Коли ми слухаємо Бога, то діє Божа всемогутність. А якраз диявол, і не тільки він, але й «стара людина» в нас, нас обманює. Коли люди повинні зробити щось для Бога чи для спасіння своєї душі, їм цього не  хочеться робити. Але який тиск спроможні створити слуги диявола, щоб майстерно змусити людину робити зло і гріх. Обдурять її, а коли вона зробить один крок, то втягнуть в цілу систему обману.

Ми – слуги правди. Але коли повинні і ми зробити щось добре і чогось зректися, то «стара людина» в нас не хоче, нарікає і робитиме все, тільки не Божу волю. Буде і сто разів жертвуватися, але не хоче робити те, що повинна. Це такий особливий опір. Ми мусимо навчитися ставити «стару людину» до правди. Але як? Мотивація: якщо зробиш поганий вчинок, то матимеш проблеми – хворобу, або хтось розповість про твої гріхи, будеш засоромлений… Людина потребує на себе бич і страх.

6 глава послання до Римлян говорить про те, що у Христі ми звільнені з рабства гріха. Хоча на нас далі діє гріх, але в той момент, коли ми актуально з’єднані з Христом – маємо перемогу, бо перемога є в Ньому.

Наприклад, 11 вірш говорить: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі». Але я питаю: Мертві для гріха? Людина тільки починає рухатися, і вже грішить – гедоністично йде за тим, що вигідніше, не шукає, яка Божа воля, на кожному кроці критикує інших… Щодня грішу – а це реальність. Але це реальність того, що я в той момент не є актуально з’єднаний з Богом. Якщо я з’єднаний з Ним, то грішити не можу. Тоді гріх мертвий – а в цьому і суть! Я повинен навчитися ходити в Божій присутності.

«Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив,

щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід,

а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам»

«Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам».

Усвідом хоча б раз в глибині душі, що Бог вибрав тебе: «Не Я, мій Боже і Спасителю, вибрав Тебе, але Ти вибрав мене – і це вже перед створенням всесвіту…» (див. Еф. 1,4).

Ісус хоче, щоб ти приносив (приносила) плоди. Плоди діл, зроблених у вірі і згідно з Божою волею. Ці плоди мають залишитися навіки!

Ісус нас знову запевняє, що Отець дасть нам те, що ми проситимемо в Його ім’я. Це святе і Боже ім’я є «Єгошуа»  (Господь є моє спасіння).

На хресті Ісус сказав учневі: «Ось Мати твоя!» Ми спасенні у святому Імені Ісус: «Хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (пор. Рим. 10,13) Ісус взяв на себе людську природу через Марію і через Святого Духа. Марія не є Богом, але Божою Матір’ю і є повна ласк (пор. Лк 1,48). І до нас приходить Ісус через Марію і Святого Духа. Марія представляє нас – людство, але тільки тих, які прийняли Христа. Вона стояла під хрестом і пережила єдність з таїнством співрозп’яття і смерті з Христом.
Також, представляючи всіх нас, вона пережила правду з  Еф.2,6: «Разом з Ним нас воскресив, і разом з Ним посадив нас на небі» Вона пережила співвоскресіння в той момент, коли Христос Їй з’явився. Св. Письмо про цю подію мовчить, але Традиція її визнає. До цього таїнства і до таїнства смерті з Христом ми були прищепленні через хрещення. Вірою і благодаттю Духа ці таїнства мають в нас реалізуватися.

З нашою порушеною природою – зі «старою людиною» в нас, завжди є так, що навіть якщо хочемо добро, все одно грішимо. А тому ми повинні постійно каятися. Зрештою, треба мати відвагу робити помилки, інакше зі страху за фальшиву досконалість ми не робили б нічого. Покора – це вміння повчитися. Ми постійно повинні вчитися на своїх помилках, але навіть якщо б вчилися максимально старанно, все одно не перестанемо робити помилок. Божий Закон даний нам, щоб освідчити нас, щоб показати, якими ми є, і що постійно потребуємо каятися – щоб, з одного боку, ми не спали, а з другого – щоб в самообмані не підносилися метр над землею.

Коли треба працювати, коли щось будується і треба бігати за покупками, а того немає, і того немає…, тоді людина зітхне: «Господи, я б краще молився…» Час летить, людина крутиться, ходить по базарі, голова з цього болить, всюди шум… Але ми повинні принаймні цей біль віддавати Господу. Усвідомлювати, що навіть якщо нема можливості молитися, я маю давати Богу конкретну ситуацію, бути в Божій присутності, рахуватися з Ним і з’єднуватися з Ним в цьому безсиллі: «Навіть якщо буду тут лише ходити і крутитися, і мене це буде мучити, даю Тобі це своє безсилля. Ти на кінець це вирішиш так, як завжди вирішував все інше!» А це є та конкретна довіра в кожній ситуації. Треба, щоб там, де ми живемо і де Бог нас поставить, ми були такими, як св. Йосиф – праведні. Щоб зупинялися, хотіли слухати Божі настанови. Щоб дійсно не боялися робити те, що Бог від нас хоче – навіть якщо це певне випробування і, можливо, нам здається, що те, що Бог хоче від нас, пов’язано з якимось згіршенням. Бог хотів від св. Йосифа, щоб той зробив крок віри, і він його зробив. Він зумів послухати.

«Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя (душу) віддає»

Ісус цю заповідь повторює двічі ввечері перед своєю смертю (див. Ів. 13,34). Тут Він говорить: «Нову заповідь даю вам», і додає: «По тому пізнають, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою». Грецький оригінал Євангелія використовує для слова «любов» термін «агапе». Це Божа любов, яка «влита в наші серця через Святого Духа, даного нам» (Рим. 5,5). Це любов, якою полюбив нас Ісус. Ісус уточнює, про яку любов тут йдеться: «щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив». Як нас Ісус полюбив? Він, Бог, став людиною, тобто принизився, взяв на себе людську слабкість, крім гріха. Він був невинний і був засуджений до смерті – до смерті на хресті. Перед тим Він прийняв на себе болюче бичування, коронування терням, хресну дорогу, а потім болісне вмирання, поєднане з висміюванням, покиненням, і на кінець – болючу смерть. Він повністю заплатив за твій гріх, як це вимагала Божа справедливість.

Прикладом заступницької смерті є випадок з концтабору в Освєнцемі. Один в’язень втік, а тому всі інші повинні були вишикуватися і кожен десятий був засуджений до смерті. У шерензі стояв і в’язень – священик Максиміліян.

«Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив!

Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді,

коли він за своїх друзів своє життя віддає»

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа!» (Рим. 5, 15)

Що означає слово благодать? Благодать – це дар. Нагорода дається за щось. Благодать – це щось, на що не можу претендувати, щось, що дане мені з любові. А Бог дає мені вічне життя з любові. Щось інше, коли з кимсь домовлюся, що зроблю якусь роботу, і він мені за це заплатить – це справедливо. Але що стосується нашого спасіння, то тут є інша ситуація. Ми згрішили, і згідно справедливості мали б іти до пекла. Отож, що тепер? Самі себе викупити не можемо. І

Ми святкуємо Різдвяні свята. Христос народився у звичайному хліві. Той, хто створив Всесвіт, став задля кожного з нас малою дитиною.

Ми знову і знову отримуємо досвід, як Бог до дрібниць керує нашими справами. А як це було в тих справах, які стосувалися Богородиці або Самого Спасителя? Святий Йосиф у сні був попереджений, що не повинен боятися прийняти Марію до себе, хоча він бачив, що вона вагітна. За Законом Мойсея, Її мали укаменувати. Він був лише Її Обручником і не жив з Нею подружнім життям – а тепер вона вагітна?! Перед людьми, перед людським законом, це виглядало, наче б Вона чинила перелюб. Хто може довести, що Вона зачала від Святого Духа? Адже це був єдиний випадок за всю історію. Бог втілився тільки один раз.

Україна переживає Різдво. Але на сході лютує війна і молоді чоловіки з різних куточків України перебувають на фронті! В ніч Христового народження ангели звіщали: «Мир людям доброї волі» (Лк. 2,14). Це побажання вам передаю і я. Нещодавній вислів папського легата на зустрічі в Україні, яким підтримав воєнну атмосферу словами: «Не переставайте!», аж ніяк не є голосом Божого пророка! Це голос лжепророка! За що і за кого бореться Україна? За кого вмирають українські хлопці і чоловіки? Цей бій, передусім, є духовним – йдеться про знищення моральних цінностей і християнства.

З Україною відбувається щось подібне, як це було з Божим народом Старого Завіту. Коли він відвернувся від Бога до поганства і повірив забобонам, віщункам, гороскопам, екстрасенсам та лжепророкам, то прийшло і моральне затемнення і Бог допустив на свій народ кари через навколишні народи. Таким покаранням була і Вавилонська неволя.

Я не осуджую конкретних людей, і ви їх не осуджуйте, навіть якщо ви переконані, що вони є гробарями України і Церкви. Вони не знають, що роблять. Бог дозволив, щоб затемнився їх розум і вони стали інструментом сили, яка гнітить і буде гнітити вас, невинних. Однак, насправді не цілковито невинних, бо основним винуватцем за нинішній стан є гріх народу.

1) Досконалий жаль (5 хвилин)

(положення – клячимо)

а) Один скаже: «Я є свавільник» «Свавільник не шукає у важливій ситуації Божу волю, не рахується з Богом, порушує Божі закони». Усвідомлю собі конкретне свавілля і потиху повторюю: «Я є свавільник, я є свавільник…» (1 хвилина)

б) Один скаже: «Гедонізм є фізичний – сластолюбство в їжі, в питті, нечисті почуття, алкоголь, наркотики. Душевний гедонізм – залежність від телебачення, рок-музики, інтернету, людської похвали…» Усвідомлюю хоча б один прояв свого гедонізму і потиху повторюю: «Я є гедоніст, я є гедоніст…» (1 хвилина).

в) Один скаже: «Осуджування ближнього. Усвідомлюю конкретне осуджування Бога чи ближніх в думках і словах, і те, що з себе роблю найвищу норму». При цьому потиху повторюю: «Я є осуджувач…» (1 хвилина).

У ці дні ми святкуємо Христове Різдво – Бог став беззахисною дитиною, щоб врятувати нас від вічної смерті. На хресті Він звершив свою жертву і за тебе.

Дорогі жінки і матері, Бог звертається до вас, щоб ви в духовній боротьбі змобілізувалися для порятунку свого народу від морального, духовного і фізичного автогеноциду. Ним керує аморальний Захід через просовування гендер-гомосексуалізму, анти-Декалогу, масового викрадання дітей, їх морального і психічного нищення в т.зв. професійних бізнес-сім’ях, між якими діти постійно кочують. На Заході ці псевдо-сім’ї утворюють переважно гомосексуалісти і педофіли. Йдеться про злочини неофашизму, пов’язані з масовим використанням згубних наркотиків і вбивством старих людей через евтаназію (Нідерланди, Бельгія). Йдеться про запланований холокост людства (запрограмований масонами Римського клубу) до т.зв. «золотого мільярда» (це означає винищення 5-6 млрд. людей). Сатанинська глобалізація, яка нищить всі моральні цінності і християнство в корені, вже на Заході перейняла владу.