24.07.2019

Документи ІІ Ватиканського Собору і Синоду про Амазонію просувають скасування Першої Заповіді Декалогу. Але ідолопоклонство ‒ це найважчий гріх, як стверджує і святий Тома Аквінський. Воно включає синкретизм і т.зв. міжрелігійний діалог.

Якщо розглянемо цитати з документів ІІ Ватиканського Собору та цитати з Instrumentum Laboris (робочого документа) Синоду про Амазонію, то побачимо, що в них є той самий дух і та сама дорога апостазії.

Ісус каже: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився» (Ів. 14,13). Отже, ми можемо виступати в Ім’я Ісуса. Можемо дати можливість Ісусові діяти в конкретному часі і просторі, здійснити чудо. Ісус каже: «…те вчиню». Але умова ‒ просити, і просити в Його Ім’я. Ісус також говорить тут слово «все», і навіть кілька разів повторює: «Все, що попросите…». Звичайно, це означає все, що є у згоді з Божою волею, а не те, що їй протирічить. Якщо я буду просити про щось погане, то Бог мені цього не дасть, навіть якщо того щиро прагнутиму, бо я обманений. Бог цього не дасть, але дасть щось інше, що справді корисне для мене, бо Він мене любить.

На те, щоб молитва була вислухана, впливає багато делікатних факторів. Але головна проблема ‒ наша віра: чи ми взагалі віримо. Бо в цей момент я повинен вірити, що справді здійснюється: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню…». Я повинен вірити в Божу всемогутність і в цей момент усвідомлювати: «Так, тут є природні закони, які Бог дав, і вони діють таким чином… А тепер я прошу про виняток з цих законів, щоб Бог в них втрутився… А це чудо». Існують також психологічні закони та закономірності. І в них Бог хоче втручатися через молитву – особливо в них.

«Мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,

але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума

і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.»

«Мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах»

 У вірші 20 написано: «Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені». Тут сказано, що в кожному з нас є первородний гріх, тобто «стара людина». Він нами маніпулює і є причиною рабства, в яке потрапляє людина. Це сумна спадщина прабатьків. Ця духовна отрута, насіння диявола, має програму утримувати нас незалежними від Бога. З Божого слова ми дізнаємось, що її сила полягає в законі гріха. У вірші 23 сказано: «Але я бачу інший закон у моїх членах, який… підневолює мене законові гріха».

Тут сказано також про закон нашого розуму, тобто про совість ‒ голос Божий в нас. Проти нього бореться закон гріха. Закон встановлюється там, де явище періодично повторюється. Таким чином гріх стає поневолюючою силою. Це об’єктивна реальність у кожної людини, незалежно від того, усвідомлює вона це чи не усвідомлює, або не хоче усвідомлювати. Тут вказано на внутрішню боротьбу вищого з нижчим ‒ духовного з плотським.

«А вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам.» (Гал. 4,26)

Завантажити: Брошура “Листи з УА 9/2019” формат doc , формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі про подвійну несправедливість; – Первородний гріх і визволення у Христі (1 частина); – Первородний гріх і визволення у Христі (2 частина); – Дух II Ватиканського Собору і дух Синоду про Амазонію тотожні; – Ортопраксія проти «Амазонії» ‒ частина 3; – Ортопраксія проти «Амазонії» ‒ частина 4; – Питання Синоду про Амазонію та целібат; – Питання папства; – Почитання Матері Божої; – Страсбурзький меморандум та Синод про Амазонію;
– Свідчення про вислухану молитву;
– Роздуми над Словом життя Рим. 7,22-23; – Роздуми над Словом життя Рим. 7,24-25

22.07.2019

Вже добре відомо, що Instrumentum Laboris (робочий документ) Синоду про Амазонію ‒ це навмисна ліквідація християнства. У ЗМІ авторитетні особи назвали його єрессю, апостазією і безумством! Прийшов час, щоб кожен священик і єпископ перестав в Літургії згадувати ім’я єретика і робив все для його усунення з папського уряду, який він займає незаконно. Ще рік тому архиєпископ К.М. Вігано закликав до відставки Бергольйо.

20.07.2019

Програма Синоду про Амазонію, що просувається псевдопапою Франциском і його співпрацівниками, веде до самознищення Церкви. Йдеться про прийняття духа поганства, пов’язаного з аморальністю і псевдодуховністю, яка приховано поклоняється сатані. У короткому листі під назвою «Злоякісна пухлина німецької теології в Церкві», а також у листі «II Ватиканський Собор був і є єретичним» коротко вказано на два отруйні корені, якими є модернізм і синкретизм. Водночас повторно поставлена вимога відставки єретичного папи та обрання правовірного. Його першочерговим завданням буде реформа Церкви через правдиве покаяння.

15.07.2019

Ісус каже: «Дерево пізнається по плодах; погане дерево не може приносити добрих плодів» (пор. Мт. 7,18). Внаслідок реалізації документів II Ватиканського Собору, передусім під гаслом «пошана до інших релігій», дійшло до масового поширення поганства в християнських народах. Багато настоятелів почало запрошувати у свої монастирі буддистів та індуїстів. Ця псевдомісія, побудована на синкретизмі ІІ Ватиканського Собору, є бунтом проти Бога. Вона принесла з собою інвазію псевдокультури, за якою є дух наркоманії та сексуальних збочень. По суті йдеться про пошану до демонів і сатани! Аджорнаменто проповідує іншого Ісуса, іншого духа та інше євангеліє (пор. ІІ Кор. 11,4).

