ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Щодня брехун і вбивця постійно водить нас за ніс, а ми десять тисяч разів розчаровуємося, але знову йому віримо, і віримо, і віримо. І собі віримо, тільки Богу не хочемо вірити. Відразу приходить смуток і опір, коли маємо прийняти щось з вірою. Це обманювання духом брехні в духовному житті просто не має меж. У матеріальній сфері це, принаймні, можемо бачити. Кожен, озирнувшись назад, побачить, де дав себе обманути, і кожен, хто попечеться, вже надалі буде принаймні уважнішим, але в духовному житті можна заплакати над тим, як ми віримо тому брехуну! Запитуєте: а коли ми вже почнемо вірити Ісусові? Відповідь: Тоді, коли не будемо, як цікава Єва, і перестанемо роздумувати над пропозиціями ворога, які щодня він підсуває нам навіть в дрібницях. Ми не перебуваємо в Божому слові, і навіть не згадуємо його в конкретних ситуаціях, але коли щось прийде нам на думку і коли щось відчуваємо, то так і робимо, тримаємося того і беремо це за своє, і нам навіть не прийде на думку з вірою вийти з цього і запитати, що хоче Бог, чи це дійсно Божа воля.

«Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини,

який від Отця походить, то Він і свідчитиме про Мене»

«Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини,

який від Отця походить, то Він і свідчитиме про Мене»

Святий Дух свідчитиме, але Ісус ще нагадує: «Та й ви свідчитимете: ви бо зі Мною від початку» (вірш 27). Це стосується і нас. І ми повинні сьогодні свідчити про Христа разом зі Святим Духом, який є в нас, і якого Ісус нам послав від Отця. Він наш заступник, Утішитель і адвокат. Він свідчить про Христа і через нас! Це важлива місія: свідчити про Христа! Свідоцтво зв’язане з духовною боротьбою проти духа брехні! Пам’ятаймо: з нами є Дух правди. Він дає силу для боротьби з духом брехні і смерті! Правда не переможе сама по собі. Про правду треба свідчити, за неї треба боротися, страждати і померти. Цією правдою є Ісус Христос. Він сказав: «Я Дорога, Правда і Життя» (Ів. 14,6). Просімо, щоб Дух Божий свідчив спершу в нашій молитві, а потім в житті й апостоляті. Багато з вас моляться молитву піднімання гори зла відповідно до Мр. 11,23, а також молитву за духовне воскресіння України згідно з Єз. 37.

В неділю перед початком Великого Посту в церкві будемо чути уривок з Євангелії від Матея: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробаки не нищать, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,14-21).

«Коли світ вас ненавидить, знайте, що Мене він ще перед вами зненавидів.

Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу,

бо Я вибрав вас від світу, тому й світ вас ненавидить»

«Коли світ вас ненавидить, знайте, що Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому й світ вас ненавидить»

Термін «світ» тут не означає прекрасну Божу природу, але анти-Божу систему, яка ненавидить Христа і кожного, хто повністю віддасться на службу Христу. Ісус вказує на цю ненависть світу і попереджає кожного, хто хоче повністю йти за Ним, що він повинен рахуватися з ненавистю і переслідуваннями з боку світу. «А що ви не від світу, …тому й ненавидить вас світ». Духа світу прийняли люди цього світу, а потім переслідують справжніх християн. І навіть коли їх вб’ють, будуть переконані, що служать Богу (Ів. 16,2). В цьому були переконані і ті, які засудили Христа на смерть – церковна ієрархія з фарисеями і книжниками. А так є і сьогодні. Чому? Тому що в світі панує князь цього світу. Ісус каже: «А тепер буде вигнаний князь світу (Це є суд над цим світом)» (Ів. 12,31).

Від чого залежить перемога?

Іноді нам здається, що Боже рішення є нерозумне. Може виглядати нерозумно, але якщо воно Боже, то через нього діє Бог. Господи, дай нам чуйність! І від тих моментів, від тих дрібних моментів, коли через послух віри отримує простір Божий Дух, залежить перемога.

Яку силу має слово!

Яку силу має слово! Божі вороги використали одне слово – гендер, і через нього просунули всю збочену сексуальну революцію. За словом є дух.

У пророка Єзекиїла сказано: «Пророкуй, сину людський!» А що? «Скажи сухим кісткам, щоб встали». Україна і Європа – це долина сухих кісток, тут було живе християнство, а сьогодні тут духовні трупи. Тут нема життя.

Коли ми слухаємо Бога, то діє Божа всемогутність. А якраз диявол, і не тільки він, але й «стара людина» в нас, нас обманює. Коли люди повинні зробити щось для Бога чи для спасіння своєї душі, їм цього не  хочеться робити. Але який тиск спроможні створити слуги диявола, щоб майстерно змусити людину робити зло і гріх. Обдурять її, а коли вона зробить один крок, то втягнуть в цілу систему обману.

