Примирись з противником ще в дорозі /Чистилище і молитви за померлих (VIII частина)/
«Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага» (Мт 5,23-26).
Коли я повинен примиритися зі своїм супротивником? (Мт. 5,25) Ще в дорозі, тобто в часі. Коли я пробачу, Бог побачить, що я милосердний, і прийме також до мене міру милосердя. Якщо я домагаюся справедливості, хочу, щоб Бог покарав брата, і тримаю гнів у серці, то Бог скаже: «Добре, ти хочеш, щоб на ближнього лягла справедливість, але і ти підпадеш під неї. І від тебе буде забрана міра милосердя». Однак без милосердя ніхто не спасеться. Отож було б нерозумно домагатися справедливості. Ісус сказав: «Metanoite!», тобто «Змініть мислення!». Ми думаємо згідно норм світу. А мислення світу серйозно не рахується з останніми речами людини, з Божим судом і з вічністю. Сенс життя у світі побудований на марноті. Люди теж працюють, страждають, мають свої проблеми, але їх тримає дух світу, марнота.
Що Ісус має на увазі, коли каже: «Примирись з противником ще в дорозі»? Примиритися в дорозі означає, що я повинен примиритися ще тут, в часі. Проте тут є одна суттєва річ, якщо супротивник хоче від мене, щоб я зрікся Христа, то ніколи цього не зроблю. Краще хай кине мене у в’язницю або навіть вб’є. Однак, якщо йдеться про якусь річ, яка ніяк не протирічить вірності Ісусу, то свого супротивника перепрошу, упокорюся перед ним, не буду його надмірно нервувати, не залишуся в своїй гордості і примирюся ним ще в дорозі.
А хто, згідно Мт. 5,23, є моїм супротивником? Тут діє принцип: коли напруга між мною і братом не проявилась назовні, а тільки в серці, то треба розбудити досконалий жаль і пробачити йому – я прощаю і також внутрішньо прошу прощення. В цьому випадку я йду за своїм братом тільки духовно, тобто на молитві, перед Божим обличчям переживу це подвійне прощення. Але коли є дійсно відкрита ворожнеча, треба молитися і шукати, що маю робити: чи йти за ним, упокоритися, вибачитися і просити вибачення. Просто зі свого боку я повинен зробити все, що можу. Коли він не хоче примиритися, то я з цим нічого не зроблю. Мушу молитися, далі упокорятися перед Господом і шукати Боже рішення. Однак важлива моя позиція прощення. В Євангелії написано: «Іди спершу примирися з братом, а потім приходь і принось свій дар». Там сказано: «Іди спершу примирися», – а далі написано – «Якщо твій брат має щось проти тебе». Можна було б сказати: «Що мені до того брата, коли він нерозумний і ходить надутий, я нічого поганого йому не зробив. Якщо має щось проти, хай прийде і скаже. Чому я маю до нього йти? Коли має з мене згіршення, то хай прийде сам і скаже. Він винен, а не я». Але саме ця невинна сторона має зробити перший крок. Чому? Тому що диявол обдурює того, хто перебуває в темряві провини, і він думає, що не винен, а винен хтось інший. Треба знати цю духовну систему. В таких ситуаціях людина повинна ревно молитися і буквально внутрішньо зректися самої себе. Потім зробити крок віри, впокоритися і ласкаво перепросити ближнього. Якщо людина це зробить, – але повірте, що до цього треба себе сильно змушувати, – тож коли це зробить, раптом отримає світло і побачать свою вину. Цікаво, що це Боже світло Бог дає через постійне покаяння. Святість не полягає в тому, що людина не їсть, не п’є, а лише постить. Людина може постити, нічого не маю проти постів. Ми також постимо, але не в цьому полягає святість. Святість полягає в тому, щоб ми жили з Божої присутності, це означає, що маємо рахуватися з Богом. Щоб бути в Божому світлі, ми повинні постійно каятися. Отож завжди каятися перед Богом, навіть з дрібниці. Коли прийде якась грішна думка, відразу звертаюся до Господа: «Боже, пробач мені!» І тоді цей гріх веде мене до Господа. «Тим, які люблять Бога, все співдіє на добро». Все співдіє, навіть диявол і ціле пекло можуть співдіяти мені на добро – все, і моя слабкість і мій гріх. Коли я каюся, Бог покаже мені, яке моє серце, і я помалу усвідомлю, що потрібно ще більше довіряти Богові. Коли я зроблю перший крок, тобто упокорюся, то отримаю світло. Це спрацьовує на сто відсотків: за упокорення Бог завжди дає світло. А потім дасть світло братові. Я усвідомлю свій гріх, але потім свій гріх усвідомить і він. А якщо я гріх не признаю, то блокую світло і йому. Якщо б я чекав з упокоренням, то ані він не усвідомить свій гріх, ані я. Власне той, хто невинний, повинен зробити перший крок. Це нелогічно, ненормально, але це Божа психологія, яка рахується з первородним гріхом в нас. Сучасна психологія з ним взагалі не рахується, тому є неефективною. Психологія виявить деякі правди, але таким способом, що зовсім не вкаже на справжній вихід.
Якщо не настане примирення з противником, то що буде зі мною? Я буду вкинений у в’язницю. Це міститься і в молитві «Отче наш». Там маємо сім прохань, але тільки до одного прохання – «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», є додаток: «Якщо ви не простите, то і Отець Небесний вам не простить». Отож: «Отче, прости, як і ми прощаємо». Якщо я не прощаю, то і мені не буде прощено. Деколи людина має проблему, постійно сповідається, однак далі має відчуття якогось неспокою. Тоді священик запитає: «Чи можете пробачити своїм ворогам? Це перша річ. Якщо зможете, то до душі прийде мир». Якщо людина не зможе їм пробачити, то може постійно сповідатися і постійно матиме в серці неспокій. Але коли прощаю, то усвідомлюю, що Ісус простив мені. Я віддаю Йому всі свої гріхи, приймаю Його святу кров. Він помер за мене, я вірю Йому: «Якби я зараз помер – ніякого чистилища! Зараз, в цей момент вірю, Господи! Я Тобі даю свої гріхи цим актом любові і живої віри. Так, Ти за це помер! Так, за ці гріхи мені належить смерть, смерть вічна, але Ти помер за всі мої гріхи, за гріхи цілого мого життя!» А це все пов’язано з тим, щоб і ми прощали. Коли Бог простив мені 10000 талантів, то і я повинен простити ближньому тих 100 динаріїв.
Завантажити: Примирись з противником ще в дорозі /Чистилище і молитви за померлих (VIII частина)/
