Праведник житиме з віри
Ми маємо щоденний досвід, що найгірше є з нашою духовною сліпотою, практичною невірою. Людина може навчитися говорити навіть побожно, психологічно і духовно, так, що це виглядає, наче якась велика містика, але в цьому святість не полягає. Слово Боже говорить: «Праведник житиме з віри». Про св. Йосифа сказано, що він був праведним. Отож, щоб людина була праведною (тобто справедливою), то не достатньо давати Богу тільки те, що Йому належить, а людині – те, що належить людині. Жити з віри, означає рахуватися з тим, що хоч я і маю в дечому абсолютне переконання, найкраще логічне пізнання або чуттєве сприйняття, однак завжди мушу вміти зупинитися і запитати: «А що хоче Бог?» Вміти поставити всю свою проблему перед Богом. І саме в ці моменти раптом виявиться наша гордість, як ми тримаємось чогось, що є наше: маю свою правду, своє добро, свій досвід. Однак якщо це все вивищу над пошуком Божої волі, то диявол через це водить мене за ніс. Коли не може вплинути на нас у великих речах, робить це хоча б в малих. Дасть нам якусь сугестію, і ми діємо автоматично, не вміємо зупинитися, не вміємо розрізнити. На початку духовного життя це навіть не можливо, але ми повинні цього постійно вчитися. Покора – це вчитися на своїх помилках. Ми постійно будемо робити помилки, але йдеться про те, щоб постійно чинити покаяння.
Завантажити: Праведник житиме з віри
