Ці слова є підсумком Ісусової молитви за єдність учнів з Ним і з Отцем, а також за пізнання Божої любові та присутності Христа в нас.

Ісус каже, що саме учням – а не комусь іншому – Він дав пізнати таїнство Божого Імені – Імені Отця, яке також є Ім’ям Ісуса. Отець любить Сина споконвіку. Він дав Йому і Своє Ім’я, а Ісус це Ім’я відкриває тим, які належать Йому. Це ім’я – Єгошуа (Господь є Спасіння), Ісус.

Ми повинні визнати, як Петро: «Господи, я згрішив!». Якою була зустріч Петра з воскреслим Ісусом? Чому Ісус не з’явився, наприклад, Іванові, але Петрові, який Його зрадив і відрікся? Петро згрішив зі слабкості, але щиро любив Ісуса. А Ісус дав йому шанс. Петро визнав: «Господи, я Тебе зрадив». А потім Ісус його запитав: «Чи любиш ти Мене?». А Він відповів: «Господи, Ти знаєш все, Ти знаєш, що Тебе люблю». Навіть якщо б ти зробив багато гріхів, Ісус запитує, чи ти Його любиш і чи Йому віриш? Чи віриш, що Він за тебе помер і взяв всі твої гріхи на Себе? Це головне. Тому визнай Йому: «Ісусе, Ти є Господом мого життя. Ти мій Спаситель. Ти помер за мене на хресті. Твоя кров була пролита за мене, щоб мені були прощені гріхи.

Коли людина сліпа, то нічого не бачить, тільки темряву. Коли людина має здорові очі, то бачить все.

Є світло, яке приходить до нас через фізичний зір. Ми бачимо денне світло, людей, дерева, будинки, прекрасну природу. Однак є і світло розуму, яким пізнаємо деякі приховані правди. Також є ще світло віри. Дякувати Богу за світло розуму, але воно не покаже  нам все. Скільки є людей, всіляких філософів, які опираються тільки на розум! Але якщо вони не навернені і не служать своїм розумом Богу, то є наче медіумами духа темряви, як напр. Маркс, Дарвін. Дарвін був атеїстом, а Маркс сатаністом. Вони вигадували і вигадували, і вибудували певні природні правди, але так, що за цим був дух брехні. Вони не вказали на Бога, але навпаки, виступили проти Нього. Цілі континенти прийняли їхні фальшиві філософії. А плодом цього були концтабори і т.д.

Що таке любов? Це не сентиментальні почуття. Любов до Христа є конкретною – дотримуватися Його заповідей, мати особисте відношення до Христа, тобто що людина особисто усвідомлює: «Ти за мене помер, Ти любиш мене. Ти за мене терпів, заливався кровавим потом в Гетсиманії, був бичований, вінчаний терням, на Тебе плювали, Тебе принижували, Ти йшов хресною дорогою, падав, був зневажений між злочинцями і вбивцями, наче б був одним із них, як жебрак – Ти, що робив чуда, дозволив себе так принизити і висміяти заради мене. На кінець Ти дозволив себе розіп’ясти на Голготі – і все це заради мене. І я готовий за Тебе терпіти, і навіть віддати життя».

Що таке Нове Серце? Господи, як довго я усвідомлював реальність нового серця вірою, а тепер так радо передав би цей скарб словами. Однак все, що напишу, це не те, що має бути. Викреслюю, переписую, шліфую, щоб це мало літературну форму, але та правда від цього ще більше вмирає…

– Господи, що, властиво, є серце? Що таке серце кам’яне, а що таке серце нове?

– Чому запитуєш? На це не відповідається логікою. Вірою прийми і будеш мати. Люди не питаються, що таке життя. Вони просто його мають і живуть. Вони не розуміють, що таке фізичне життя, а ще менше можуть зрозуміти життя Духа. Не питайся, не роздумуй, але зроби те, що зробив розкаяний розбійник. Він повірив, прийняв таїнство. І учень під хрестом вчинив подібно. Аж коли приймеш, тоді почнеш потрохи розуміти. Необхідно зробити перший крок віри і жодна логіка не може його замінити. А роздумування і досліджування є правильними лиш до тієї міри, наскільки допомагають повірити і схилитися перед таїнствами. „Прославляю Тебе, Отче, що Ти втаїв це від мудрих та обачних, а відкрив немовляткам”. Не йдеться про те, щоб постійно видумувати в теології щось нове, адже тут на землі йде боротьба на життя і на смерть. Йдеться про спасіння чи погибель багатьох.

Це було ще за царської Росії, десь сто років тому. В одній в’язниці було два табори в’язнів, які між собою воювали, бо настав бунт. Кілька ув’язнених були вже мертві, а вояки лише дивилися і чекали, що буде далі; і вони самі боялися. Тоді закликали одного священика. Він прийшов до вождя одного з цих двох таборів і просив його, щоб перестали воювати. Той послухав. Тоді ішов до вождя другого табору, але той не хотів слухати. Це був відомий злочинець, який був вже у багатьох в’язницях. Всі ув’язнені боялися його і називали Сахалінець. Як він став злочинцем? Це було ще за царської Росії: він походив з багатої сім’ї, навчався в гімназії, потім в університеті. Але невинно був засуджений на три місяці. Там його наповнила така ненависть до людей, що почав робити  все більші і більші злочини.

