«Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя (душу) віддає»

Ісус цю заповідь повторює двічі ввечері перед своєю смертю (див. Ів. 13,34). Тут Він говорить: «Нову заповідь даю вам», і додає: «По тому пізнають, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою». Грецький оригінал Євангелія використовує для слова «любов» термін «агапе». Це Божа любов, яка «влита в наші серця через Святого Духа, даного нам» (Рим. 5,5). Це любов, якою полюбив нас Ісус. Ісус уточнює, про яку любов тут йдеться: «щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив». Як нас Ісус полюбив? Він, Бог, став людиною, тобто принизився, взяв на себе людську слабкість, крім гріха. Він був невинний і був засуджений до смерті – до смерті на хресті. Перед тим Він прийняв на себе болюче бичування, коронування терням, хресну дорогу, а потім болісне вмирання, поєднане з висміюванням, покиненням, і на кінець – болючу смерть. Він повністю заплатив за твій гріх, як це вимагала Божа справедливість.

Прикладом заступницької смерті є випадок з концтабору в Освєнцемі. Один в’язень втік, а тому всі інші повинні були вишикуватися і кожен десятий був засуджений до смерті. У шерензі стояв і в’язень – священик Максиміліян.

«Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив!

Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді,

коли він за своїх друзів своє життя віддає»

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа!» (Рим. 5, 15)

Що означає слово благодать? Благодать – це дар. Нагорода дається за щось. Благодать – це щось, на що не можу претендувати, щось, що дане мені з любові. А Бог дає мені вічне життя з любові. Щось інше, коли з кимсь домовлюся, що зроблю якусь роботу, і він мені за це заплатить – це справедливо. Але що стосується нашого спасіння, то тут є інша ситуація. Ми згрішили, і згідно справедливості мали б іти до пекла. Отож, що тепер? Самі себе викупити не можемо. І

Ми святкуємо Різдвяні свята. Христос народився у звичайному хліві. Той, хто створив Всесвіт, став задля кожного з нас малою дитиною.

Ми знову і знову отримуємо досвід, як Бог до дрібниць керує нашими справами. А як це було в тих справах, які стосувалися Богородиці або Самого Спасителя? Святий Йосиф у сні був попереджений, що не повинен боятися прийняти Марію до себе, хоча він бачив, що вона вагітна. За Законом Мойсея, Її мали укаменувати. Він був лише Її Обручником і не жив з Нею подружнім життям – а тепер вона вагітна?! Перед людьми, перед людським законом, це виглядало, наче б Вона чинила перелюб. Хто може довести, що Вона зачала від Святого Духа? Адже це був єдиний випадок за всю історію. Бог втілився тільки один раз.

Україна переживає Різдво. Але на сході лютує війна і молоді чоловіки з різних куточків України перебувають на фронті! В ніч Христового народження ангели звіщали: «Мир людям доброї волі» (Лк. 2,14). Це побажання вам передаю і я. Нещодавній вислів папського легата на зустрічі в Україні, яким підтримав воєнну атмосферу словами: «Не переставайте!», аж ніяк не є голосом Божого пророка! Це голос лжепророка! За що і за кого бореться Україна? За кого вмирають українські хлопці і чоловіки? Цей бій, передусім, є духовним – йдеться про знищення моральних цінностей і християнства.

З Україною відбувається щось подібне, як це було з Божим народом Старого Завіту. Коли він відвернувся від Бога до поганства і повірив забобонам, віщункам, гороскопам, екстрасенсам та лжепророкам, то прийшло і моральне затемнення і Бог допустив на свій народ кари через навколишні народи. Таким покаранням була і Вавилонська неволя.

Я не осуджую конкретних людей, і ви їх не осуджуйте, навіть якщо ви переконані, що вони є гробарями України і Церкви. Вони не знають, що роблять. Бог дозволив, щоб затемнився їх розум і вони стали інструментом сили, яка гнітить і буде гнітити вас, невинних. Однак, насправді не цілковито невинних, бо основним винуватцем за нинішній стан є гріх народу.

1) Досконалий жаль (5 хвилин)

(положення – клячимо)

а) Один скаже: «Я є свавільник» «Свавільник не шукає у важливій ситуації Божу волю, не рахується з Богом, порушує Божі закони». Усвідомлю собі конкретне свавілля і потиху повторюю: «Я є свавільник, я є свавільник…» (1 хвилина)

б) Один скаже: «Гедонізм є фізичний – сластолюбство в їжі, в питті, нечисті почуття, алкоголь, наркотики. Душевний гедонізм – залежність від телебачення, рок-музики, інтернету, людської похвали…» Усвідомлюю хоча б один прояв свого гедонізму і потиху повторюю: «Я є гедоніст, я є гедоніст…» (1 хвилина).

в) Один скаже: «Осуджування ближнього. Усвідомлюю конкретне осуджування Бога чи ближніх в думках і словах, і те, що з себе роблю найвищу норму». При цьому потиху повторюю: «Я є осуджувач…» (1 хвилина).

У ці дні ми святкуємо Христове Різдво – Бог став беззахисною дитиною, щоб врятувати нас від вічної смерті. На хресті Він звершив свою жертву і за тебе.

