Появився коронавірус і з ним всесвітня паніка. Розумних профілактичних заходів треба дотримуватися, хоча лише вони нас не врятують. Існує також ряд духовних законів, про які часто забувають. Їх треба дотримуватися. Старе прислів’я каже: «Лікар лікує, але Бог дає здоров’я».

Боротьба з коронавірусом ‒ це боротьба зі смертю. Але необхідно знати, що навіть якщо нас омине  коронавірус, то смерть на кінець не омине ні мене, ні тебе. Але фізична смерть ‒ це не найбільше зло. Найбільшим злом для людини є друга смерть ‒ вічна погибель! (Одкр.20,14). Порятунок від неї є лише в Ісусі Христі. Він сказав: «Хто вірує в Мене, навіть вмерши  житиме» (пор. Ів. 11,25).

У цей час паніки багато християн не рахуються зі спасительною вірою в Ісуса Христа, яка рятує від другої смерті. Тут ведеться боротьба за спасіння безсмертних душ, тобто щоб врятувати наших найближчих, щоб вони не впали у вічні муки. Дух світу дуже сильно штовхає людей на широку дорогу до погибелі (Мт. 7,13).

Який є лік проти вічної смерті? Досконалий жаль!

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.»

Коли ми роздумували над попереднім віршем і усвідомили, що ми є Божі діти та Божі спадкоємці, співспадкоємці Христа, це наповнило нас безмежним миром і щастям. Одночасно ми усвідомили умову участі в Божій славі: «Якщо ми страждаємо разом із Ним», з Христом.

Апостол Павло свідчить, що страждання нинішнього часу неможливо порівняти з майбутньою славою, яка нам з’явиться. Найбільше страждання колись закінчиться. Якщо б ти був прив’язаний до інвалідного візка, якщо б у тебе замість рук були цурпалки, якщо б ти не міг ходити, якщо б ти був паралізований, як дівчина Джоні, яка могла рухати лише головою, а руки і ноги мала паралізовані, або якщо б ти мав ще інші болі – це все колись закінчиться. Але вічність, яка настає після смерті, ніколи не закінчиться! Тому мученики змогли сміливо йти навіть на жорстоку смерть. Усі апостоли були готові пожертвувати своїм життям за Христа. Зрештою, і сьогодні багатьох християн в Африці та в інших частинах світу вбивають за те, що вони є вірними Христові! Згадаймо відеозапис із недавніх часів: єгипетські мученики клячать на березі моря, їх кидають на коліна, а потім на землю, і відрізають їм голови. Це молоді чоловіки, батьки малих дітей. Достатньо було б лише зректися Христа… Але вони цього не зробили!

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави,

яка має нам з’явитися»

1) Роздуми над Божим словом

В листі до Коринтян (1Кор.14,1-3) написано: «Змагайте до любові, але бажайте гаряче духовних дарів… Особливо ж – дару пророцтва». Апостол Павло далі пояснює: «Хто пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду». Отож під час пророкування не йдеться про якесь віщування, але про повчання, попередження і розраду.

1) Роздуми над Божим словом

Ісус сказав: «Вогонь прийшов Я кинути на землю, і цього прагну: Хай горить!» (пор. Лк.12,49-50). Про який вогонь тут йдеться? Про вогонь чистої Божої любові – агапе, що горить тугою за Богом і спасінням безсмертних душ. Про Ісуса сказано: «Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем». (Мт.3,11). Цей очисний вогонь, що також поєднаний зі Святим Духом, вже тут, на землі, спалює бруд нашого егоїзму і грішних залежностей.

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом

Ісус сказав: «І ви приймете силу Святого Духа і будете Моїми свідками» (Ді.1,8). Умовою цього прийняття є покаяння. «Покайтеся і приймете дар Святого Духа. Для вас ця обітниця і для всіх тих, що далеко…» (Ді.2,38-39).

Святого Духа потрібно знову і знову приймати через постійне покаяння! Це означає виходити з темряви гріха і входити до Божого світла, з обману – до правди, зі смерті – до життя!

