Галерея
Слово життя – Ів. 16,13 (від 24.05. до 7.06.2026)
«Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди»
Роздуми над Словом життя Ів.16,13
«Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди»
Дух Божий дає світло. Тоді людина може усвідомити правду, яку раніше зовсім не бачила або бачила в неправдивому світлі. Наприклад, Він вкаже, що те, що у твоєму дотеперішньому житті здавалося випадковістю, не було випадковістю, і тепер, через кілька років, ти пізнаєш це. Те, що ти бачив як поразку, було перемогою. Зі шкоди, яка тебе непокоїла, ти на кінець отримав користь. Те, що ти вважав нещастям, було лише бар’єром, який охоронив від набагато більшого нещастя. У той час людина своїм розумом цього не розуміла.
Дух Божий дає пізнання особливо в духовних питаннях. Він викриває гріх. Він відкриває Святе Письмо. Деякі місця у Святому Письмі, які були для тебе незрозумілими, раптом глибоко торкнуться твого нутра і поведуть тебе до особистого пізнання гріха та прощаючої Божої любові.
Дух Божий вводить нас до внутрішнього відношення до нашого Спасителя, щоб ми Його більше пізнавали і більше любили. Найбільшою перешкодою любові до Бога є первородний гріх в нас, тобто схильність вірити брехні та чинити зло. Усі правди (як зі Святого Письма, так і з Катехизму) без Божого Духа, як каже Боже слово, є для нас лише буквою, яка вбиває, але Дух оживляє (2 Кор. 3,6). Ісус сказав апостолам, а також каже нам: «Багато ще Я маю вам сказати, та не перенесли б ви нині. Тож коли прийде Він, Дух правди, то уведе вас до повної правди» (Ів. 16,12-13).
«…І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини» (Ів. 14,16-17)
«Якщо любите ви Мене, то Мої заповіді берегтимете. І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас» (Ів. 14,15-17). Ісус каже: «Якщо любите ви Мене…». Це умова. І продовжує: «Я упрошу Отця», Я ‒ Ісус. Він це каже. «І Він ‒ Отець, ‒ дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини». Дух правди, Святий Дух, Заступник ‒ Він «заступається за нас стогонами невимовними», як сказано у 8 главі послання до Римлян: «Про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними». Отож, Ісус поросить Отця, а Отець дасть Духа правди, Духа Святого.
А далі Ісус каже нам про Святого Духа: «Якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте, бо перебуває Він з вами, і буде в вас» (Ів. 14,17). Отож, світ, тобто дух світу – це дух брехні. Він не може прийняти Духа правди, Святого Духа, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте, ‒ каже Ісус, ‒ бо Він перебуває з вами. Отож, Він перебуває з нами, тобто є біля нас. А тепер Ісус скаже правду, яку ми часто читали, та зовсім над нею не замислювався і просто не знали, про що йдеться. Це слова: «…і в вас буде». «В вас буде». Апостоли знали Ісуса. Вони мали досвід зі Святим Духом в різних ситуаціях. Але тоді Ісус не вказував виразно на Святого Духа. Вони мали досвід з дією Божої влади, Божої сили, вони знали, що вона близько, бо були біля Ісуса і відчували дію Божого Духа.
Христове Вознесіння і наша співучасть у ньому
Ісус зарезервував нам місце в небі. Це наше місце. Там є наш дім, наша Батьківщина. Найкраще було б, якби ми пішли на це місце одразу ж в годину нашої смерті, щоб не мучилися десь в чистилищі через нашу байдужість, літеплість і слабку віру. В нас має горіти вогонь ревності, щоб в годину смерті ми були охоронені від іншого вогню. Щодня о 15:00 збудімо досконалий жаль через повторювання Ісусового Імені: «Ісусе, Ісусе, помилуй мене!». Ми повинні любити Ісуса і усвідомлювати, що Він зробив для нас. Жити так, щоб могти сказати, як святий Павло: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4,7-8). На сороковий день після свого воскресіння Ісус возноситься на небо, де резервує нам місце. Треба усвідомити, що небо є нашим домом, нашою Батьківщиною. Ми можемо пережити цю реальність: бачити Христа на Оливній горі, як Він з’являється апостолам. Там є і Пресвята Богородиця.