Дуже гарним прикладом вірності Богу і Його заповідям є сім Макавейських мучеників і їхня мати. У другій книзі Макавеїв, у 7 главі, написано: «Сталось також, що семеро братів з матір’ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину, …щоб переступили батьківські закони». Як реагували полонені? Один з братів сказав від імені всіх: «Про що хочеш нас питати? Що хочеш від нас знати? Ми готові радше вмерти, ніж переступити батьківські закони. А батьківські закони були Божими законами». Цар розгнівався на таку мову і наказав розпалити ґрати і котли. Коли вони були розпалені, наказав тому, що говорив, вирізати язик, здерти шкіру з голови, як це роблять скіфи, і покалічили його. Інші брати та матір мусіли на це все дивитися. Потім наказав, щоб його, цілого скаліченого, але ще живого, принесли на вогнище і пекли на ґратах. Коли з ґрат ішов густий дим, решта братів з матір’ю підбадьорювали один одного, що також гідно помруть. Сказали собі: «Господь Бог дивиться згори й направду укріпить нас, як це Мойсей був ясно об’явив у пісні: „Бог укріпить своїх слуг!ˮ».

Ми, як католики, віримо і приймаємо правду про чистилище: що людина має чистилище або тут на землі, якщо дійсно живе з віри, або мусить пройти очищенням в чистилищі, але якщо збереже основу, якою є Христос. Так написано в посланні до Коринтян: «Бо іншої основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь»  (1 Кор. 3, 11-15).

«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені»

Боже слово вказує на те, що в мені є зло, яке перемагає добро, якого я хочу, і так маніпулює мною, що я врешті виконую зло, якого не хочу. Зло ‒ це плід первородного гріха, духовної отрути, яка внесла дисгармонію і смерть. Вона діє в нас, і якщо ми піддамося злу, то воно підготує для нас найгірше ‒ вічну смерть. Це певна несправедливість, форма насильства, маніпуляції і рабства, хоча й ми не хочемо в цьому зізнатись. Бачимо, що плодом цього зла є всі злочини, вбивства, збочення, війни і геноцид народів. Зло і гріх в нас ‒ це дійсно таємниця, яку не розуміємо повністю розумом, тільки Боже світло може відкрити нам це таїнство беззаконня. Але наше завдання ‒ не копирсатись у гріху, але потрібно остерігатися його! Найважливіше ‒ знати, що з ним маємо робити. В цьому полягає справжня мудрість. Свої гріхи ми повинні віддавати до Божого світла, під хрест. А корінь зла, тобто «стара людина», була розп’ята з Христом, і цю правду треба вірою знову і знову актуалізувати. Вірш 24 каже: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» Визволення є в Христі Ісусі! Залишається вже тільки дякувати Богу.

«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро:

бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні;

бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

Коли ж я роблю те, чого не хочу,

то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.»

13.07.2019

Які плоди приносить німецька теологія? Вона приносить плоди смерті.

Сучасні німецькі єпископи і теологи, окрім незначних винятків, є єретиками і апостатами. Голова Єпископської конференції кард. Маркс, а також кард. Каспер просувають перехід Церкви до Нью Ейдж. Вони пропагують содомію та програму Синоду про Амазонію, який пов’язаний з прийняттям поганського сатанізму для т.зв. оживлення Церкви і Літургії. В цьому вони мають єдність з псевдопапою Франциском. До того ж, більшість німецьких єпископів просовує ісламізацію Європи. Ці німецькі лжепророки є найбільшим наривом на тілі Католицької Церкви. Вони вже не є ні католиками, ні християнами. Згідно з Гал. 1,8 всі вони виключені з Містичного Тіла Христового, і якщо не покаються, їх чекає вічне засудження. Духовна отрута виходить з Німеччини вже кілька десятиліть і приносить плоди смерті.

Пророк Ілля діяв у часи царювання ідолопоклонницького царя Ахава. Святе Письмо свідчить про Ахава: «Він чинив зло в очах Господніх гірш від усіх, що були перед ним. Не досить було йому того, що ходив у гріхах Єровоама, сина Навата! Він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому. Він поставив Ваалові жертовник у Вааловому храмі, що збудував у Самарії. Зробив Ахав і Ашеру; додав багато й інших учинків, таких, що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (І Цар. 16,30-33).

Ім’я Ілля означає «Господь є Бог». І можна сказати, що це якраз було програмою і змістом життя цього пророка. Його ревність за вірність Господу вела його до багатьох великих духовних сутичок з ідолопоклонством. Найвідомішою є боротьба на Кармелі, де він сам в ім’я Господнє боровся проти 450 пророків Ваала і 400 пророків Ашери. І вони, і пророк Ілля повинні були підготувати жертву, але не запалювати під нею вогонь. І пророк Ілля додав: «Бог, який відповість вогнем, той є Богом» (І Цар. 18,24). Він прагнув, щоб народ не кульгав на два боки, щоб не поклонявся іншим богам і щоб вшановував як Бога тільки Господа.