1) Роздуми над Божим словом

Учні за наказом Ісуса повернулися до Галилеї. Петро з апостолами пішли ловити рибу. Можливо, це перша ніч після суботи. Цілу ніч вони трудяться і нічого не можуть зловити. Вранці Ісус стоїть над берегом. На Його слово вони закинули сіті і витягнули силу риби.

Про що насправді йдеться в житті? Про те, щоб мати якийсь частковий успіх? Щось здобути, а хтось інший за рік чи два мені це вкраде, знищить або оберне проти мене? Чого я хочу? Якоїсь слави, кар’єри? Слід усвідомити: «Що власне я хочу в житті? Чого прагну? Про що мені йдеться?». В житті йдеться тільки про одне – про спасіння власної душі! Тому ми повинні бути вірними Ісусові там, де кожен з нас є. Наприклад, людина лежить в ліжку з важкою хворобою. Що може робити? Може віддавати своє терпіння Богу: «Господи, ось я тут з Тобою на хресті. Навіть не можу молитися, але все це приймаю. Хай буде воля Твоя». Однак молитва хворого є «хворою», тому, поки ми є здорові, не покладаймось на те, що аж коли будемо лежати хворі, то тоді будемо молитися і готуватися до смерті та вічності. Це обман. Ми повинні готуватися тепер! Ми повинні щодня вмирати з Христом для свого «его». Щодня маємо найперше шукати Боже Царство. Але ми спонтанно почнемо з марноти, а для Божого Царства вже не вистачить часу. Але Ісус каже: «Шукайте найперше Царство Боже…». Тому не здаваймося, саме тепер є новий шанс почати!

1) Роздуми над Божим словом

Тома в неділю Христового воскресіння більше, ніж інші учні, переживав боротьбу з сумнівами. Увечері, в неділю воскресіння, Тома не був свідком першої появи Ісуса учням. Коли він повертається до них, учні йому сповіщають: «Ми бачили Господа!». Тома не поділяє їхньої радості. Та новина, що Ісус з’явився за його відсутності, боляче торкається його і не дає позбутися смутку і невіри, які його опанували.

1) Роздуми над Божим словом

В неділю ввечері в домі при замкнених дверях було 10 апостолів. Вони сповнені суперечливими думками. Найспокійнішим є Іван, який побачивши порожній гріб, зразу повірив у Христове воскресіння, яке Господь декілька разів провістив. Також Петро виглядає інакше, ніж зранку. Він вже сказав братам, що Господь йому з’явився. Сам не хоче про це багато говорити, але цей факт блискавично поширився між учнями і вже про це говориться на різних місцях в Єрусалимі.

1) Роздуми над Божим словом

Що переживали учні, коли вийшли з Єрусалиму і коли до Них приєднався Ісус, якого вони не впізнали? Найперше Ісус їх запитує: «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою? І чого ви сумні?» Один з них, Клеопа, сказав Йому: «Ти ж бо один, що мешкаєш в Єрусалимі і не знаєш, що цими днями в ньому сталося?»

1) Роздуми над Божим словом

Що переживав апостол Петро, коли в п’ятницю, перше ніж заспівав півень, тричі прилюдно відрікся Ісуса – що Його не знає, що не має з Ним нічого спільного!? Страх, а до того ще й докори сумління, що зрадив свого Господа, його внутрішньо мучили.

В неділю рано у двері стукає Марія Магдалина, а незабаром жінки, та сповіщають: «Гріб порожній!».

1) Роздуми над Божим словом

Жінки мироносиці були свідками того, що гріб був порожній. Потім побачили юнаків в білих одежах (див. Мт.27,52-53). Вони їм сказали, що Ісус воскрес, і щоб це сповістили апостолам. Вони так зробили. Та їхні слова апостолам здалися вигадкою (Лк.24,9-12). Жінки знову повернулися до відкритого гробу, а коли звідти відходили, сам Ісус став перед ними і сказав: «Радуйтеся!».

1) Роздуми над Божим словом

Христос найперше з’явився Марії Магдалині. Вона була свідком того моменту, коли ангел вранці відвалив камінь і повідомив, що Ісуса в гробі нема, бо Він воскрес. Вона звістила це апостолам, але потім знову повернулася до гробу, і тут вдруге зустрілася з появою ангела.