Ми – слуги правди. Але коли повинні і ми зробити щось добре і чогось зректися, то «стара людина» в нас не хоче, нарікає і робитиме все, тільки не Божу волю. Буде і сто разів жертвуватися, але не хоче робити те, що повинна. Це такий особливий опір. Ми мусимо навчитися ставити «стару людину» до правди. Але як? Мотивація: якщо зробиш поганий вчинок, то матимеш проблеми – хворобу, або хтось розповість про твої гріхи, будеш засоромлений… Людина потребує на себе бич і страх.

6 глава послання до Римлян говорить про те, що у Христі ми звільнені з рабства гріха. Хоча на нас далі діє гріх, але в той момент, коли ми актуально з’єднані з Христом – маємо перемогу, бо перемога є в Ньому.

Наприклад, 11 вірш говорить: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі». Але я питаю: Мертві для гріха? Людина тільки починає рухатися, і вже грішить – гедоністично йде за тим, що вигідніше, не шукає, яка Божа воля, на кожному кроці критикує інших… Щодня грішу – а це реальність. Але це реальність того, що я в той момент не є актуально з’єднаний з Богом. Якщо я з’єднаний з Ним, то грішити не можу. Тоді гріх мертвий – а в цьому і суть! Я повинен навчитися ходити в Божій присутності.

«Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив,

щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід,

а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам»

«Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам».

Усвідом хоча б раз в глибині душі, що Бог вибрав тебе: «Не Я, мій Боже і Спасителю, вибрав Тебе, але Ти вибрав мене – і це вже перед створенням всесвіту…» (див. Еф. 1,4).

Ісус хоче, щоб ти приносив (приносила) плоди. Плоди діл, зроблених у вірі і згідно з Божою волею. Ці плоди мають залишитися навіки!

Ісус нас знову запевняє, що Отець дасть нам те, що ми проситимемо в Його ім’я. Це святе і Боже ім’я є «Єгошуа»  (Господь є моє спасіння).

На хресті Ісус сказав учневі: «Ось Мати твоя!» Ми спасенні у святому Імені Ісус: «Хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (пор. Рим. 10,13) Ісус взяв на себе людську природу через Марію і через Святого Духа. Марія не є Богом, але Божою Матір’ю і є повна ласк (пор. Лк 1,48). І до нас приходить Ісус через Марію і Святого Духа. Марія представляє нас – людство, але тільки тих, які прийняли Христа. Вона стояла під хрестом і пережила єдність з таїнством співрозп’яття і смерті з Христом.
Також, представляючи всіх нас, вона пережила правду з  Еф.2,6: «Разом з Ним нас воскресив, і разом з Ним посадив нас на небі» Вона пережила співвоскресіння в той момент, коли Христос Їй з’явився. Св. Письмо про цю подію мовчить, але Традиція її визнає. До цього таїнства і до таїнства смерті з Христом ми були прищепленні через хрещення. Вірою і благодаттю Духа ці таїнства мають в нас реалізуватися.

З нашою порушеною природою – зі «старою людиною» в нас, завжди є так, що навіть якщо хочемо добро, все одно грішимо. А тому ми повинні постійно каятися. Зрештою, треба мати відвагу робити помилки, інакше зі страху за фальшиву досконалість ми не робили б нічого. Покора – це вміння повчитися. Ми постійно повинні вчитися на своїх помилках, але навіть якщо б вчилися максимально старанно, все одно не перестанемо робити помилок. Божий Закон даний нам, щоб освідчити нас, щоб показати, якими ми є, і що постійно потребуємо каятися – щоб, з одного боку, ми не спали, а з другого – щоб в самообмані не підносилися метр над землею.

Коли треба працювати, коли щось будується і треба бігати за покупками, а того немає, і того немає…, тоді людина зітхне: «Господи, я б краще молився…» Час летить, людина крутиться, ходить по базарі, голова з цього болить, всюди шум… Але ми повинні принаймні цей біль віддавати Господу. Усвідомлювати, що навіть якщо нема можливості молитися, я маю давати Богу конкретну ситуацію, бути в Божій присутності, рахуватися з Ним і з’єднуватися з Ним в цьому безсиллі: «Навіть якщо буду тут лише ходити і крутитися, і мене це буде мучити, даю Тобі це своє безсилля. Ти на кінець це вирішиш так, як завжди вирішував все інше!» А це є та конкретна довіра в кожній ситуації. Треба, щоб там, де ми живемо і де Бог нас поставить, ми були такими, як св. Йосиф – праведні. Щоб зупинялися, хотіли слухати Божі настанови. Щоб дійсно не боялися робити те, що Бог від нас хоче – навіть якщо це певне випробування і, можливо, нам здається, що те, що Бог хоче від нас, пов’язано з якимось згіршенням. Бог хотів від св. Йосифа, щоб той зробив крок віри, і він його зробив. Він зумів послухати.