В Євангелії від Луки 10,25-37 ми читаємо, як учитель закону прийшов до Ісуса і дав питання, щоб випробувати Його: «Господи, що мені робити, щоб осягнути вічне життя?» Це питання стосується кожного з нас, бо це суттєве – фундаментальне питання. Що робити, щоб осягнути вічне життя? Учитель закону дає Ісусу актуальне питання, але приховує свій підступ. У своєму серці він не є щирий.

І сьогодні вчителі закону й теологи, які на західних богословських факультетах отримують докторати, виступають як професіонали, які знають Бога і Св. Письмо, однак незважаючи на це, не знають ні Бога, ні Божого слова.

Любити Бога означає втратити свою душу заради Нього. Іншого шляху немає. Свою душу і з її душевними силами, які заражені первородним гріхом, через цю втрату збережу для вічності.

З допомогою системи брехні і різних обіцянок сьогодні диявол хоче, щоб людина фальшиво любила свою душу, а на кінець цілковито віддалася йому і вічній погибелі. Він обіцяє гроші, кар’єру, розкоші, але це все обман. В нікому іншому немає спасіння лише у Христі (див. Ді. 4,12). Він любить мене, Він помер за мене на хресті. Він задля мене втратив своє життя, а я маю заради Нього втратити свою душу – цілковито Йому віддатися, щоб врятувати її.

Тихо промовлю Святе ім’я «Єгошуа», усвідомлю в собі присутність усієї Пресвятої Трійці і при голосній «а», яку довго промовляю подихом, свідомо люблю Бога і втрачаю свою душу задля Нього.

Що таке заповіді Христа? Що таке Десять Заповідей, це зрозуміло. Це Божі закони, виражені в I, II, III… і аж X Божій Заповіді. А що таке заповіді Христа? Чи це те саме, або щось інше? Про це зовсім ніхто не говорить, на цьому не наголошують. Ніхто нас їх не вчив. Заповіді Христа частково виражені в Нагірній проповіді Ісуса, а також в інших словах Євангелія, особливо в словах, сказаних Ісусом в ніч перед Його смертю. Його заповіді заторкують серце. Вони стосуються того, що людина переживає внутрішньо. Наприклад, VI Божа Заповідь говорить: «Не чужолож!», а Христова заповідь каже: коли ти очима дивишся з пожадливістю, вже згрішив у своєму серці.

«У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені»

Перебувайте в Мені, а Я у вас

Коли Господь відкриває духовний зір – це наче прозріння сліпого! Перший шок є з того, що я так довго міг жити під впливом духа брехні! Лжепророки, єретичні теологи, пропагують найбільші єресі, обгорнені побожними фразами. Тоді маси людей йдуть до загибелі. Людина плакала б і кричала: Християни, пробудіться! Не вірте брехні і слугам брехні! Вірте Ісусу! Його апостолам! Прийміть Боже слово, а не людські філософії, брехливі психології і єретичні теології! Прийміть Ісуса через правдиве і щире покаяння!

«…згадай мене, як прийдеш…». Сенс прохання розкаяного розбійника не полягає в тому, щоб Ісус відразу ж чудесним способом втрутився і допоміг йому. Його прохання спрямоване до наступного: «Згадай мене, як прийдеш у своїй царській владі, як Цар, щоб почати володіти». Яким актуальним саме сьогодні є це прохання розбійника! Ми вже 2000 років готуємося до другого Христового приходу. Це царство має прийти на цю землю. Наблизився час, це царство є перед дверима. Хоча Боже царство є вже тут, на землі, але в скритості, як скарб в полі, або як гірчичне зерно. Воно є тут, але більшість людей його не усвідомлює, бо воно не є в силі. Але воно прийде в силі.

«У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка

сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині,

ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені»

Ісус Христос сказав: «Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому» (Мт. 12,32). Отож гріх проти Святого Духа Бог не простить ані в нашому земному житті, ані після нашої смерті. Коли хтось з людей буде хулити Святого Духа, то після смерті піде до пекла.

