Чистилище і молитви за померлих (І частина)
До кожного з нас прийде хвилина смерті. Кожен з нас одного разу скаже: «Це вже тут». Але якщо ви все життя рахувалися зі смертю, впорядкували своє життя – ходили до Сповіді, збуджували досконалий жаль, робили добрі вчинки, а коли прийшли хрести чи терпіння, жертвували їх; або якщо навіть одразу не прийняли хрест і почали нарікати, то принаймні жаліли за це і перепрошували Господа за нарікання, намагалися жити з віри – то смерть не буде для вас страшною несподіванкою.
Вмирати будемо тільки раз. Ніхто з нас не може цього спробувати. Коли прийде година смерті, то в одну мить кожен з нас побачить Христа лице в лице і на протязі декількох секунд відбудеться суд. Раптом відкриється все наше життя, добре і погане, і відразу стане ясно, що буде з кожним з нас. Або підемо з Христом до неба (якщо ми дійсно були мучениками і героями, які на перше місце у своєму житті поставили Христа), або підемо в чистилище, або будемо навіки засуджені. Терпіння в чистилищі подібне до терпіння в пеклі, тільки з тією різницею, що в чистилищі є надія, що це терпіння колись закінчиться. Перед судом можливо ще хтось може повернутися до цього життя, але після суду – ні. Коли відбувалися чуда, що померлий за кілька днів воскрес, як наприклад один пастор в Африці, або як Лазар, то ці люди ще не пройшли через суд. Кожного з нас чекає т.зв. особистий суд. На ньому, власне, вже все буде вирішено. Якщо людина йде до неба, то вже відчуває щастя і славу. Душа, яка йде в чистилище, переживає певні ступені очищення. Якась душа може там бути і один день, образно кажучи, якась, наприклад, – рік. Однак остання душа вийде з чистилища, коли буде другий прихід Христа. Коли Христос прийде вдруге, то судитиме весь світ, все людство: від Адама аж до останньої людини. Всі будуть стояти перед Божим судом, але там тільки виявиться реальність, бо все вже буде вирішено. Хто відкинув Христа, повірив дияволу, прийняв його духа і ототожнився з ним – він йде до пекла.
Коли Христос помер, то віддав свого духа в обійми Отця: «Отче, в руки Твої віддаю духа Мого!» Його тіло лежало в запечатаному гробі і його охороняли воїни. Потім Ісусів дух вийшов з обіймів Отця і, щоб виконати Його волю, зійшов до аду, до шеолу. Там Христос зустрівся з праведниками Старого Завіту. Але потім Він ішов далі, спустився в нижні частини шеолу. Там царював демон, який мав під собою інших демонів. Їм була дана влада над цим місцем душ померлих. В шеолі сьогодні знаходиться чистилище. Тут душі переживають терпіння, деякі, можливо, дуже сильні терпіння, подібні до страждань навіки проклятих, але тут є велика різниця: ці душі мають надію, бо знають, що це колись закінчиться.
Коли Христос прийде вдруге, душі з чистилища прийдуть на суд, їхні тіла воскреснуть, але це вже не буде таке тіло, яке мав Лазар, коли Христос його воскресив. Це буде таке тіло, яке мав воскреслий Ісус, який є другим Адамом. Тоді шеол буде вкинений в огненне озеро, а з ним – вся система, що спричинює страждання, разом з темним ангелом шеолу, який мучив душі. Тоді вже буде тільки рай і пекло. Чистилища вже не буде. Кожен, хто є в чистилищі, піде до неба, тільки існує різниця – коли? Хтось може там перебувати аж до дня суду, хтось – наприклад, тільки годину або тільки декілька секунд.
Справжня мудрість полягає в тому, що людина рахується зі смертю
Хто не рахується зі смертю, то навіть якщо би і був найкращим філософом чи теологом – той перед Богом – найбільший дурень, хоч би і знав всю світську мудрість. «Яка користь людині, коли здобуде весь світ, але душу свою занапастить?» (Мт. 16,26). Усвідоммо, що за 100, чи навіть і за 80 років, тут вже нікого з нас не буде. Тому маємо бути мудрими. Ісус каже, що ми повинні щодня бути готовими. Одного разу ми стоятимемо перед Ним.
Ісус сказав розбійникові на хресті: «Ще сьогодні будеш зі Мною в раю». Чому розбійник ішов до раю? Бо признав свої гріхи і повірив, що Ісус помер за його гріхи. Тобто він був одягнений в одежу Божої справедливості. Він не мав можливості довго каятися, хоч відразу, коли повірив, не помер. Написано, що Христос помер о третій годині. Але аж коли сідало сонце (це могло бути аж за 2-3 години) прийшли воїни і побачили, що Христос вже помер. Прокололи Йому серце списом, щоб переконатися, що Він мертвий. А цих два розбійники ще жили. Про них сказано, що їм потім переламали гомілки. Розкаяний розбійник міг в болях ще і цих три години пережити чистилище. Він прийняв Христа і мав ще час – цих декілька годин сильного страждання на хресті. Тобто він тут витерпів чистилище. Йому переламали ноги, і він це прийняв як покаяння за свої гріхи. Його душа в Велику п’ятницю увійшла в рай. Там він зустрівся з Христом.
Відразу ж після смерті ми можемо іти прямо до неба, але тут є одна умова: в нас мусить горіти духовний вогонь, який Ісус кинув на цю землю. «Вогонь прийшов Я кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже розгорівся!» Це вогонь чистої любові до Бога, яка очищує нас від нашого егоїзму, від свавілля, від немилосердя до інших. Вогонь, який очистить нас від всіх домішок, щоб залишилася тільки чиста любов до Бога. Мученики через коротке терпіння переживуть чистилище тут, на землі, і йдуть прямо до неба. І ми маємо переживати вже тут, на землі, чистилище, щоб не мусіти туди йти в годину смерті. Я особисто не хотів би йти в чистилище ані на одну хвилину, але якби я мав туди іти, то на якнайкоротший час. Не хотів би через свою дурноту мучитись там аж до другого пришестя Христа. Поки ми в часі, то можемо за копійку отримати тут те, за що в чистилищі мусіли б платити тисячі доларів. Якщо б душі в пеклі мали тільки одну хвилину часу на покаяння, пекло могло б змінитися в чистилище або навіть в рай.
Один чоловік мав велике терпіння. Рік помирав, а потім каже: «Боже, пошли свого святого ангела, щоб визволив мене від цього терпіння». Тоді перед ним з’явився ангел і сказав: «Що хочеш? Можеш вирішити: можеш терпіти тут на землі ще рік, або один день в чистилищі». А він сказав: «Я би ліпше терпів в чистилищі». Отож він потрапив у чистилище. Однак там нарікав, бо йому здавалось, що терпить вже 20 років, але насправді терпів лише кілька секунд. Думати, що краще ми відпокутуємо щось в чистилищі, щоб тут уникнути терпіння – це нерозумна політика. Тут ми платимо копійки, там будемо платити мільйони, доки все не заплатимо. Тут, на землі є величезна перевага часу. Ми можемо здобувати заслуги і з’єднувати їх з заслугами Христа. Можемо тут витерпіти чистилище тим, що внутрішньо переживаємо своє терпіння, з’єднуючи його з Христовим терпінням. Таким чином терпіння стане для нас радісним і принесе великий мир.
(див. продовження)
Завантажити: Чистилище і молитви за померлих (І частина)
