Яка єдність між Христом і Веліялом? Ніколи не можемо стверджувати, що християнство і поганство є рівноцінними дорогами до спасіння! Спасіння є тільки в Ісусі. Якщо б поганські дороги вели до спасіння, Христос не мусів би приходити на цю землю, щоб померти за наші гріхи. Але, як говорить Святе Письмо, Він прийшов, взяв на себе біль, страждання і приниження, щоб спасти нас і вирвати з темряви й рабства диявола. Сьогодні, однак, проповідується щось цілком протилежне. Але тоді не має сенсу жодна місія, і її навіть не можливо проводити, а тим більше не сміємо сказати, ким ми є, бо погани начебто образяться. В Америці вже 20 років тому не дозволили редактору католицького журналу опублікувати статтю про навернення буддиста, бо головний редактор сказав йому, що така стаття є проти пошани до інших релігій.

Гріх є бунтом проти Бога. Через гріх людина втрачає вічне життя. Але Ісус заплатив за нас, за всі наші гріхи. Якщо з вірою звернемось до Ісуса, отримуємо прощення гріхів. Це відбувається через сповідь і покаяння. Умова цього – людина повинна мати жаль над гріхами і повинна визнати свої гріхи. Розбійник на хресті навіть не називав гріхів, однак був спасенний. Він тільки сказав: «Я згрішив, Ісусе, спаси мене!» І Давид конкретно не назвав свій гріх, але впав перед Богом і признав: «Я згрішив!». Найбільша проблема є в нас – що ми не хочемо визнати свій гріх. А тому потім ходимо в темряві. Якщо ми не самокритичні щодо себе, то ані не сприймаємо правди навколо себе. Ходимо, наче в тумані. Якщо людина не закорінена в правді, то коли настане духовна боротьба, диявол водить її за ніс і вона завжди програє. Але якщо людина закорінена в правді і в Христі, якщо знає, що не може дозволити затягнути себе в  пастку і постійно тримається Христа, то переможе і над цілим пеклом.

Дух фарисейства – це дух, який спеціально паразитує на Церкві. Треба взяти бич і так, як колись міняйлів, гнати його з Божого храму. Церковні фарисеї не зносять правди. В них є бунт і пиха. Самі не входять до Божого Царства, ані іншим не дозволяють, як це сказав Ісус в Євангелії. Треба виступити проти цього духа: «Якщо хочете, то ідіть до  пекла, але ми хочемо бути спасенними! А для спасіння потрібна жива віра в Ісуса. Хто не ввірує, буде засуджений. Це Його Слово, а не наше!»

Слово Боже треба прийняти як Боже слово – прості правди Божого Євангелія так, як Ісус нам їх дає. Апостоли не були ніякими теологами, були звичайними рибалками. Однак через їхню проповідь весь світ був спасенний. Людська гордість і мудрування ні до чого не ведуть. Боже слово поєднане з таїнством. Людський розум повинен бути підпорядкований Божому слову, а тоді розумом має керуватися воля, і аж потім – почуття.  Якщо людина це переверне догори ногами, якщо відкине відношення до Бога, побудоване на вірі, то все в її житті є догори ногами.

«Того дня ви не будете питати Мене нічого. Істинно, істинно кажу вам:

Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у Моє Ім’я.

В Ім’я Моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите,

щоб радість ваша була повна»

Ісус в ніч перед своєю смертю кілька разів підкреслює цю правду: просити в Його Ім’я. Він також говорить про справжню любов до Бога, яка полягає в тому, щоб ми додержували Його заповіді.

Сьогодні в ЄС і через закордонну політику США насильно запроваджуються сатанинські гендерні антизакони, антизакони для викрадання дітей і запланованого самогубства, т.зв. евтаназії – тобто пекло на землі і після смерті. А цьому інтенсивно служать мас-медіа, особливо телебачення, яке і в Україні є під впливом глобалізаційних ідеологій. Сьогодні найкраще якнайшвидше покінчити з телевізором.

Чому плачеш, кого шукаєш? Це питання для кожного з нас. Чому плачеш? Ми плачемо, коли щось втрачаємо, або коли маємо біль в душі.

Зараз є час, коли Ісуса крадуть з душ ще беззахисних дітей. І ми повинні плакати, коли втрачаємо живого Ісуса. Якщо в душі є біль з пошуку Бога, то такої душі Бог може торкнутися.

Кого шукаєш? Ісуса! А кого шукаємо ми? Як часто шукаємо свої потіхи, гроші, марноту, славу від людей… але вся слава – це марність. Ми повинні шукати Бога, шукати правду, шукати моральні цінності, шукати те, що дає нам життя вічне, а вічне життя маємо в Ісусі. Ми по-винні мати в серці біль з того, що живого Христа виганяють з душ. Без Нього нема вічного життя, без Нього є вічна кара і моральна руйнація.

