Ці біблійні вірші з послання до Римлян є продовженням попередніх. В них апостол взиває: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?». У 8-й главі сказано, що визволені є ті, які є в Христі Ісусі. Закон Духа життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті. Процес нашого визволення у кожній новій ситуації знову і знову здійснюється лише в Христі Ісусі.

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико!»

Завантажити: Брошура “Листи з УА 10/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву. I частина;

– Свідчення про вислухану молитву;

– Важливість молитви при праці;

– Чи скасування целібату є вирішенням кризи в Церкві?;
– Єресі псевдопапи Франциска;
– Франциск Бергольйо та гомосексуалізм;
– Франциск Бергольйо та міжрелігійний діалог;

– Роздуми над Словом життя Рим. 8,1-2 (відео: https://vkpatriarhat.org/?p=34240);
– Роздуми над Словом життя Рим. 8,3

21 вересня ми святкуємо празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як діти святкують День народження своєї матері? Вони прийдуть до неї, подарують якийсь подарунок, принесуть квіти. Коли дають цей дар, то очікують, що мама їм також щось дасть – якийсь гостинець, цукерки чи солодощі. І вони радіють з цього.

Коли Ісус помирав на Голготі, то сказав до учня: «Ось Мати твоя!». Пресвята Діва є Матір’ю Ісуса Христа, але є і твоєю Матір’ю. На хресті, в останню годину свого життя, Він дав Її за Матір кожному з нас. І ми радіємо з того, святкуючи Різдво Ісусової і нашої Матері.

Коли Адам і Єва згрішили непослухом і прийшов перший гріх, то вся земля наче б покрилась темрявою, немов би демони захопили владу над землею. А люди – наче в пітьмі, немов у в’язниці, в концтаборі, але моляться і просять Бога про визволення. Скільки століть минуло, перш ніж наповнився час! А тепер приходить надія –  сам Бог прийде і спасе людей. А початок цієї надії в тому, що Бог дає для свого Сина Ісуса Христа Богородицю – ту, яка буде охоронена від первородного гріха, яка народиться від неплідної старенької Анни. Бог дає Її за матір для Свого Сина, а також за матір всім нам.

26.08.2019

Шановні єпископи та священики!

Що сьогодні сказав би вам апостол Павло стосовно вирішення кризи в Церкві шляхом скасування целібату? Спершу він би вислухав усі ваші аргументи щодо вибуху педофілії, гомосексуалізму та моральної кризи, а потім сказав би вам: «Ви, як Христові апостоли, послані до людей, щоб відкривати їм очі, щоб вони відвернулися від темряви до світла, від влади сатани до Бога, і вірою в Ісуса отримали відпущення гріхів (пор. Ді. 26,18). Ви не можете бути в єдності з псевдопапою Франциском, який легалізує гріх, гомосексуалізм, а навіть чародійство! Ви хочете в єдності з ним без покаяння вирішувати кризу в Церкві? Але відміна целібату не зробить вас святими священиками. Сьогодні Церква та світ потребують вас для порятунку!

Вирішення всіх наших проблем є в Ісусі Христі, і то розп’ятому!»

7.08.2019

Питання: Яким є справжнє почитання Діви Марії?

Відповідь: Справжнє почитання Діви Марії ‒ це те, яке є повністю біблійним і веде до Христа. Фальшиве почитання є антибіблійним і відводить від Христа.

Діва Марія про себе сказала: «Я раба Господня» ‒ He dule Kyriu (Лк. 1:38,48). За своєю природою ми, як діти Єви, є рабами гріха. Як діти Марії ми стаємо рабами Господа. Апостол каже: «Ми раби того, кого слухаємо» (Рим. 6). Бути рабом Господа означає здобути свободу від гріха.

1.08.2019

Таїнство первородного гріха можливо зрозуміти лише у світлі Христової смерті і воскресіння. Боже слово нам вказує на два протилежні полюси: на Адама і на Христа. Хто залишається в Адамі, перебуває у смерті і в рабстві. Хто входить до Христової смерті, той має нове життя і правдиву свободу.

Ми народилися дітьми Адама без Божого життя. Якщо не народимося знову, а залишимося в цьому стані духовної смерті, будемо навіки засуджені. Ісус сказав: «Мусите знову народитися. Що народилося з тіла, є тіло, що народилося з Духа, є дух» (Ів. 3,6 наст.). Як маємо знову народитися? Йдеться про прийняття Господа Ісуса у своє життя через метаною і віру! «Тим, які Його прийняли, дав право дітьми Божими стати» (Ів. 1,12).

Апостол Павло в посланні до Римлян 3,23 пише: «Всі згрішили і позбавлені Божої слави». А пророк Давид взиває: «В беззаконнях я зачатий, і в гріхах породила мене мати моя» (Пс. 50,7). Кожна людина ще в момент зачаття бере на себе сумну спадщину Адама і Єви ‒ первородний гріх, прокляття, втрату Божої слави. З цим спадкоємством кожен приходить на світ, чи хоче цього, чи ні.

Бог створив ангелів, вони були поставлені перед випробуванням і повинні були вирішити, чи обирають Божу славу. Одні вистояли у пробі, а інші стали демонами. Нас, людей, Бог не створив, як тварин, які не мають розуму і прославляють Бога тільки тим, що існують. І людина поставлена перед випробуванням, чи, точніше кажучи, певним чином вкинена у нього, бо існує реальність: «Всі згрішили». А це стосується вже малої дитини, яка, хоча й ще не чинить жодного свідомого гріха, та все-таки вже перебуває в цій системі гріха і хоч-не-хоч мусить грішити, бо в ній є егоїзм, а добро змішане зі злом. Потім, коли дитина почне більше використовувати розум, то вже роз’їдеться той механізм в нас ‒ вже грішить. Вона хоче робити добро, але робить зло. Це така несправедлива система: це не один до одного! Це зло само виходить з нас. Бачимо це в повсякденній поведінці: людина і хоче добра, хоче справедливості, але… Іноді навіть той, хто вбиває, переконаний: «Я дію справедливо. Я мщуся тим людям, бо вони злі. Я чиню справедливість». Так оправдатися перед самим собою і перед іншими може навіть убивця або масон. І ті, які здійснюють злочини, переконані, що роблять добро. А Бог це допускає, бо людина любить це зло в собі і не хоче каятися. Це таїнство зла, яке діє в нас, незважаючи на те, що ми сотворені на Божий образ.

