Ісус сказав до учня: «Ось Мати твоя!» І від тієї хвилини учень прийняв її до свого єства!
«Ісус сказав…» Це було на Голготі, на хресті, в найбільших болях, в найбільшому покиненні. Це було останнє слово до нас, людей! Остання воля, найважливіший заповіт вмираючого Спасителя! Хто є Ісус? Бог і водночас Людина!
«…сказав» Безумовно, це коштувало Йому великих зусиль і в болючому положенні на хресті ще збільшувало муки.
«…учневі» Хто був тим учнем? Апостол Іван. Які відносини склалися між Ісусом та Іваном протягом трьох років? Іван сам про себе свідчить: «Той учень, якого любив Ісус, спочив на останній вечері на Його грудях» (Ів. 13,23). Іван був єдиний з учнів, який більше ніж інші усвідомлював Ісусове серце, глибини Його радісної вістки! Інші учні були нечуйними, і Ісус кілька разів жалівся на їх тверде, не розуміюче серце.
Ісус обрав дванадцять апостолів, які повинні були стати основою Церкви. Він навчав їх, виховував, але все ж вони не були здатні усвідомити духовну глибину Його серця. Тому і в момент випробування Юда зрадив, Петро відрікся, а інші були переможені страхом, а тому не спромоглись стати під хрестом. Любов передбачає пізнання, сприйняття серцем, і не тільки на рівні людської чуттєвості, але на рівні віри. Ця сприйнятливість і чуйність обумовлена чистотою серця: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5,6). І не аж після смерті, але вже тут, в цьому житті, будуть бачити Бога!
«ОСЬ…» Слово «ось» пов’язане зі словом «дивись». Ніби Ісус хотів сказати: «Так вже нарешті прозрійте. Я, Ісус, звертаюся до вас вже востаннє. Це мій останній заклик в годину моєї смерті. Ніхто з моїх найближчих, крім одного, тут не залишився. Іване, ти єдиний залишився, ти єдиний представляєш тут тих, які піддалися страху за себе. Ти єдиний з апостолів залишився вірним аж до смерті. Отож ти, представляючи тепер цілу Церкву, послухай, що скажу тобі – а в твоїй особі і всім, які увірують!
«МАТИ ТВОЯ…» Ці слова відкривають те, ким є Марія вповні. Це визнання перед усім світом. Марія є чистим Божим образом. Тридцять років Вона перебувала в скритості в Назареті, а тепер цю перлину Ісус передає своїй Церкві в особі Івана. Так, це незаплямований, чистий взірець!
Божий Син прийняв на себе людську природу з Марії. Для цього великого завдання Марія була підготовлена Небесним Отцем. В Ній слово стало тілом (Ів. 1,14). Такою була воля Небесного Отця, щоб Марія стала матір’ю Його єдинородного Сина. А тепер воля вмираючого Ісуса така, щоб Марія стала Матір’ю і другороджених синів і дочок: «Ось Мати твоя! Не тільки Моя, але з цього моменту і твоя!» Ісус дає Марію за Матір не тільки Іванові, але в особі Івана і цілій Церкві. Тобто тобі і мені!
Завдання матері
1) народжувати /давати, передавати життя/
2) годувати
3) вчити
В природному порядку життя передається через матір. І пташка має свою матір, яка передає їй життя. Але і потім вона не залишить пташеня саме, не відлетить від нього, інакше б воно померло. І пташка вчить своє дитинча літати, полювати. І квочка вчить курчат дзьобати, захищає їх від хижаків, щоб вони не зашкодили малим та беззахисним пташатам.
До п. 1) народжувати: Ісус говорить про необхідність знову народитися з води і Духа! (Ів. 3,7) Яку роль при цьому духовному народженні має Марія, Св.Письмо не пояснює, це таємниця. Але ми знаємо одне, що прийняти Ісуса як свого Бога і Господа не є чимось очевидним, для цього необхідна Божа благодать, спасіння – це Божий дар. Св. Письмо називає Марію «благодатною» (Лк. 1,28).
До п. 2) годувати: Душа новонародженої Божої дитини повинна годуватися Божим словом, яке приймаємо з вірою. Марія є для нас прикладом. Вона зберігала Боже слово у своєму серці і роздумувала про нього (Лк. 2,19).
Прикладом для нас є Її віра при втіленні Божого Слова. Вона з вірою сказала своє «так». Слухняно підкорилася Божій волі і ніколи не сказала Богу «ні». Коли Єлизавета вигукнула: «Блаженна та, що повірила, бо сповниться сказане їй від Господа» (Лк. 1,45), Марія розкриває причину блаженства, а нею є покора, смирення перед Богом (вірш 48).
Погляньмо тепер на Марію під хрестом. Вона там стояла, не піддалася розпачу, хоча меч болю пронизав її серце, ані не гнівалась на злих людей, які розіп’яли Ісуса. Вона стояла! Ця позиція була вираженням Її великої віри! Вона єдина і в цей найважчий момент вірила в Боже слово: «Син Людський буде розп’ятий, але третього дня воскресне» (Мт. 16,21). Вона ходила вірою, а не видінням (2 Кор. 5,7). Вона бачила жорстоку реальність розп’яття, але, незважаючи на цю реальність, не втратила віру в Божі обітниці. Вона є Матір’ю віруючих! Св. Письмо хвалить Авраама і називає його батьком віруючих (Рим. 4,7). Віра Авраама була велика, але Маріїна – ще більша, тому Ісус з хреста дає нам Її за матір.
