Що робити, щоб осягнути вічне життя?
В Євангелії від Луки 10,25-37 ми читаємо, як учитель закону прийшов до Ісуса і дав питання, щоб випробувати Його: «Господи, що мені робити, щоб осягнути вічне життя?» Це питання стосується кожного з нас, бо це суттєве – фундаментальне питання. Що робити, щоб осягнути вічне життя? Учитель закону дає Ісусу актуальне питання, але приховує свій підступ. У своєму серці він не є щирий.
І сьогодні вчителі закону й теологи, які на західних богословських факультетах отримують докторати, виступають як професіонали, які знають Бога і Св. Письмо, однак незважаючи на це, не знають ні Бога, ні Божого слова. Не знають навіть самих себе, що вони повні гріха, а при цьому відкидають чи висміюють покаяння, і йдуть прямою дорогою до пекла. Вони засліплять вас інформаціями, і ви скажете: «Як гарно це звучить!», але за їх словами не є віра, ані прагнення любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Учитель закону не буде спасенний тому, що має інформацію, вона його не спасе. Людина, яка відкрилася єресям, що нищать суть християнства, ніколи не віддасть життя за Христа. Вона дивиться на Євангеліє і Христа, як на казки і міфи. Але Христос і Боже слово – це реальність, так як реальністю є смерть, Божий суд і вічність. Тому такі вчителі закону гірші, ніж кати в нацистських концтаборах, бо вони вбивали людей, але ці вбивають душі. Чому? Бо вони не навернулися і не поставили на перше місце в житті Бога і спасіння власної душі. А чому своєї душі? Бо ми повинні любити себе правдиво. Як? Щоб бути спасенними!
Отож, що робити, щоб осягнути вічне життя?
Що Ісус йому тоді відповів? Задав йому зустрічне запитання: «А що написано в законі? Ти – вчитель закону, отож повинен знати. Що там читаєш?» І він сказав правду: «Люби Бога свого всім серцем, всією душею і всією силою, і любити ближнього, як самого себе». А що на це Ісус? «Добре ти відповів. Це роби і будеш спасенний!» Тобто не філософствуй, а реалізуй це! В цьому і є вся проблема єресей і відпаду, який настав в християнстві за останні пів століття: мудрувалося, філософствувалося, теологізувалося і психологізувалося, але не зреклись себе, не взяли свій хрест і не йшли за Ісусом. А це основне. Ми не будемо спасенні тому, що начитаємось книг, що будемо мати прекрасні переживання. Адже, ясно сказано, що ми повинні робити: «Це роби і будеш жити вічно!»
Знайдіть собі час і усвідомте реальність вічного життя. Господи, що таке людське життя? Це секунда, момент. Навіть якщо б людина дожила до 90 років, це такий короткий час! Навіть якщо б ми мали і найдовше життя, і найбільшу кар’єру, і щодня були на всіх телеканалах – це все марнота. Ні в грісі, ні в кар’єрі, ні в грошах щастя не знайдемо. Правдиве щастя і мир в душі – це сам Ісус. Він каже: «Прийдіть до Мене, хто має проблеми, і в Мене знайдете мир». Отож ми повинні йти, а не філософствувати і лише щось знати. Йти – це зробити конкретні кроки за Ісусом. Щоб реалізувати Боже слово, треба робити кроки віри. І перший крок – зречись самого себе. Ми повинні зректися брехні, яка є в нас, яка нас тримає і з’єднується з нашим егоїзмом, з фальшивим духовним центром в нас. Наш дух, тобто те найглибше в нас, що є в кожній людині (чи це атеїст, чи буддист), прагне Бога. Людина може опиратися, як хоче. В годину смерті все вийде на поверхню, але вже буде пізно. Якщо людина з’єднується з гріхом, все життя відкидає Ісуса і Його тихий стукіт, то не може робити собі ілюзій, що в останню годину зможе відділитися від гріха і спастися. Де дерево хилиться, туди і впаде. Тому найперше маємо шукати Боже царство, а коли шукаємо його і любимо Бога всім серцем, то тим самим любимо себе. Яке коротке людське життя! Але вічність – це не мільйон років, вічність є безконечною, це щастя і слава, які ніколи не закінчаться. А що ми робимо для своєї щасливої вічності? Часто ми могли б засоромитись! Коли хтось скаже нам правду, або правдиво застереже, ми образимося і навіть не можемо спати. Але коли втрачаємо Боже царство й вічне щастя – цього навіть не помітимо, це зовсім нас не болить. В нас царює «стара людина» – кам’яне серце. Ісусе, що маємо робити? «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Ми повинні реалізувати це слово: зречись себе. Це дуже потрібно, без цього ніколи не будемо любити Бога. Не достатньо знати Боже слово, але ми повинні його реалізувати, тобто втілити. А перший крок – зречись себе, зречися гріха, брехні, фальшивої любові і фальшивої правди, яку ти прийняв за свою, яка заволоділа тобою і веде на погану дорогу. Тоді «візьми свій хрест і йди за Мною». Ми повинні піти за Ісусом. Але «зречися» – це завжди перший крок, без цього не можливо.
