Роздуми над Словом Життя Рим. 6,22
«Тепер же, звільнившись від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець ‒ життя вічне»
Умовою звільнення від гріха є те, що ми стаємо слугами Бога. Оригінал знову подає слово «раби». Термін «раб» дуже часто використовується в 6 главі послання до Римлян. З одного боку, існує реальність рабства гріху. Це означає, що навіть якщо людина хоче вийти з рабства власними силами, це неможливо. З цього виду рабства людина не може звільнитися ‒ ні власною силою, ні будь-якою іншою, а тільки Божою силою. Її ж Бог дає при одній умові ‒ що людина цілковито віддасть себе Богові. Це означає, що приймає Його заповіді і дає себе вести Божим Духом ‒ вже не духом світу та духом брехні. Але це звільнення має основну умову ‒ втратити свою душу за Христа і Євангеліє (Мр. 8,35). Але якщо ми стаємо тільки слугами, а не рабами, то, коли прийде спокуса, ми знову падаємо в рабство, тому що ми є половинчаті. Гріх не допускає половинчатості. Він міцно тримає нас у рабстві ‒ не лиш на службі, яку будь-коли можемо покинути, але у рабстві. Тому мусимо радикально і цілковито віддатися Богу, тобто підпорядкувати свою волю Божій волі ‒ так, як щодня молимося в «Отче наш»: «Хай буде воля Твоя!». Божа воля загально об’явлена нам в Декалозі і в заповідях Ісуса, даних нам в Євангелії, особливо в Нагірній проповіді. Наприклад, якщо алкоголік, наркоман або людина, яка є рабом морального збочення, зробить лише половинчатий крок і цілковито своєю волею не розійдеться з гріхом та не створить конкретного середовища або не використає необхідні засоби, то рано чи пізно знову повернеться до рабства гріха. Тут необхідна радикальність ‒ зовсім не можна ані роздумувати про можливість хоча б трохи згрішити. Колишньому алкоголіку-абстиненту після кількох років абстиненції достатньо випити одну чарку і він знову повернеться в рабство. Так само є з наркоманією, нечистотою та іншими залежностями (комп’ютерні ігри, музика, окультизм, гроші, кар’єра…). Тому не досить, щоб Ісус був тільки нашим Спасителем. Він повинен бути і нашим Господом, Царем, а тоді буде і нашим Визволителем. Якраз в процесі визволення необхідним засобом є внутрішня молитва, де людина приймає цей спосіб визволення, яким її визволив Ісус, і отримує силу продовжувати йти цією дорогою свободи. Тією дорогою є Ісус. Коли людина зосередиться лише на бажанні бути вільною, а Ісус не буде на першому місці, то «стара людина» ‒ цей корінь гріха в нас ‒ шукатиме тільки власного добра, якому Бог має послужити, а потім використає це для власної гордині. Однак з таким ставленням в критичний момент стара людина зрадить Бога, повернеться до рабства, а потім ще буде докоряти за це Богу.
Плодом звільнення, яке дає Ісус, є святість, а кінець ‒ вічне життя.
У попередніх 20-21 віршах сказано: «Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведності. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній – смерть». Коли ми порівнюємо плід рабства гріха, яким є сором і вічна смерть, з плодом звільнення Ісусом, яким є освячення і вічне життя, то це незрівнянно велика різниця!
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 6,22
