Ісус каже: «Відійду, щоб приготувати вам місце. І прийду, і візьму вас до Себе» (Ів.14,3).

«Візьму вас до Себе» ‒ яке це радісне слово: в годину смерті Ісус візьме нас до Себе. Не диявол, а Ісус візьме нас до Себе. Господи, якби ж то ми з цим рахувалися, якби ж то ми цим тішилися! Згадаймо про тих мучеників з Єгипту, колишніх мусульман, які стали християнами і прийняли Ісуса, а потім були піддані пробі ‒ щоб зреклися Христа, зрадили Його. Але вони цього не зробили. Це були молоді чоловіки. Всім їм відрізали шиї, голови, і ще й зняли це на камеру. Нехай же вони будуть для нас прикладом. Вірю, що в той момент Ісус дав їм силу і вони пережили те слово: «Візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я».

«Ще трохи, і світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите, бо Я живу, і ви будете жити» (Ів. 14,19). Ісус говорить про Свою смерть, про те, що буде покладений до гробу, а також воскресне і ніхто вже не побачить у гробі Його мертвого Тіла. Він воскресне з мертвих у Своєму прославленому Тілі. Але світ не побачить воскреслого Христа. В Євангелії від Івана сказано: «Світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите». Коли Ісус промовив ці слова? В четвер ввечері у горниці, можливо, між 20-ю і 22-ю годиною. На другий день, в п’ятницю, настає Його смерть, а потім, в ніч зі суботи на неділю, Христос залишає гріб, воскресає Своєю Божою силою. У Христовому Воскресінні бере участь вся Пресвята Трійця. Так, Бог Його воскресив. Але Ісус також сам воскрес Своєю Божественною силою. А ще Боже слово каже: «Коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим. 8,11). Отож, вся Пресвята Трійця бере участь в ділі Христового Воскресіння.А також вся Пресвята Трійця бере участь у нашому спасінні. Отець так полюбив нас, що дав Свого Сина.

«Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса Христа розіп’ятого. Нема Його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік» (Мт. 28,5-6)

Завантажити: Брошура “Листи з УА 5/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)

– Великоднє пастирське послання
– Слово Патріарха Іллі на Неділю Мироносиць
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: У Христовому Воскресінні і в нашому спасінні бере участь вся Пресвята Трійця; «Ви ж Мене побачите…»; «Того дня ви пізнаєте…»; Хто любить Ісуса?; Життя – це питання відношень; Кому Ісус дасть Себе пізнати?; В нас перебуває вся Пресвята Трійця; «Ще багато маю сказати вам, але тепер ви не можете знести»; Ректором і деканом університету істинної мудрості є Святий Дух; Святий Дух тебе навчить…; «Нагадає все, що Я сказав вам»;
– Свідчення про вислухану молитву
– Роздуми над Словом життя І Кор. 11,31-32
– Роздуми над Словом життя Гал. 5,17-18...

«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.

Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє,

щоб не були ми засуджені зі світом.»

«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зі світом»

Під час молитовних зупинок ми поступово відкривалися Божому слову, щоб воно на нас діяло. Це було послання до Римлян, 7-а глава, де говориться про Божий закон, а також про інший закон ‒ закон гріха. Закон Божий святий. Ми визнаємо це, а все ж порушуємо його. Який вихід? Тільки один ‒ покаяння. А в чому полягає покаяння? В тому, що я зізнаюсь перед собою у гріху. У Першому посланні до Коринтян написано: «Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили». Але з цим судом, з цією правильною самокритикою, ми не можемо залишитися на півдорозі. І Юда судив себе самого, але у відчаї закінчив як самогубець. Справжнє судження самого себе має бути пов’язане з вірою в те, що за мої гріхи заплатив Ісус Христос. Тобто я віддам свої гріхи Йому, під силу Його крові. А тоді здійснюється: «Якщо ми ходимо у світлі, кров Христа очищає нас від кожного гріха».

Христос воскрес!

Ми знову переживаємо свято славного Христового Воскресіння. Христос воістину воскрес, хоча й сьогоднішні західні богослови у своїй сліпій гордості заперечують цю найосновнішу правду віри. Плодом цих релігійних спекулянтів з духом невіри є Божа кара масового відпаду християн у Європі. До того ж, Європа потерпає від  гендерної ідеології, яка пов’язана з викраданням дітей із лицемірним обґрунтуванням, що начебто йдеться про захист дітей від т.зв. домашнього насильства. Крім того, Європа ісламізується, тобто йдеться про вимирання християнства. Так звані євро-цінності насправді є євро-збоченнями та євро-автогеноцидом.

Воскреснувши з мертвих, Ісус довів, що є Всемогутнім Богом, Господом неба і Землі, хоча й з любові до нас принизився аж до хресної смерті. В Його хресті і в Його смерті є перемога над гріхом і дияволом. Його Воскресіння ‒ це славний тріумф над смертю, і ми вже сьогодні через хрещення і віру беремо участь у Його новому житті, хоча й аж до своєї смерті повинні боротися з гріхом, дияволом і брехливою системою світу.

Апостол Павло показує, що якраз тому, що я не хочу зла, яке роблю, я згоджуюсь із Законом, що він добрий. Далі він вказує на корінь зла в мені, який впливає на мої почуття, розум та волю, і на те, що цим коренем зла є первородний гріх в мені. Далі апостол розкриває цю правду про гріх у нас: «Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати – ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу такий закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається» (вірш 18-21).

