«Бо закон духа життя в Христі Ісусі

визволив мене від закону гріха і смерті»

«Бо закон духа життя в Христі Ісусі

визволив мене від закону гріха і смерті.»

Ми живемо в часі. Через фізичну смерть входимо у вічність. Апостол нагадує нам: «Використовуйте час!» Як ми повинні його використовувати? Так, що будемо ходити у вірі, тобто в Божому Дусі, і таким чином перебуватимемо у Христі. Хто залишається в собі, тобто у своєму розумі, у своїй волі та в своїх почуттях, той перебуває під владою закону гріха. Хто є в Христі Ісусі, той не є під владою закону гріха. Усе таїнство переможного життя полягає в тому, щоб при випробуваннях вірою входити у Христа і перебувати в Ньому. Якщо втратиш єдність з Христом, то підпадеш під закон гріха і згрішиш. Що треба робити? Усвідом свою нужденність і відразу ж кайся. Як? Духовно стань під Христовий хрест і визнай свій гріх. Вірою в силу Христової крові прийми прощення. Це перший крок. Але цим ти ще не перебуваєш в Христі Ісусі. Ти повинен вірою з’єднатися з розіп’ятим Христом так, що віддаси Йому свою волю. Тоді вже діє закон Духа. В той момент ти навіть не можеш грішити, бо своєю волею ти повністю ототожнений з Христовою смертю, якою Він переміг силу гріха і в тобі.

15.08.2026

Дорогі матері! Ми живемо в час, коли ведеться прихована боротьба проти дітей. Хто ще заступиться за них, якщо не ви? Що треба робити найперше? Взивати до Бога. А далі? Діяти мужньо у вірі! Як конкретно? Про це ще буде сказано.

Дивіться це відео також на:  https://youtu.be/XnUcBhtvjBQ
https://rumble.com/v7eoj7e-riatuite.html
https://www.bitchute.com/video/RPzMzSC4JaE8/
https://crowdbunker.com/v/qQ7UJWrhgU

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих,

що ходять у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом.»

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих,

що ходять у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом.»

Ці біблійні вірші з послання до Римлян є продовженням попередніх. В них апостол взиває: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?». У 8-й главі сказано, що визволені є ті, які є в Христі Ісусі. Закон Духа життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті. Процес нашого визволення у кожній новій ситуації знову і знову здійснюється лише в Христі Ісусі.

Закон гріха ‒ це механізм, проти якого ми неспроможні боротися власними силами. Закон Духа життя діє в тих, «що ходять не за тілом, а за Божим Духом» (Рим. 8,1).

Пресвята Богородиця була охоронена від смерті і була взята з душею і переміненим тілом до неба. Слово Боже каже: «Відплата за гріх – смерть» (Рим. 6,23). Ми всі засуджені на смерть. Всі, бо ми народилися в грісі і носимо в собі темне спадкоємство від наших прабатьків Адама і Єви – первородний гріх, який тягне нас до того, щоб ми грішили. Тому кожна людина мусить боротися з цим коренем гріха, мусить зрікатися себе. Пресвята Богородиця була охоронена від первородного гріха через заслуги Ісуса Христа. Вона була охоронена і від кари смерті за гріх. Отож її не стосувався цей закон смерті: відплата за гріх – смерть. Східна Традиція говорить, що Пресвята Богородиця не померла, але уснула і була взята на небо. Боже слово каже, що святий пророк Ілля був узятий у вогненній колісниці на небо. Також апостол Павло у Посланнях до Коринтян і Солунян пише, що ті, які діждуться другого приходу Ісуса Христа і залишаться Йому вірними, будуть взяті до неба, не зазнають смерті, але будуть перемінені:

Якщо ми жили в правді, віддавали свої гріхи під владу Ісусової крові, ходили у світлі, судили самі себе, то нас стосуватимуться слова: «Якщо самі себе судите, то не будете суджені» (1Кор. 1,31). Це дуже важливо. Якщо ми самі себе судитимемо, то зустрінемося з Ісусом, як з Тим, Хто чекає нас, щоб прийняти у відкриті обійми: «Добрий слуго, увійди в радість Господа свого» (Мт. 25,23). Ця зустріч буде неймовірно радісною. Боже слово каже: «Ні око не бачило, ні вухо не чуло, що Бог приготував для тих, які люблять Його» (1Кор. 2,9).

