина оправдується перед Богом не ділами, але через віру в Ісуса Христа. Він наголошує, що ділами закону ніхто не буде оправданий. Ми, які увірували в Ісуса Христа, осягнули оправдання з наших гріхів вірою в Нього.

Якщо 7 разів на день під час молитовних зупинок ми будемо повторювати це Боже слово після призивання Божого імені, акту жалю і погляду до п’яти ран Христа, тоді цим щоразу насправді будемо актуалізовувати спасительну віру. Стіймо хвильку в цій вірі і не сумніваймося: мені тепер дійсно прощені гріхи, бо я повірив в Ісуса Христа.

Що означає спадкоємець? Боже слово говорить, що коли ми діти, тоді і спадкоємці. А як ми стаємо Божими дітьми? Приймаючи Ісуса. «Які ж прийняли Його, тим дано право дітьми Божими стати, які в Ім’я Його вірують» (Ів.1,12). Спасіння, яке Ісус криваво виборов на Голготі, ми дістаємо даром, як спадщину, через віру. І для інших людей ми повинні випрошувати ласку, щоб прийняли Ісуса і також мали участь у цій спадщині вічного життя після смерті.

Що означає стати спадкоємцем світу? Тут не йдеться про установлення свого панування над світом для своїх фізичних потомків, як це до сьогодні неправильно пояснюють деякі євреї. Йдеться про здобуття душ для Бога! Людські душі в часи Авраама перебували під владою демонських сил у всесвітньому поганстві, де поклонялися різним божкам. Сьогодні ми знаходимося в подібній ситуації.

«Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: „Віра була зарахована Авраамові як оправданняˮ. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний»

 Апостол запитує: «Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних»? Євреї наголошували на обрізанні і пов’язували з ним цілу релігійну систему певних обрядів. Небезпека полягала і полягає в тому, що через наголошення на другорядних речах усувається суть, в даному випадку – суть спасіння, яке полягає в особистому відношенні до Бога.
Спасіння залежить від спасительної віри, яка виходить з усвідомлення того, що людина є грішною перед Богом. А це має вести до покори, а одночасно до палкого прохання про прощення гріхів.

«Що бо говорить Писання? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання. То́му, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне»

Тут Боже слово підкреслює приклад Авраама. В попередньому вірші написано: «Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом». І тоді слідує: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання». Щодо Бога людина чинить надзвичайну неправедність – гріх. Божа святість безмежна, тому і образа Бога заслуговує найбільшої кари. Якщо людина образить, наприклад, свого друга, то заслуговує на покарання. Якщо образить директора на роботі, то приходить більша кара. Якщо б під час війни образила командира, її б чекала найбільша кара. Отож чим більший авторитет, навіть якщо й зневажений однаковим способом, то тим більше покарання. А Бог є найвищим, тому і Його образа справедливо заслуговує найвищої кари.

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Кого видав Бог? Свого Сина Ісуса Христа.

Для чого видав Бог свого Сина? Як жертву примирення.

Примирення в чому? В Його Крові.

Через що маємо примирення? Через віру.

Чим Бог виявив Свою справедливість? Відпущенням гріхів.

Усвідоммо собі реальність, що Бог прощає нам гріхи, а це тому, що Ісус став жертвою примирення.