Бог дав нам Свої заповіді. Якщо їх порушуємо, то грішимо і цим приносимо біль, горе і шкоду собі та іншим навколо нас. Але тепер є модним гасло: Ніщо не є гріхом. Роби, що хочеш. Свобода! Кожен гріх, будь-яка нечистота має зелене світло. Але що це принесе? СНІД, венеричні хвороби, психологічний розклад цілого народу, пекло на землі і після смерті.

Божа всемогутність пов’язана з послухом Божому слову, як це бачимо в пророка Іллі: «Я зробив все за Твоїм словом». Бог послав його до потоку Керіт – і він йшов. Коли послав його до Сарепти, ішов до Сарепти. Коли Бог сказав йому, що має робити на Кармелі, він сказав: «Щоб усі бачили, що я зробив все, як Ти сказав мені». Отож суттю пророчого духа є послух віри і послух Божому слову. Бог хоче, щоб ми всі були пророками. Він хоче говорити через кожного з нас. І ми повинні мати послух Божому слову, щоб в молитві віри могли з’єднатися з Божою всемогутністю.

Що потребує народ? Що найбільше потребує Україна? Потребує пророцького духа, духа правди. Потребує пророків. А хто має бути пророком? В 14 главі послання до Коринтян ясно написано, що ми повинні гаряче молитися, щоб отримати дар пророцтва. Кожен з нас. А хто дає дар пророцтва? Святий Дух. У молитві «Символ віри» визнаємо, що Святий Дух діяв через пророків – Єлисея, який був після пророка Іллі, а потім і через інших пророків того часу, але найбільше діяв через Івана Хрестителя, який виступив перед першим приходом Христа в силі Іллі.

«Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, були зі Мною там, де і Я, та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо Ти полюбив Мене перед заснуванням світу»

Це наступні слова молитви Ісуса перед тим, як Він вийшов з горниці, де на Тайній вечері встановив Пресвяту Євхаристію.

Тепер Ісус звертається до Свого Небесного Отця словами: «Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав…». Хто це? Це апостоли, а також ті, які повірять в Христа і приймуть Його.

«Були зі Мною там…» Де мають бути? Ісус вказує: «там, де і Я». А де є Ісус? Коли Він молився цю молитву, був фізично в Єрусалимі, в горниці, але через молитву перебував зі Своїм Отцем, переживав єдність з Ним. Сьогодні Ісус є у славі, але водночас містичним способом перебуває і в кожному, хто Його прийняв. Цю єдність ми можемо актуально переживати саме на молитві, усвідомлювати цю глибоку єдність з Христом, про яку Він на багатьох місцях говорить і наголошує на ній.

Ми повинні служити Господу Богу. Навіть якщо ми слабкі, але як каже апостол Павло: «Коли я слабий, тоді я сильний» (2 Кор. 12,10). Я падаю, але маю каятися. Не кажи: «Аж коли буду добрим, тоді буду справжнім християнином». Ми повинні приходити до Бога такими, якими є, зі своєю бідою, убогістю. Ісус постійно чекає на нас, щоб ми дали Йому свою біду, свій гріх, бо хоче дати нам своє прощення і свій мир. Він хоче навчати нас через ситуації, через покаяння, щоб ми міняли своє мислення.

Коли приходить смуток чи депресія, треба зразу запитати: Який дух є за цим? Дух брехні. Як тільки людина йому відкриється, він буде мучити її годину, день, а іноді й тиждень. Треба зупинитися. Вгору серце! Усвідомити Божу присутність і віддати Ісусу свою проблему. Він одразу ж її візьме і дасть мир, який світ дати не може. Це діє на 120%! Лише треба, щоб ми це робили – приходили до Ісуса. Якщо цього не робимо, то не виконуємо умови, а тому нічого не  відбувається. Тоді Боже слово є для нас глухим і Бог не може діяти, торкатися нашого серця. Ми повинні віддати Йому проблему і йти на рентген – особисто стати перед Богом і сказати Йому: «Господи, Ти мене знаєш, знаєш мої думки, почуття – все. Я не хочу це від Тебе ховати і поводитись необачно». Ісус каже: «Нема нічого таємного, що не стало б явним». Все буде виявлено! Коли будемо стояти на  Божому суді, всі наші думки, почуття і вчинки будуть відкриті перед усім світом, перед усіма ангелами і демонами. Нічого не приховаємо.

Коли в годину смерті будемо стояти на Божому суді, то не буде нічого таємного, що не стане явним. Нас бачить не тільки камера нашої совісті, але й Бог і ангели. Вони будуть правдиво свідчити. Тому ми повинні жити з віри, мудро, не як раби гріха, але як раби Божі, як Пресвята Богородиця. Вона сказала: «Я раба Господня!». А це справжня свобода.

Коли приходить проблема, стара людина в нас автоматично почне нарікати на Бога або бунтуватися і сумувати. Навчіться одного –  зречіться себе і дякуйте: «Боже, дякую Тобі за цей хрест, що мене знову насварили, що мені втік автобус…». Достатньо дякувати, а Бог дасть вам світло і покаже: «Поглянь, там тебе чекало нещастя, з цього вийшло б це і це…». І тоді людина побачить і багато інших взаємозв’язків.  Але якщо перебуває в бунті проти Бога і в себежалі, то цим відкидає хрест. Якщо хтось насварить нас, автоматично приходить ненависть і себежаль. Саме цього ми повинні відректися, а потім нам відкриються очі.

Відректися себе, зректися себе задля Ісуса – це чиста любов. В ньому є життя вічне. Однак люди тримаються обману, філософій, наук і різних «-ізмів», які нас обманюють. Але ми повинні віддати свою віру Ісусу та Його Євангелію. Це та проста мудрість, яка дає нам вічне життя