Коли я люблю Бога, то повинен знати, чому Його люблю. Що людина не знає, того не любить. Я повинен правдиво усвідомити: Бог створив мене, дав мені здоров’я, світло християнської віри, дав мені нове життя, Ісус – Бог, задля мене став людиною, взяв на себе мій гріх, був розп’ятий, помер за мене і воскрес з мертвих. Він це все зробив для мене! А що я роблю для Нього?
А що роблю для себе? Коли роблю щось для Ісуса, то роблю це власне для себе, для свого найбільшого добра.
Пригадую мучеників наших днів. Навіть коли їм погрожували розстрілом чи муками, вони не зреклися Ісуса і тепер перебувають у Божій славі. Це не тільки ті мученики, які жили тисячі років тому. Як би ми реагували в їх ситуації? Як би відреагував ти і я? «Або відречешся Христа, або смерть!» «Я вибираю смерть! Ісуса не зречуся!»
Диявол хитрий, як змій. Він не йде так прямо, як ті, які вбивають християн. Диявол має іншу тактику. Ювенальна юстиція і гендер-шизофренія подаються як допомога людині. Або статеве виховання, яке робить дітей одержимими вже від школи. Дітей заборонено виховувати, з самого народження не можна їх називати хлопчиком чи дівчинкою. Але дитина все ж має право на власних батьків, на те, щоб знати, що є добро, а що є зло! Одного разу між собою боролися два царі. Один взяв у полон сина іншого, і думав, як йому помститися, що з ним зробити. Один з царських радників сказав: «Не вбивай його, але дозволь йому все, що захоче». Потім, коли царський син виріс і його послали додому, він підрізав своєму батькові шию. Так це є. Дайте дитині необмежену свободу, адже вона має право, право, право! А насправді це обман. На кінець під гаслом «право» дитину заберуть у батьків і віддадуть гомосексуалістам.
Хто твій ближній?
Учитель закону сказав Ісусу: «А хто є мій ближній?» Ісус почав розказувати йому притчу про доброго самарянина. Тут є три категорії людей. Чоловік ішов в Єрихон, розбійники його пограбували, поранили, і він вмирає на шляху. Повз ішов священик, левіт і самарянин (знаємо, що юдеї ненавиділи самарян). Священик і левіт пройшли повз і залишили чоловіка помирати. Але самарянин, який ішов повз, взяв його, привіз до заїзду і заплатив за нього два динарії.
Українська Церква була 44 роки в підпіллі. Вийшовши з підпілля, вона стала на шлях обнови. Але прийшли розбійники з Заходу, поранили Церкву і залишили її стікати кров’ю. Повз проходив священик – в 2002 році прийшов верховний священик Іван Павло II, але нічого для неї не зробив, залишив її так. У 2008 році приїхав кардинал, який був другим після папи, але теж залишив її так, нічого для України не зробив.
Але зненавиджені Підгірці, на яких всі плюють, прийшли і перев’язали її рани. Взяли цю кривавлячу Церкву, яка так страждала за підпілля і мала стількох мучеників, і щоб зогоїлися її рани, почали проповідувати покаяння і налили на її рани олію Святого Духа. Вказали на суть – що треба робити, щоб осягнути вічне життя. Потім завезли в лікарню – до заїзду – до Пресвятої Богородиці. Вона є тією лікарнею. Вказали на Неї, щоб Її не тільки вшановували, але щоб і прийняли Її під хрестом за свою Матір. А потім вказали і на ці два динарії: перший – люби Бога всім серцем, всією душею і всією силою, а другий – люби ближнього, як себе. Вказали їй на основні фундаменти спасіння. Не робили всілякі урочистості, не справляли гостини, адже Церква кровоточить!
Хто бореться проти ювенальної юстиції? Хто бореться за дітей, щоб їх не викрадали і не деморалізовували? Ті зненавиджені Підгірці. А це ви, які хочете врятувати Церкву і Україну.
Учитель закону запитав Ісуса: «Що робити, щоб осягнути вічне життя?» Це ті два динарії – перший символізує любов до Бога, а другий – любов до ближнього. «Іди, – каже Ісус, – роби це і будеш жити!» А це слово стосується не тільки вчителя закону 2000 років тому, але стосується і кожного з нас. А як я можу виконати заповіді? Ісус тобі відповідає: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною!»
Завантажити: Що робити, щоб осягнути вічне життя?