До п. 3) вчити: Вчити жити з Богом означає вчити того найбільшого вміння. У цьому житті ми проходимо через багато пасток і небезпек. Почати жити повноцінним Божим життям означає – хочемо цього чи ні – боротися проти ворога нашого спасіння, проти духа світу, пов’язаного з силами темряви в повітрі (Еф. 6) і проти нашої порушеної природи. Марія, наша Мати, є згубою Божого ворога. Її в повноті стосуються слова Св. Письма: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3,15).
Наша мати Марія має вчити нас жити з Богом, ходити в Божій присутності! Про Авраама, Еноха і Ноя сказано, що вони ходили з Господом! Але хто ж був більше і глибше з Ним з’єднаний, ніж Марія, мати Божого Сина? Її життя в Назареті було ходженням у вірі. Ісус сказав: «Якщо перебуватимете в Мені, а Мої слова у вас, то станете моїми учнями, і пізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8,31). Вона була найдосконалішим учнем Ісуса! Її повною мірою стосується обітниця: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!» (Ів. 15,7).
Ми можемо одноразово запалитися Божим словом, але не вміємо в ньому весь день залишатися. Земні турботи, які приносить кожен день, задусять слово (Мт. 13,22). Ніхто більше не залишався в Ісусі і Його слові, ніж його Мати Марія. А цьому вмінню Вона має навчити і нас, а тому Ісус дав нам Її за матір: «Ось Мати твоя!»
Світ хоче живого Ісуса
Церква є організмом Містичного Тіла, де Ісус є головою, а ми членами (Еф. 5,30). Марія є матір’ю голови, а також матір’ю тіла. Ніяка мати не народжує голову без тіла або тіло без голови! Ми, християни, забуваємо, що бути християнином означає все більше і більше дозволити Ісусу жити в нашому тілі. Якщо ми прийняли Ісуса у своє життя, увірували в Нього і в Його Євангеліє, то наше завдання – вмирати своєму «я» і все більше і більше жити вірою в Сина Божого, який полюбив нас (Гал. 2,20). Ісусова сила має проявлятися з наших очей, з наших рук, коли ми будемо класти їх на хворих і вони будуть оздоровлятися (Мк. 16,17), а також з наших слів, які вже не будуть нашими, але Ісуса. Світ не хоче Ісуса, якого подають богослови і філософи, світ хоче бачити на нас живого Ісуса! А ми забули, що життя передається і розвивається через матір! Тому Ісус дав нам Її на хресті, щоб Вона перетворювала нас в живого Ісуса! Це не просто набір слів, але життєвий досвід! Прийми з вірою Марію за матір, як Іван, і дуже скоро побачиш результат! Тоді і люди будуть в тобі все більше і більше бачити Ісуса.
Не відділяй Марію від Ісуса і навпаки!!!
Коли Марія сказала своє «так», в Ній зачався живий Ісус, і Вона вже ніколи не перервала з Ним цей зв’язок. Де є живий Ісус, там є і Марія! В Мт. 2,13 сказано, що ангел наказав Йосифу взяти Дитя і його Матір та втікати в Єгипет. Мт. 2,20: «Візьми Дитятко і Матір Його і вернись в Ізраїльську землю». Mт.2,11: «Мудреці зі Сходу знайшли там дитятко з Марією, Матір’ю його!» І нас стосується заклик ангела: «Не бійся прийняти Марію!» (Мт 1,20). Іван під хрестом послухав Ісуса і прийняв Її до свого єства! Український переклад Біблії говорить «до себе». Але Боже слово має велику глибину, яку іноді важко передати людськими словами. Вульгата (латинський переклад) перекладає «in sua» – в себе, а грецький оригінал «ejs ta idia», що означає дім або власні справи, тобто те своє найвласніше! На місце нашого «я», яке є нашим домом – тим нашим найвласнішим, має бути прийнята Марія! Її в набагато більшій мірі, ніж Павла, стосуються слова: «Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб’ється в вас!» (Гал 4,19).
Церква потребує Матір і матерів. Скільки душ навернуться і незабаром відпадуть, бо не зустрілися з духовною матір’ю! Ти маєш стати матір’ю, ти маєш стати Марією, щоб давати братам і сестрам живого Ісуса! В Мт. 12,50 Ісус сказав: «Хто чинить волю мого Небесного Отця, той мій брат, моя сестра і мати». Жити Євангелієм означає стати Марією, щоб в нас, як і в Ній, Слово стало тілом…
Треба розійтися з Євою і стати новою жінкою, Марією. Марія є наша Мати. Вона своїм послухом і вірою перемогла змія, диявола. Вона покірна: «Зглянувся Бог на покору раби своєї» (Лк. 1,48). Після Ісуса Христа ніхто не був таким слухняним Богу, як Діва Марія. Вона про себе сказала: «Ось я раба Господня, нехай мені станеться по слову Твоєму» (Лк. 1,38) Вона у всьому шукала і виконувала не свою волю, але волю Бога. Тому цілковито віддаймося до її рук, хай нас через неї проникне Святий Дух, який був і є в Марії найбільшою мірою. Вона є чистим Божим храмом, храмом Святого Духа. Вона є Пречистою Дівою, яка наступає на голову пекельному змієві. У повсякденній боротьбі ми не самі, з нами є наша Мати.
Скільки ще мине часу, перш ніж ми будемо все робити тільки для Ісуса і нічого для прослави «старої людини». Святий Гриньйон показує швидкий шлях до цього – стати рабами Діви Марії і все робити з Марією, в Марії, через Марію і для Марії, щоб це тим більше було для Ісуса. Прийняття Діви Марії під хрестом до свого єства є основою цього визволяючого рабства. Протягом дня, навіть в найбуденніших справах, ми повинні дозволити Марії провадити нас, щоб все робити через Неї і в Ній – або, принаймні, щось.
Завантажити: Ісус сказав до учня: «Ось Мати твоя!» І від тієї хвилини учень прийняв її до свого єства!
