В цьому слові Ісус говорить про спокуси і про те, як з ними боротися. Головним полем бою є наше мислення. Диявол через спокуси атакує мислення більше, ніж будь-що інше. Ця боротьба є нещадною, і поки ми живемо на цій землі, безперервно триває. Не можеш собі дозволити, щоб думки пробігали твоєю головою, як їм заманеться. Перед Богом ми відповідаємо за те, щоб кожну думку, яка пробігає нашим мисленням, зупиняти і старанно перевіряти, чи вона послушна Христові. Зі свідчень Святого Письма і досвідів святих бачимо, що будь-яка комунікація між людськими і демонічними силами відбувається в людському мисленні. Кожна демонська спокуса, яка зводить людину, прицілена на людський розум. Ворог використовує також людське тіло, щоб схилити людину на свою сторону і отримати її згоду. Тому в кожному моменті свого спокушання ворог розвиває певну думку, наприклад, викликає заздрість, ненависть, непрощення.

Первородний гріх, який полягає в бунті проти Бога і Його заповідей, сильно зранив всі області життя людини. В області тілесності це зранення проявляється гріховною пожадливістю, яка появилася ще в Адама і Єви зразу після гріхопадіння (Бут. 3,7). Тому Бог встановив 6 і 9 Заповіді, щоб не ширилась інфекція гріха нечистоти. В цьому слові, виголошеному в Нагірній проповіді, Ісус вказує на корінь перелюбу, який полягає в тому, що людина може ним грішити не лише фізично, але також і в своєму серці, коли з’єднається з пожадливою думкою. В цьому випадку інструментом гріха є нечистий погляд, а місцем є людське серце – пожадливе, нечисте думання.

«Ви чули, що було сказано давнім: „Не вбивай”; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: „Нікчема!”, той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: „Дурень”, той підпаде під вогонь пекельний»

А) Ви чули, що було сказано: „Не вбивай!”

П’ята Божа заповідь звучить: «Не вбивай!». Злісне мислення, поєднане з обманом і маніпуляцією що переростає в ненависть, є коренем вбивства. Існує вбивство фізичне, але також душевне і духовне. За всіма трьома формами убивства є дух брехні і смерті. Людина дозволить себе зманіпулювати або власним самообманом, або обманом з боку інших людей, яким вона повірила, або прямо сугестивним думкам, за якими стоїть диявол. Гріхом проти П’ятої заповіді є і нищення свого здоров’я. Сьогодні на кожній пачці сигарет написано: «Куріння вбиває!». Вбивають і наркотики, і алкоголь, і аморальне життя (СНІД, сексуальні вбивства, помста з ревнощів…), і легковажне ставлення до здоров’я свого і ближнього. Гріхом убивства є і аборти, евтаназія…

Ісус говорить про подвійну праведність. Про праведність книжників і фарисеїв, і про праведність з віри. Якщо не матимемо цієї праведності з віри, то не увійдемо в  Царство Небесне.

Слово праведність – тобто справедливість – означає, що кожному треба дати те, що йому належить. Боже слово каже: «Відплата за гріх смерть» (Рим. 6,23), і «всі згрішили» (Рим. 3,23). Отож всім людям за гріх справедливо належить смерть, і не тільки дочасна, але й вічна, тобто відлучення від Бога – пекло.

Ці слова Христа є останнім, восьмим блаженством. І перед тим Ісус говорить про переслідування, а також підкреслює нагороду, якою є Царство Небесне. Переслідування є частиною життя з правдивої віри. Переслідувань зазнавали одразу ж перші християни в Єрусалимі. Першим мучеником був диякон Степан. З апостолів першим помер мученицькою смертю Яків, брат апостола Івана. Обидва брати погодилися з проханням їхньої матері, щоб бути першими у славі. На питання, чи можуть вони пити чашу терпінь, яку п’є Ісус, сказали: «Можемо». Безкровне мучеництво Іван сміливо і в повноті витерпів під хрестом. Криваве мучеництво витерпів св. Яків, коли 42 року був усічений мечем. Безкровне, психічне мучеництво є тоді, коли заради Христового вчення ми зазнаємо зневаг, переслідувань, брехливих очорнень і всякого лиха.

