Роздуми над Словом Життя Mт. 5,43-44
У Старому Завіті було сказано: «Не будеш ненавидіти брата твого в твоїм серці; докориш щиро ближньому твоєму, щоб не взяти на себе його гріха…» (Левіт 19,17-18). Ісус пояснює, чому ми повинні любити своїх ворогів і молитися за тих, хто переслідує нас: «Таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів (друзів) ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани (митники) роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (вірші 45-48).
Чому ми повинні любити своїх ворогів і молитися за гонителів? Щоб: 1) бути синами Небесного Отця і 2) бути досконалими, як Отець наш Небесний досконалий. Ключ до цієї досконалості – виконання Божої волі! Щоб її виконувати, треба знати, що в цей день і в цей момент є Божою волею. Тому ми повинні зупинитися і молитися, просячи Господа, щоб вказав нам, якою є Божа воля. Якщо йдеться про серйозне рішення, то крім молитви треба радитися з тими, які можуть дати нам мудру пораду. Якщо йдеться про дрібниці, то перш ніж щось вирішувати, достатньо розбудити короткий акт віри. Коли ми знаємо, якою є для нас Божа воля, то потребуємо силу, щоб її реалізувати. Це мистецтво життя – не марнувати часу, здобувати скарби для неба, де їх злодії не крадуть. Ключ до цього – бути в єдності з Ісусом, і хоча протягом дня ця єдність переважно є пасивною, все ж в певні моменти треба увійти до активної єдності, особливо, коли прийде якийсь хрест, якась проблема. Це перехрестя, де ми повинні усвідомити хоча б кілька правд: що Бог мене бачить, що я в Христі, а Він в мені, і тоді віддати Йому цю проблему. Треба просити світло і силу, щоб Він показав мені рішення, і також щоб допоміг мені його реалізувати. Якщо я з Ним співрозп’ятий, безсильний, тобто якщо вірою я з’єднав своє безсилля з розп’ятим Ісусом, то Він може в мені жити і живо проявитися – той Ісус, поживою якого є творити волю Отця. Він є досконалий, як Отець. Я своєю силою не стану таким досконалим, бо в мені є гріх, вроджена недосконалість. Ісус вказує ключ до досконалості – любити своїх ворогів і молитися за гонителів. Через цю молитву і любов настає очищення нашого мислення від егоїзму.
Прикладом любові до ворогів були святі і мученики, а передусім сам Господь Ісус. Він не був якимось усміхненим фарисеєм. Любов має бути пов’язана з правдою, а не з глупотою. Він зумів любити фарисеїв так, що назвав їх побіленими гробами і гадючим поріддям. Реакція на це була така, що Його назвали одержимим, безумним і хотіли Його вбити.
Любити своїх ворогів…
Якщо християнин намагається в повсякденному житті жити в мирі зі своїми ближніми (сусідами, співробітниками чи однокласниками), то вони дадуть йому спокій і він думає, що не має жодних ворогів. Але коли почне проповідувати їм Євангеліє, щоб показати їм спасіння у Христі Ісусі, то в тих, які не хочуть навернутися, проявиться ворожнеча. Ми мали б радіти, коли терпимо приниження і висміювання заради Ісуса. Ісус помер з любові за всіх людей, але всі спасенні не будуть! У святих мучеників бачимо, що багато їхніх мучителів навернулися, а інші залишилися в затверділості і ненависті. Страждання мучеників і їхнє прощення принесло мучителям благословення і ласку навернення (безпосередньо їм або й іншим), а мученикам – очищення душі. В момент найбільшого страждання вони отримали досвід, що Ісус є з ними і дає їм силу терпіти і прощати.
Запитай себе: Хто є моїм ворогом? Молися за нього і проси у Господа світла, як його любити. Який крок зробити – похвалити його? Вибачитися? Зробити йому якесь добро? Основна мотивація – що Бог його любить, що Ісус і за нього пролив свою Кров, що не хоче, щоб він був навіки засуджений. Водночас усвідом, що і ти перебував у фальшивому світлі, що зблудив і робив зло іншим, можливо, навіть несвідомо.
Ці два тижні спробуй реалізувати це конкретне Слово життя. Тоді отримаєш досвід, який зможеш передати іншим. Ця любов, звісно ж, пов’язана з основною умовою, про яку Ісус говорить на інших місцях Святого Письма, а нею є прощення.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Mт. 5,43-44
