«Бо так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав,

щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним»

Це речення можеш застосовувати до себе. Бо так Бог полюбив Андрія, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб Андрій, який в Нього вірує, не загинув, але мав життя вічне. Бог так полюбив тебе, що за тебе дав Сина Свого Єдинородного, Який за тебе і за твої гріхи переніс найважчі страждання і смерть на ганебному хресті. Чи міг Бог дати більший доказ любові до тебе? Як ти Його за це любиш? Як ти любиш за це Небесного Отця і як любиш Ісуса Христа, Який помер за тебе, пожертвувавши своїм життям?

Ів. 2,24-25: «Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх, а й потреби не мав,

щоб хтось Йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині».

У другій главі розповідається про подію в Кані Галилейській. Перш, ніж Ісус вчинив перше чудо, була віра Його Матері, яка заохотила слуг: «Зробіть все, що Він вам скаже». Слуги послухали, і сказано: «Ось такий початок чудес учинив Ісус в Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив». Далі говориться про подію в Єрусалимі, коли Ісус очистив храм. Він сказав: «Не робіть дому Отця Мого торговим домом!» Наша душа є живим храмом. Ми не маємо тут торгувати марними чи злими думками, або хотіти обміняти і втратити свою душу за людську славу або за якусь рабську пристрасть.

Ів. 1,11-12: «Прийшло до своїх – а свої Його не прийняли. Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують».

Ісус є істинний Бог. Він народився в убогому вертепі. Свої Його не прийняли. Не прийняли Його священики, тодішні теологи. Ісуса прийняли прості люди, апостоли. Ті, які Його прийняли і вірують в Його ім’я, стали Божими дітьми. Це важлива правда. Щоб стати Божою дитиною, треба прийняти Ісуса і вірити в Його Ім’я.

Рим.8,37: «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас».

37 вірш пов’язаний з 35-м і 36-м, в яких говориться про єдність з Ісусом і готовність за Нього зносити терпіння, і навіть смерть. Якщо читаємо життя мучеників і святих, то бачимо, що вони це слово повністю реалізували і в цьому є для нас прикладом. Ніщо їх не відлучило від любові Христа. Коли мова йде про переслідування та смерть, і про те, що ми є наче вівці, ведені задля Христа на заріз, то 37-й вірш продовжує: «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас».

Рим. 8,35: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування,

чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»

Хто є Бог? Що таке Божа любов? Ми можемо її усвідомити і розумом. Бог є Творець всього видимого і невидимого. Він створив і мене. Він знає мене, Він дав мені Духа життя, а через земних батьків – і це земне життя. Він хоче дати мені найбільше щастя на цілу вічність. Він видав за мене  Свого Єдинородного Сина на ганебну смертю. Цю Божу любов я маю прийняти. Вона влита через Святого Духа в наші серця. Є також і земна любов, яка є найсильнішою у відношенні матері до дитини. Божа любов є вічна. «Невже мати забуде своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду» (Іс. 49,15). Бог пам’ятає про тебе. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе. Коли закінчиться Божа любов до тебе? За рік? За 20 років, за 50? Ніколи! Божа любов до тебе є вічною. Ще раніше від створення всесвіту Бог думав про тебе і вже тоді тебе любив. Його любов ніколи не закінчиться. На жаль, для тих, які відкинуть Бога, вона стає вічною мукою.

Тут  є питання, хто буде звинувачувати вибраних Божих. Звинувачувати можуть демони, звинувачувати можуть люди, звинувачувати може наша совість, звинувачувати нас може Бог. Хто провиниться, на того падає справедливе покарання. «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим.6,23). «Бо всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим.3,23). Але Бог оправдовує. Як оправдовує? «Даром, Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі» (Рим. 3,24). Кого оправдовує? Того, хто вірить в Ісуса і вірою приймає силу Його відкупительної смерті на хресті за нас.

Рим. 8,31: „Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?”

„Коли Бог за нас” – ця умова має наслідок: „хто проти нас?”. Я можу особисто усвідомити цю правду, коли замість „ми” використаю слово „я”.

Що зробити для того, щоб Бог був „за мене”, а не проти мене? Треба чинити покаяння. Це означає виходити з темряви до світла, яким є Христос. „Якщо ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха” (1 Ів. 1,7).

Через Христа ми маємо доступ до Отця Небесного. Але цього доступу не має ліберальне християнство, яке ставить під сумнів відкупительну смерть Ісуса на хресті і говорить брехливі фрази про Христа історичного та Христа віри.

Пророцьке слово, сказане Єзекиїлу у Вавилонській неволі, сьогодні є актуальним для України: «Я освячу Моє велике Ім’я, зневажене між народами…» (36,23). «Я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце і новий Дух вкладу у ваше нутро… І вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти і виконувати Мої установи… і будете Моїм народом, а Я буду вашим Богом… Тоді згадаєте про ваші лихі вчинки та про ваші недобрі діяння і гидуватимете самі собою за ваші гріхи та за гидоти ваші… Тоді народи, що навкруги вас зостануться, зрозуміють, що то Я, Господь, відбудував розвалене і знову засадив спустошене. Я, Господь, сказав, і Я зроблю те» (вірш 25-36).