Звірся на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на власний розум
«Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про Нього і Він твої стежки вирівняє» (Прип.3,5-6)
Ми маємо різні злі звички і себежалі, які нас тримають в рабстві. А коли ми дозволяємо Богу нас оздоровити – це також духовне воскресіння. Передумова цього – стати до правди, хотіти бачити на собі хиби і признавати їх. Щоб ми не ображалися, але сказали: «Так, це моя слабкість». Щоб не впали в депресію, але сказали: «Треба з цим боротися. Так, буду програвати, але проситиму Бога про світло і силу. Дам Йому всі свої проблеми, які маю: „Господи, тут я слабкий, тут постійно падаю, ця залежність мене перемагає і робить мене рабом. Я не хочу цього, але власною силою нічого не зможу, цілим серцем надіюся на Тебе”». А потім, як каже Боже слово: «Господь вирівняє стежки твої». Ми, люди, постійно ходимо кривими стежками, злий нас тягне направо і наліво, але ми повинні йти вперед, і Господь вирівняє наші стежки. Так воно є, але треба, щоб на всіх своїх стежках ми пізнавали Його, думали про Нього. Коли не думаємо про Нього і не рахуємося з Ним, то не побачимо Божої дії. Але коли думаємо про Бога і звертаємося до Нього, Бог почне діяти в нашому житті, почне робити чуда, зцілювати, буде нас торкатися.
Слово Патріарха Іллі на неділю Сліпонародженого
«Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, промовив до нього: „Віруєш у Сина Чоловічого?”
А той: „А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?”
Ісус же йому: „Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.”
Тоді той сказав: „Вірую, Господи!” – і поклонився Йому»
У дев’ятій главі Євангелія від Івана детально описується подія оздоровлення сліпородженого, а також ненависна реакція тодішніх церковних лідерів, якими були фарисеї і законовчителі. Подія починається тим, що в Єрусалимі Ісус з апостолами зустрів чоловіка, який був сліпий від народження. Мабуть, апостоли співчували молодому чоловіку, який був сліпим. Вони задали Ісусу цікаве питання: «Учителю, хто згрішив, що цей чоловік народився сліпим? Він сам чи його батьки?». Ісус відповів їм: «Не згрішив ні він, ні його батьки. Він сліпий тому, щоб на ньому виявились діла Божі». До цього Ісус додав: «Поки Я у світі – Я світло світу». А тоді зробив певний жест: плюнув на землю, зробив з слини глей і помазав сліпому очі глеєм, кажучи: «Іди, вмийся в Силоамській купелі». Сліпий не заперечував, не сказав, що туди не піде, що це не має сенсу, але повірив. Мабуть, він вже чув щось про Ісуса і без сумніву, його заторкнув тон Його голосу, в якому було співчуття, любов, а водночас Божа сила. Він повірив. Пішов і вмився, а коли повернувся, був оздоровлений. Як він, мабуть, втішився, коли вперше в житті побачив мури Єрусалиму, Єрусалимський храм, блакитне небо, сонце і, головне, людей. Його сусіди були шоковані, бо бачили як він раніше жебрав, і казали один до одного: «Це він?», а інші: «Ні, це подібний до нього». Тоді він сам сказав: «Це я». І спитали його: «Як це сталося, що прозріли твої очі?» Він відповів: «Ісус зробив глей, намастив мені очі і сказав: „Іди до Силоаму та вмийся.” І я пішов, умився і прозрів». Вони спитали: «Де є цей чоловік?». Він відповів: «Не знаю»....
Слово Патріарха Іллі на неділю Самарянки
«І прибув Ісус до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, яке Яків дав синові своєму Йосипові. Там і криниця Якова була. Втомившись з дороги, Ісус сів біля криниці. Було ж близько шостої години. І надійшла жінка з Самарії набрати води. А Ісус каже до неї: „Дай Мені напитися!”» (Ів. 4,5-7).
Спершу поставмо питання: Хто є Ісус, а хто є самарянка? Ісус є істинний Бог. Самарянка походила з народу, який виник шляхом змішування поганського месопотамського населення з залишками північно-ізраїльських племен. Тому євреї погорджували ними і не вважали їх справжніми ізраїльтянами. Ісуса, хоча Він був Богом, жінка вважала лише незнайомцем. Коли вона прийшла до криниці, Ісус сказав їй: «Дай мені напитися!». Іншими словами: «Я прагну!». Згодом, на Голготі, коли Ісус помирав у великих болях, коли з Його ран текла кров, а Його вороги насміхалися з Нього − саме там Він також промовив: «Прагну».
