«А вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам.» (Гал. 4,26)

Завантажити: Брошура “Листи з УА 9/2019” формат doc , формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі про подвійну несправедливість; – Первородний гріх і визволення у Христі (1 частина); – Первородний гріх і визволення у Христі (2 частина); – Дух II Ватиканського Собору і дух Синоду про Амазонію тотожні; – Ортопраксія проти «Амазонії» ‒ частина 3; – Ортопраксія проти «Амазонії» ‒ частина 4; – Питання Синоду про Амазонію та целібат; – Питання папства; – Почитання Матері Божої; – Страсбурзький меморандум та Синод про Амазонію;
– Свідчення про вислухану молитву;
– Роздуми над Словом життя Рим. 7,22-23; – Роздуми над Словом життя Рим. 7,24-25

22.07.2019

Вже добре відомо, що Instrumentum Laboris (робочий документ) Синоду про Амазонію ‒ це навмисна ліквідація християнства. У ЗМІ авторитетні особи назвали його єрессю, апостазією і безумством! Прийшов час, щоб кожен священик і єпископ перестав в Літургії згадувати ім’я єретика і робив все для його усунення з папського уряду, який він займає незаконно. Ще рік тому архиєпископ К.М. Вігано закликав до відставки Бергольйо.

20.07.2019

Програма Синоду про Амазонію, що просувається псевдопапою Франциском і його співпрацівниками, веде до самознищення Церкви. Йдеться про прийняття духа поганства, пов’язаного з аморальністю і псевдодуховністю, яка приховано поклоняється сатані. У короткому листі під назвою «Злоякісна пухлина німецької теології в Церкві», а також у листі «II Ватиканський Собор був і є єретичним» коротко вказано на два отруйні корені, якими є модернізм і синкретизм. Водночас повторно поставлена вимога відставки єретичного папи та обрання правовірного. Його першочерговим завданням буде реформа Церкви через правдиве покаяння.

15.07.2019

Ісус каже: «Дерево пізнається по плодах; погане дерево не може приносити добрих плодів» (пор. Мт. 7,18). Внаслідок реалізації документів II Ватиканського Собору, передусім під гаслом «пошана до інших релігій», дійшло до масового поширення поганства в християнських народах. Багато настоятелів почало запрошувати у свої монастирі буддистів та індуїстів. Ця псевдомісія, побудована на синкретизмі ІІ Ватиканського Собору, є бунтом проти Бога. Вона принесла з собою інвазію псевдокультури, за якою є дух наркоманії та сексуальних збочень. По суті йдеться про пошану до демонів і сатани! Аджорнаменто проповідує іншого Ісуса, іншого духа та інше євангеліє (пор. ІІ Кор. 11,4).

Дуже гарним прикладом вірності Богу і Його заповідям є сім Макавейських мучеників і їхня мати. У другій книзі Макавеїв, у 7 главі, написано: «Сталось також, що семеро братів з матір’ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину, …щоб переступили батьківські закони». Як реагували полонені? Один з братів сказав від імені всіх: «Про що хочеш нас питати? Що хочеш від нас знати? Ми готові радше вмерти, ніж переступити батьківські закони. А батьківські закони були Божими законами». Цар розгнівався на таку мову і наказав розпалити ґрати і котли. Коли вони були розпалені, наказав тому, що говорив, вирізати язик, здерти шкіру з голови, як це роблять скіфи, і покалічили його. Інші брати та матір мусіли на це все дивитися. Потім наказав, щоб його, цілого скаліченого, але ще живого, принесли на вогнище і пекли на ґратах. Коли з ґрат ішов густий дим, решта братів з матір’ю підбадьорювали один одного, що також гідно помруть. Сказали собі: «Господь Бог дивиться згори й направду укріпить нас, як це Мойсей був ясно об’явив у пісні: „Бог укріпить своїх слуг!ˮ».

Ми, як католики, віримо і приймаємо правду про чистилище: що людина має чистилище або тут на землі, якщо дійсно живе з віри, або мусить пройти очищенням в чистилищі, але якщо збереже основу, якою є Христос. Так написано в посланні до Коринтян: «Бо іншої основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь»  (1 Кор. 3, 11-15).

«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені»

Боже слово вказує на те, що в мені є зло, яке перемагає добро, якого я хочу, і так маніпулює мною, що я врешті виконую зло, якого не хочу. Зло ‒ це плід первородного гріха, духовної отрути, яка внесла дисгармонію і смерть. Вона діє в нас, і якщо ми піддамося злу, то воно підготує для нас найгірше ‒ вічну смерть. Це певна несправедливість, форма насильства, маніпуляції і рабства, хоча й ми не хочемо в цьому зізнатись. Бачимо, що плодом цього зла є всі злочини, вбивства, збочення, війни і геноцид народів. Зло і гріх в нас ‒ це дійсно таємниця, яку не розуміємо повністю розумом, тільки Боже світло може відкрити нам це таїнство беззаконня. Але наше завдання ‒ не копирсатись у гріху, але потрібно остерігатися його! Найважливіше ‒ знати, що з ним маємо робити. В цьому полягає справжня мудрість. Свої гріхи ми повинні віддавати до Божого світла, під хрест. А корінь зла, тобто «стара людина», була розп’ята з Христом, і цю правду треба вірою знову і знову актуалізувати. Вірш 24 каже: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» Визволення є в Христі Ісусі! Залишається вже тільки дякувати Богу.

