Роздуми над Словом Життя 1Йо. 3,22

Сказано, про що попросимо, одержимо. Чому? Бо заповіді Його бережемо і чинимо те, що Йому вгодне.

Перед цим, від 18 вірша, апостол Йоан вказує на необхідність щирості серця перед Богом і пише: «Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою. З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше; коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає. Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір’я перед Богом».

У цьому слові життя наголошується, що ми одержимо те, чого просимо. Умовою для того, щоб наші прохання були вислухані, є зберігати Його заповіді і чинити те, що Йому вгодне.

У 23 вірші конкретно сказано, що є Його заповіддю: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як Він дав був нам заповідь. Що це означає? Ісус каже: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає». Він за нас віддав і життя. І ми повинні любити ближнього так, як себе. Це означає, якщо бажаємо для себе того найбільшого добра – вічне життя, то хочемо, щоб його мав і наш ближній, брат і сестра. Тому ми повинні здійснювати місію молитви, місію слова або місію терпіння. Це наша конкретна любов до ближнього.

Завантажити: Роздуми над Словом Життя 1Йо. 3,22