Вся 21 глава, остання в Євангелії від апостола Івана, розповідає про зустріч воскреслого Христа з апостолами. Це відбулося в Галилеї і це була третя зустріч апостолів з воскреслим Христом. Апостолів того разу було сім. Серед них був Петро та Іван. Ісус говорив передусім з Петром. Тричі запитав Петра, чи він Його любить. Грецька мова для вираження поняття «любов» має слова «агапе» і «філія». Агапе – це безкорислива любов, якою нас любить Бог і якої від нас очікує. Філія – це людська любов: між батьками і дітьми, любов до народу… Для визначення любові між чоловіком і жінкою грецька мова має  термін «ерос». На жаль, слов’янські народи мають для цих всіх понять тільки один термін – «любов». В даний час, коли світ покривається хвилею сексуальної нечистоти і збочення, треба розрізняти справжні цінності і давати їм правильні назви. Слово, що виражає любов, яка безкорисно дається і жертвується – це «агапе». Протилежністю до любові є самолюбство, егоїзм.

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: „Прагну!”  Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом».

Ісус має фізичну спрагу, причиною якої є втрата крові під час бичування і розп’яття. Але має і духовну спрагу. Прагне звершити діло відкуплення і любові: «Бо так полюбив Бог світ (тебе), що віддав Сина Свого Єдинородного…». Ісус інтенсивно прагне звершити діло спасіння. Але і в тобі Він прагне – прагне твоєї любові, того, щоб ти був духовно перемінений, щоб був з Ним в духовній єдності. Це дорога наслідування і дорога хреста. Йдеться про щоденне відречення в малих речах.

Ісус тужить, прагне, щоб спасіння було звершене і з нашого боку. Він прагне очищення Свого Містичного Тіла, яким є Його Церква. На жаль, багато-хто через єресі, окультизм і аморальність стали паралізованими членами Містичного Тіла.

Роздуми: Де Ісус промовив ці слова і коли? Промовив на хресті, в останню годину свого життя. До кого їх сказав? До свого учня, який стояв під хрестом і якого Ісус любив (Божою любов’ю-агапе). Учень також любив Ісуса, тому подолав страх зі смерті і стояв під хрестом. Інші учні були переможені страхом і не стояли під хрестом.

Ісус хоче, щоб і ми були учнями, які йдуть під хрест, і тут любов’ю з’єднуються з Ісусом розіп’ятим. Учень залишить задля Христа все, і свій страх зі смерті, бо знає, що Ісус переміг смерть. За вірність в наслідуванні, що є проявом практичної любові, Ісус дає вічне життя.

Ісус «бачив учня», «сказав до учня», а «учень прийняв» останню волю Ісуса – заповіт. Він прийняв Ісусову Матір. Він є для нас прикладом. Ми повинні бути Ісусовими учнями і прийняти Ісусову Матір. Куди Її маємо прийняти? До свого найвласнішого, в себе, в своє нутро (по-грец. eis ta idia; по-лат. in sua).  Щодня ми повинні приймати Ісусову Матір.

«Шукайте найперше Боже Царство та його справедливість, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33)

Пошук є болісним процесом. Коли людина загубить, наприклад, гроші чи документи, які потребує, то шукає їх і має з цього біль. А коли знайде, то радіє. А ми повинні шукати найперше Боже Царство. Маємо мати біль, доки не знайдемо його…

Ми повинні шукати і Його справедливість. Вона полягає в тому, що Ісус взяв на Себе справедливу кару за гріх – мій і твій, і виявляє нам своє милосердя. Боже милосердя є в Ньому. Ісус помер за мене і дає мені даром, через віру, Боже Царство і вічне щастя. Я маю це знати і шукати.

