Чистилище і молитви за померлих (ІI частина)
Єдність Містичного Тіла Христового
У молитві «Вірую» молимося: «Вірую в єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку». Оскільки Церква є Містичним Тілом Христовим, всі її члени належать Христу. Деякі вже є прославлені в небі, інші тут, на землі, борються з гріхом, з брехнею і з дияволом (Церква воююча), а також є душі в чистилищі (Церква терпляча).
В небі є Церква прославлена – це спільнота святих. Там є Пречиста Діва Марія, апостоли, мученики, душі праведників, що перебувають в славі. Їхні тіла ще спочивають тут, на землі, в певних місцях, очікуючи воскресіння. Тіла праведників будуть переображені до слави, і ступінь їхнього блаженства на небесах буде ще більшим. Їхнє тіло буде подібне до прославленого тіла Христа воскреслого.
В чистилищі є Церква терпляча. Однак ті, які навіки засуджені в пеклі, навіть якщо були охрещені, виключили себе з Містичного Тіла Христового через свою невіру. Жодні молитви їм вже не допоможуть. Терпіння в пеклі не очищує, а найгіршою там є безнадія, що муки ніколи не закінчаться. Однак наші молитви можуть допомогти тим, які в чистилищі. Душі в чистилищі вже не можуть бути навіки засуджені.
Ми, які прийняли Христа, творимо єдність з душами, які вже є в небі, а також з тими, які є в чистилищі. Ми не маємо єдності з душами, які в пеклі, бо вони відкинули Бога. Навіть тут, на землі, з такими душами не творимо жодної єдності.
Церква тут, на землі – це Церква воююча. Ми є Церква воююча. Але ми виставлені одній серйозній небезпеці – ми ще можемо бути засуджені. Ми на полі бою, тому нам потрібна допомога. Ми бачимо, що цілі армії сил темряви намагаються зруйнувати Церкву, знищити кожну душу, яка щиро йде за Богом. Тому потребуємо не лише спільноту людей, які мають Духа Божого, але також потребуємо і заступництва з неба. Якщо ми жертвуємо щось за якусь душу в чистилищі і звільнимо її, вона зобов’язана нам вдячністю, бо ми допомогли їй скоротити терпіння, наприклад, своїм особистим стражданням, молитвами, жертвою правовірної Літургії за померлих, на якій ми присутні, або жертвуємо за неї Святе Причастя чи інші добрі вчинки та наміри. Тому що ми допомогли їй перейти зі страждання до слави, Бог дозволяє, щоб вона потім нам допомагала. Коли ви звільните хоч 2 душі, або навіть 10, то маєте в небі протекцію.
На багатьох людей, коли вони помирали, нападав дух темряви через депресивні думки. Я маю на увазі конкретних людей, які молилися і приносили жертви за душі в чистилищі. Тоді їм з’явилася або Діва Марія або сам Ісус і сказали: «Ці душі ти звільнив з чистилища. Тепер, в годину твоєї смерті, вони прийдуть, відженуть демонів, які нападають через депресії, і запровадять тебе до вічної слави». Тоді багато з них з усмішкою помирали. Хто пам’ятав про терплячі душі, відчув їхню допомогу в годину своєї смерті. Якщо ми маємо духовну протекцію в небі, то врятовані душі за нас заступаються не тільки в годину смерті, але часто Бог через них охоронить нас від нещастя.
Приклад: Це сталося приблизно 150-200 років тому. Троє чоловіків повинні були перенести в інше місто велику суму грошей. Шлях пролягав через ліс, і вони знали, що на подорожніх часто нападають розбійники. Але їм нічого не залишалося і вони йшли, молячись з вірою вервицю. Жертвували її якраз за душі померлих. Через деякий час побачили розбійників, але вони стояли осторонь і дивилися на них, наче паралізовані, а деякі навіть зі страхом втікали геть. Вони нічого їм не зробили. Через деякий час розбійники потрапили до в’язниці і засвідчили про цих трьох чоловіків. Вони вже наперед знали, що понесуть гроші і чекали їх в лісі, щоб вкрасти у них гроші, і були готові їх навіть побити чи вбити. Але вони свідчили: «На нас напав жах. Біля тих трьох чоловіків в осяйному світлі йшли вояки. Зі страху ми втекли». Так Бог врятував трьох чоловіків, які молилися за душі в чистилищі.