«Коли ж роблю те, чого не хочу,

то я згоджуюсь із Законом, що він добрий.

Тепер же не я те чиню, а гріх, що живе в мені.»

Наша гріхом зіпсута природа перебуває в позиції бунту проти Бога і ближніх. Як вона проявляється, коли прийде випробування?

Погляньмо на декілька прикладів зі Святого Письма. Ізраїльтяни, які перейшли Червоним морем, немов по суші, і були наочними свідками одного з найбільших чудес, крім багатьох інших в Єгипті, за кілька днів збунтувалися проти Бога, відлили собі золотого тельця і сказали: «Це наш Бог, що вивів нас з Єгипту». Це неймовірно, а все ж це реальність. Це «стара людина» в нас зі своєю зрадою. Або приклад з Нового Завіту: апостоли, які тільки тиждень тому на власні очі бачили воскресіння Лазаря, не прийшли на Голготу. Не стояли під хрестом, окрім Івана. Були паралізовані страхом, хоча й бачили багато чудес оздоровлення, визволення від демонів і навіть воскресіння.

Ісус зробив кілька чудес, щоб довести свою силу. Але цим Він прагнув для людини найбільшого добра – щоб пізнала Божу любов, навернулася і була спасенна. А в нас є все навпаки, бо коли ми зробимо якесь добро, то прагнемо визнання і похвали. Якщо нас ніхто не оцінить, ми сумні, що нас не похвалили.

Чому це так? Бо в нашій порушеній гріхом природі закодована програма шукання самого себе, а не Божої волі. А ще тяжче людина переживає, коли зробить щось добре і за це її скартають. Але Бог допускає це заради нашого очищення. Хоче, щоб ми вчилися покори. Наприклад, коли людина зробить якусь вагому річ, то мусить рахуватися з тим, що хтось інший з заздрості почне нищити це діло, хоча йдеться про Божу річ. Тоді треба бути як жебрак: хай навіть мене висварять, але Божу річ буду оберігати. Треба сказати собі: «Добре, це упокорення було для мене за мою гордість, але головне, щоб Божа справа була врятована».

Найважливішим є особисте відношення до Ісуса: «Ісус і я». Ми повинні триматися Ісуса. Все християнство можемо згорнути до одного слова: Ісус (по-єврейськи ‒ Єгошуа). Це слово Єгошуа виражає: «Господь є моє спасіння». Єгошуа є Іменем Ісуса і одночасно вираженням цієї глибокої правди: «Бог є наше спасіння». А це спасіння є тільки у Христі. «Хто призове ім’я Господнє ‒ ім’я Ісусове ‒ той спасеться». Ім’я Боже є святе і перед тим Іменем мусить прихилитися кожне коліно на небі, на землі і під землею, і кожен язик мусить визнати, що Він є Господь. Це є найсильніше Ім’я ‒ Ім’я, в якому ми спасенні.

«Христос страждатиме, а третього дня воскресне» (Лк. 24,46)

Завантажити: Брошура “Листи з УА 4/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)

– Пастирське послання на Великий піст
– Слово Патріарха Іллі на свято Благовіщення
– ДУХОВНІ ПОРАДИ: Важливо пізнавати вірою, що Ісус є в Отці, а Отець в Ньо-му; Божа віра; «Будете робити ще більші діла…», але в Ісусі; Найбільше чудо ‒ коли Бог відкриє нам очі; «Якщо любите Мене, Мої заповіді берегтимете» (Ів. 14,15); «…І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини» (Ів. 14,16-17);
– Свідчення про вислухану молитву
– Гендер у час Великого посту-2019. – Єретики і апостати Німеччини. – Франциск і єресі в Абу-Дабі. – Заклик єпископу Шнайдеру
– Додаток до попереднього Слова життя Рим. 7,5-6
– Роздуми над Словом життя Рим. 7,14-15
– Роздуми над Словом життя Рим. 7,16-17...

У одній книжечці була коротка історія: молода монахиня в Італії хотіла стати жертвою на примирення з Богом. Вона склала обітницю і жертвувалася за конкретні наміри. Потім прийшло терпіння ‒ її паралізувало, але вона все мужньо зносила, усвідомлюючи, що це і для неї необхідна дорога очищення. Одночасно терпіння і постійні болі мотивували її жертвувати все за спасіння душ, за місії. Хтось може запитати: Отож тепер маємо випрошувати, щоб Бог дав нам якусь хворобу і зробив нас каліками? Реальність така, що коли у терпіннях не будемо з відданістю молитися, то на кінець станемо товариством нарікальників або іпохондриків, які потім повиробляють собі наступні хвороби. В цьому не полягає сенс жертви. Якщо Бог хоче дати хворобу, то, звісно, треба прийняти її без нарікання. Але Бог хоче, щоб ми використовували здоров’я, яке маємо, і віддали його на служіння Богу. Він хоче, щоб ми шукали Його обличчя і саме на молитві змагалися за єдність з Ним. Маємо бути вдячними Богу за здоров’я, але коли Він зішле на нас терпіння, треба прийняти його як жертву примирення. Однак коли людина хвора, то опиняється під певним тиском: або прийме хворобу і довіриться Божій волі, або відкине це і буде бунтівником. Але набагато більша жертва є коли людина здорова, не має жодної хвороби, але добровільно на молитві постійно виходить з байдужості та знову і знову входить до Божої присутності. Спочатку це важко, але це такий солодкий хрест, який дає Бог.