Гріхи, які ми віддали Христу, вже були суджені. Ми признавали їх собі і каялися. Це не означає, що ми повинні щодня ходити до сповіді, але маємо щодня входити до світла і каятися, тобто признати свій гріх: «Так, Господи, я згрішив. Прощаю брату, який скривдив мене, а Ти прости мені. Я вивищувався над ним, осуджував його, не робив те, що повинен, був лінивий. Ти мав з цим днем Свій план, а я цей день свавільно використав на щось інше.

«Ісус узяв Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це  Син мій улюблений, що я Його вподобав: Його слухайте!”» (Мт. 17,1-5)

Три учні, Петро, Яків та Іван були свідками преображення Ісуса на горі Тавор у Галілеї. Їх осліпило сіяння Ісусового Божества. Для них це був великий досвід. В кінці 16 глави Ісус говорить: «Істинно кажу вам: є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерті, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві» (Мт. 16,28). На горі Тавор учні побачили сіяння Ісусової слави.

Сьогодні свято св. пророка Іллі. Цей пророк виступив під час правління сьомого ізраїльського царя Ахава. Святе Письмо характеризує його такими словами: «Чинив зло в очах Господніх, гірш від усіх, що були перед ним. Не досить було йому того, що ходив в гріхах Єровоама, сина Навата, − ні! він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому… І додав багато інших учинків, так що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (1Цар. 16,30-33).

Мойсей заборонив одружуватися з чужинками. А саме Єзавель займалася окультизмом та ідолопоклонством, вбивала Божих пророків і підбурювала свого чоловіка до зла. У цей час великого духовного занепаду Бог говорив до вибраного народу через пророка Іллю. На його слово три з половиною роки не падав дощ і йому доводилося постійно ховатися від Ахава та Єзавелі. Після цього періоду посухи Господь послав його до царя. Побачивши Іллю, Ахав сказав: «То це ти той, що тривожиш Ізраїля?» Він відповів: «Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні і ходите за Ваалом». Покірна людина, така як пророк Ілля, спокійно скаже правду, навіть ціною того, що буде переслідувана. Покора − це відвага. Це героїзм, що базується на глибокій молитві.

«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду.»

«Хто приймає пророка як пророка, той одержить пророчу нагороду»

Хто сьогодні є пророком? Той, хто проповідує Божі правди, стоїть за ними і терпить за них. Не кожен, хто пророкує, є пророком. Навіть мала дитина може пророкувати, коли промовить щось з Божого Духа для підбадьорення, повчання чи докору. Зрештою, у Посланні до Коринтян апостол закликає нас гаряче бажати дару пророцтва. Пророкування – це не передбачення майбутнього. Біблійний термін «пророкувати» означає проповідувати Боже слово в Божій силі, актуальним способом, щоб воно торкалося людського серця.

Однак і сьогодні існують лжепророки, і їх дуже багато. На теологічних факультетах це ліберальні теологи, які заперечують Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і навіть саме Божественне натхнення Святого Письма. Насправді вони не вірять в жодне чудо у Святому Письмі. Звичайно, вони не скажуть цього прямо, тому здається, ніби ще й гарно виражають правду, однак через двозначні терміни її так перекрутять, що насправді зліквідують.

Нашою програмою є Ісусові слова: «Зайди на глибину!» , «Залиш усе!», «Іди за Мною!». Це «залиш» я повинен переживати щодня. Залиш свої уподобання, свій план, свою радість і прийми Ісусів план та Його волю. А це завжди спочатку боляче, але потім стане джерелом пізнання, радості і нових ласк.

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

«Бійтесь більше того, хто може душу і тіло погубити в пеклі»

Ці слова Ісуса Христа постійно надзвичайно актуальні. Перед тим Ісус каже: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть». Це означає, що людина не сміє дати себе залякати і не сміє відступати від правди, навіть ціною власного життя. Прикладом цього є тисячі мучеників. Вони залишалися непохитними у вірі та не боялися. Звичайно, ми природно автоматично боїмося тих, які шкодять нашому здоров’ю, а тим більше, якщо погрожують позбавити нас життя. Тому в молитві нам потрібно черпати силу Божого Духа, щоб вистояти у випробуваннях.

Але тепер ми розглядаємо питання, кого нам насправді слід боятися. На жаль, більшість людей не тільки не бояться того, від кого Ісус застерігає, але навпаки – їм подобається бути ним обманутими. Це дивний парадокс. Наша порушена природа, тобто, як каже Святе Письмо, наша «стара людина» з її спотвореним мисленням, зовсім не рахується зі смертю, Божим судом чи вічністю і автоматично реагує протилежно.