Слово життя – Рим. 6,4 (від 10.05 до 24.05.2026)
«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих…,
і ми теж жили новим життям»
Роздуми над Словом життя Рим. 6,4
«Ми поховані з Ним через Хрещення у смерть, щоб,
як Христос воскрес із мертвих…, і ми теж жили новим життям»
У цьому Слові життя сказано не лише про Христову смерть, але й про воскресіння. Тут знову вказано на Хрещення, що через Хрещення ми поховані з Ним у смерть. Увійти з Христом до смерті – це означає в даний момент відректися від власної волі. А мета – жити новим життям, точніше, Ісус має жити в нас. Він сам діє силою свого воскресіння.
Історичне воскресіння Христа в Єрусалимі 2000 років тому – це реальність. Але так само реальним є і з’єднання з Його воскресінням при моєму Хрещенні. Однак самого Хрещення недостатньо. Щоб у вашому домі було світло, у ньому мають бути електропроводи з вмикачем і лампочкою. Та навіть якщо енергія підключена до джерела, але ми не натиснемо вмикач, то залишимось у темряві. Тільки коли ми натиснемо вмикач, лампочка розсвітиться. Ми можемо прирівняти Хрещення до електропроводів, а вмикач – до активної віри. Христос живе в мені в силі через Хрещення і активну віру.
Слово Патріарха Іллі про нове серце
Господь через пророка Єзекиїла каже і тобі: «Я дам вам (тобі) нове серце» (Єз. 36,26). Бог обіцяє, що цю духовну трансплантацію зробить Він сам. Що маємо робити ми? Нічого, тільки прийняти, підписати згоду на трансплантацію і зробити себе цілком безсильним, співрозп’ятим з Христом; або бути як той, хто лежить на операційному столі і дозволяє себе оперувати лікарю-фахівцю. Не треба радити Богові, як і що робити. Він сам це зробить, і ніхто інший. Ти тільки дозволь Йому невидимо, але реально доторкнутися себе. Тут ми стоїмо перед великим таїнством. Розум йому опирається і хоче зрозуміти на основі матеріальних уяв. Але тут треба схилитися і прийняти цю духовну реальність вірою. Непорочне нове серце ‒ це не матеріальний орган, але новий духовний центр, який ми можемо прийняти і відкритися йому лише вірою. Це територія, де вже не діють закони гріха, але закони Духа благодаті (див. Рим.8,2). Це наче посольство іншої держави, інше царство, де володіє і царює Ісус.
Слово Патріарха Іллі на неділю Розслабленого
«В Єрусалимі при Овечих воротах є купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, хоч яка б була його хвороба» (Ів. 5, 2-4). Там був і один чоловік, хворий 38 років. Це дуже довгий період. Уявіть, що ви б були хворі 38 років. Це не пів року чи рік, але 38 років! І він чекав… Надіявся, що буде оздоровлений. Але цього ніколи не відбувалося. Чому? У нього не було нікого, хто б допоміг йому. Ісус запитав його: «Хочеш бути здоровий?» Хворий не сказав прямо «так», але сказав це іншим способом. Відповів Ісусу: «Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода, бо тільки я прийду, а вже інший переді мною поринає» (Ів. 5,7). Іншими словами сказав: «Не маю можливості. Інші оздоровлюються, але я – ні». Ісус не пояснює, ким Він є, промовляє до нього дуже коротко, тільки одне речення: «Встань, візьми своє ложе і ходи!» (Ів. 5,8). І що сталося? «Відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити» (Ів. 5,9).
ВВП: Рятівне рішення для Африки – патріархат /Святкування сьомого дня – 12 частина/
13.04.2026
Основою обнови Церкви є обнова духовного життя сім’ї. Ця обнова пов’язана з дотриманням третьої заповіді Декалогу: «Шість днів працюй… А сьомий день – день відпочинку… святий день» (Втор. 5,12-15). При святкуванні сьомого дня наголошується, щоб ніхто не робив щоденну роботу, яку виконував протягом шести днів. Чому? По-перше, щоб міг відпочити, а по-друге, аби пам’ятав, що був виведений з єгипетського рабства. Сьогодні люди є рабами сучасного Єгипту – системи світу, яка поневолює їх багатьма способами та веде до різних залежностей. Але головне – не дозволяє їм зупинитися та вийти з рабства власного его і духа світу та його системи.
Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v795rgw–12.html
https://cos.tv/videos/play/68926605027477504
https://crowdbunker.com/v/Z7E2VQtuuE
https://youtu.be/4iO9v84gJow
ВВП: Рятівне рішення для Африки – патріархат /Вершина Святої Літургії – консекрація. Коли вона недійсна? – 11 частина/
13.04.2026
Що спричинила літургійна реформа, коли повернула престол і священника у протилежному напрямку, тобто обличчям до людей? Вона спричинила десакралізацію Літургії та священного простору.