Рим. 8,27 «Той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих згідно з Божою волею».

Божа сила, яка діє через молитву, зумовлена дією Святого Духа. Тому кожен християнин повинен не тільки в повноті прийняти Святого Духа так, як апостоли у день П’ятидесятниці, але також має давати Святому Духу простір, щоб в нас могла діяти Його сила, щоб ми насправді були Христовими свідками, як бажає Сам Ісус (пор. Ді. 1,8). Справжній свідок Христа повинен бути одночасно пророком, тобто тим, хто бачить. Але також були і є фальшиві пророки – ліберальні теологи, в яких діяв і діє дух брехні. У Старозавітніх і Новозавітніх пророках діяв Дух Божий, Дух Правди, а це, передусім, в їх особистій молитві. Наприклад, пророк Єзекиїл, коли пророкує над Ізраїльським народом у вавилонській неволі, взиває до Бога за свій народ. Тоді Дух Божий заступається за святих згідно з Божою волею.

У віршах 22-27 апостол Павло говорить про потрійні стогони. Про стогони створіння (вірш 22), віруючих (вірш 23) і Святого Духа (вірш 26). Створіння, тобто жива і нежива природа, через людський гріх було піддано стражданням і катастрофам (вірш 20). Тому Бог запланував, що і сама природа буде відкуплена та перемінена, буде нове небо і нова земля, все буде відновлено, згідно з Божою волею (пор. 2 Кор. 5,17; Гал 6,15; Одкр.21,1-5). Тоді вірні Божі діти отримають свою повну спадщину.

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави,

яка має нам з’явитися». (Рим.8,18)

Страждання теперішнього часу (хвороба, біль, нещастя, розчарування, бідність, погані взаємовідносини, смуток, переслідування і будь-які інші проблеми) ми повинні вважати незначними в порівнянні з благословенням, привілеями та славою, які дадуться вірним віруючим в прийдешньому віці (пор. 2Кор.4,17). Ця правда давала силу тисячам і мільйонам мучеників, так що вони зуміли зносити і найтяжчі муки й катування, тому що мали спрямований свій духовний погляд віри на майбутню славу, яка чекає кожного, хто витримає у вірі аж до кінця.

У 14-му вірші написано: «Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони сини Божі». Ключовим тут є слово «ті, що їх водить Дух Божий». Не достатньо тільки прийняти Духа Божого, не достатньо тільки молитися до Святого Духа, але потрібно дозволити, щоб Він нас вів, тобто ходити в Божому Дусі. Святий Дух веде наш розум до правди і нашу волю до того, щоб подолала страх, лінивство і гріх. У 13-му вірші сказано: «Якщо ви Духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити». Дух Божий дає силу нашому духу і нашій волі в боротьбі з процесом самознищення, спричиненим інфекцією первородного гріха в нас. Цю реальність виражають синоніми – стара людина, кам’яне серце, первородний або вроджений гріх, зіпсута природа, негативне ядро, корінь зла в нас… Звідти походять конкретні гріхи, як отруйні плоди. Сила гріха є в брехні. Ми легко віримо обману і духу брехні та слухаємо його, як Єва в раю. Наша зіпсута природа відмовляється вірити Богу і Його слову, а також не хоче слухати Бога і Його закони. Різні філософії, психології і теології перекручують правду, за ними є дух брехні і дух смерті. Дозволити себе вести  Духом Божим по суті означає слухати голос совісті, слухати Божі закони, тобто слухати Бога.

Восьма глава послання до Римлян вводить нас до таїнства, що стосується звільнення від душевного і тілесного рабства, яке є наслідком інфекції первородного гріха в нас. У першому і другому віршах згадується про визволення від закону гріха і смерті, яке стало можливим завдяки закону Духа, який дає життя у Христі Ісусі. Закон Духа означає, що щось повторюється, що тут йдеться про закономірність. Якщо ми прийняли Духа Божого, і якщо чуємо та реалізуємо Його голос через совість, то ми є людьми духовними, а не тілесними. У 11 вірші сказано, що якщо в нас є Дух Того, Хто воскресив Христа, то Він оживить і наші смертні тіла. Що означає термін «оживити»?

Первородний гріх діє в області душевності і впливає  також на фізичне матеріальне тіло. У фізичному тілі діють тілесні пожадливості, які поневолюють людину. В душі діє егоїзм і людська пиха з багатьма проявами, які також зневолюють людину. Людський дух, створений на Божий образ, є в глибині людської душі.

„Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий через праведність“.

З початку восьмої глави вказано на протиріччя, яке є між тілом і духом. Вказано, що тут є межа, яка поділяє людей на тілесних і духовних. Корінь цього вибору є вже в людській душі. Людина, яка зі своїми душевними силами − розумом і волею − обере егоїстичний стиль життя, тобто тілесний, повинна рахуватися з тим, що «хто сіє для тіла, з тіла тління пожне» (Гал.6,8). Людина, яка приймає Христового Духа, змінює своє життя, отримує світло і силу. Це пов’язано з повсякденними дрібними самозреченнями, упокоренням, з дорогою правди і наслідуванням Христа. Плодом є внутрішній мир і щастя, навіть у важких ситуаціях, бо Бог такій людині допомагає.