ДЕКІЛЬКА ДУМОК ПАТРІАРХА ІЛЛІ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Щодня брехун і вбивця постійно водить нас за ніс, а ми десять тисяч разів розчаровуємося, але знову йому віримо, і віримо, і віримо. І собі віримо, тільки Богу не хочемо вірити. Відразу приходить смуток і опір, коли маємо прийняти щось з вірою. Це обманювання духом брехні в духовному житті просто не має меж. У матеріальній сфері це, принаймні, можемо бачити. Кожен, озирнувшись назад, побачить, де дав себе обманути, і кожен, хто попечеться, вже надалі буде принаймні уважнішим, але в духовному житті можна заплакати над тим, як ми віримо тому брехуну! Запитуєте: а коли ми вже почнемо вірити Ісусові? Відповідь: Тоді, коли не будемо, як цікава Єва, і перестанемо роздумувати над пропозиціями ворога, які щодня він підсуває нам навіть в дрібницях. Ми не перебуваємо в Божому слові, і навіть не згадуємо його в конкретних ситуаціях, але коли щось прийде нам на думку і коли щось відчуваємо, то так і робимо, тримаємося того і беремо це за своє, і нам навіть не прийде на думку з вірою вийти з цього і запитати, що хоче Бог, чи це дійсно Божа воля.

«Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини,

який від Отця походить, то Він і свідчитиме про Мене»

Святий Дух свідчитиме, але Ісус ще нагадує: «Та й ви свідчитимете: ви бо зі Мною від початку» (вірш 27). Це стосується і нас. І ми повинні сьогодні свідчити про Христа разом зі Святим Духом, який є в нас, і якого Ісус нам послав від Отця. Він наш заступник, Утішитель і адвокат. Він свідчить про Христа і через нас! Це важлива місія: свідчити про Христа! Свідоцтво зв’язане з духовною боротьбою проти духа брехні! Пам’ятаймо: з нами є Дух правди. Він дає силу для боротьби з духом брехні і смерті! Правда не переможе сама по собі. Про правду треба свідчити, за неї треба боротися, страждати і померти. Цією правдою є Ісус Христос. Він сказав: «Я Дорога, Правда і Життя» (Ів. 14,6). Просімо, щоб Дух Божий свідчив спершу в нашій молитві, а потім в житті й апостоляті. Багато з вас моляться молитву піднімання гори зла відповідно до Мр. 11,23, а також молитву за духовне воскресіння України згідно з Єз. 37.

В неділю перед початком Великого Посту в церкві будемо чути уривок з Євангелії від Матея: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробаки не нищать, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,14-21).

«Коли світ вас ненавидить, знайте, що Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому й світ вас ненавидить»

Термін «світ» тут не означає прекрасну Божу природу, але анти-Божу систему, яка ненавидить Христа і кожного, хто повністю віддасться на службу Христу. Ісус вказує на цю ненависть світу і попереджає кожного, хто хоче повністю йти за Ним, що він повинен рахуватися з ненавистю і переслідуваннями з боку світу. «А що ви не від світу, …тому й ненавидить вас світ». Духа світу прийняли люди цього світу, а потім переслідують справжніх християн. І навіть коли їх вб’ють, будуть переконані, що служать Богу (Ів. 16,2). В цьому були переконані і ті, які засудили Христа на смерть – церковна ієрархія з фарисеями і книжниками. А так є і сьогодні. Чому? Тому що в світі панує князь цього світу. Ісус каже: «А тепер буде вигнаний князь світу (Це є суд над цим світом)» (Ів. 12,31).

Від чого залежить перемога?

Іноді нам здається, що Боже рішення є нерозумне. Може виглядати нерозумно, але якщо воно Боже, то через нього діє Бог. Господи, дай нам чуйність! І від тих моментів, від тих дрібних моментів, коли через послух віри отримує простір Божий Дух, залежить перемога.

Яку силу має слово!

Яку силу має слово! Божі вороги використали одне слово – гендер, і через нього просунули всю збочену сексуальну революцію. За словом є дух.

У пророка Єзекиїла сказано: «Пророкуй, сину людський!» А що? «Скажи сухим кісткам, щоб встали». Україна і Європа – це долина сухих кісток, тут було живе християнство, а сьогодні тут духовні трупи. Тут нема життя.

Коли ми слухаємо Бога, то діє Божа всемогутність. А якраз диявол, і не тільки він, але й «стара людина» в нас, нас обманює. Коли люди повинні зробити щось для Бога чи для спасіння своєї душі, їм цього не  хочеться робити. Але який тиск спроможні створити слуги диявола, щоб майстерно змусити людину робити зло і гріх. Обдурять її, а коли вона зробить один крок, то втягнуть в цілу систему обману.

Ми – слуги правди. Але коли повинні і ми зробити щось добре і чогось зректися, то «стара людина» в нас не хоче, нарікає і робитиме все, тільки не Божу волю. Буде і сто разів жертвуватися, але не хоче робити те, що повинна. Це такий особливий опір. Ми мусимо навчитися ставити «стару людину» до правди. Але як? Мотивація: якщо зробиш поганий вчинок, то матимеш проблеми – хворобу, або хтось розповість про твої гріхи, будеш засоромлений… Людина потребує на себе бич і страх.

6 глава послання до Римлян говорить про те, що у Христі ми звільнені з рабства гріха. Хоча на нас далі діє гріх, але в той момент, коли ми актуально з’єднані з Христом – маємо перемогу, бо перемога є в Ньому.

Наприклад, 11 вірш говорить: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі». Але я питаю: Мертві для гріха? Людина тільки починає рухатися, і вже грішить – гедоністично йде за тим, що вигідніше, не шукає, яка Божа воля, на кожному кроці критикує інших… Щодня грішу – а це реальність. Але це реальність того, що я в той момент не є актуально з’єднаний з Богом. Якщо я з’єднаний з Ним, то грішити не можу. Тоді гріх мертвий – а в цьому і суть! Я повинен навчитися ходити в Божій присутності.

«Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам».

Усвідом хоча б раз в глибині душі, що Бог вибрав тебе: «Не Я, мій Боже і Спасителю, вибрав Тебе, але Ти вибрав мене – і це вже перед створенням всесвіту…» (див. Еф. 1,4).

Ісус хоче, щоб ти приносив (приносила) плоди. Плоди діл, зроблених у вірі і згідно з Божою волею. Ці плоди мають залишитися навіки!

Ісус нас знову запевняє, що Отець дасть нам те, що ми проситимемо в Його ім’я. Це святе і Боже ім’я є «Єгошуа»  (Господь є моє спасіння).

«Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя (душу) віддає»

Ісус цю заповідь повторює двічі ввечері перед своєю смертю (див. Ів. 13,34). Тут Він говорить: «Нову заповідь даю вам», і додає: «По тому пізнають, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою». Грецький оригінал Євангелія використовує для слова «любов» термін «агапе». Це Божа любов, яка «влита в наші серця через Святого Духа, даного нам» (Рим. 5,5). Це любов, якою полюбив нас Ісус. Ісус уточнює, про яку любов тут йдеться: «щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив». Як нас Ісус полюбив? Він, Бог, став людиною, тобто принизився, взяв на себе людську слабкість, крім гріха. Він був невинний і був засуджений до смерті – до смерті на хресті. Перед тим Він прийняв на себе болюче бичування, коронування терням, хресну дорогу, а потім болісне вмирання, поєднане з висміюванням, покиненням, і на кінець – болючу смерть. Він повністю заплатив за твій гріх, як це вимагала Божа справедливість.

Прикладом заступницької смерті є випадок з концтабору в Освєнцемі. Один в’язень втік, а тому всі інші повинні були вишикуватися і кожен десятий був засуджений до смерті. У шерензі стояв і в’язень – священик Максиміліян.

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа!» (Рим. 5, 15)

Що означає слово благодать? Благодать – це дар. Нагорода дається за щось. Благодать – це щось, на що не можу претендувати, щось, що дане мені з любові. А Бог дає мені вічне життя з любові. Щось інше, коли з кимсь домовлюся, що зроблю якусь роботу, і він мені за це заплатить – це справедливо. Але що стосується нашого спасіння, то тут є інша ситуація. Ми згрішили, і згідно справедливості мали б іти до пекла. Отож, що тепер? Самі себе викупити не можемо. І

«Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете»

«Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, – просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас»

Ісус на Тайній Вечері відкриває глибоку таємницю внутрішнього життя в Бозі, а водночас і нашої єдності в Христі, а через Нього і в Отці. На Тайній Вечері Ісус встановив Пресвяту Євхаристію. У Євангелії від апостола Івана вже раніше вказується на Таїнство Євхаристії. Ісус сказав: «Хто споживає тіло Моє і кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів.6,56). «Я – хліб живий що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це – тіло Моє за життя світу» (вірш 51). «Хто тіло Моє їсть і кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його…» (вірш 54).

«У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені»

Перебувайте в Мені, а Я у вас

Коли Господь відкриває духовний зір – це наче прозріння сліпого! Перший шок є з того, що я так довго міг жити під впливом духа брехні! Лжепророки, єретичні теологи, пропагують найбільші єресі, обгорнені побожними фразами. Тоді маси людей йдуть до загибелі. Людина плакала б і кричала: Християни, пробудіться! Не вірте брехні і слугам брехні! Вірте Ісусу! Його апостолам! Прийміть Боже слово, а не людські філософії, брехливі психології і єретичні теології! Прийміть Ісуса через правдиве і щире покаяння!

«Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає,

даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!»

Божий мир

Протилежністю до миру є неспокій. Він мучить душу людини, так що вона перебуває в постійному страху чи нервовості. Людина може мучитися тим, що повірить брехні і зробить велику життєву помилку, за яку повинна дорого платити. Тоді має гнів, і аж ненависть до себе і до ближніх, навіть кидає вину на Бога! Людина може мучитись нав’язливими думками, які спонукають до злочину. Не хоче цього, це мучить її, але не усвідомлює собі, що джерелом цих сугестивних тисків є брехня, дух брехні.

Людина може мати і багатство, і кар’єру, але все ж відчувати в душі великий неспокій! Отож джерел неспокою є багато: страх за майбутнє, докори за скоєне зло, гріх…

Ісус каже: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його.

«А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в Ім’я Моє зішле,

той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам».

«Все нагадає вам…». Ми можемо і напам’ять знати все Св. Письмо, також можемо мати велику кількість інформації, як в комп’ютері, але це ще не основне. Ми повинні у потрібний час мати відповідну інформацію, яка послужить нам, і навіть може спасти життя. Лише треба її витягнути на екран нашої свідомості. Це оживлення в духовній сфері чинить Святий Дух. Ісус говорив свої слова до апостолів, але вони стосуються і нас. Його Слово є вічно актуальним і зобов’язуючим, як для апостолів, так і для нас. Йдеться про життя, вічне життя. Христове Євангеліє не є якоюсь людською філософією чи тільки людською мудрістю, але слова Ісуса – це Дух і життя. Вони прості і вимагають дії. Не досить слухати чи брати участь в  релігійних дискусіях. Цього замало. Мусить настати реалізація Ісусових  заповідей. Наприкінці Нагірної проповіді Ісус розповідає притчу про двох будівничих. Один будував на піску, інший – на камені. Той, що будував на піску, чув Боже слово, але не реалізував його. А той, що на камені, чув і реалізував.