Дорогі жінки і матері, Бог звертається до вас, щоб ви в духовній боротьбі змобілізувалися для порятунку свого народу від морального, духовного і фізичного автогеноциду. Ним керує аморальний Захід через просовування гендер-гомосексуалізму, анти-Декалогу, масового викрадання дітей, їх морального і психічного нищення в т.зв. професійних бізнес-сім’ях, між якими діти постійно кочують. На Заході ці псевдо-сім’ї утворюють переважно гомосексуалісти і педофіли. Йдеться про злочини неофашизму, пов’язані з масовим використанням згубних наркотиків і вбивством старих людей через евтаназію (Нідерланди, Бельгія). Йдеться про запланований холокост людства (запрограмований масонами Римського клубу) до т.зв. «золотого мільярда» (це означає винищення 5-6 млрд. людей). Сатанинська глобалізація, яка нищить всі моральні цінності і християнство в корені, вже на Заході перейняла владу.

«Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, –

просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас»

Ми маємо щоденний досвід, що найгірше є з нашою духовною сліпотою, практичною невірою. Людина може навчитися говорити навіть побожно, психологічно і духовно, так, що це виглядає, наче якась велика містика, але в цьому святість не полягає. Слово Боже говорить: «Праведник житиме з віри». Про св. Йосифа сказано, що він був праведним. Отож, щоб людина була праведною (тобто справедливою), то не достатньо давати Богу тільки те, що Йому належить, а людині – те, що належить людині. Жити з віри, означає рахуватися з тим, що хоч я і маю в дечому абсолютне переконання, найкраще логічне пізнання або чуттєве сприйняття, однак завжди мушу вміти зупинитися і запитати: «А що хоче Бог?» Вміти поставити всю свою проблему перед Богом. І саме в ці моменти раптом виявиться наша гордість, як ми тримаємось чогось, що є наше: маю свою правду, своє добро, свій досвід.

Маємо перед собою ще кілька останніх днів до кінця року. Час, що минув, вже ніколи не повернеться. Тому використаймо ще останні хвилини і подякуймо Богу за все, що Він нам цього року дав, а також чинімо покаяння, щоб щирим каяттям ми обновили своє відношення до Бога, щоб зрозуміли, що ми є грішниками і потребуємо Його прощення.

У новому році нас знову чекає духовна боротьба. Що принесе нам цей наступний рік? Ми повинні усвідомлювати: «Якщо Господь не будує дім, даремно трудяться будівничі». Що Господь Бог схоче з нами зробити і де нас захоче послати, ще точно не знаємо, але важливо, щоб в кожному рішенні ми з щирим серцем шукали Його волю, а потім були там, де маємо бути, і робили те, що повинні. Що потім Він буде робити через ці наші малі кроки послуху – це вже не наша справа. Це Його боротьба і перемога.

«Ісус сказав…» Це було на Голготі, на хресті, в найбільших болях, в найбільшому покиненні. Це було останнє слово до нас, людей! Остання воля, найважливіший заповіт вмираючого Спасителя! Хто є Ісус? Бог і водночас Людина!

«…сказав» Безумовно, це коштувало Йому великих зусиль і в болючому положенні на хресті ще збільшувало муки.

«…учневі» Хто був тим учнем? Апостол Іван. Які відносини склалися між Ісусом та Іваном протягом трьох років? Іван сам про себе свідчить: «Той учень, якого любив Ісус, спочив на останній вечері на Його грудях» (Ів. 13,23). Іван був єдиний з учнів, який більше ніж інші усвідомлював Ісусове серце, глибини Його радісної вістки! Інші учні були нечуйними, і Ісус кілька разів жалівся на їх тверде, не розуміюче серце.

«Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені,

а Я в ньому, – той плід приносить щедро.

Без Мене ж ви нічого чинити не можете».

«Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете»

«Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, – просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас»

Ісус на Тайній Вечері відкриває глибоку таємницю внутрішнього життя в Бозі, а водночас і нашої єдності в Христі, а через Нього і в Отці. На Тайній Вечері Ісус встановив Пресвяту Євхаристію. У Євангелії від апостола Івана вже раніше вказується на Таїнство Євхаристії. Ісус сказав: «Хто споживає тіло Моє і кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів.6,56). «Я – хліб живий що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це – тіло Моє за життя світу» (вірш 51). «Хто тіло Моє їсть і кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його…» (вірш 54).

Місію ми можемо робити і через молитву. Основне слово тут: «Ти в мені. Ти в мені, Ісусе». Духом скажу: «Ти в мені», а потім додам: «і в братові, і в сестрі». Під час цієї місії молитвою починаю вірою бачити в ближньому Христа. Але спершу мушу поглядом віри бачити Христа в собі.

Ісус на останньому суді скаже: «Те, що ви зробили одному з найменших братів Моїх, це ви Мені зробили, а чого не зробили, того і Мені не зробили». Ісус говорить про діяльність і бездіяльність. Ми повинні проводити позитивну діяльність, яка буде пов’язана з відношенням до ближнього, але по суті має мотивуватися тим, що робимо це для Христа. Сам Ісус каже: «Мені зробили». Тобто це означає, що Христос прихований і в тому найменшому братові, перебуває в ньому. Але по суті не є прихований, а, швидше, скритий в ньому, як у в’язниці.