Що таке гріх проти Святого Духа? Затверділість людського серця, тобто людина не хоче пізнати правду, не хоче каятися – і навіть, якщо б вона жила тисячу років, не хоче. В якому контексті Ісус це сказав? Він сказав це тоді, коли Його звинуватили, що Він виганяє злих духів Вельзевулом. Він зробив чудо, а вони сказали: «Він робить це в ім’я Вельзевула, князя бісів». Це означає, що там, де діє Божа сила, вони сказали: «Це диявольська сила». Саме це є гріх проти Святого Духа.

«Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага» (Мт 5,23-26).

1) Досконалий жаль (5 хвилин)

(положення – клячимо)

Один скаже: «Еффата, відкрийся! Я є свавільник, я є гедоніст, я є осуджувач»

«Свавільник не шукає у важливій ситуації Божу волю, не рахується з Богом, порушує Божі закони». Усвідомлю собі конкретне свавілля і потиху повторюю: «Я є свавільник, я є свавільник…» (1,5 хвилини).

Потім один скаже: «Гедонізм є фізичний – сластолюбство в їжі, в питті, нечисті почуття, алкоголь, наркотики. Душевний гедонізм – залежність від телебачення, рок-музики, інтернету, людської похвали…» Усвідомлюю хоча б один прояв мого гедонізму і потиху повторюю: «Я є гедоніст, я є гедоніст…» (1,5 хвилини).

«Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.

«Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його.

Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!»

«Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає,

даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!»

Божий мир

Протилежністю до миру є неспокій. Він мучить душу людини, так що вона перебуває в постійному страху чи нервовості. Людина може мучитися тим, що повірить брехні і зробить велику життєву помилку, за яку повинна дорого платити. Тоді має гнів, і аж ненависть до себе і до ближніх, навіть кидає вину на Бога! Людина може мучитись нав’язливими думками, які спонукають до злочину. Не хоче цього, це мучить її, але не усвідомлює собі, що джерелом цих сугестивних тисків є брехня, дух брехні.

Людина може мати і багатство, і кар’єру, але все ж відчувати в душі великий неспокій! Отож джерел неспокою є багато: страх за майбутнє, докори за скоєне зло, гріх…

Ісус каже: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його.

«І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки той, хто записаний у книзі життя Агнця» (Об. 21,27).

Треба поставити собі питання: Чи я записаний в Книзі життя Агнця? А якщо записаний, то що робити, щоб моє ім’я не було стерто? Коли прийму Ісуса, це прийняття записано в Книзі Життя і в Ісусовому серці. Однак через невіру людина може знову відректися Христа. У Св. Письмі написано: «Терпінням спасете свої душі» (Лк.21,18). Треба добре почати, але це не означає, що хто добре почав, буде спасенний. Він повинен витривати, мати принаймні спасительний страх, якщо ще не має  чистої любові. Цей страх нас мотивує.

Я переконався: якщо дійсно хочу молитися в Дусі і правді, то мушу вчитися такої молитви у тих, які мають багаторічний досвід правдивої внутрішньої молитви. До цього мені дуже допомагають молитовні моделі, які цілком просто втілюють Божу присутність і опосередковують «dynamis» (силу) Святого Письма. Через святе Боже Ім’я Єгошуа я почав усвідомлювати присутність Отця, Сина і Святого Духа в своїй душі. Коли я почну його взивати, при складі «Є» свідомо відкриваюся на реальність присутності Божого маєстату, без якого я б зовсім не існував, знаючи, що Бог є мій Отець, Який з любові дав мені Свого Сина. Коли промовляю «го», усвідомлюю, що тепер Син – Спаситель, який має владу повернути мене Отцю. А також Ісус перебуває в мені і проникає мене своїм Духом, що усвідомлюю при складі «шу». Святий Дух мене освячує і через заслуги Сина привласнює Богові, так що я більше не є власністю системи гріха, але належу Богові і в мені вже немає жодної темряви. (пор. 1 Ів. 1,5).