«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро:

бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні;

бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

Коли ж я роблю те, чого не хочу,

то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.»

13.07.2019

Які плоди приносить німецька теологія? Вона приносить плоди смерті.

Сучасні німецькі єпископи і теологи, окрім незначних винятків, є єретиками і апостатами. Голова Єпископської конференції кард. Маркс, а також кард. Каспер просувають перехід Церкви до Нью Ейдж. Вони пропагують содомію та програму Синоду про Амазонію, який пов’язаний з прийняттям поганського сатанізму для т.зв. оживлення Церкви і Літургії. В цьому вони мають єдність з псевдопапою Франциском. До того ж, більшість німецьких єпископів просовує ісламізацію Європи. Ці німецькі лжепророки є найбільшим наривом на тілі Католицької Церкви. Вони вже не є ні католиками, ні християнами. Згідно з Гал. 1,8 всі вони виключені з Містичного Тіла Христового, і якщо не покаються, їх чекає вічне засудження. Духовна отрута виходить з Німеччини вже кілька десятиліть і приносить плоди смерті.

Пророк Ілля діяв у часи царювання ідолопоклонницького царя Ахава. Святе Письмо свідчить про Ахава: «Він чинив зло в очах Господніх гірш від усіх, що були перед ним. Не досить було йому того, що ходив у гріхах Єровоама, сина Навата! Він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому. Він поставив Ваалові жертовник у Вааловому храмі, що збудував у Самарії. Зробив Ахав і Ашеру; додав багато й інших учинків, таких, що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (І Цар. 16,30-33).

Ім’я Ілля означає «Господь є Бог». І можна сказати, що це якраз було програмою і змістом життя цього пророка. Його ревність за вірність Господу вела його до багатьох великих духовних сутичок з ідолопоклонством. Найвідомішою є боротьба на Кармелі, де він сам в ім’я Господнє боровся проти 450 пророків Ваала і 400 пророків Ашери. І вони, і пророк Ілля повинні були підготувати жертву, але не запалювати під нею вогонь. І пророк Ілля додав: «Бог, який відповість вогнем, той є Богом» (І Цар. 18,24). Він прагнув, щоб народ не кульгав на два боки, щоб не поклонявся іншим богам і щоб вшановував як Бога тільки Господа.

Церква має бути живою спільнотою. Святий Василій Великий усвідомлював, що суть християнства ‒ це жити як перші християни, які мали одне серце і одну душу. Ніхто не казав ні про що, що це його власне. Все мали спільне. Це не означає, що людина не може мати речей, але не має прив’язуватися до них. Вона має усвідомлювати: ці речі і моє здоров’я належать Богу, я тільки наймач, користувач. Ми не маємо займати таку позицію:  «Це є моє, моє» ‒ моє еґо. Адже це смішно. Прийде смерть, гріб і з нас буде трохи пороху. Життя ‒ це коротка проба. Наше завдання ‒ спасти свою душу і спасти якомога більше душ.

«„Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима”

В 3-ій главі послання до Римлян апостол говорить про те, що всі винні перед Богом. Апостол запитує: «В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання? Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі». В 9-му вірші він запитує: «То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бо ж ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, як написано: „Немає справедливого, ані одного! Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! Їхнє горло ‒ гріб відкритий, до обману язик їхній схильний, отрута гадюча у них під губами”». А потім слідують вірші 14-19, які будемо повторювати два тижні: «„Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима”. Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим, які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом».

«„Уста у них прокльонів повні і гіркоти.

Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.

На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру.

Немає Божого остраху у них перед очима.”

Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим,

які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись

і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом»

11.07.2019

24-26 червня 2019 р. таємно відбулася підготовча зустріч до Синоду про Амазонію. До її головних дійових осіб належать кардинали Хуммес, Баррето, Каспер, Бальдіссері…

У 1986 році Іван Павло II в Асижі відкрив двері Церкви для поганства, втіливши документ ІІ Ватиканського Собору про пошану до поган, а фактично ‒ про пошану до демонів, яким погани приносять жертви. Архиєретик Бергольйо зловживає папством і просовує у Літургію поганського духа, запроваджуючи анімістичні елементи. Таким чином, замість приношення жертви Богу, буде приховано вшановуватися диявол і поганські демони.