«Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя (душу) віддає»

Ісус цю заповідь повторює двічі ввечері перед своєю смертю (див. Ів. 13,34). Тут Він говорить: «Нову заповідь даю вам», і додає: «По тому пізнають, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою». Грецький оригінал Євангелія використовує для слова «любов» термін «агапе». Це Божа любов, яка «влита в наші серця через Святого Духа, даного нам» (Рим. 5,5). Це любов, якою полюбив нас Ісус. Ісус уточнює, про яку любов тут йдеться: «щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив». Як нас Ісус полюбив? Він, Бог, став людиною, тобто принизився, взяв на себе людську слабкість, крім гріха. Він був невинний і був засуджений до смерті – до смерті на хресті. Перед тим Він прийняв на себе болюче бичування, коронування терням, хресну дорогу, а потім болісне вмирання, поєднане з висміюванням, покиненням, і на кінець – болючу смерть. Він повністю заплатив за твій гріх, як це вимагала Божа справедливість.

Прикладом заступницької смерті є випадок з концтабору в Освєнцемі. Один в’язень втік, а тому всі інші повинні були вишикуватися і кожен десятий був засуджений до смерті. У шерензі стояв і в’язень – священик Максиміліян.

«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа!» (Рим. 5, 15)

Що означає слово благодать? Благодать – це дар. Нагорода дається за щось. Благодать – це щось, на що не можу претендувати, щось, що дане мені з любові. А Бог дає мені вічне життя з любові. Щось інше, коли з кимсь домовлюся, що зроблю якусь роботу, і він мені за це заплатить – це справедливо. Але що стосується нашого спасіння, то тут є інша ситуація. Ми згрішили, і згідно справедливості мали б іти до пекла. Отож, що тепер? Самі себе викупити не можемо. І

«Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете»

«Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, – просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас»

Ісус на Тайній Вечері відкриває глибоку таємницю внутрішнього життя в Бозі, а водночас і нашої єдності в Христі, а через Нього і в Отці. На Тайній Вечері Ісус встановив Пресвяту Євхаристію. У Євангелії від апостола Івана вже раніше вказується на Таїнство Євхаристії. Ісус сказав: «Хто споживає тіло Моє і кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів.6,56). «Я – хліб живий що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це – тіло Моє за життя світу» (вірш 51). «Хто тіло Моє їсть і кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його…» (вірш 54).

«У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені»

Перебувайте в Мені, а Я у вас

Коли Господь відкриває духовний зір – це наче прозріння сліпого! Перший шок є з того, що я так довго міг жити під впливом духа брехні! Лжепророки, єретичні теологи, пропагують найбільші єресі, обгорнені побожними фразами. Тоді маси людей йдуть до загибелі. Людина плакала б і кричала: Християни, пробудіться! Не вірте брехні і слугам брехні! Вірте Ісусу! Його апостолам! Прийміть Боже слово, а не людські філософії, брехливі психології і єретичні теології! Прийміть Ісуса через правдиве і щире покаяння!

«Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає,

даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!»

Божий мир

Протилежністю до миру є неспокій. Він мучить душу людини, так що вона перебуває в постійному страху чи нервовості. Людина може мучитися тим, що повірить брехні і зробить велику життєву помилку, за яку повинна дорого платити. Тоді має гнів, і аж ненависть до себе і до ближніх, навіть кидає вину на Бога! Людина може мучитись нав’язливими думками, які спонукають до злочину. Не хоче цього, це мучить її, але не усвідомлює собі, що джерелом цих сугестивних тисків є брехня, дух брехні.

Людина може мати і багатство, і кар’єру, але все ж відчувати в душі великий неспокій! Отож джерел неспокою є багато: страх за майбутнє, докори за скоєне зло, гріх…

Ісус каже: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його.

«А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в Ім’я Моє зішле,

той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам».

«Все нагадає вам…». Ми можемо і напам’ять знати все Св. Письмо, також можемо мати велику кількість інформації, як в комп’ютері, але це ще не основне. Ми повинні у потрібний час мати відповідну інформацію, яка послужить нам, і навіть може спасти життя. Лише треба її витягнути на екран нашої свідомості. Це оживлення в духовній сфері чинить Святий Дух. Ісус говорив свої слова до апостолів, але вони стосуються і нас. Його Слово є вічно актуальним і зобов’язуючим, як для апостолів, так і для нас. Йдеться про життя, вічне життя. Христове Євангеліє не є якоюсь людською філософією чи тільки людською мудрістю, але слова Ісуса – це Дух і життя. Вони прості і вимагають дії. Не досить слухати чи брати участь в  релігійних дискусіях. Цього замало. Мусить настати реалізація Ісусових  заповідей. Наприкінці Нагірної проповіді Ісус розповідає притчу про двох будівничих. Один будував на піску, інший – на камені. Той, що будував на піску, чув Боже слово, але не реалізував його. А той, що на камені, чув і реалізував.

«Ісус же озвався до нього, кажучи: „Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме і полюбить його Мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло»

Ці слова Ісус промовив в ніч перед своєю смертю, подібно, як і інші, що містяться в Євангелії від Івана у 13-17 главі. Тут Ісус говорить про любов, яка тісно пов’язана з виконанням Його заповідей. Ісус знову повторює: «Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить» (вірш 21). Є заповіді, дані Богом в Декалозі, і заповіді та різні приписи, що стосуються обрядів очищення, пов’язаних особливо з жертвуванням ягнят і биків та окропленням їх кров’ю. Це все міститься в книгах Виходу, Левіт, Чисел і Второзаконня. Однак це було тільки прообразом Христової відкупительної смерті на хресті. В Христі це все було довершено. Боргова розписка була розірвана (пор.Кол.2,14). Ісус, Божий Син, виступає як Законодавець в силі свого власного авторитету. Він кілька разів повторює: «Але Я вам кажу…». Ісус не скасовує Десять Божих Заповідей, а навпаки, вказує на їхню суть. Він вказує на корінь гріха, людську пожадливість, пиху, ненависть і помсту. Христова заповідь каже: «Ви чули, що було сказано: Не вбивай… А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові» (Мт.5,21-22).

«Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе».

Ісус підкреслює цю правду і у 23 вірші. Правдива любов до Нього не тільки пов’язана з прийняттям цього слова, але тут є і умова: зберігання Його заповідей. Насправді йдеться про наслідування Христа, що пов’язано з втратою душі заради Нього: «Хто втратить душу свою ради Мене та Євангелії, той її спасе» (Мк. 8,35). Якщо учень зберігає Христові заповіді, то буде люблений Отцем та Ісусом, а Ісус дасть себе йому пізнати (див. вірш 21). «Ми прийдемо до нього і закладемо в ньому житло» (вірш 23). Так ми стаємо живим кивотом, подібно, як Пресвята Богородиця. Отож пізнання Христа не дасть нам  вивчення теології, філософії чи психології, але тільки і тільки любов – агапе, – що проявляється не фразами, але наслідуванням Христа, тобто зберіганням Христових заповідей.

«І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас».

Ми є в Христі і Він в нас.

Ісус сказав: «І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас» (Ів. 14,20)

Усвідомлю собі наступні правди:

1) Ісус є Бог і є в Отці

2) Ми є в Христі Розп’ятому

3) Воскреслий Христос є в нас

«Якщо любите ви Мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки».

Наступні два тижні входи до Божої присутності, до світляного стовпа, під Христовий хрест поруч Пресвятої Богородиці. Там приймай останню волю Христа. Повторюй слово: «Ісус сказав учневі, а тепер каже і мені, і жителям (Львівської) області: Ось Мати твоя!». Потім хоч хвилину молися духом і розумом, а на кінець скажи: «Приймаю Твою Матір для себе і для них». Знову пройди у світляному стовпі окремі області України і завжди зроби акт віри – прийняття заповіту Христа – для себе і для мешканців тієї чи іншої області.

Слово Життя Ів. 14,13-14

«І все, що попросите в Моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в Моє ім’я».

Ці слова, які Христос промовив увечері перед своєю смертю, пов’язані з попередніми, в яких Ісус відкриває апостолам правду про таїнство внутрішньої єдності між Ним і Отцем. Передумовою любові, яка з’єднує тебе з Христом , є правдиве покаяння, тобто зберігання Христових заповідей (див. Ів. 14, 15.21.23). Всі філософії, теології і психології, які відкидають правдиве покаяння і наслідування Христа, ведуть до дочасної та вічної погибелі.

Просити в ім’я Ісуса не означає бездушно промовляти фразу «в ім’я Ісуса Христа». Тут йдеться про внутрішню єдність з Христом через правдиве покаяння (див. Мр. 1,15).

«Скільки часу Я з вами, – каже до нього Ісус, – а ти Мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, які говорю до вас, не від Себе говорю. Отець, який перебуває в Мені, – Він творить діла».

Усвідоммо, що Ісус востаннє розмовляє з апостолами того вечора, коли Його мають схопити і засудити на смерть. Отож мова йде про глибокі правди, які Він передає апостолам під час цієї довірливої розмови. Спершу Він відповідає Томі, який не розуміє Ісусових слів про небо. Ісус відходить, щоб апостолам і всім вірним приготувати місце. Тома каже: «Не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати дорогу?» На це Ісус відповідає: «Я – Дорога, Правда, і Життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене».

Ісус йому відповів: «Я – Дорога, Правда і Життя!

Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»

Ісус про себе каже: «Я – Дорога, Правда і Життя». Ісус сказав юдеям: «Перше, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8,58). Вони схопили каміння, щоб Його каменувати. Ім’я Боже означає Сущий (Той, що є). Ісус говорить, що він – Дорога, Правда і Життя. Ісус є правда. Диявол є брехун і батько брехні. Ісус сказав тим, які увірували в Нього: «І пізнаєте правду, і правда вас визволить» (Ів. 8,32). Тут мова йде не про якусь абстрактну правду, але про втілену Божу Правду, якою є Ісус. Він також говорить про себе, що є життям. Протилежністю життя є смерть – смерть дочасна і вічна. Ісус дає вічне життя, а водночас Він сам ним є. Він каже: «Я воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, навіть вмерши, житиме» (Ів. 11,25). Ісус називає себе дорогою. Він вимагає від кожного, хто Його прийняв: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною». Апостоли все залишили і пішли за Ним. Ісус є духовною дорогою, яка єднає нас з Ним самим і веде до єдності з Отцем: «Ні в кому іншому нема спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4,12). Він є істинний Бог.

«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте. В домі Отця мого багато осель. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо приготувати вам місце»

В 14 главі Євангелія від Івана подані глибокі правди, що стосуються таїнства внутрішньої єдності з Христом і з Небесним Отцем. І це таїнство пов’язане зі Святим Духом. Ці глибокі правди Ісус сказав у вечір перед своєю смертю. Він говорить про віру в Нього і про любов, яка проявляється дотримуванням Його заповідей. Два тижні ми будемо повторювати перші два вірші з 14 глави.

У першому вірші Ісус каже: «Хай не тривожиться серце ваше!». Це слово стосується і тебе особисто. Щодня приходять ситуації, коли твоє серце тривожиться, приходять різні тиски і страхи, людина бачить, як зло і брехня руйнують правду і добро. Це питання нашого здоров’я, обов’язків, фінансових проблем, проблем в сім’ї, війни на Сході України…