Основна правда про Триєдиного Бога звучить: є один Бог у Трьох Особах. Три Божі Особи називаються Отець, Син і Святий Дух.

Через благодать хрещення в ім’я Отця, Сина і Святого Духа, ми покликані до того, щоб брати участь у житті Пресвятої Трійці: тут, на землі, в темряві віри, а після смерті ‒ у вічному світлі.

Це католицька віра, що ми поклоняємося одному Богу в Трійці і Трійці в єдності, не змішуючи осіб і не розділяючи єства. Інша є Особа Отця, інша ‒ Сина, інша ‒ Святого Духа. Але єдиним є божество, рівна слава і така ж вічна величність Отця, Сина і Святого Духа.

Святий Григорій Назіянський подає константинопольським катехуменам такий підсумок тринітарної віри: «Перш за все, збережіть мені цей цінний скарб, для якого я живу і борюся. З ним хочу померти. Він дає мені здатність зносити все зло і погорджувати усіма розкошами. Під цим скарбом я маю на увазі визнання віри в Отця, Сина і Святого Духа. Сьогодні вам його довіряю. В силі цього визнання сьогодні занурю вас у воду і з неї вас підведу. Я даю вам його за супутника і захисника на все життя… Як тільки я почав думати про єдність, вже занурений в сіяння Трійці. Як тільки почав думати  про Трійцю, вже знову мене захоплює єдність».

9.06.2019

На свято Зіслання Святого Духа

Франциск установив зміну в молитві «Отче наш» у проханні: «Не введи нас у спокусу». Він стверджував, що формулювання є неточним і створює враження, що Бог провокує людину грішити. Цікаво, що щось таке не прийшло на думку ні апостолам, ні мученикам, ні святим протягом століть. Нікому з них не прийшло на думку, що він сформулює «Отче наш» краще, ніж Господь Ісус.

Цією псевдоредакцією молитви «Отче наш» Франциск виявляє, що зовсім не знає суті боротьби за спасіння безсмертних душ. Це боротьба з родовищем зла, яке є всередині людини, і з духом зла ‒ з дияволом.

«Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному. Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді: Люби ближнього твого, як себе самого»

Апостол Павло говорить про свободу. Але і ліберальні теологи та різні духовні хитруни чи релігійні ошуканці зловживають свободою для здійснення беззаконня. Апостол нас застерігає, щоб наша свобода не стала приводом для тілесності – для пропагування себе, свого егоїзму; але ми повинні в любові служити один одному.

Далі апостол каже, що весь Закон міститься в цих словах: «Люби ближнього твого, як себе самого». Усвідомлюймо це часто і реалізуймо це. Любити ближнього означає жертвуватися за нього, прагнути, щоб він був спасенний, намагатися донести йому Божу правду про спасіння та вести його до навернення і прийняття Святого Духа, щоб він міг жити, ходити в Святому Дусі – так, як стараюсь робити і я. Це справжня любов. Так я люблю свого ближнього, як самого себе. Я хочу бути спасенний, я хочу мати вічне життя, хочу бути щасливим тут, на землі, і після смерті, а цього бажаю і моєму ближньому.

«Ви бо, брати, покликані до свободи;

аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності;

але любов’ю служіть один одному.

Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді:

Люби ближнього твого, як себе самого»

Як ми можемо досягти єдності з Ісусом? Так, що практично визнаємо свій гріх, йдемо під Христовий хрест і віддаємо його Ісусу. Потім віддаємо і корінь гріха ‒ стару людину, ‒ яка була вже розп’ята разом з Христом. У цьому таїнстві співрозп’яття, яке апостол Павло виражає словами: «Я розп’ятий з Христом, не живу вже я, а живе в мені Христос», є глибока єдність з Христом розп’ятим. Ця єдність виражається і словами з «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Отож, в мені. Умовою, звісно ж, є зречення власної волі. Якщо є моя воля, то Божа воля в нас не є провідною і головною.

Тому Ісус наполегливо закликає нас: «Перебувайте у Мені, а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме на виноградині, так і ви, якщо не перебуватимете в Мені».

«Пресвята Тройце, Боже наш, слава Тобі!»

Завантажити: Брошура “Листи з УА 6/2019” формат doc, формат pdf (версія для друку)

– Слово Патріарха Іллі на свято Пресвятої Трійці
– ДУХОВНІ ПОРАДИ:
Сила Божого Імені;
   Таїнство Божого Імені;
      Взивання Божого імені при таїнстві Воскресіння;
         Взивання Божого Імені (Єгошуа);
– Свідчення про вислухану молитву
– Роздуми над Словом життя Як. 2,21-22
– Роздуми над Словом життя Гал. 5,13-14...

Вознесіння, 6.06.2019

Слава Ісусу Христу!