«Багато ще маю вам казати, та не можете знести тепер. Однак коли прийде той Дух істини, він наведе вас на всю правду; бо він не говоритиме від себе, але говоритиме, що почує, і звістить, що має настати»

Ці слова промовляє Ісус ввечері перед своєю смертю. Добре було б знову і знову перечитувати слова Христа, сказані ввечері перед Його смертю, від 13 аж до кінця 17 глави євангелія від Івана. Ці п’ять глав мають дуже глибокий зміст. Знову і знову можемо їх читати. Кожне речення містить глибоке таїнство. Жодний екзегет, жоден учений, жодний теолог і навіть жодний святий не уведе вас до глибин цих правд – це може зробити тільки і тільки сам автор Євангелія і всієї Біблії, а ним є Святий Дух. Він через святописців проповідував Боже слово, а тут звіщає слова самого нашого Божественного Спасителя, Який заради нас став людиною. Він взяв на Себе наші гріхи і заплатив за них справедливу кару за кожного з нас особисто, відкривши кожному з нас двері до вічного життя!

«Багато ще маю вам казати, та не можете знести тепер.

Однак коли прийде той Дух істини, він наведе вас на всю правду;

бо він не говоритиме від себе, але говоритиме, що почує,

і звістить, що має настати»

Коли ми стаємо перед Богом і просимо за Україну, як важливо, щоб Бог дав нам слово! По-перше, щоб дав нам пророцьке слово, а потім, щоб дав нам Духа. Він зробить це чудо воскресіння долини сухих кісток.

А що чекає сьогодні дітей? Як тільки малі діти вийдуть з сімейного оточення, вже з дитсадка їх чекає система деморалізації і сатанізації, яка діє в цілому світі.

Господи, а що буде з дітьми України? Що ми повинні робити? Взивати до Бога!

Бог до нас говорить, але вся проблема в тому, що ми Його не чуємо. Проблема в нашому приймачі. Ми повинні налаштувати наше серце, щоб чути Його голос. Він хоче діяти і через вас, через вашу віру. Хоча ми слабкі – тим більше маємо довіряти Господу, бо «коли я слабий, тоді я сильний». Ісусе, довіряю Тобі!

Треба не залишатися в собі, але йти за Ісусом, триматися Його і вчитися від Нього. Він дасть справжню мудрість, Він дасть силу. Він живий і присутній. Він любить тебе більше, ніж твої батьки чи діти. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе. Він пролив за тебе на хресті Свою кров. Він постійно з тобою. Є тільки одна проблема – щоб ти був з Ним.

Часто останній жебрак, коли щиро відкриється Богу, швидше буде спасенний, ніж «праведні» фарисеї. Але в кожному з нас є фарисейство і брехня. Тому й Ісус в Євангелії про це говорить. Коли фарисей і митар прийшли помолитися до храму, фарисей молився: «Господи, дякую, що я не такий, як той митар, два рази на тиждень пощу, даю десятину …». Те все, що робив фарисей, не було поганим, але яким було його серце? Не упокорив його перед Богом.

Апостол Петро в день П’ятидесятниці сказав юдеям: «Ви вбили Бога, розіп’яли Ісуса!» Це їм пронизало серце і вони запитали: «Що ми повинні робити?» – «Покайтеся і як дар отримаєте Святого Духа».

Так, Святий Дух приходить знову і знову, коли ми каємося. Щомиті і щодня ми робимо помилки, грішимо думками, а коли на когось подивимось, одразу ж критикуємо, осуджуємо… Ми повинні зупинитися: «Господи, прости мені, я в два рази гірший. Якщо ця людина грішить і дає згіршення, прости їй».

«І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, що не вірують у Мене,

у справедливости – що йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите;

і у засуді – що князь цього світу засуджений»

«І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, що не вірують у Мене, у справедливости – що йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; і у засуді – що князь цього світу засуджений»

Є люди, які кажуть: «Я не маю ніякого гріха, нікого не вбив, нікого не обікрав, я чесний громадянин, я не потребую Бога». Але це брехня. Крім того, така людина має великий гріх, що відкидає Христа. Невіра в Христа, Божого Сина і Спасителя, є гріхом! Спасительна віра – це віра в Христа, Сина Божого, Який помер за наші гріхи, але також і віра в Нього – що Він є з нами.

«… у справедливости – що йду до Отця Мого». Було несправедливо, що Він, невинний, був засуджений. Справедливим є те, що Він вже є в Божій славі.

«Князь цього світу засуджений». Він засуджений, але там, де ми дамо йому простір через гріх, він має право діяти. Якщо ми перебуваємо в актуальній єдності з Христом, там це засудження є реальним!