31.07.2019

Ми хотіли би звернути увагу на актуальні теми, нерозривно пов’язані з правдивою обновою Церкви. Це питання первородного гріха та Христової смерті на хресті.

Через перший гріх втілилася брехня, а разом з нею і духовна смерть. Людина не стала, як Бог, але з того часу носить в собі божка ‒ его. Людина перестала зважати на Бога і на об’єктивну правду. Вона має свою суб’єктивну правду і своє суб’єктивне добро, яке, однак, тягне її до погибелі. Під позитивною назвою вона просуває все «своє» і у своїй гордості ставить себе понад Бога. Ісус каже: «Хто грішить, є рабом гріха» (Ів. 8,34). Але у своїй духовній сліпоті людина вважає це рабство своїм добром.

«Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті? Дяка хай буде Богові (що це вчинив) через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу розумом законові Божому, а тілом ‒ законові гріха»

На закінчення 7-ї глави апостол взиває: «Нещаслива я людина!» Він взиває це в Божому світлі, в якому усвідомлює закон гріха, що діє в нас, і людське безсилля, коли хочемо власною силою робити добро. Поруч з цим взиванням він запитує: «Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» І відразу ж дає відповідь: «Дяка хай буде Богові (що це вчинив) через Ісуса Христа, Господа нашого!».

«Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» ‒ взивав апостол Павло. Для Божого слуху немає милішої музики, ніж це взивання. Цей вигук є найдуховнішим з усіх, які людина може промовити.

«Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?

Дяка хай буде Богові (що це вчинив) через Ісуса Христа, Господа нашого!

Отже, то я сам служу розумом законові Божому, а тілом ‒ законові гріха»

2.08.2019

Суть папства полягає в тому, щоб захищати віру і мораль від єресей та підбадьорювати братів у вірі і в наслідуванні Христа. Петро та інші апостоли заради Христа і Його Євангелії пожертвували як мученики своїм життям. Вони дали нам приклад справжньої втрати своєї душі ради Христа, адже тільки в Ісусі Христі маємо вічне життя! І в нашому житті найголовнішим є одне ‒ особисте відношення до Ісуса! І тебе Ісус запитує: «За кого ти Мене маєш?» Від твоєї відповіді залежить ціла твоя вічність.

Біля Генезаретського озера Спаситель сказав Петрові: «Паси Мої ягнята… Паси Мої вівці» (Ів. 21,15 наст). Перед Своєю смертю Він доручив Петрові служіння: «А ти, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк. 22,32).

29.07.2019

Те, що ти живеш і дихаєш ‒ це об’єктивна реальність. Але надійде реальність смерті і ти видихнеш востаннє. Поки що не було жодного винятку! Можеш бути впевнений у тому, що і тебе чекає смерть. Також реальністю є цей світ і цілий Всесвіт зі своїм порядком і своїм таїнством та різними ступенями життя. Наступна реальність ‒ це протиріччя в тобі самому. Ти прагнеш щастя, любові та досконалого добра. Але сам бачиш, що робиш зло, шкодиш іншим та собі і що ти незадоволений і нещасний. Ти прагнеш свободи, але сам не можеш позбутися навіть найменшої залежності, яка походить з твого егоїзму. А якщо власною силою чи якоюсь технікою навіть позбудешся незначної залежності, то швидше чи пізніше потрапиш у більшу. Ти з’ясовуєш, що в тобі є родовище зла, та бачиш це і в інших. А це є також причиною усіх сварок, неприязні, несправедливості, розбитих сімей, покинутих дітей, злочинів, вбивств та війн.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v4hms0z-271480931.html   
https://ugetube.com/watch/EAy21irMBixKIKX   
https://cos.tv/videos/play/51174910790243328   
https://www.bitchute.com/video/z5iyjlBCEJdz/   

27.07.2019

На початку 1960-х років розпочалася інвазія неопоганства і неомодернізму. Але, не зважаючи на це, ІІ Ватиканський Собор відкинув покаяння і Духа правди та через аджорнаменто відкрив Церкву для духа світу. Тому постсоборний дух не застерігав ні від інвазії поганського індуїзму з йогою, ні від аморальності. Без Собору сьогодні не міг би відбутися і Синод про Амазонію, який веде вже до повного переходу на неопоганську церкву антихриста, на антицеркву Нью Ейдж.

Перша Заповідь Декалогу забороняє поганство і його практики.

1.08.2019

В даний час псевдопапа Франциск, особливо через Синод про Амазонію, планує викликати такий хаос, з якого Церква не вибереться навіть протягом наступних 50 років!

Синод про Амазонію не лише відкриває двері для духа поганства, але й хоче внести його безпосередньо до Святої Літургії. Водночас фразами про збагачення традиціями тубільців Синод добивається легалізації чаклунства, тобто сатанізму, в Католицькій Церкві. На противагу цьому, в Африці єпископи написали пастирський лист проти чаклунства та масонів. Через це правовірні африканські християни опинились у контроверсійній позиції щодо Бергольйо. При тому в Африці не мають проблем із целібатом і священиків там достатньо.