Чому вчені не хочуть повірити в Бога? Один учений сказав: «Коли людина віруюча, і є дійсно добрим вченим, то наука приведе її до ще більшого пізнання Бога». Людина стає атеїстом тому, що не хоче признати над собою вищу інтелігентну і мудру істоту, якій мала б здавати звіт зі свого життя. Іншими словами, це інтелектуальна гординя – диявольська пиха. Також ангели, які стали демонами, не хотіли признати правду, що Бог є над ними, що їх створив. Вони хотіли бути як Бог: «Я Бог і нікого над собою не признаю». Тільки затверділі не хочуть пізнати Бога, схилитися перед Ним, навернутися і поставити Його на перше місце в своєму житті, бо не хочуть бути залежними від Нього.

«Ніхто не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а другого знехтує. Не можете служити Богу і мамоні» (Мт. 6, 24)

Бог дає нам Своє слово. Воно є світильником на шляху нашого життя. У світлі Божого слова ми повинні бачити норму. Боже слово нам говорить, що двом панам не можна служити. Ми не можемо служити Богу і мамоні. Що є тією мамоною? Ми думаємо, що це гроші, але це не тільки вони. Це може бути багато речей. Мамона – це все, що поставимо замість Бога, якого маємо любити всім серцем, тобто все, до чого прилипне наше серце і чому потім служимо. Ми з’єднаємося з цим духом, відкриємося йому і вже не можемо служити Богові. Мамоною можуть бути і наші залежності, як наприклад в Марії Магдалини. Ісус звільнив її з залежності від нечистих духів. Вона була рабою, для неї це була мамона і тому вона не могла служити Богу. Але Ісус звільнив її.

Ісус є Суддя, Отець передав суд Синові. Коли Він сяде судити, по правій стороні будуть стояти вівці, по лівій – козли, які підуть на вічне засудження. Він відділить добрих від злих. Тут, на землі, перемішана полова з пшеницею. Бог це допускає і важко це відділити. Зло зі світу не усунемо, бо воно є також в нас. Протягом всієї історії, царства чи окремі країни завжди мали свої закони, суди, а також покарання для тих людей, які вчинили злочини. Однак цим повністю не викорениться зло, а тільки певним чином применшиться, щоб не настало повне спустошення. Кожна людина має в собі совість, голос Божий, і розуміє, що добре, а що погане.

Ісус каже, що ми не можемо служити двом панам. Не можемо служити дияволу, а одночасно Богу. Кожен з нас мав би поставити собі питання: Кому, власне, я служу? Хто є моїм паном? Чи це Бог, Ісус Христос? Або чи це якийсь гріх чи фальшива філософія, яка мені подобається, через що я залишаюся в темряві гріха? Сьогодні людина повинна радикально вирішити і сказати ясне «Так» Богу і ясне «Ні» дияволу. Бо кому я служу, той потім і відплатить мені. Тут йдеться про вічність, про спасіння душі.

Що таке нове серце – це таємниця. Тільки Я, Господь, випробовую думки і серце людини. Знаю, що є в людині. Якщо Я, ваш Бог, вважав потрібним дати вам нове серце, то добре знаю, чому це роблю і чому ви його потребуєте. Що таке нове серце – це для вас таємниця. Я створив його. Те серце є одне. Воно є місцем, де Я можу перебувати. Це серце має дві властивості: по-перше, радикальний опір тому, хто зводить людський рід – воно є бунтом проти сатани; а одночасно воно повністю залежне від Мене в цілковитому послусі. Без докорів та нарікання скоряється перед Моєю волею. На Мою волю завжди відповідає „Так!” Довіряє та вірить. Воно є новим світом, де немає місця для гріха і гордості. Це новий духовний центр, який не шукає свого, але тільки Мого! Так, це серце тобі дам.