Господь Ісус після свого воскресіння 40 днів з’являвся апостолам і навчав їх. На 40 день Він вознісся з Оливної гори на небо. У день свого вознесіння на небо Ісус сказав: «Не покидайте Єрусалиму, але чекайте обітниці Отця, що її ви від Мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж по кількох цих днях будете хрещені Святим Духом». А далі їм сказав: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі».  Дев’ять днів апостоли залишалися на молитвах в Єрусалимі. Десятого дня, в неділю зранку, близько 9 години, зненацька роздався з неба шум, неначе подув буйного вітру,  і сповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. Прочани, які перебували в Єрусалимі, зібралися біля горниці. Вони були приголомшені і дивувалися: «Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову? Всі вони говорять нашими мовами про величні діла Божі!»

В 14 главі Євангелія від Івана записано, як Ісус говорив з апостолами на останній вечері. Він сказав: «Хай ваше серце не тривожиться». Мабуть, між ними завіяв якийсь дух страху. Іноді так буває, а людина навіть не знає з чого. Ісус вже натякнув їм, що відійде. Сказав Петрові: «Куди Я йду, ти тепер не можеш йти». Вони дістали дивний страх. Ісус це знав, а тому їм каже:  «Хай ваше серце не тривожиться», і дає їм рішення: «Віруйте в Бога і в Мене віруйте». І раптом починає говорити про небо. «В домі Мого Отця багато осель. Коли б не так, то Я сказав би вам. Іду приготувати вам місце. І коли відійду і вам місце приготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я». Ми повинні вірити в Бога, вірити в Ісуса. Він сказав: «В домі Мого Отця багато осель». Багато осель…

Попереднє слово життя, яке ми повторювали протягом двох тижнів і дозволили, щоб воно на нас діяло, було нам цілком зрозуміле: «Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли». Це ми бачимо в нашому повсякденному житті, а тому розуміємо це Боже слово. Але останнє речення: «Але коли Дух вас водить, то ви не під Законом», ‒ воно вже трохи незрозуміле. Кожен може пояснити це по-іншому. Бути веденим Духом означає ходити у послусі віри – так, як Пресвята Богородиця і як даний нам за приклад прабатько Авраам. Хто дозволяє себе вести Духом Божим, той не піде проти Божого закону, але навпаки, буде його дотримуватися.

Але в посланні до Галатів апостол висвітлює ще одну проблематику, пов’язану з Законом, яка є для нас дещо чужою. Йдеться про питання обрізання і дотримання приписів Мойсея про різні очищення, при чому акцентується на обрядовості, яка, фактично, врешті угасила Духа. Тому апостол Павло щодо цієї області Закону був повністю вільний.

«Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним,

коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина?

Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами»

Бог робить чуда в нашому житті постійно, в малих речах. Але проблема полягає в тому, щоб нам відкрилися очі, щоб ми бачили ці чуда ‒ власне це є найбільшим чудом. Досить тільки усвідомити, що Бог створив нас, що підтримує наше існування, що дбає про кожну клітину в нашому тілі, що про нас знає, та що навіть коли допускає терпіння, прагне одного: щоб ми були спасенні і мали вічне щастя в небі. Отож, і це терпіння, і все, що Він дає, є для нашого добра. Тому потрібно за все дякували. Треба, щоб Бог відкрив нам очі, щоб ми не були, як ті, про яких сказано: «Мають очі, але не бачать, мають вуха, але не чують, ожиріло серце тих людей». Це такий сумний підсумок. Отож, необхідно каятися, щоб ці очі нам відкрилися, щоб ці вуха знову чули, а серце ‒ щоб Бог нам дав нове серце, як обіцяє в пророка Єзекиїла: «Дам вам нове серце і нового Духа».

У 7-й главі послання до Римлян, яку ми вивчали у минулі тижні, кілька разів підкреслюється, що ми хочемо робити добро, але автоматично робимо зло. Тут сказано, що це вже не роблю я, але гріх, що живе в мені. В посланні до Галатів ця правда розкрита ще глибше. Тут чітко вказано, що гріх діє особливо через пожадання тіла, які потім поневолюють людину. Це нечистота, алкоголізм, наркоманія, обжерливість…

Пожадання в людині розбуджує, часто доводячи до крайнощів, система світу через засоби масової інформації, декадентську музику, нечисті зображення, рекламу і пропагування споживацького способу життя. Протиставитись цьому ‒ це надзвичайний героїзм. Для цього потрібно мати надзвичайну силу. Тому ми молимося, приступаємо до Святих Тайн, упокоряємося, щодня каємося і визнаємо свої гріхи. Тоді отримуємо не тільки силу, але й благодать для подолання своєї слабкості, а також системи світу і духа зла, який впливає на нас разом зі світом.

«Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла.

Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того,

що хотіли б. А коли Дух вас водить, то ви не під Законом»

Наше життя ‒ це питання відношень. Йдеться про відношення до себе, до ближніх і до Бога.

Ми повинні любити! Яке наше ставлення до Триєдиного Бога?

Найбільша заповідь звучить: «Люби Господа Бога твого всім серцем, всією душею і всією силою». А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе». Отож, маємо любити Бога, любити себе і любити ближнього. А ближнього потрібно любити, як себе. Але як по-справжньому любити себе? Так, щоб бути спасенним. Тобто мушу бути правдивим щодо себе, боротися з родовищем або ядром зла в собі – з первородним гріхом.