Треба знати, що остання душа з чистилища вийде в день другого пришестя Христа, коли чистилище буде кинуте у вогняне озеро.
Інший приклад: В XIX столітті біля Неаполя жила одна жінка. Її чоловік скоїв якийсь злочин і попав у в’язницю. Вона опинилась у складній ситуації: потрібно було годувати дітей, але вона нічого не мала. У своєму горі вона молилася і просила допомоги у Бога. Своїми словами розповіла Ісусові, що має дітей, не має що дати їм їсти, що чоловік у в’язниці і не може їй допомогти. На молитві їй прийшла думка, що має піти до одного багатого чоловіка, який був відомий тим, що роздавав милостиню жебракам і бідним. Вона прийшла до нього, попросила, і він дав їй трохи грошей, але не багато. Жінка на молитві дякувала Богові і за це. Коли вона молилася, їй на думку прийшли душі, що терплять в чистилищі. На молитві вона щиро співстраждала з ними, бо й сама проходила терпінням. Одного разу чула проповідь, де священик говорив про те, які великі терпіння переносять душі в чистилищі і що ми можемо їм допомагати. Тоді вона поофірувала всі гроші, які отримала (хоча це була для неї велика жертва), як милостиню за душі в чистилищі. Відчувала, що повинна це зробити. Потім знову помолилася за ту душу, яку Бог визволить з чистилища, і мала мир в душі. Коли вона вийшла з церкви на вулицю, зустріла одного старшого чоловіка. Він запитав її: «Які в тебе проблеми?» Вона розповіла йому, що не має грошей і не має що дати дітям їсти. Він їй сказав: «Не переживай». Написав листа і послав її до одного багатого чоловіка в місті. Чоловік сказав: «Дай йому цей лист, і він дасть тобі те, що ти потребуєш». Потім цей пан десь зник. Жінка пішла, куди він її послав, передала лист багатому чоловіку, а він її запитав: «Хто був цей чоловік, який дав вам цей лист? Як він виглядав?» Вона описала його зовнішній вигляд. В кімнаті на стіні висів великий портрет. Раптом жінка з подивом сказала: «Приблизно, як цей!» «Але це мій покійний батько!» – сказав чоловік. Цей лист написав його батько. Там було дослівно написано: «Мій сину, саме в цей момент твій батько йде до неба завдяки милостині, яку дала ця бідна жінка. Дуже прошу тебе, щоб ти був їй вдячний і щедро її за це винагородив, бо вона цього дуже потребує». Багатий чоловік читав ці рядки і плакав з радості та великої потіхи. Коли прочитав лист, звернувся до жінки: «Пані, ви невеликою милостинею дали моєму батькові велике щастя, а я хочу набагато більшою милостинею принести щастя цілій вашій сім’ї. Запевняю вас, що ви вже ніколи не будете мати біди і нестачі». (приклад з книги «Потіха бідних душ»).
Бог допускає на нас певні хрести. На цю жінку допустив, що її чоловік попав в тюрму, що у них не було жодних грошей, але незважаючи на це, коли вона отримала трохи грошей, віддала їх Господу. Вона бачила більшу потребу допомагати терплячим душам, ніж займатися своїми проблемами. На кінець Бог чудесним способом втрутився в її життя. Це певний духовний закон. Це не означає, що тепер ми всі повинні все жертвувати за душі в чистилищі, але можемо. Потрібно, щоб у всіх ситуаціях рахуватися з Богом, щоб чули Його голос і шукали Його святу волю. Це дуже важливо!
(див. продовження)
Завантажити: Чистилище і молитви за померлих (ІI частина)
